Рішення № 89741441, 10.06.2020, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/462/20

Справа № 226/462/20

Провадження № 2/226/303/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2020 року м.Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого – судді Редько Ж.Є.,

при секретарі Попенко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (далі Банк) звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого вказав, що відповідно до укладеного договору б/н від 19.02.2010 відповідач отримала кредит у розмірі 4000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послугя. Яправилами користування платіжними картками та Тарифами банку складає між нею та Банком договір. Відповідно до п.6.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов`язалася погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором. У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за кредитним договором за станом на 03.12.2019 заборгованість за кредитом склала 3652 грн 09 коп., заборгованість за процентами за користуванням кредитом – 65355 грн 30 коп., за пенею за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором – 1900 грн 00 коп., за штрафом (фіксована частина) – 500 грн 00 коп., за штрафом (процентна складова) – 3545 грн 37 коп., а всього 74952 грн 76 коп., які позивач разом з понесеним ним судовим витратами в сумі 2102 грн 00 коп. судового збору просить стягнути з відповідача на свою користь.

Позивач АТ КБ «Приватбанк» до суду не з`явився, про час і місце слухання справи сповіщений належним чином, письмово повідомив суд про розгляд справи у відсутність представника у разі неявки відповідача до суду.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином сповіщеною про час і місце слухання справи, в судове засідання не з`явилася, подала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, в якій також вказала, що вона є особою з інвалідністю другої групи, що позовні вимоги вона визнає частково, не заперечуючи проти стягнення з неї заборгованості за кредитом в сумі 3652 грн 09 коп. До позовних вимог про стягнення процентів просить застосувати трирічний строк позовної давності та нарахувати заборгованість за процентами, виходячи із процентної ставки 36% річних (3% на місяць), так як вона не була належним чином повідомлена Банком про підвищення процентної ставки з 01.04.2015. Заборгованість за пенею в сумі 1900 грн, штрафи в сумах 500 грн та 2545 грн 37 коп. не визнає у повному обсязі на підставі ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», оскільки вона зареєстрована в м.Мирнограді Донецької області, яке є населеним пунктом, на території якого здійснювалася антитерористична операція.

У наступній заяві відповідач просила суд нарахувати заборгованість за процентами в межах строку кредитування, який відповідає строку дії картки (по травень 2017 року) та у зв`язку з цим просила не застосовувати трирічний строк позовної давності до позовних вимог про стягнення процентів.

25.02.2020 за ухвалою судді відкрито спрощене позовне провадження із викликом сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що 19.02.2010 ОСОБА_1 підписано анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку, наслідком чого стало отримання нею платіжної кредитної карти «Універсальна» із встановленням кредитного ліміту у розмірі 4000,00 грн, відповідачем використовувалися кредитні кошти, що підтверджується анкетою-заявою позичальника, розрахунком Банку, випискою по рахунку відповідача (а.с.5-8, 9).

Також відповідачем ОСОБА_1 19.02.2010 була підписана довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», відповідно до якої вказана базова місячна процентна ставка 3,0 %, яка нараховується на залишок заборгованості, виходячи із розрахунку 360 днів на рік, тобто 36 % на рік (а.с.10).

Відповідно до довідки Банку за укладеним між сторонами кредитним договором б/н було надано такі кредитні картки:

№ НОМЕР_1 від 31.03.2010 строком дії до грудня 2013;

№ 4149437405903004 від 26.08.2010 строком дії до жовтня 2013;

№ 5168755323504106 від 26.11.2013 строком дії до липня 2017;

№ 5168755385942228 від 30.04.2014 строком дії до січня 2018.

Згідно виписці за вказаним кредитним договором вбачається, що відповідач ОСОБА_1 користувалась наданими Банком грошовими коштами за допомогою наведених кредитних карток. Останнє поповнення готівкою в сумі 300 грн відбулося 20.06.2017 на картку № НОМЕР_2 .

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно за ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно за ст.599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1048, ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов`язання щодо неповернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту та одержання від позичальника процентів від суми позики.

Згідно за розрахунком Банку заборгованість відповідача перед позивачем за станом на 03.12.2019 за кредитом складає 3652грн 09 коп.

Оскільки боржником порушено виконання боргових зобов`язань, тіло кредиту підлягає стягненню в тому розмірі, який зазначено позивачем у позові і розрахунку, а саме в сумі 3652 грн 09 коп.

Вирішуючи питання щодо стягнення процентів за користування кредитом, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Стаття 1056-1 ЦК України визначає, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору; встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку; умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника. У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.

Виходячи зі змісту ст.1056-1 ЦК України, Умов та правил надання банківських послуг, які не містять порядку розрахунку змінюваної процентної ставки, погодженого сторонами індексу, максимального розміру збільшення процентної ставки.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 489/9289/14-ц, в разі підвищення банком процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо. Боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Такий висновок наведений також у постанові Верховного Суду України від 11.10.2017 року у справі № 6-1374цс17.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором в частині нарахування процентів, наданих позивачем наказів Банку вбачається, що під час укладення кредитного договору діяла процента ставка по кредиту в розмірі 36,00% на рік, з 01.01.2013 процентна ставка була зменшена до 30,00% річних, з 01.09.2014 - до 34,80% річних, а з 01.04.2015 збільшена до 43,20 % річних.

