Ухвала суду № 89731722, 09.06.2020, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/4309/20

Провадження № 1-кп/461/498/20

ОКРЕМА ДУМКА

09.06.2020 м.Львів

судді Галицького районного суду м.Львова Радченка В.Є. стосовно ухвали Галицького районного суду м.Львова від 09 червня 2020 року (єдиний унікальний номер судової справи № 461/4309/20)

09 червня 2020 року колегією суддів Галицького районного суду м.Львова було розглянуто клопотання про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України.

Ухвалою колегії суддів від 09 червня 2020 року, прийнятою більшістю голосів, було продовжено строк тримання обвинуваченому ОСОБА_1 під вартою у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№19)» строком на 60 діб, тобто до 07.08.2020 року включно.

Користуючись наданим судді ст.375 КПК України правом на окрему думку вважаю необхідним викласти свою окрему позицію стосовно висновків суду, викладених в зазначеній ухвалі щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 керуючись наступним.

09.06.2020 року в підготовчому судовому засіданні вирішувалось питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 .

Кримінальний процесуальний закон розділяє судове провадження у суді першої інстанції на підготовче провадження (глава 27 КПК) та судовий розгляд (глава 28 КПК). Кожний етап судового провадження суворо регламентований, та законом визначені питання, які суд вправі розглянути на кожній із стадій. Стадія підготовчого провадження містить виключний перелік таких питань у ст.ст. 314-316, 303 КПК, та у інших нормах, які уповноважують суд у п. 5 ч.2 ст. 315 КПК прийняти конкретні рішення.

Із змісту ст.8 КПК України вбачається, що суд може застосувати принцип Верховенства права, якщо закон обмежує права людини, однак, при цьому, дотримуючись принципу правової визначеності, бо, коли людина яка захищає свої права, вона може розраховувати на діючий процесуальний закон, який дає такі інструменти.

Процедура вирішення клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу на стадії підготовчого провадження вказана у ст. 314 КПК відсилає до норм із цієї глави лише в межах ст.ст.342-345 КПК (ч.2 ст. 314). Ці межі є виключними у контексті даної норми, а тому, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з посиланням на ст.331 КПК, є порушенням норм процесуального закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України передбачена можливість на стадії підготовчого засідання обрати, змінити чи скасувати запобіжний захід.

На мою думку під час підготовчого судового засідання 09.06.2020 року колегія суддів за клопотанням прокурора мала право обрати, змінити чи скасувати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Частиною 3 ст. 315 КПК України регулює питання продовження запобіжних заходів з невизначеним строком (застава, особиста порука тощо), а запобіжні заходи із обмеженим строком дії, такі, як, зокрема, арешт, повинні застосовуватись виключно із урахуванням практики ЄСПЛ на національного законодавства.

З огляду на викладене, суд звертає увагу на рішення ЄСПЛ у справі « Соловей і Зозуля проти України» «… практика тримання обвинувачених під вартою без конкретних правових підстав або за відсутності чітких правил, які б регулювали їхнє становище, наслідком застосування якої може стати позбавлення особи свободи без дозволу суду на необмежений строк, є несумісною з принципами правової визначеності та захисту від свавілля, якими поєднані Конвенція та принцип верховенства права».

Таким чином, випадки, коли суд приймає до розгляду клопотання сторони обвинувачення про продовження запобіжного заходу особі - порушується принцип правової визначеності (ст. 9 КПК), та принцип Верховенства права (ст.8 КПК), та не вірно застосувуються норми процесуального закони на стадії судового провадження, де вони застосуванню не підлягають.

Стаття 331 КПК віднесена до глави 28 «Судовий розгляду». З огляду на зміст цієї правової норми продовження строку дії запобіжного заходу даною статтею не передбачено взагалі, а лише вказано, що у разі відсутності зазначених клопотань (обрання, зміни чи скасування) ті заходи забезпечення, що були обрані на стадії досудового розслідування, вважатимуться продовженими.

Відповідно до рішення Конституційного суду у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення третього речення частини третьої статті 315 Кримінального процесуального кодексу України, саме: «…За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.» визнане неконституційним.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, вважаю що при винесенні ухвали про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України суд не мав передбачених КПК України підстав для продовження обвинуваченому строку тримання під вартою.

Суддя: Радченко В.Є.