Рішення № 89726399, 10.06.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2020 року Чернігів Справа № 620/1233/20

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баргаміної Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу ОСОБА_1 до Державної установи «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)» про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)» про визнання протиправною та скасування постанови начальника Державної установи «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)» від 17.02.2020 «Про поміщення засудженого в карцер установи виконання покарань» про поміщення засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 до карцеру строком на 14 діб без виведення на роботу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, що при притягненні його до дисциплінарної відповідальності, він не був забезпечений можливістю скористатися послугами адвоката або фахівця в галузі права, отримати інформацію про притягнення до дисциплінарної відповідальності, у тому числі документи, що стосуються справи, від нього в процесі застосування дисциплінарного стягнення не відбиралися письмові пояснення. Вказує, що в постанові лише наведено обставини вчиненого засудженим порушення, проте не наведені інші обставини, що підлягають обов`язковому з`ясуванню під час дисциплінарного провадження: причини, мотиви вчинення порушення, поведінка засудженого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого щодо суті проступку.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що під час проведення обшуку в камері, в якій в той час утримувався, зокрема, засуджений ОСОБА_1 в саморобній схованці у вигляді подвійної стінки ніші столу було виявлено та вилучено мобільний телефон з батареєю живлення та сім-картою, які зі слів позивача належали йому. Вказує, що від письмових пояснень позивач відмовився, а факт зберігання, відповідно і користування, засудженим забороненими предметами в повному обсязі підтверджується даними, що містяться в акті проведення об`єктивного обшуку та протоколі вилучення, рапортах заступника начальника та інспекторів відділу режиму і охорони. Зазначає, що за злісне порушення установленого порядку відбування покарання, дисциплінарна комісія постановила помістити позивача в карцер строком на чотирнадцять діб без виведення на роботу.

Позивачем було подано відповідь на відзив, в якій зазначив, що за час свого перебування в установі ні разу не притягався до дисциплінарної відповідальності і не допускав грубих порушень правил утримання. Вказує, що під час обшуку відповідав на всі поставлені запитання, визнав, що телефон належить йому та потрібний для спілкування з рідними. Також вказує, що його дії не носили агресивний або хуліганський характер, не заподіяли шкоди, не були направлені на послаблення режиму утримання.

Представником позивача також було подано відповідь на відзив, в якому зазначає, що під час дисциплінарного провадження відповідачем не були з`ясовані причини, мотиви вчинення порушення, поведінка засудженого до вчинення проступку, пояснення засудженого щодо суті проступку, а застосування найсуворішого дисциплінарного стягнення лише через визначення порушення як злісного, без проведення якісного дисциплінарного провадження та за відсутності мотивованої постанови, є протиправним.

Відповідачем було подано заперечення, в яких зазначив, що у відзиві на позов було документально наведено усі ознаки дисциплінарного проступку особи, яка відбуває покарання.

Процесуальні дії у справі: ухвалою суду від 05.05.2020 було повернуто без розгляду відзив Державної установи «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)»; ухвалою від 22.05.2020 було залишено без задоволення клопотання позивача про витребування доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 відбуває покарання в Державній установі «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)» в секторі максимального рівня безпеки для тримання засуджених до довічного позбавлення волі (а.с. 10).

Так, 05.02.2020 в ході об`єктового обшуку камери № 50 в присутності засудженого ОСОБА_1 було виявлено та вилучено мобільний телефон «motо» модель «Lacrosse» Duos, імеі1: НОМЕР_1 ; імеі2: НОМЕР_2 з батареєю живлення та сім-картою мобільного оператора « Vodafone » № НОМЕР_3 , без зарядного пристрою, та мобільний телефон «Motorola», імеі встановити не вдалося, з батареєю живлення та сім-картою мобільного оператора « Vodafone » № НОМЕР_4, без зарядного пристрою, про що складено відповідний акт та протокол вилучення (а.с. 56, 57).

