Рішення № 89726268, 10.06.2020, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 822/6297/15

РІШЕННЯ

іменем України

10 червня 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. , суддів Михайлова О.О. , Майстера П.М. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Хмельницькій області , Державної служби України з питань праці про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Державної служби України з питань праці, Управління Держпраці у Хмельницькій області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки №293-к від 10.12.2015 "Про звільнення ОСОБА_1 ";

- визнати протиправним та скасувати наказ територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки у Хмельницькій області №81-к від 11.12.2015 "Про звільнення ОСОБА_1 ";

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки №303-к від 28.12.2015 "Про внесення змін до наказу від 10.12.2015 року № 293-к";

- визнати протиправним та скасувати наказ територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки у Хмельницькій області від 28.12.2015 року № 82-к "Про внесення змін до наказу від 11.12.2015 року № 81-к";

- зобов`язати Державну службу України з питань праці, управління Державної служби України з питань праці у Хмельницькій області видати накази про прийняття ОСОБА_1 на посаду заступника начальника управління Державної служби України з питань праці у Хмельницькій області з 11.12.2015;

- стягнути з територіального управління Державної служби України з питань праці у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 , заробітну плату за час вимушеного прогулу з 11.12.2015 по 31.01.2017 в сумі 85657,46 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.02.2016, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.06.2016, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.11.2016 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.02.2016 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.06.2016, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.02.2017 вказаний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ територіального управління Держгірпромнагляду в Хмельницькій області №81-к від 11.12.2015 "Про звільнення ОСОБА_1 ". Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служба гірничого нагляду та промислової безпеки №303-к від 28.12.2015 "Про внесення змін до наказу від 10.12.2015 року № 293-к". Визнано протиправним та скасовано наказ територіального управління Держгірпромнагляду в Хмельницькій області від 28.12.2015 №82-к "Про внесення змін до наказу від 11.12.2015 року № 81-к". Постановлено вважати ОСОБА_1 звільненим з роботи з 20 лютого 2017 року. Зобов`язано Управління Держпраці у Хмельницькій області провести нарахування та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 16 грудня 2015 року по 20 лютого 2017 року включно.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017 скасовано постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.02.2017. Ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці та Управління Держпраці у Хмельницькій області відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 27.02.2020 скасовано постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017 у справі №822/6297/15. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.02.2017 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області та зобов`язання Управління Держпраці у Хмельницькій області провести нарахування та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 16 грудня 2015 року по 20 лютого 2017 року включно скасовано. Направлено справу №822/6297/15 в цій частині на новий розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду. В решті постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.02.2017 року залишено без змін.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.03.2020 прийнято до провадження справу №822/6297/15 та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.04.2020 заяву ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог повернуто заявнику.

До суду 09.04.2020 надійшов відзив Управління Держпраці у Хмельницькій області (відповідач 1), в якому управління просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що посада заступника начальника територіального управління Держгірпромнагляду у Хмельницькій області, яку займав ОСОБА_1 , та посада заступника начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області (яка не є вакантною) є абсолютно неспівставні за обсягом повноважень, їх змістом та вимогами щодо професійної підготовки.

Вважає, що Управління Держпраці у Хмельницькій області виконало всі свої зобов`язання перед ОСОБА_1 в частині працевлаштування останнього після реорганізації територіального управління Держгірпромнагляду у Хмельницькій області. Посада заступника начальника територіального управління Держгірпромнагляду у Хмельницькій області, яку займав ОСОБА_1 була скорочена, а тому, йому 01.07.2015 було запропоновано наявну вакантну посаду - головного спеціаліста з мобілізаційної роботи. Внаслідок того, що позивач погодився з пропозицією працевлаштування, в Управління Держпраці у Хмельницькій області були відсутні підстави для пропозицій щодо зайняття інших посад. Вказує, що у разі відмови ОСОБА_1 від запропонованої посади йому було б запропоновано іншу наявну вакантну посаду. Однак , позивач, погодившись із пропозицією зайняти посаду головного спеціаліста з мобілізаційної роботи, не написав заяву щодо переведення його на зазначену посаду. Відповідно в грудні 2015 року його було звільнено роботодавцем Державною службою гірничого нагляду та промислової безпеки України у зв`язку із скороченням посади заступника начальника Територіального управління Держгірпромнагляду у Хмельницькій області.

