Ухвала суду № 89745405, 10.06.2020, Новосанжарський районний суд Полтавської області

Копія

Справа № 531/666/17

Кримінальне провадження № 1-кп/542/55/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2020 року Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі: головуючого – судді Стрельченко Т.Г.,

при секретарі – Коркішко А.М..,

з участю прокурора – Хатьонка В.В.,

обвинувачених – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисника – Рябченко П.Ф.,

представника потерпілого – Гузій С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Нові Санжари, вул. Незалежності, 32, кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Федорівка, Карлівського району, Полтавської області, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, згідно пояснення працюючого підсобним працівником ПП «Ланна агро», раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, –

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Ланна, Карлівського району, Полтавської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, згідно пояснення працюючого слюсарем ПП «Ланна агро», маючого на утриманні малолітню дитину, в силу ст.. 89 КК України раніше не судимого:

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, –

В С Т А Н О В И В:

Обвинувальним актом у кримінальному провадженні № 12017170180000282 від 01.05.2017 року:

ОСОБА_1 висунуто обвинувачення в тому, що 30 квітня 2017 року близько 19.00 год. він., у відповідності до наказу № 3 - К/2 від 31.01.2017 року, працюючи на посаді тракториста-машиніста с\г виробництва в Гадяцькому відділенні СТОВ «Снович», що входить до складу ТОВ «Жовтень», згідно договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 01.02.2017 року, в якому зазначено, що працівник виконує роботу, безпосередньо пов`язану з зберіганням, перевезенням та застосуванням переданих йому цінностей та на підставі п. 1 ст. 134 та ст. 135-1 Кодексу законів про працю України бере на себе повну відповідальність за забезпечення зберігання довірених йому цінностей, будучи відповідальним за зберігання ввірених йому підприємством матеріальних цінностей та у відповідності посадової інструкції від 01.02.2017 року виконуючи свої посадові обов`язки по зберіганню, перевезенні та застосуванні переданих йому товариством цінностей, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_2 , водієм автотранспортних засобів (вантажних автомобілів) даного товариства, виконуючи роботи на с\г полі № НОМЕР_1 , яке належить ТОВ «Жовтень», що розташований за адресою м. Карлівка вул. Полтавська, 159, Полтавської області, отримавши для виконання с\г робіт по удобренню поля мінеральні добрива «Карбамід» загальною кількістю 19 200 кг. умисно, усвідомлюючи суспільну небезпеку свого діяння, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, шляхом отримання та погрузки в вантажний службовий автомобіль вказаних мінеральних добрив, протиправно та безоплатно привласнив, не внісши в ґрунт, один мішок (бег) з вказаними мінеральними добривами «Карбамід», вагою 800 кг/, загальною вагою 800 кг., вартістю 12гр./1 кг. на загальну суму 9 тис. 600 грн., чим заподіяв ТОВ «Жовтень» матеріальну шкоду на вказану суму.

ОСОБА_2 висунуто обвинувачення в тому, що 30 квітня 2017 року близько 18.00 год. у відповідності до наказу № 97 - К/2 від 12.04.2017 року, працюючи на посаді водія автотранспортних засобів (вантажного автомобіля) в Гадяцькому відділенні СТОВ «Снович» , що входить до складу ТОВ «Жовтень», згідно договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 13.04.2017 року, в якому зазначено, що працівник виконує роботу, безпосередньо пов`язану із зберіганням, перевезенням та застосуванням переданих йому цінностей та на підставі п. 1 ст. 134 та ст. 135-1 Кодексу законів про працю України бере на себе повну відповідальність за забезпечення зберігання довірених йому цінностей, будучи відповідальним за зберігання ввірених йому підприємством матеріальних цінностей та у відповідності посадової інструкції від 01.02.2017 року виконуючи свої посадові обов`язки по зберіганню, перевезенні та застосуванні переданих йому товариством цінностей, виконуючи роботи на с\г полі № НОМЕР_1 , яке належить ТОВ «Жовтень», що розташований за адресою м. Карлівка вул. Полтавська, 159, Полтавської області, отримавши для виконання с\г робіт по удобренню поля мінеральні добрива «Карбамід» загальною кількістю 19 200 кг. умисно, усвідомлюючи суспільну небезпеку свого діяння, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, шляхом отримання та погрузки в вантажний службовий автомобіль вказаних мінеральних добрив, протиправно та безоплатно привласнив, не внісши в ґрунт, один мішок (бег) з вказаними мінеральними добривами «Карбамід», вагою 800 кг/, вартістю 12гр./1 кг. на загальну суму 9 тис. 600 грн.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст. 191 ч.3 КК України, як привласнення і розтрата чужого майна, яке було ввірене особі та перебувало в її віданні, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ст. 191 ч.3 КК України, як привласнення і розтрата чужого майна, яке було ввірене особі та перебувало в її віданні, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Директор, як представник потерпілого ТОВ «Жовтень» , через канцелярію суду надав до суду заяву від 10.10.2017 року про закриття кримінального провадження на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України, оскільки він відмовляється від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