Разом із тим, суду не надано доказів того, що позивачем узгоджувалася з відповідачем зміна процентної ставки – її збільшення до 43,20 % річних з 01.04.2015 року. Щодо дотримання порядку зміни процентної ставки до 30,00% річних у період з 01.01.2013 року до 31.08.2014 року та до 34,80% річних у період з 01.09.2014 до 31.03.2015, то слід зазначити, що зменшення процентної ставки здійснено кредитором в односторонньому порядку правомірно.

Оскільки доказів правомірності застосування процентної ставки у розмірі 43,20 % не надано, сума заборгованості за процентами підлягає стягненню, виходячи із ставки 36 % річних.

Припис абз.2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню заборгованість по процентам за користування кредитними коштами в межах строку кредитування, який відповідає строку дії останньої картки, тобто по січень 2018, оскільки зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати відсотки на підставі умов договору.

До такого висновку суд прийшов з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 243/9032/15-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.

При цьому суд не бере до уваги позицію відповідача щодо строку кредитування по травень 2017 року, оскільки надана нею копія картки № НОМЕР_3 зі строком дії по травень 2017 року за інформацією Банку за спірним кредитним договором не видавалася, про що свідчить виписка по картковим рахункам відповідача, де, як зазначено вище, останнє поповнення готівку на картку відбулося у червні 2017 року, тобто після строку дії пред`явленої відповідачем копії картки.

Таким чином, заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 01.04.2010 по 31.03.2015 згідно із розрахунком Банку становить 435 грн 33 коп.; за період з 01.04.2015 (дата неправомірного підвищення відсотків) по 31.01.2018 (кінцевий строк кредитування) становить 3878 грн 52 коп. (3652 грн 09 коп. х 36 % : 360 днів х 1062 день); а всього підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість за процентами за користування кредитом в сумі 4313 грн 85 коп. (435 грн 33 коп. + 3878 грн 52 коп.).

Нарахування за кредитом відсотків поза межами строку дії кредитного договору, а саме: за період після 31.01.2018 по 03.12.2019 є безпідставним.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання забезпечується, зокрема, неустойкою.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до розрахунку Банку за станом на 31.12.2019 відповідачу за несвоєчасне невиконання зобов`язань за кредитним договором нараховані: фіксована частина штрафу в сумі 500,00 грн, процентна складова штрафу - 3545 грн 37 коп. та пеня - 1900,00 грн, а всього 5945 грн 37 коп. (а.с.5-8).

За приписами ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання забезпечується, зокрема, неустойкою.

Згідно за ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Зі змісту даної статті вбачається, що пеня та штраф не є окремими видами штрафних санкцій, а є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, обчислюються у відсотках саме від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, можливість нарахування одного виду неустойки на іншій виключається.

Одночасно нараховуючи пеню та штраф, Банк просить застосувати до боржника подвійну цивільно-правову відповідальність одного й того ж виду за одне й те ж саме порушення договірного зобов`язання (прострочення виконання грошового зобов`язання), що суперечить вимогам ч.1 ст.61 Конституції України та ч.3 ст.509 ЦК України, згідно з якими ніхто не може двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добровільності, розумності та справедливості.

Крім того, Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669-УП введений мораторій на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобов`язаннями.

Так, відповідно до ст.2 даного Закону на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають у населених пунктах, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Відповідач ОСОБА_1 відповідно до інформації виконавчого комітету Мирноградської міської ради від 18.02.2020 зареєстрована в м.Мирнограді Донецької області, тобто у населеному пункті, який внесено до вищевказаного переліку, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 за № 1275-р.

Оскільки нарахування пені та штрафів підпадає під мораторій, у задоволенні вимог Банку про стягнення з відповідача неустойки в сумі 5945 грн 37 коп. слід відмовити.

Таким чином, неповерненням кредиту, несплатою процентів відповідач в односторонньому порядку порушила зобов`язання, що витікають з умов кредитного договору, що є неприпустимим, тому з неї на користь Банку підлягає стягненню невиплачена сума кредиту, відсотків за його користування.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю другої групи, яка їй встановлена безстрокового, про що свідчить довідка до акту огляду МСЕК від 19.01.2015, відповідно до ст.5 Закону України «Про судовий збір» її звільнено від сплати судового збору, а тому понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору не підлягають відшкодуванню (а.с.1).

На підставі ст.ст.526, 527, 530, 546, 549, 625, 1048, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, керуючись ст.ст.12, 13, 76, 141, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», юридична адреса якого: вул.Грушевського, 1Д, м.Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570,до ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання якої: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_4 , про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором б/н від 19.02.2010, а саме: за тілом кредиту в сумі 3652грн 09 коп., за відсотками за користування кредитом в сумі 4313 грн 85 коп., а всього 7965 (сім тисяч дев`ятсот шістдесят п`ять) грн 94 коп.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення неустойки в сумі 5945 грн 37 коп. та заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 61041 грн 45 коп. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складання повного рішення, але не пізніше закінчення строку карантину.

Суддя Ж. ОСОБА_2 .Редько