Вважає, що відновлення порушеного права ОСОБА_1 має полягати у перенесенні дати звільнення на дату припинення юридичної особи з якою він перебував в трудових відносинах і з якої його було звільнено, а саме на 23.06.2016 (територіальне управління Держгірпромнагляду у Хмельницькій області припинено 23.06.2016). Період вимушеного прогулу за який має бути виплачено Управлінням Держпраці у Хмельницькій області (правонаступником ліквідованого територіального управління Держгірпромнагляду у Хмельницькій області) заробітну плату ОСОБА_1 становить з 15.12.2015 по 23.06.2016.

На виконання вимог ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.03.2020 до суду надійшли письмові пояснення Управління Держпраці у Хмельницькій області, додатком до яких, зокрема, є довідка від 30.03.2020 №1422/20 про середньоденний заробіток ОСОБА_1 , довідка від 25.03.2020 №1532/2020 щодо відсутності станом на 25.03.2020 вакантних рівнозначних посад заступника начальника територіального управління Держгірпромнагляду у Хмельницькій області та наявних вакантних посад в Управлінні Держпраці у Хмельницькій області, копія наказу Управління Держпраці у Хмельницькій області №14 від 10.012017 "Про розподіл обов`язків начальника, першого заступника начальника та заступника начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області, копія наказу Територіального управління Держгірпромнагляду у Хмельницькій області №27-к від 04.04.2014 "Про розподіл обов`язків між начальником управління та його заступником".

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.04.2020 відмовлено у задоволенні заяви Управління Держпраці у Хмельницькій області про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін.

До суду 14.04.2020 надійшли заперечення Державної служби України з питань праці (Держпраці) (Відповідач 2), в яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі. Зазначає, що Верховний Суд безпідставно вказує, що посада заступника начальника Територіального управління Держгірпромнагляду у Хмельницькій області на якій ОСОБА_1 працював до звільнення після реорганізації увійшла до штатного розпису Управління Держпраці у Хмельницькій області. Звертає увагу, що внаслідок реорганізації ряд посад ліквідовано, в тому числі і посада, яку займав ОСОБА_1 , а введено нові посади начальників відділів, завідувачів секторів, спеціалістів тощо. Посада заступника начальника територіального управління Держгірпромнагляду у Хмельницькій області, на якій ОСОБА_1 працював до звільнення після реорганізації не увійшла до штатного розпису Управління Держпраці у Хмельницькій області. Також в Управління Держпраці у Хмельницькій області відсутні посади аналогічні (рівнозначні) посаді заступника, яку займав ОСОБА_1 в територіальному управлінні Держгірпромнагляду у Хмельницькій області.

Вважає, що у Держпраці відсутній законодавчо встановлений обов`язок щодо працевлаштування позивача на посаду заступника начальника територіального управління Державної служби України з питань праці, заява позивача є безпідставною і не ґрунтується на нормах законодавства України.

Зазначає, що вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з Управління Держгірпромнагляду у Хмельницькій області є похідною від вимоги про скасування наказу про звільнення, а отже задоволенню не підлягає. Оскільки при прийнятті оскаржуваних наказів відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, вказує на відсутність підстав для скасування вказаних наказів.

Додатком до цих заперечень є довідка від 31.03.2020 №190-Д щодо наявності посад в Управлінні Держпраці у Хмельницькій області, які є рівнозначними тій, яку позивач обіймав до звільнення.

До суду 14.04.2020 надійшла відповідь на відзив Управління Держпраці у Хмельницькій області, в якій позивач зазначає, що Відповідач 1 не спростував доводи касаційної скарги та оцінку Верховного Суду, викладену в постанові від 27.02.2020 у справі №822/6297/15.

Вказує, що відповідачами не запропоновано всі вакантні посади у новоствореному Управлінні Держпраці у Хмельницькій області, в тому числі посаду заступника начальника управління Держпраці по Хмельницькій області. Роботодавець не виконав свій обов`язок щодо обов`язкового працевлаштування ОСОБА_1 , як такого що мав переважне право залишення на роботі.

