Рішення № 89726267, 10.06.2020, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1189/20

РІШЕННЯ

іменем України

10 червня 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України , Головного управління ДФС у Луганській області про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Луганській області в якому просить стягнути солідарно з Головного управління ДФС у Луганській області (код ЄДРПОУ 39591445, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, буд. 72) та ДФС України (код ЄДРПОУ 39292197, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, 6.8) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в зв`язку із затримкою виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 червня 2019 року у справі №560/1525/19 в частині поновлення за період з 20 червня 2019 по 11 листопада 2019 в сумі 60060 грн (шістдесят тисяч гривень шістдесят копійок) з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 15.03.2019 на підставі наказу Державної фіскальної служби України №82-ос від 15.03.2019 його було звільнено через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі. На підставі наказу №117-ос від 25.03.2019 Головного управління ДФС у Луганський області позивача було звільнено за пп. "г" п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ на підставі скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.06.2019 року було поновлено на посаді позивача та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 38047,00 грн. Постановою Сьомого апеляційного суду від 15.10.2019 року абзац п`ятий резолютивної частини рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.06.2019 було змінено і викладено в наступній редакції: стягнути з Головного управління ДФС у Луганській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу 36540,00 (тридцять шість тисяч п`ятсот сорок) гривень.

Вказаним рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду в частині поновлення на посаді позивача винесено до негайного виконання, однак позивача було поновлено на посаді лише 11.11.2019, а отже часом затримки в поновлені на посаді є період з 20.06.2019 по 11.11.2019 за який відповідач зобов`язаний сплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до суду для захисту своїх порушених прав.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.03.2020 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику повідомлення сторін.

Від представника Головного Управління ДФС У Луганській області 22.04.2020 надійшов відзив в якому останній зазначає, що обов`язок виплатити середній заробіток за час затримки виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі є видом відповідальності роботодавця за дії пов`язані із такою затримкою.

При цьому обов`язок власника або уповноваженого ним органу виплатити працівникові середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення його на роботі настає тоді, коли така затримка була допущена з вини власника або уповноваженого ним органу. Тобто за правилами статті 236 КЗпП України на власника (мається на увазі підприємство, роботодавця) може бути покладений обов`язок по виплаті працівникові середнього заробітку лише за наявності вини.

Посада заступника керівника територіальних органів ДФС, яку займав ОСОБА_1 , належить до номенклатури посад Голови ДФС України, відтак Головне управління ДФС у Луганській області не могло самостійно прийняти рішення про поновлення позивача на посаді.

Відповідач вказує, що ГУ ДФС у Луганській області не може нести відповідальність та негативні наслідки за діяння (дію чи бездіяльність) іншого уповноваженого органу та просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Від представника Державна фіскальної служби України 24.04.2020 надійшов відзив в якому останній зазначає, що посада заступника керівника територіальних органів ДФС, яку займав ОСОБА_1 , належить до номенклатури посад Голови ДФС України, відтак Головне управління ДФС у Луганській області не могло самостійно прийняти рішення про поновлення позивача на посаді.

Наказом ДФС України від 25.10.2019 № 1700-О "Про виконання рішення суду" поновлено ОСОБА_1 на службі та посаді заступника начальника управління - начальника першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Луганській області ГУ ДФС у Луганській області з 26 березня 2019 року.

Відповідно до пункту 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Днем видання наказу ДФС України про поновлення позивача на роботі є 25.10.2019. Викладене свідчить про невірне обчислення позивачем періоду затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді, а саме до 11.11.2019.

Враховуючи наведене вище, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

25.05.2020 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій останній вказує, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.06.2019 року було поновлено підполковника ОСОБА_1 . Це рішення було допущено до негайного виконання для обох відповідачів у справі - ДФС України та Головного управління ДФС у Луганській області.

Твердження відповідача - Головного управління ДФС у Луганській області - про те, що затримка виконання рішення була допущена з вини ДФС України не знімає відповідальності з обох відповідачів за невиконане рішення суду. Згідно інформації, розміщеної на офіційному сайті Державної фіскальної служби України - територіальним органом ДФС України у Луганській області є Головне управління ДФС у Луганській області.

Відповідно до ст.370 КАС України - судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Представник позивача зазначив, що відповідач у своєму відзиві не зміг надати пояснень щодо невиконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у період з 20 червня 2019 року по 25 жовтня 2019 року.

Таким чином, відповідачі, порушуючи норми законодавства щодо негайного виконання рішення суду, порушили право позивача на ефективний судовий захист, оскільки винесене судом рішення свідомо не виконувалось.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, оцінивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що 15.03.2019 на підставі наказу Державної фіскальної служби України №82-ос від 15.03.2019 позивача було звільнено через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі. На підставі наказу №117-ос від 25.03.2019 Головного управління ДФС у Луганський області позивача було звільнено за пп. "г" п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ на підставі скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.06.2019 по справі №560/1525/19 адміністративний позов задовольнити частково. Визнано протиправним та скасовано наказ №82-ос від 15.03.2019 року про звільнення підполковника податкової міліції - заступника начальника управління - начальника першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Луганській області Головного управління ДФС у Луганський області ОСОБА_1 за пп. "г" (через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі) п.64 Положення про проходження служби рядовим начальницьким складом органів внутрішніх справ. Визнано протиправним та скасовано наказ №117-о від 25.03.2019 року про звільнення з посади та податкової міліції Державної фіскальної служби України 25 березня 2019 року в запас (з постановкою на військовий облік) за п.64 "г" (через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі) підполковника податкової міліції ОСОБА_1 , заступника начальника управління - начальника першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Луганській області Головного управління ДФС у Луганський області. Поновлено підполковника податкової міліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління - начальника першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Луганській області Головного управління ДФС у Луганський області. Стягнуто з Головного управління ДФС у Луганській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 березня 2019 року по 20 червня 2019 року в сумі 38047 ( тридцять вісім тисяч сорок сім) грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Допущено до негайного виконання поновлення на посаді ОСОБА_1 з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2019 апеляційні скарги Головного управління ДФС у Луганській області та Державної фіскальної служби України задоволено частково. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області, Державної фіскальної служби України про визнання незаконними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії змінено. Абзац п`ятий резолютивної частини рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 червня 2019 року у справі № 560/1525/19 викласти в наступній редакції: "Стягнути з Головного управління ДФС у Луганській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 березня 2019 року по 20 червня 2019 року в сумі 19199 грн. (дев`ятнадцять тисяч сто дев`яносто дев`ять гривень) з відрахуванням встановлених законом податків та інших обов`язкових платежів". В решті рішення залишено без змін.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2019 виправлено арифметичну помилку в резолютивній частині постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 у справі №560/1525/19, зазначивши в п`ятому абзаці резолютивної частини суму стягнення з Головного управління ДФС у Луганській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 26 березня 2019 року по 20 червня 2019 року 36 540,00 (тридцять шість тисяч п`ятсот сорок гривень) замість 19 199 (дев`ятнадцять тисяч сто дев`яносто дев`ять) гривень.

Позивач звертався із виконавчим листом до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції, оскільки рішення суду добровільно відповідачами не виконувалось.

Крім того, 08.07.2019 ОСОБА_1 звернувся до Державної фіскальної служби України щодо виконання рішення суду та поновлення на посаді та отримав відповідь від ДФС України про те, що здійснюються заходи щодо виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.06.2019 року, але поновлений на посаді не був.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.06.2019 в частині поновлення на роботі підлягало негайному виконанню, але фактично позивача було поновлено на посаді тільки 11.11.2019 згідно наказу №882-О від 29.10.2019.

При цьому, рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.06.2019 про поновлення ОСОБА_1 на посаді виконане Головним управлінням ДФС у Луганській області шляхом видачі наказу 29 жовтня 2019 року, проте внесення запису до трудової книжки та фактичний допуск до роботи позивача відбувся лише 11 листопада 2019, тому часом затримки в поновленні на посаді є період з 20 червня 2019 року по 11 листопада 2019 року.