Заступник начальника відділу режиму і охорони ОСОБА_9, інспектор відділу режиму і охорони ОСОБА_10 та молодший інспектор відділу режиму і охорони ОСОБА_11 подали на ім`я начальника Державної установи «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)» рапорти, згідно яких повідомили, що 05.02.2020 в ході об`єктового обшуку камери № 50, в якій утримуються двоє засуджених до довічного позбавлення волі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в нішах столу було виявлено дві схованки, виготовлені з картону та пофарбовані зеленою фарбою під колір столу. При відкритті даних схованок було виявлено та вилучено мобільний телефон «motо» модель «Lacrosse» Duos, імеі1: НОМЕР_1 ; імеі2: НОМЕР_2 з батареєю живлення та сім-картою мобільного оператора « Vodafone » № НОМЕР_3 , без зарядного пристрою, зі слів засудженого ОСОБА_2 даний мобільний телефон належить йому та мобільний телефон «Motorola» імеі- встановити не вдалося, з батареєю живлення та сім-картою мобільного оператора « Vodafone » № НОМЕР_4 , без зарядного пристрою, зі слів засудженого, ОСОБА_1 даний мобільний телефон належить йому, просили провести за вказаним фактом службове розслідування (а.с. 53-55).

Згідно актів від 07.02.2020, підписаних старшим оперуповноважений оперативної групи ОСОБА_3 , оперуповноваженим оперативної групи ОСОБА_4 та начальником відділу режиму і охорони державної установи Державної установи «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)» ОСОБА_12 засуджений ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відмовився від надання письмових пояснень стосовно вилучення у нього 05.02.2020 мобільного телефону та сім-карти, відмовився від підписання аркушів ознайомлення з положеннями статей 134, 135 Кримінально-виконавчого кодексу України (а.с. 58-60, 62-63).

За результатами засідання, оформленого протоколом від 17.02.2020, дисциплінарна комісія за злісне порушення вимог статті 107 Кримінально-виконавчого кодексу України та пункту 4 розділу ІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених Міністерством юстиції України № 2823/5 від 28.08.2018, прийняла рішення застосувати крайній захід дисциплінарного стягнення відносно засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вигляді поміщення до карцеру строком на 14 діб без виведення на роботу (а. с. 52).

Постановою Державної установи «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)» від 17.02.2020 за злісне порушення установленого порядку відбування покарання до засудженого ОСОБА_1 застосовано захід стягнення у виді поміщення в карцер строком на 14 діб без виведення на роботу. Постанова була оголошена засудженому, порядок оскарження накладеного стягнення роз`яснено, про що поставлено позивачем свій підпис (а.с. 8).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Відповідно до частини першої статті 1 Кримінально-виконавчого кодексу України кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.

Згідно частин першої, другої, четвертої статті 7 Кримінально-виконавчого кодексу України держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку. Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду. Правовий статус засуджених визначається законами України, а також цим Кодексом, виходячи із порядку і умов виконання та відбування конкретного виду покарання.

Засуджені до довічного позбавлення волі тримаються окремо від інших засуджених, крім тих, які після відбуття десяти років покарання у приміщеннях камерного типу переведені до звичайних жилих приміщень колонії максимального рівня безпеки (частина друга статті 150 Кримінально-виконавчого кодексу України).

В силу вимог частини другої статті 151 Кримінально-виконавчого кодексу України на осіб, які відбувають довічне позбавлення волі, поширюються права і обов`язки засуджених до позбавлення волі, передбачені статтею 107 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 107 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені зобов`язані, зокрема, дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами.

Частина перша статті 102 Кримінально-виконавчого кодексу України встановлює, що режим у виправних і виховних колоніях - це встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами порядок виконання і відбування покарання, який забезпечує ізоляцію засуджених; постійний нагляд за ними; виконання покладених на них обов`язків; реалізацію їхніх прав і законних інтересів; безпеку засуджених і персоналу; роздільне тримання різних категорій засуджених; різні умови тримання засуджених залежно від виду колонії; зміну умов тримання засуджених.