Вважає, що перебуваючи на посаді заступника управління Держгірпромнагляду у Хмельницькій області виконував обов`язки, аналогічні тим, які виконує заступник начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області. На підтвердження цих доводів посилається на Розподіл обов`язків між начальником управління Держгірпромнагляду по Хмельницькій області та його заступником, затвердженим наказом начальника управління Держгірпромнагляду по Хмельницькій області від 16.04.2010 №26-к.

До суду 21.04.2020 надійшло клопотання позивача, в якому він просив кваліфікувати судом визнання позову Держпраці, оскільки вона не надала відзив на позов у встановлений термін. Клопотання мотивоване тим, що вказаний відповідач подав не відзив, а заперечення.

Щодо цього клопотання суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

За змістом заперечень, які надійшли до суду від Державної служби України з питань праці, вони відповідають вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, містять мотиви та підстави, з яких вона не визнає та відхиляє позовні вимоги. Тому, на думку суду, вказані заперечення є відзивом, та, відповідно, відсутні підстави для задоволення наведеного клопотання позивача.

До суду 22.04.2020 надійшли заперечення Управління Держпраці у Хмельницькій області на відповідь на відзив позивача. Зазначає, що відсутні підстави вважати, що до штатного розпису Управління Держпраці у Хмельницькій області перейшла після реорганізації територіального управління Держгірпромнагляду у Хмельницькій області та територіальної державної інспекції з питань праці у Хмельницькій області саме посада заступника керівника, яку займав ОСОБА_1 Реорганізація супроводжувалась скороченням, крім інших, і посади заступника начальника Територіального управління Держгірпромнагляду у Хмельницькій області, яку займав позивач.

Вказує, що позивач погодився з пропозицією зайняти посаду головного спеціаліста з мобілізаційної роботи, але не написав заяву щодо переведення його на зазначену посаду. Наслідком цього стало його звільнення у зв`язку з скороченням посади заступника начальника територіального управління Держгірпромнагляду у Хмельницькій області.

Вважає безпідставним посилання позивача на Розподіл обов`язків між начальником управління Держгірпромнагляду по Хмельницькій області та його заступником, затвердженим наказом начальника управління Держгірпромнагляду по Хмельницькій області від 16.04.2010 №26-к, оскільки територіальне управління Держгірпромнагляду у Хмельницькій області, з якого звільнено ОСОБА_1 , утворене лише в жовтні 2011 року.

Звертає увагу на хибність твердження позивача про те, що накази про його звільнення були видані раніше двомісячного терміну з дня попередження роботодавцем про звільнення.

До суду 19.05.2020 надійшло клопотання, а якому позивач просить винести окремі ухвали щодо притягнення до відповідальності за статтею 382 Кримінального кодексу України:

- Управління Держпраці у Хмельницькій області за невиконання ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.03.2020 в частині ненадання інформації щодо посад в управлінні Держпраці у Хмельницькій області, які є рівнозначними тій, яку ОСОБА_1 обіймав до звільнення та не надання довідки про середньоденний заробіток ОСОБА_1 відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати з врахуванням пункту 10 до 10.04.2020;

- Держпраці за невиконання ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.03.2020 в частині ненадання довідки про середньоденний заробіток ОСОБА_1 відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати до 10.04.2020 та ненадання відзиву на позов в 15-денний термін з вручення ухвали суду.

Щодо клопотання позивача про винесення окремих ухвал щодо відповідачів, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами 1-3 статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.

Зі змісту наведених норм слідує, що постановлення окремої ухвали є правом суду, яке здійснюється за його ініціативою у визначених Кодексом адміністративного судочинства України випадках.

Отже, стаття 249 Кодексу адміністративного судочинства України містить диспозитивну норму та закріплює право суду щодо постановлення окремої ухвали, а не обов`язок, а тому, може бути ініційована виключно з ініціативи суду.

Суд не вбачає підстав в цьому випадку для постановлення окремої ухвали.

