Ухвала суду № 8974718, 15.04.2010, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

іменем України

15 квітня 2010 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді: Хилевича С.В.

суддів: Гордійчук С.О., Шеремет А.М.,

при секретарі судового засідання Колесовій Л.В.

за участю прокурора Заєць І.Є., Єлоєвої Л.Ф., представника Рівненської міської ради Мірошник Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду від 10 лютого 2010 року у справі за позовом Заступника прокурора м. Рівного в інтересах держави в особі Рівненської міської ради до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Управління з контролю за використанням та охороною земель у Рівненській області; про відшкодування шкоди, зобовязання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку і приведення земельної ділянки в придатний для використання стан,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Рівненського міського суду від 10 лютого 2010 року зазначений позов Заступника прокурора м. Рівного задоволено повністю:

- зобовязано відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею у 26 м. кв., що розташована по АДРЕСА_1, поблизу території військової частини, зафарбована на розпланувальному кресленні штрихами, та привести вказану земельну ділянку в придатний для використання стан шляхом знесення недобудованої будівлі автогаража;

- стягнуто із ОСОБА_2 на користь Рівненської міської ради 37 гривень 42 копійки завданої шкоди і понесені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи розміром у 37 гривень.

Не погодившись із законністю та обґрунтованістю рішення, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, де покликалась на неповноту зясування судом обставин справи і невідповідність його висновків обставинам справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, вказувала, що прокурор та орган місцевого самоврядування не вправі вимагати звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки з тих підстав, що спірна ділянка поАДРЕСА_1входить до складу військового містечка №2. Відповідно до Державного акту №32 від 01.03.1983 року вона перебуває у постійному користуванні Міністерства оборони України. Ділянку виділено наказом начальника Рівненського гарнізону її чоловікові військовослужбовцю для будівництва автогаража, який на даний час є членом створеного автогаражного кооперативу.

Просила за наслідками апеляційного розгляду скасувати рішення Рівненського міського суду від 10 лютого 2010 року .

Справа №22-536-10 Головуючий у суді 1 інстанції: Кучина Н.Г.

Категорія: 45 Доповідач у апеляційному суді: Хилевич С.В.

У поданих запереченнях Рівненська міська рада, вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просила відхилити апеляційну скаргу.

У судовому засіданні прокурор надав свій висновок про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення.

ОСОБА_2 підтримала апеляційну скаргу повністю, надавши пояснення в межах її доводів.

Представник Рівненської міської ради заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, і зявились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її часткове задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 самовільно використала земельну ділянку площею у 26 м. кв. по АДРЕСА_1 під будівництво автогаража без відповідного дозволу органу місцевого самоврядування. Наведеними незаконним діями відповідач заподіяла Рівненській міській раді шкоду, розмір якої визначено у 37 гривень 42 копійки.

Між тим, з таким висновком міського суду повністю погодитися колегія суддів апеляційного суду не може, оскільки його зроблено з порушенням норм матеріального і процесуального права та всупереч встановленим обставинам справи.

З матеріалів справи безспірно вбачається, що Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Рівненській області 1 грудня 2008 року на вимогу прокуратури Рівненської області проведено перевірку додержання земельного законодавства при використанні земельної ділянки під будівництво гаражних боксів по АДРЕСА_1. Внаслідок перевірки виявлено порушення ОСОБА_2 вимог ст. 125 ЗК України щодо самовільного зайняття земельної ділянки орієнтовною площею у 26 м. кв., на якій вона побудувала автогараж.

Встановлено, що власником земельної ділянки є Рівненська міська рада.

Згідно із ч. 1 ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Однак при вирішенні спору і ухваленні рішення місцевий суд залишив без уваги та не врахував, що спірна земельна ділянка площею 26 м. кв. входить до складу військового містечка №2 і відповідно до Державного акту №32 від 1 березня 1983 року знаходиться у постійному користуванні Міністерства оборони України. Чоловік відповідача є військовослужбовцем і ця ділянка увійшла до складу ділянки площею у 0, 38 га, яка була виділена для будівництва автогаражів для військовослужбовців на підставі наказу керівника Рівненського гарнізону №30 від 27 серпня 2002 року.

З листа Управління держкомзему у м. Рівному №02-114 від 21 січня 2010 року видно, що згідно із земельно-обліковими документами м. Рівного станом на 21 січня 2010 року спірна земельна ділянка наАДРЕСА_1 обліковується за Рівненським КЕЧ району.

Тому за таких обставин вбачається, що інтереси власника земельної ділянки Рівненської міської ради, яка є позивачем у справі, і землекористувача Міністерства оборони України є суперечними й неоднаковими. Встановлено, що Міністерство оборони України участі в справі не брало, однак оскаржуваним рішенням очевидно і безсумнівно вирішено питання про його права і обовязки, а тому відповідно до вимог ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд змушений вийти за межі доводів апеляційної скарги.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обовязки осіб, які не брали участь у справі.

Помимо того, при новому розгляді справи суду першої інстанції слід звернути увагу на наявність факту видачі 12 лютого 2010 року Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи НОМЕР_1 Обслуговуючого кооперативу «Автогаражний кооператив «Луговий» (а.с. 46), а також на те, що особою, яка увійшла до складу кооперативу і користується спірною земельною ділянкою є чоловік відповідача ОСОБА_5.

Враховуючи те, що місцевий суд вирішив питання про права та обовязки особи, яка не брала участі у справі, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 311, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду від 10 лютого 2010 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Стягнути із ОСОБА_2 4 гривні 25 копійок судового збору (одержувач: місцевий бюджет м. Рівного; ЄДРПОУ: 22586331; банк одержувача: ГУДКУ в Рівненській області; МФО: 833017; р\р 31414537700002; призначення платежу код платежу 22090100) і 37 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (одержувач: державний бюджет м. Рівного; ЄДРПОУ: 22586331; банк одержувача: ГУДКУ в Рівненській області; МФО: 833017; р\р 31219259700002; призначення платежу код платежу 22050000,- ІТЗ для апеляційного суду Рівненської області).

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно. Сторони, інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обовязки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвала апеляційного суду до Верховного Суду України протягом двох місяців, починаючи з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: