Ухвала суду № 89738402, 10.06.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

10 червня 2020 р. Справа № 120/3852/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Томчука А.В.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1

відповідача І: не з`явився

відповідача ІІ: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі

за позовом: ОСОБА_1

до: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відповідач І), Ліквідаційної комісії управління МВС України у Вінницькій області (відповідач ІІ)

про: визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відповідач І), Ліквідаційної комісії управління МВС України у Вінницькій області (відповідач ІІ) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням суду від 16.01.2019 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

14.03.2019 ОСОБА_1 подано до суду клопотання про ухвалення додаткового судового рішення у справі №120/3852/18-а.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.01.2019 - без змін.

Ухвалою від 03.06.2020 призначено судове засідання для розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення у справі №120/3852/18-а на 10.06.2020.

10.06.2020 представниками відповідача І, відповідача ІІ подано до суду заяви про проведення судового засідання за їх відсутності.

Позивач у судовому засіданні просив суд продовжити розгляд заяви за відсутності представників відповідачів.

Суд, заслухавши позицію позивача, зважаючи на клопотання представників відповідача І, відповідача ІІ, керуючись положеннями частини 3 статті 252 КАС України, дійшов висновку про можливість проведення судового розгляду заяви за даної явки сторін.

Позивач у судовому засіданні підтримав подану заяву від 13.03.2019 (вх. №14009 від 14.03.2019) та просив суд ухвалити додаткове судове рішення у справі та застосувати правову позицію ВАСУ, висловлену на стор.13 "Аналізу практики застосування адміністративними судами окремих положень ЗУ "Про судовий збір" від 08.07.2011 у редакції ЗУ від 22.05.2015 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" та ухвалити додаткове рішення щодо повернення позивачу 3 ставок судового збору.

Просив з 2 ставок судового збору, як за дві вимоги немайнового характеру до двох відповідачів, ухвалити додаткове рішення, щодо стягнення 1/5 від суми двох ставок судового збору на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Вінницькій області у зв`язку із задоволенням частини позову, що становить 281,92 грн., а рішення про стягнення 704,80 грн. скасувати (у разі повернення 3 ставок судового збору).

Крім того, у судовому засіданні ОСОБА_1 посилався на аналогічну правову позицію Верховного Суду України висловлену у постанові від 14.03.2017 у справі №21-3944а16.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали адміністративної справи, дійшов висновку про наступне.

Приписами частини 1 статті 252 КАС України визначено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

З аналізу вищенаведених положень вбачається, що Кодексом адміністративного судочинства України передбачено процесуальний інститут додаткового судового рішення, яким вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням.

Отже, процесуальний інститут додаткового судового рішення дає можливість виправити помилки суду, спричинені недотриманням вимог судового рішення, зокрема, щодо наявності в ньому відповіді на всі заявлені вимоги позивача (скаржника в адміністративному процесі).

Як вбачається зі змісту заяви про ухвалення додаткового судового рішення та її прохальної частини, позивач вважає, що приймаючи рішення по справі суд не вірно вирішив питання щодо повернення судового збору.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху від 31.10.2018 позивачем сплачено судовий збір за 5 позовних вимог немайнового характеру у розмірі 3524 грн. (квитанція 0.0.1179684107.1 від 08.11.2018) (+1 похідна, яка не оплачувалась судовим збором) .

Рішенням ВОАС від 16.01.2019, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2020, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо зменшення ОСОБА_1 основного розміру пенсії за вислугу років з 80 % від відповідних сум грошового забезпечення до 70% від відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01.01.2018 перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 виходячи з 80 % від відповідних сум грошового забезпечення. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 704, 80 грн. (сімсот чотири вісімдесят грн.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Таким чином, судом при прийнятті рішення 16.01.2019 у справі вирішено питання щодо розподілу судових витрат відповідно до заявлених позовних вимог згідно положень частини 3 статті 139 КАС України.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про винесення додаткового судового рішення по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відповідач І), Ліквідаційної комісії управління МВС України у Вінницькій області (відповідач ІІ) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, так як при розгляді справи №120/3852/18-а судом вирішено питання про судові витрати, з урахуванням положень статті 139 КАС України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог та винесено рішення, яке набрало законної сили.

Посилання позивача правову позицію Верховного Суду України висловлену у постанові від 14.03.2017 у справі №21-3944а16, суд відхиляє, оскільки правовідносини у справі №21-3944а16 не є тотожним правовідносинам у даній справі.

Керуючись ст.ст. 248, 252, 256 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення – відмовити.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Томчук Андрій Валерійович