До суду 05.05.2020 надійшло клопотання позивача яке містить розрахунок втраченої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 11.12.2014 року по 01.05.2020 року з врахуванням коригування та коефіцієнта її підвищення.

До суду 14.05.2020 та 27.05.2020 від Відповідача 1 надійшли позиції щодо клопотання позивача про розрахунок заробітної плати за час вимушеного прогулу. У якій Відповідач 1 зазначає, що із розрахунками, проведеними позивачем не погоджується, оскільки останні здійсненні не компетентно та з порушенням вимог чинного законодавства.

До суду 01.06.2020 надійшло клопотання позивача, в якому, зокрема, висловлена його позиція щодо виконання відповідачами вимог суду.

Дослідивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі письмові докази, оцінивши їх у взаємозв`язку та сукупності, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 з 2000 року по 11.12.2015 працював на різних посадах в територіальному управлінні Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Хмельницькій області.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України №442 від 10.09.2014 року "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу з питань праці шляхом злиття Державної інспекції з питань праці та Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України.

Кабінет Міністрів України своєю постановою від 11.02.2015 №100 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" постановив:

1. Утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці за переліком згідно з додатком, реорганізувавши шляхом злиття територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці.

2. Установити, що:

- територіальні органи, які утворюються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є правонаступниками прав та обов`язків територіальних органів Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці, що реорганізуються;

- територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці, що реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань праці.

Додаток № 1 до вказаної постанови Кабінету Міністрів України містить перелік територіальних органів Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці, що реорганізуються шляхом злиття та утворення територіальних органів Державної служби з питань праці.

Внаслідок реорганізації шляхом злиття 53 територіальних органів Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці утворено 24 Головних управлінь Держпраці в областях, в тому числі управління Держпраці у Хмельницькій області.

В результаті реорганізації двох державних установ та утворення нової державної установи внаслідок такої реорганізації, відбулося скорочення посад начальників територіальних органів та їх заступників.

На підставі наказу Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України № 293-к від 10 грудня 2015 року, наказом територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки № 81-к від 11.12.2015 ОСОБА_1 , звільнено з посади заступника начальника Територіального управління Держгірпромнагляду у Хмельницькій області 11 грудня 2015 року відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України.

В зв`язку з тим, що звільнення позивача відбулося в період його тимчасової непрацездатності, що підтвердилося листком непрацездатності, наказом Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України № 303-к від 28 грудня 2015 року внесено зміни до наказу Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України № 293-к від 10 грудня 2015 року, замінивши в наказовій частині цього наказу дату звільнення 11 грудня 2015 року датою 15 грудня 2015 року.

На підставі наказу Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України № 303-к від 28 грудня 2015 року, наказом територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки у Хмельницькій області № 82-к від 28.12.2015 року внесено зміни до наказу № 81-к від 11.12.2015 року, замінивши в наказовій частині цього наказу дату звільнення 11 грудня 2015 року датою 15 грудня 2015 року.

Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Верховний Суд у мотивувальній частині постанови від 27.02.2020 у справі №822/6297/15 підтвердив протиправність зазначених наказів. Вказав, що прийняття Державною службою гірничого нагляду та промислової безпеки та територіальним управлінням Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки у Хмельницькій області оскаржуваних наказів № 303-к від 28.12.2015 "Про внесення змін до наказу від 10.12.2015 року № 293-к" та від 28.12.2015 № 82-к "Про внесення змін до наказу від 11.12.2015 року № 81-к" не відміняють того факту, що відповідачем порушено вимоги частини третьої статті 40 КЗпП, оскільки накази Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки № 293-к від 10.12.2015 року та територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки у Хмельницькій області № 81-к від 11.12.2015 року "Про звільнення ОСОБА_1 " прийняті під час перебування позивача на лікарняному. Встановлено, що при звільненні позивача не була дотримана процедура звільнення, оскільки йому не були запропоновані всі вакантні посади, на які він міг претендувати з урахуванням фаху, кваліфікації та досвіду трудової діяльності. Крім того, звільнення позивача відбулось під час перебування на лікарняному, що не допускається в силу вимог ч.3 статті 40 КЗпП України, а винесення наказів про зміну дати його звільнення, не може вважатися належним захистом порушеного права, оскільки така можливість не передбачена нормами трудового законодавства.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2018 року у справі №821/496/16 звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України та статті 240-1 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, законодавством не передбачено будь-якого іншого способу поновлення порушених прав у разі незаконного звільнення, окрім поновлення на попередній роботі.

