Рішення № 89738843, 09.06.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2020м. ДніпроСправа № 904/5647/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. за участю секретаря судового засідання Вязовської К.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ВІВАТ", м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЬЮ.ЕФ.ЕМ.КЕЙТЕРІНГ", смт. Слобожанське, Дніпровський район, Дніпропетровськ область

про стягнення заборгованості у сумі 280 006,54 грн. за договором поставки

Представники:

Від позивача Кадурін І.В. - адвокат

Від відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ВІВАТ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЬЮ.ЕФ.ЕМ.КЕЙТЕРІНГ" про стягнення заборгованості у сумі 280 006,54 грн. за договором поставки № 48 від 03.04.2019.

Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою від 02.11.2019 позовну заяву залишено без руху та зобов`язано Позивача протягом десяти днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви

17.12.2019 Позивач надав до суду заяву про усунення недоліків разом з заявою про зменшення позовних вимог.

Ухвалою суду від 20.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.01.2020.

Ухвалою від 20.01.2020 підготовче засідання відкладено до 17.02.2020.

У судовому зсіданні 17.02.2020 представник відповідача проти наявності боргу не заперечив, заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для вирішення спору мирним шляхом.

Ухвалою суду від 17.02.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 18.03.2020 та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 11.03.2020.

В судовому засідання 11.03.2020 оголошено перерву до 19.03.2020.

Ухвалою суду від 19.03.2020 відкладено судове засідання на невизначений термін, у зв`язку із запровадженням на території України карантину.

Ухвалою суду від 29.04.2020 призначено судове засідання на 14.05.2020.

В судовому засіданні 14.05.2020 розгляд справи відкладено на 25.05.2020.

Ухвалою від 25.05.2020 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 09.06.2020.

Позивач у судовому засіданні 09.06.2020 підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідача у судове засідання не з`явився, відзив на позов не надав, про розгляд справи був повідомлений належним чином, що підтверджується телефонограмою.

З цього приводу суд зазначає, що розгляд справи розпочато 20.12.2019, відповідач ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду отримав 27.12.2019, що підтверджується підписом його представника на поштовому повідомленні (т. 2 а.с. 131).

В ухвалі від 20.12.2019 роз`яснено відповідачу, що відзив на позовну заяву подається протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

З викладеного вбачається, що відповідач повинен був надати до суду відзив на позовну заяву в строк до 11.01.2020, однак відзив на позов відповідачем до суду не надано.

При цьому, суд зазначає, що клопотання відповідача про намагання врегулювати спір мирним шляхом не позбавляло відповідача обов`язку надати до суду відзив на позовну заяву.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 09.06.2020 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд прийшов до наступних висновків.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов`язаних з укладенням Договору поставки, умов та строку поставки товару, встановлення факту постави товару та встановлення факту невиконання відповідачем договору поставки в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ВІВАТ" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КЬЮ.ЕФ.ЕМ.КЕЙТЕРІНГ" (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки №48 (далі - договір).

В порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується постачати (передавати у власність) покупцеві окремими партіями продукти харчування (далі - товар), а покупець зобов`язується приймати товар та своєчасно оплачувати його вартість (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору найменування, асортимент, ціна та загальна кількість товару визначаються сторонами шляхом надання покупцем та прийняття постачальником відповідних заявок на товар.

Найменування, асортимент, ціна та загальна кількість товару, на підставі узгоджених заявок, зазначаються у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору (п. 2.2. договору).

Згідно з п. 5.1. договору, передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті поставки. Пунктом поставки товару за цим договору є склад покупця.

Відповідно до п. 6.1. договору, ціна на товар встановлюється в національній валюті України з урахуванням ПДВ, вказуються в видаткових накладних що оформлюються на кожну партію товару і які є невід`ємною частиною цього договору.

Загальна вартість цього договору складається з загальної вартості всіх поставок товару за цим договором, зазначених у заявах покупця та закріплених в видаткових накладних (п. 6.2. договору).

Згідно з п. 6.3. договору, покупець здійснює оплату в безготівковій формі на розрахунковий рахунок постачальника в розмірі 100% вартості товару на підставі видаткових накладних протягом 21 календарного дня з дня отримання товару.

Днем здійснення платежу вважається день в який сума, що підлягає сплаті , зарахована на рахунок постачальника (п. 6.4 договору).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та закінчується 31.12.019. У випадку, якщо за місяць до закінчення строку дії договору одна із сторін письмово не повідомить про свій намір припинити дію цього договору, договір вважається продовженим на наступний календарний рік за взаємною згодою сторін, і так кожного наступного календарного року (п. 11.1. договору).

На виконання умов договору позивачем здійснено поставку товару на загальну суму 965 084,40 грн., що підтверджується видатковими накладними (т.1 а.с. 42-250, т. 2 а.с. 1-34).

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково у сумі 685 077,86 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (т. 2 а.с. 35-64).

В наслідок чого, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 280 006,54 грн.

Сторонами 06.09.2019 підписано акт звіряння (т. 1 а.с. 22).

Відповідачем на адресу позивача направлено лист № 24-3/09-19 від 24.09.2019, в якому відповідача зобов`язувався погасити всю заборгованість по поставці товару перед позивачем по договору № 48 від 03.04.2019 відповідно до графіку (т. 1 а.с. 23).

Однак відповідач суму заборгованості так і не оплатив.

Викладене стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Вивчивши матеріали справи та надані сторонами документи, суд прийшов до висновку про задоволення позову на підставі наступного.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного з законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до приписів ст. 524 ЦК України, зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Згідно зч.1-2 ст. 533 ЦК України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Вказана норма кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 198 ГК України.

Відповідно до умов договору строк оплати товару є таким, що настав.

Враховуючи, що наявність заборгованості підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем належними та допустимими доказами, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 280 006,54 грн. підлягають задоволенню.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача 280 006,54 грн.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на Відповідача.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак, за подання даного позову до сплати підлягав судовий збір у розмірі 4 200,10 грн.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4 281,28 грн., тобто позивачем внесено судовий збір у більшому розмірі (на 81,18 грн.), ніж підлягав сплаті.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про судовий збір" у випадку внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається виключно за клопотанням особи. На час прийняття рішення такого клопотання не надходило, що не позбавляє позивача права подати зазначене клопотання після прийняття рішення.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ВІВАТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЬЮ.ЕФ.ЕМ.КЕЙТЕРІНГ" про стягнення заборгованості у сумі 280 006,54 грн. за договором поставки - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КЬЮ.ЕФ.ЕМ.КЕЙТЕРІНГ" (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Слобожанське, вул. В. Сухомлинського, Буд. 48-А, код ЄДРПОУ 41643764) на Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ВІВАТ" (69063, м. Запоріжжя, вул. Благовіщенська, 30, код ЄДРПОУ 34929467) суму основного боргу у розмірі 280 006,54 грн., та 4 200,10 грн. - витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуванням частини четвертої розділу Х «Прикінцеві положення» цього Кодексу.

Повне рішення складено 11.06.2020

Суддя Н.Г. Назаренко