В силу приписів частини другої статті 9 Кримінально-виконавчого кодексу України невиконання засудженими своїх обов`язків і встановлених законодавством вимог адміністрації органів і установ виконання покарань тягне за собою встановлену законом відповідальність.

Так, згідно з частиною першою статті 132 Кримінально-виконавчого кодексу України за невиконання покладених обов`язків та порушення встановлених заборон до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися такі заходи стягнення: попередження; догана; сувора догана; грошовий штраф до двох мінімальних розмірів заробітної плати; скасування поліпшених умов тримання; поміщення засуджених чоловіків, які тримаються у виправних колоніях, у дисциплінарний ізолятор з виведенням або без виведення на роботу чи навчання на строк до чотирнадцяти діб, а засуджених жінок - до десяти діб; поміщення засуджених, які тримаються в приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, у карцер без виведення на роботу на строк до чотирнадцяти діб; переведення засуджених, які тримаються у виправних колоніях, крім засуджених, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, до приміщення камерного типу (одиночної камери) на строк до трьох місяців.

Злісним порушенням установленого порядку відбування покарання є вживання спиртних напоїв, наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи інших одурманюючих засобів; виготовлення, зберігання, придбання, розповсюдження інших заборонених предметів, участь у настільних азартних та інших іграх з метою здобуття матеріальної чи іншої вигоди; вчинення дрібного хуліганства; систематичне ухилення від лікування захворювань, що становлять небезпеку для здоров`я інших осіб (частина перша статті 133 Кримінально-виконавчого кодексу України).

Порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань у виді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі регулюються Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 № 2823/5 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 05.09.2018 за № 1010/32462 (далі - Правила).

Ці Правила обов`язкові для виконання персоналом установ виконання покарань, засудженими, які в них утримуються, а також іншими особами, які відвідують ці установи. (абзац другий пункту 1 розділу I Правил).

Згідно пункту 4 розділу II Правил засудженим забороняється, серед іншого, придбавати, виготовляти, зберігати і використовувати гроші, цінності, предмети, речі, речовини і вироби, заборонені до використання в установах виконання покарань за переліком предметів, виробів і речовин, зберігання і використання яких засудженими заборонено (додаток 3).

Так, згідно додатку 3 до Правил засудженим заборонено мати радіоелектронні засоби, призначені для передавання чи приймання радіосигналів (радіостанції, мобільні телефони та зарядні пристрої до них, SIM-картки, скретч-картки поповнення рахунку мобільного зв`язку, пейджери тощо), друкарські машинки, розмножувальні прилади (засудженим, які тримаються у виправних центрах, дозволяється зберігати та користуватися мобільними телефонами у порядку, встановленому пунктом 2 розділу XIV Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань).

Порядок застосування заходів стягнення до осіб, позбавлених волі, регламентований статтею 134 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Так, положеннями частин першої, третьої, восьмої цієї статті визначено, що при призначенні заходів стягнення враховуються причини, обставини і мотиви вчинення порушення, поведінка засудженого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого щодо суті проступку. Стягнення, що накладаються, мають відповідати тяжкості і характеру проступку засудженого. Стягнення може бути накладене лише на особу, яка вчинила проступок, і не пізніше десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв`язку з проступком проводилась перевірка, то з дня її закінчення, але не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Поміщення засудженого в дисциплінарний ізолятор або в карцер чи переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери) проводиться за вмотивованою постановою начальника колонії або особи, яка виконує його обов`язки, з визначенням строку тримання.

Засуджений може оскаржити накладене на нього стягнення, однак подання скарги не зупиняє виконання стягнення. Посадова особа, яка наклала стягнення, за наявності для того підстав може його скасувати або замінити іншим, більш м`яким стягненням. Вища посадова особа може скасувати стягнення в разі, коли посадова особа, яка наклала стягнення, перевищила свої повноваження або стягнення було накладено нею при відсутності порушення з боку засудженого (частина тринадцята статті 134 Кримінально-виконавчого кодексу України).