Верховний Суд у мотивувальній частині постанови від 27.02.2020 у справі №822/6297/15 вказав на необхідність з`ясування, яка посада в управлінні Державної служби України з питань праці у Хмельницькій області є рівнозначною тій, яку позивач обіймав до звільнення задля повного та належного захисту порушеного права позивача.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28 лютого 2019 року у справі № 817/860/16.

Враховуючи встановлення незаконності звільнення позивача, порушені права позивача підлягають поновленню.

Вирішуючи питання щодо способу захисту цього порушеного права позивача, суд враховує висновки суду касаційної інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Так, правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою цієї статті встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Таким чином, встановлена законодавцем можливість ліквідації установи з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження установи, що ліквідується, передбачає обов`язок роботодавця по переведенню працівників ліквідованої установи на іншу посаду до новоствореного органу.

Відповідно до пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 "Про практику розгляду судами трудових спорів" працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

У силу вимог частини 1 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України №442 від 10.09.2014 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу з питань праці шляхом злиття Державної інспекції з питань праці та Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України.

Кабінет Міністрів України своєю постановою від 11.02.2015 №100 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" постановив утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці за переліком згідно з додатком, реорганізувавши шляхом злиття територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці. Установив, що: територіальні органи, які утворюються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є правонаступниками прав та обов`язків територіальних органів Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці, що реорганізуються; територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці, що реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань праці.

Додаток № 1 до вказаної постанови Кабінету Міністрів України містить перелік територіальних органів Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці, що реорганізуються шляхом злиття та утворення територіальних органів Державної служби з питань праці.

Внаслідок реорганізації шляхом злиття 53 територіальних органів Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці утворено 24 Головних управлінь Держпраці в областях, в тому числі Управління Держпраці у Хмельницькій області.

При цьому, наведені правові норми свідчать про те, що територіальні органи, що утворюються згідно з пунктом 1 вказаної постанови, є правонаступниками прав і обов`язків територіальних органів Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці, що реорганізуються. Так, Управління Держпраці у Хмельницькій області є правонаступником, зокрема, територіального управління Держгірпромнагляду в Хмельницькій області, з якого було звільнено ОСОБА_1 .

Таким чином, на час розгляду цієї справи, посада, з якої було звільнено позивача не існує.

Разом з цим, коли поновити позивача на посаді, з якої його звільнили і якої формально вже немає, неможливо, то належним способом захисту порушеного права може бути поновлення на посаді, аналогічній тій, з якої його звільнили, і яка існує на дату поновлення.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 28.02.2019 у справі №817/860/16.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

За змістом пункту 80 мотивувальної частини постанови Верховного Суду від 27.02.2020 у справі №822/6297/15, посада позивача, на якій він працював до звільнення, після реорганізації увійшла до штатного розкладу управління Державної служби України з питань праці у Хмельницькій області. Цим заперечуються посилання відповідачів на те, що посада, яку займав ОСОБА_1 до звільнення, не була перенесена до штатного розпису новоствореного Управління Держпраці у Хмельницькій області у зв`язку з скороченням кількості посад начальників територіальних органів, їх заступників внаслідок реорганізації територіальних органів Держгірпромнагляду та Державної інспекції з питань праці.

Крім того, згідно з довідкою Державної служби України з питань праці від 31.03.2020 №190-Д, посада заступника начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області є рівнозначною посаді заступника начальника територіального управління Держгірпромнагляду у Хмельницькій області.

Також за функціональними обов`язками, кваліфікаційно-професійними вимогами посада заступника начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області є рівнозначною із раніше займаною позивачем посадою - заступника начальника територіального управління Держгірпромнагляду у Хмельницькій області, до якої відноситься основне коло виконуваних працівником обов`язків.

Отже, в штаті як у ліквідованої так і новоутвореної установи існувала аналогічна посада заступника начальника, яку займав позивач до його звільнення.