В судовому засіданні директор, як представник потерпілого ТОВ «Жовтень» Гузій С.М ОСОБА_4 підтримав дане клопотання, надав письмову заяву про закриття кримінального провадження у зв`язку з відмовою від обвинувачення та відсутністю претензій до обвинувачених.

Обвинувачений ОСОБА_1 також просить провадження закрити, пояснивши, що він повністю себе визнає винним, з кваліфікацією кримінального правопорушення погоджується, висновки для себе зробив, інших злочинів не вчиняв.

Обвинувачений ОСОБА_3 також просить провадження закрити, пояснивши, що він повністю себе визнає винним, з кваліфікацією кримінального правопорушення погоджується, висновки для себе зробив, інших злочинів не вчиняв.

Захисник Рябченко П.Ф. просить провадження закрити.

Прокурор проти задоволення заяви представника потерпілого не заперечував.

За таких обставин суд, дослідивши письмову заяву представника потерпілого від 10.10.2017 року , вислухавши думку прокурора, який не заперечував проти закриття провадження за ч.3 ст. 191 КК України, обвинувачених, адвоката, вважає, що кримінальне провадження підлягає закриттю , виходячи із наступного.

Відповідно до п.22 ч.1 ст. 3 КПК України районний суд як суд першої інстанції має право постановити ухвалу про закриття кримінального провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Згідно ч.4 ст.26 КПК України кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого. Відмова потерпілого, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.

Стаття 284 КПК України визначає підстави закриття кримінального провадження, а саме: пункт 7 ч. 1 цієї статті встановлює, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Якщо обставини передбачені п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України виявляються під час судового провадження, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.

Згідно матеріалів провадження кримінальне правопорушення за ч. 3 ст. 191 КК України було скоєно обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 протягом квітня 2017 року відносно ТОВ «Жовтень», а тому внесення відомостей до ЄРДР та досудове розслідування здійснювалось у формі приватного обвинувачення відповідно до п.3 ч.1 ст.477 КПК України в редакції до 11.01.2019 року.

З письмовою заявою до суду про відмову від обвинувачення представник потерпілого звернувся 10.10.2017 року.

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на час вчинення подій, що їм інкримінуються, виконували роботи на полі у ТОВ «Жовтень» та були найманими працівниками, а також спричинили шкоду виключно його власності.

Згідно довідки виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Жовтень» № 7 від 20 лютого 2020 року вбачається, що даною довідкою підтверджують, що між товариством з обмеженою відповідальністю "ЖОВТЕНЬ" (Замовник) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "СНОВИЧ" (Виконавець) укладено договір про надання сільськогосподарських послуг №37/2 від 01.02.2017 року відповідно до якого в порядку та на умовах, визначних Договором, Виконавець зобов`язується за завданням Замовника протягом визначеного в Договорі строку надавати за плату сільськогосподарські послуги з використанням спеціалізованої техніки для подальшого виробництва сільськогосподарської продукції (надалі іменуються «Послуги»), в тому числі але не виключно Послуги включають наступне:

-обробіток ґрунту (оранка);

-дискрепирування;

-культивація;

-внесення засобів захисту рослин та рідких мінеральних добрив;

-комбайнування;

-боронування, коткування;

-посів;

-внесення мінеральних добрив;

-та інші послуги, що можуть надаватись Виконавцем в галузі рослинництва;

-механізована роздача кормів;

-трамбування;

-згрібання сіна та соломи;

-та інші послуги, що можуть надаватись Виконавцем в галузі тваринництва.