Згідно частини шістнадцятої статті 134 Кримінально-виконавчого кодексу України адміністрація колонії при встановленні факту порушення особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, вимог режиму зобов`язана невідкладно розпочати перевірку причин, обставин і мотивів вчинення порушення, поведінки цієї особи до вчинення проступку, визначити кількість і характер раніше накладених стягнень, а також отримати її пояснення про суть проступку. За наслідками такої перевірки приймається рішення про доцільність або недоцільність застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів стягнення та обґрунтовується їх вид.

Частиною першою статті 135 Кримінально-виконавчого кодексу України передбачено, що питання про доцільність застосування стягнення до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, вирішується на засіданні дисциплінарної комісії установи виконання покарань. Дисциплінарна комісія установи виконання покарань діє на постійній основі. Засідання дисциплінарної комісії є повноважним, якщо на ньому присутні більше половини членів дисциплінарної комісії.

Крім того, частинами шостою, сьомою статті 135 Кримінально-виконавчого кодексу України передбачено, що матеріали про порушення доповідаються на засіданні дисциплінарної комісії начальником відділення соціально-психологічної служби у присутності особи, яка вчинила порушення, та інших запрошених осіб. Під час засідання дисциплінарної комісії заслуховуються пояснення засудженого та його представника, свідків, інших осіб, залучених відповідно до частини третьої та абзацу сьомого частини п`ятої цієї статті, адміністрації установи виконання покарань, особи, яка ініціювала притягнення до дисциплінарної відповідальності, та осіб, які мають право дорадчого голосу. Рішення про притягнення до відповідальності приймається більшістю голосів членів дисциплінарної комісії. Рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності особи, яка відбуває покарання, має бути детально вмотивоване та може бути оскаржене особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, або її представником до органу виконання покарань вищого рівня, прокурора чи суду.

Судом з`ясовано, що за фактом виявлення та вилучення 05.02.2020 у засудженого ОСОБА_1 мобільного телефону з батареєю живлення та сім-картою, на засіданні дисциплінарної комісії від 17.02.2020 встановлено наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку, який виразився у зберіганні та використанні засудженим заборонених речей, що є порушенням вимог статті 107 Кримінально-виконавчого кодексу України та пункту 3 розділу II Правил, а відтак постановою начальника виправної установи від 17.02.2020 до позивача застосовано захід стягнення у виді поміщення в карцер установи строком на 14 діб без виведення на роботу.

Наказом начальника Державної установи «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)» від 02.01.2020 № 27/ОД-20 переглянуто склад дисциплінарної комісії для вирішення питань про доцільність застосування заходів стягнення та заохочення до засуджених і ув`язнених під головуванням начальника установи ОСОБА_5 : заступник голови комісії: заступник начальника установи з РіО то ОР - ОСОБА_13; члени комісії: начальник відділу СВПР - ОСОБА_14, начальник відділу РіО - ОСОБА_12, старший оперуповноважений оперативної групи - ОСОБА_15, психолог установи - ОСОБА_16 , завідувач медичної частини - ОСОБА_17 (за згодою); секретар комісії: начальник сектора МРБ - начальник відділення СПС - ОСОБА_18 (а.с. 51).

Згідно дослідженого судом протоколу № 8 засідання дисциплінарної комісії від 17.02.2020, в останньому відображено, що на засіданні комісії були присутні члени комісії, без зазначення відповідних посад та прізвищ таких осіб, виступали на засіданні: заступник начальника установи з РіО то ОР - ОСОБА_13, начальник відділу РіО - ОСОБА_12, старший оперуповноважений оперативної групи - Кізя Володимир, начальник відділу СВПР - ОСОБА_14, психолог відділу СВПР ОСОБА_16, завідувач медичної частини - ОСОБА_17 .