Суд зазначає, що встановивши неможливість поновлення на посаді, з якої було звільнено позивача, і яка на даний час не існує, належним способом захисту відновленого права позивача повинно бути поновлення ОСОБА_1 на посаді аналогічній з посадою, з якої його звільнено, і яка існує на даний момент.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 28.02.2018 у справі №817/280/16.

Таким чином, управління Держпраці у Хмельницькій області є роботодавцем позивача, який повинен відшкодувати йому середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Отже, незаконно звільнений із займаної посади ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді аналогічній із посадою з якої його звільнено, яка існує на цей момент, а саме на посаді заступника начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області з 16 грудня 2015 року.

У мотивувальній частині постанови Верховного Суду від 27.02.2020 у справі №822/6297/15 вказано на необхідність визначення точної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка має бути стягнута на користь ОСОБА_1 .

Враховуючи цей висновок, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

В силу положень пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100), він застосовується у випадку вимушеного прогулу.

Відповідно до пункту 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (пункт 8 Порядку №100).

Зміст наведених норм дає підстави для висновку про те, що ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, суд має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку №100.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Верховного Суду у постанові від 24.10.2018 у справі №820/5932/16.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 червня 2018 року (справа № 11-134ас18) підтримала правову позицію, сформульовану раніше Верховним Судом України, та вказала, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу, законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Згідно з довідкою Управління Держпраці у Хмельницькій області від 30.03.2020 №1422/20, середньоденний заробіток ОСОБА_1 становить 187,41 грн.

Період вимушеного прогулу позивача з 16.12.2015 року (наступний за звільненням день, початок вимушеного прогулу) по 10 червня 2020 року (дата прийняття судом першої інстанції рішення про поновлення на посаді) становить - 1116 робочих днів (2015 рік - 12 днів, 2016 рік - 251 день, 2017 рік - 248 днів, 2018 рік - 250 днів, 2019 рік - 246 днів, 2020 рік - 108 днів).

Для того щоб працівники у випадку підвищення окладів (тарифних ставок) при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження відповідно до норм Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 (далі - Порядок) не втрачали в заробітку, пунктом 10 Порядку передбачене коригування середнього заробітку.

Відповідно до пункту 10 Порядку у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.

У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

Тобто основними умовами для проведення коригування є підвищення окладів, яке відбулося у розрахунковому періоді або в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток.

Коефіцієнт, на який необхідно прокоригувати виплати, які враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, розраховуються шляхом ділення окладу (тарифної ставки), встановленого після підвищення, на оклад (тарифну ставку) до підвищення.

Відповідно до Закону України "Про державну службу", Постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році" від 06.04.2016 №292 (із змінами та доповненнями); Постанови Кабінету Міністрів України "Питання оплати праці працівників державних органів" від 18.01.2017 №15 (із змінами та доповненнями) за період з 01.01.2016 року по 01.05.2020 року відбулось підвищення посадового окладу за посадою заступника начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області :

з 01.01.2016 - 2886 грн., з 01.05.2016 - 5686 грн., з 01.01.2017 - 5850 грн., з 01.01.2018 - 8000 грн., з 01.01.2019 - 8490 грн., з 01.01.2020 - 9250 грн.

Враховуючи підвищення посадового окладу за період з 2015 року по 2020 рік за посадою заступника начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області середній заробіток за час вимушеного прогулу підлягає до стягнення з врахуванням коефіцієнту підвищення.

А саме:

2015 рік - 12 робочих дні (з 16.12.15 по 31.12.2015, оскільки позивачу було виплачено заробітну плату по день звільнення 15.12.2015 року згідно наказу Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України №303-к від 28.12.2015 року)

187,41 грн (середньоденний заробіток)*12 (робочих днів за період з 16.12.2015 по 31.12.2015)=2248,92 грн

2016 рік - 251 день (83 робочих дні за період з 01.01.2016 року по 30.04.2016 року та 168 робочих днів за період з 01.05.2016 року по 31.12.2016 року)

Коефіціент коригування за період з 01.01.2016 по 01.05.2016 року становить: посадовий оклад з 01.01.2016 (2886 грн): посадовий оклад 2015 року (2292 грн) =1,25916