Також підтверджують, що відповідно до умов договору про надання сільськогосподарських послуг №37/2 від 01.02.2017 року послуги надаються працівниками Виконавця та технікою, що призначена для надання видів послуг, визначених умов Договору, з обов`язковим дотриманням вказівок Виконавця щодо методів, технології використання та/або застосування матеріалів необхідних для надання Послуг.

Згідно умов договору про надання сільськогосподарських послуг №37/2 від 01.02.2017 року строк його дії закінчився 31 грудня 2017 року.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 477 КПК України (у редакції, чинній до 10 січня 2019 року), кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених зокрема статтею 191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, крім вчиненого організованою групою, або шкода від якого завдана державним інтересам), якщо вони вчинені особою, яка щодо потерпілого була найманим працівником і завдала шкоди виключно власності потерпілого.

11.01.2019 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами», яким було виключено п.3ч.1ст.477КПК України, що передбачав дане провадження у формі приватного обвинувачення.

Разом з тим, внесення змін до ст.477 КПК не позбавляє права потерпілого звернутися до суду із заявою про відмову від обвинувачення, позаяк досудове розслідування розпочато у формі приватного обвинувачення і тому має бути закінчено з дотриманням норм, що визначають особливості розгляду справ приватного обвинувачення.

Загальне правило щодо дії кримінального процесуального закону в часі відповідно до ч. 1 ст. 5 КПК передбачає, що процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Статтею 2 КПК передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі №288/1158/16 вказано на те, що «критерієм розмежування кримінальних проваджень у формі приватного та публічного обвинувачення є зумовлене характером і наслідками протиправного діяння співвідношення публічного і приватного інтересу як об`єктів кримінально-правового захисту. Від такого співвідношення залежать передбачені законом способи вирішення конфлікту між винним і потерпілим, у тому числі можливість його розв`язання без застосування заходів кримінальної репресії.

Попри суспільну небезпечність кримінальних правопорушень приватного обвинувачення, як і будь-яких інших злочинів, їх визначальною ознакою є домінування приватного інтересу над публічним, яке надає вирішального значення волевиявленню потерпілого для притягнення чи непритягнення особи до кримінальної відповідальності. Головна ідея запровадження цієї особливої кримінальної процедури у правову систему України полягає в тому, що законодавець надає пріоритет свободі особистості у царині, яка віддана на розсуд індивіда і не може бути об`єктом втручання держави.

Злочини, кримінальне провадження щодо яких здійснюється у формі приватного обвинувачення, завдають шкоди головним чином інтересам окремих осіб, здебільшого, не є тяжкими і зумовлені локальними конфліктами, їх небезпека для держави й суспільства не є значною, а порушені права потерпілих можуть бути ефективно захищені як за допомогою кримінально-правових механізмів, так і в альтернативний спосіб. Завдана цим особам шкода зазвичай не має непоправного характеру, і становище, яке вони мали до вчинення посягання, може бути поновлено, в тому числі, шляхом порозуміння, примирення, компенсації й іншим чином без застосування встановлених державою заходів примусу.

У цих випадках, які є винятками із засади публічності, законодавець надає потерпілому можливість вибору одного з альтернативних варіантів поведінки у відповідь на вчинення щодо нього кримінального правопорушення: ініціювати перед компетентними органами притягнення винного до кримінальної відповідальності; врегулювати кримінально-правовий спір на основі взаємного порозуміння; не вдаватися до жодних дій.