Як було зазначено судом, рішення про притягнення до відповідальності приймається більшістю голосів членів дисциплінарної комісії, разом з тим, протокол засідання комісії не містить інформації щодо кількісного складу комісії, про результати голосування, якою кількістю голосів прийнято рішення, що ставить під сумнів повноважність самої комісії, наявність кворуму під час прийняття рішення та результати розгляду питання про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Посадовими особами відповідача ні під час проведення обшуку та вилучення заборонених предметів, ні під час винесення спірної постанови, не було з`ясовано мотиви вчинення порушення засудженим ОСОБА_1 , його поведінку до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень.

З наданого суду акту від 07.02.2020, позивач відмовився від надання письмових пояснень, однак відсутні відомості про те, що позивач відмовився від усних пояснень, які мав право надати на засіданні дисциплінарної комісії.

Так, протокол № 8 засідання дисциплінарної комісії від 17.02.2020 не містить відомостей щодо присутності на засіданні дисциплінарної комісії засудженого ОСОБА_1 , тобто всупереч частини шостої статті 135 Кримінально-виконавчого кодексу України відповідачем не забезпечено обов`язкову присутність позивача на засіданні дисциплінарної комісії.

Абзац другий пункту 2 розділу XХI Правил застосування начальниками установ виконання покарань заходів стягнення оформлюється постановами про накладення стягнення та про поміщення засудженого в дисциплінарний ізолятор, карцер, переведення засудженого до ПКТ (ОК) (після винесення відповідного рішення судом) установи виконання покарань (додатки 23, 24).

Згідно з пунктом 5 розділу XXІ Правил підставою для приймання та тримання засуджених у ДІЗО та карцерах є постанова про поміщення засудженого в дисциплінарний ізолятор, карцер установи виконання покарань, винесена начальником установи виконання покарань або особою, яка виконує його обов`язки, на підставі рішення дисциплінарної комісії з визначенням строку тримання. Постанова про поміщення засудженого в дисциплінарний ізолятор, карцер установи виконання покарань, рішення суду про переведення засудженого до ПКТ (ОК) оголошуються засудженому під підпис. У разі відмови засудженого поставити підпис про ознайомлення адміністрацією установ виконання покарань складається акт у довільній формі.

Так, додаток 24 Правил містить форму постанови про поміщення засудженого(ї) в дисциплінарний ізолятор, карцер установи виконання покарань, яка передбачає відображення в ній характеру вчиненого правопорушення та причин та умов, у зв`язку з чим необхідна ізоляція засудженого(ї).

Однак, постанова від 17.02.2020 про поміщення засудженого ОСОБА_1 в карцер установи виконання покарань не є детально вмотивованою, не містить причин та умов, у зв`язку з чим необхідно було помістити позивача в карцер на 14 діб.

Відповідачем також не доведено необхідності застосування до позивача саме такого виду дисциплінарного стягнення як поміщення в карцер на 14 діб і неможливості застосувати більш м`якого дисциплінарного стягнення.

Крім того, як встановлено судом, стягнення було накладене на позивача пізніше десяти діб з дня виявлення проступку, натомість доказів проведення перевірки у зв`язку з виявленим проступком суду не було надано.

Таким чином, з огляду на процедурні порушення, допущені відповідачем під час прийняття спірного рішення, відсутність детального мотивування, причин та умов, які слугували для застосування саме вказаного дисциплінарного стягнення, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно було винесено постанову від 17.02.2020 «Про поміщення засудженого в карцер установи виконання покарань», якою поміщено засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 до карцеру строком на 14 діб без виведення на роботу.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державної установи «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)» (вул. Миколаївська, буд. 31, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000, код ЄДРПОУ 08564972) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову начальника Державної установи «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)» від 17.02.2020 «Про поміщення засудженого в карцер установи виконання покарань» про поміщення засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 до карцеру строком на 14 діб без виведення на роботу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10.06.2020.

Суддя Н.М. Баргаміна