1,25916*187,41 грн. (середньоденний)=235,98 грн (середньоденний з врахуванням коефіціента за 2016 рік)

235,98 грн*83 (кількість робочих днів за період з 01.01.2016 по 30.04.2016)=19586,34 грн

Коефіціент коригування за період з 01.05.2016 по 31.12.2016 року становить:

посадовий оклад з 01.05.2016 (5686 грн): посадовий оклад з 01.01.2016 року (2886 грн) =1,97020

1,97020*235,98 грн (середньоденний з врахуванням коефіціента за 2016 рік)=464,93 грн.

464,93 грн (середньоденний з врахуванням коефіціента за 2016 рік)*168 днів (кількість робочих днів за період з 01.05.2016 по 31.12.2016)=78108,24 грн

2017 рік - 248 робочих дні

Коефіціент коригування за 2017 рік становить:

посадовий оклад з 01.01.2017 (5850 грн): посадовий оклад з 01.01.2016 року (5686 грн) =1,02884

1,02884*464,93 грн (середньоденний з врахуванням коефіціента за 2016 рік)=478,34 грн (середньоденний з врахуванням коефіціента за 2016 рік, 2017 рік)

478,34 грн.*248 (кількість робочих днів за 2017)=118628,32 грн

2018 рік - 250 робочих дні

Коефіціент коригування за 2018 рік становить:

посадовий оклад з 01.01.2018 (8000 грн): посадовий оклад з 01.01.2017 року (5850 грн) =1,36752

1,36752*478,34 грн (середньоденний з врахуванням коефіціента за 2016 рік, 2017 рік)=654,14 грн (середньоденний з врахуванням коефіціента за 2016 рік 2017 рік, 2018 рік)

654,14 грн.*250 (кількість робочих днів за 2018)=163535 грн

2019 рік - 246 робочих дні

Коефіціент коригування за 2019 рік становить:

посадовий оклад з 01.01.2019 (8490 грн): посадовий оклад з 01.01.2018 року (8000 грн) =1,061

1,06125*654,14 грн (середньоденний з врахуванням коефіціента за 2016 рік 2017 рік, 2018 рік)=694,21 грн (середньоденний з врахуванням коефіціента за 2016 рік 2017 рік, 2018 рік, 2019 рік)

694,21 грн.*246 (кількість робочих днів за 2019)=170775,66 грн

2020 рік - 109 робочих дні

Коефіціент коригування за 2020 рік становить:

посадовий оклад з 01.01.2020 (9250 грн): посадовий оклад з 01.01.2019 року (8490 грн) =1,08951

1,08951*694,21 грн (середньоденний з врахуванням коефіціента за 2016 рік 2017 рік, 2018 рік, 2019 рік)=756,35 грн (середньоденний з врахуванням коефіціента за 2016 рік 2017 рік, 2018 рік, 2019 рік)

756,35 грн.*246 (кількість робочих днів за 2020)=186062,1 грн

Враховуючи вищевикладене, до стягнення належить середній заробіток за час вимушеного прогулу (з 16.12.2015 року по 10.06.2020 року) з врахуванням коефіціента в розмірі 738944,58 грн.

При цьому, надаючи оцінку кожному окремому доводу учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини суд не зобов`язаний детально вивчати всі аргументи, на які посилається позивач, якщо такі аргументи не стосуються предмету спору.

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

З врахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов`язати Державну службу України з питань праці поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області з 16 грудня 2015 року.

Стягнути з Управління Держпраці у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16 грудня 2015 року по 10 червня 2020 року у розмірі 738944 (сімсот тридцять вісім тисяч дев`ятсот сорок чотири ) грн 58 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Допустити до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. На час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) Відповідачі:Управління Держпраці у Хмельницькій області (вул. Кам`янецька буд. 74, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29013 , код ЄДРПОУ - 39793137) Державна служба України з питань праці (вул. Десятина буд. 14, м. Київ, 01601 , код ЄДРПОУ - 39472148)

Головуючий суддя Судді Д.Л. Фелонюк О.О. Михайлов П.М. Майстер