Обираючи спосіб реагування на злочин, потерпілий, користуючись свободою розсуду, самостійно вирішує питання про те, наскільки це протиправне діяння зачіпає його інтереси, наскільки ефективним для їх захисту буде звернення до процедури кримінального судочинства, а в разі початку такої процедури - чи доцільно її продовжувати. Заява потерпілого свідчить про його рішення захистити власні інтереси шляхом здійснення кримінального провадження.

Волевиявлення потерпілого про притягнення винного до кримінальної відповідальності є необхідною рушійною силою здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, яке відповідно до частини першої статті 477 КПК може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого, а в разі його відмови від обвинувачення згідно із частиною четвертою статті 26, пунктом сьомим частини першої статті 284 цього Кодексу підлягає безумовному закриттю (за винятком кримінальних проваджень щодо злочинів, пов`язаних з домашнім насильством).

Зазначений законодавчий підхід покликаний сприяти врегулюванню виниклого у зв`язку зі злочином конфлікту між підозрюваним (обвинуваченим) та потерпілим і є проявом диспозитивності як загальної засади кримінального провадження. Зміст цієї засади розкривається у статті 26 КПК і полягає у свободі сторін використовувати свої права у межах та у спосіб, що передбачені цим Кодексом».

Системний аналіз приписів ч. 4 ст. 26, п. 7 ч. 1 ст. 284 та ст. 477 КПК з урахуванням наведених положень у постанові Великої Палати Верховного Суду свідчить, що волевиявлення потерпілого у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення є вирішальним у питаннях щодо початку та припинення (закриття) такого провадження. Виникнення у потерпілого права відмови від обвинувачення у такому провадженні нерозривно пов`язане із моментом реалізації початку досудового розслідування, і кримінальним процесуальним законом не передбачено можливості обмеження названого права потерпілого в цьому провадженні.

Отже, позбавлення потерпілого під час судового провадження наявного в нього з початку кримінального провадження у формі приватного обвинувачення права на відмову від обвинувачення, шляхом звуження поняття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення (виключення п. 3 ч. 1 ст. 477 КПК), не відповідатиме принципу правової визначеності як складової вимоги верховенства права. Так, законодавчі зміни в частині проваджень у формі приватного обвинувачення та, відповідно, обмеження права потерпілого на відмову від обвинувачення має базуватися на наданні можливості останньому передбачати наслідки своєї поведінки. Тобто, потерпілий, який ініціював провадження у справі приватного обвинувачення та вже набув права на відмову від обвинувачення, повинен мати чітке розуміння наслідку змін законодавчого регулювання щодо своїх прав, а саме чи вправі буде він відмовитися від обвинувачення з метою закриття такого провадження.

Вказаний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 21.08.2019 року у справі №149/3394/18, провадження №51-3184км19.

Враховуючи те, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є найманими працівниками у потерпілого та відповідно до обвинувального акту завдали шкоду безпосередньо ТОВ «Жовтень» та представник потерпілого відмовився від обвинувачення у даному кримінальному провадженні і його відмова є безумовною підставою для закриття такого кримінального провадження, надання у цьому кримінальному провадженні пріоритету застосування положень ст. 8, ч. 4 ст. 26 КПК перед приписами ч. 1 п. 5 КПК, суд приходить до висновку, що дане кримінальне провадження слід закрити.

Запобіжний захід ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не обирався.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі ст. ст. 26, 477 КПК України та, керуючись ст. ст. 284 ч.1 п.7, 370-372 КПК України, суд ,-

у х в а л и в:

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017170180000282 від 01.05.2017 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 ч.3 КК України – закрити у зв`язку з відмовою представника потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Речові докази : причіп до легкового автомобіля д.н.з. НОМЕР_2 та мінеральні добрива загальною вагою 1399 кг. передані під зберігальну розписку ОСОБА_5 та ОСОБА_6 – залишити у їх власності.

Ухвалу може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Новосанжарський районний суд Полтавської області, шляхом подання апеляційної скарги протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області Т.Г.Стрельченко