Враховуючи наведене вище, позивач вважаючи, що його права порушені звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1, 2, 6 статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначено Законом України "Про державну службу", №889-VIII від 10 грудня 2015 року (далі - Закон №889-VIII).

Згідно п.7 ч.1 ст.4 Закону №889-VIII, державна служба здійснюється, зокрема, з дотриманням принципу забезпечення рівного доступу до державної служби - заборони всіх форм та проявів дискримінації, відсутності необґрунтованих обмежень або надання необґрунтованих переваг певним категоріям громадян під час вступу на державну службу та її проходження.

Трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини регулює Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).

Відповідно до ст.3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно ст.5-1 КЗпП України, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Відповідно до ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ст.236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Суд критично оцінює твердження відповідача з приводу того, що позивач був поновлений з 26 березня 2019 року, про що вказано у наказі від 29.10.2019 №882-о, враховуючи наступне.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.06.2019 по справі №560/1525/19 допущено до негайного виконання в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, однак вказане рішення в частині поновлення на роботі було виконано 11.11.2019, оскільки позивача було фактично поновлено на посаді з 11.11.2019, при цьому позивача ознайомлено з наказом від 29.10.2019 №882-о лише 11.11.2019, що підтверджується відповідним написом на ньому.

Отже, суд вважає, що позивач фактично приступив до трудових обов`язків з 11 листопада 2019 року, адже внесення запису до трудової книжки та фактичний допуск до роботи позивача відбувся лише 11 листопада 2019 року, тобто з моменту ознайомлення з наказом, а тому часом затримки в поновленні на посаді є період з 20 червня 2019 року по 11 листопада 2019 року.

Суд критично оцінює бездіяльність щодо не поновлення та не виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць позивачу з наступного дня після прийняття рішення у справі №560/1525/19 оскільки вказане рішення Хмельницького окружного адміністративного суду в частині поновлення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць підлягало негайному виконанню.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Частиною другою статті 372 КАС встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

З аналізу вищевикладених положень чинного законодавства встановлено, що рішення суду про поновлення на посаді виконуються негайно, та вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувана на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача.

Відповідно до п.34 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів", належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Виходячи з лексичного значення (тлумачення) поняття "затримка", як "зволікання", "проволока", за змістом норм статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року по справі № 6-435цс15.

Відповідно до п. 4 Розділу XII Порядку виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 17 липня 2018 року № 616 (далі - Порядок №616), особам начальницького складу податкової міліції, звільненим з органів ДФС, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за визначений час вимушеного прогулу грошове забезпечення нараховується виходячи з одноденного розміру грошового забезпечення, помноженого на кількість календарних днів періоду вимушеного прогулу.

Пунктом 2 розділу І цього Порядку №616 визначено, що одноденний розмір грошового забезпечення це місячне грошове забезпечення, поділене на кількість календарних днів місяця настання події.

Суд звертає увагу відповідачів, що постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року у справі №560/1525/19 визначено одноденний розмір грошового забезпечення в сумі 420 грн 00 коп. (13020 грн./31 календарний день).

Вказані обставини встановлені рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, а тому не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.78 КАС України).

Суд зазначає, що за період з 20 червня 2019 року по фактичну дату поновлення на посаді позивача, а саме з 11 листопада 2019 року пройшло 143 (сто сорок три) календарних дні, а тому маючи встановлений одноденний розмір грошового забезпечення, суд вважає, що позивач має право на стягнення з відповідачів солідарно коштів в сумі 60060,00 грн (143х420,00грн = 60060,00 грн).

У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Стосовно вимоги позивача про солідарне стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з відповідачів на його користь, суд зазначає наступне.

Згідно норм статті 236 КЗпП України фінансову відповідальність за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі покладено на власника або уповноважений ним орган, які допустили затримку виконання судового рішення.

Відповідно до п.п.18 п.11 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014№236 право призначення на посади заступників керівників територіальних органів належить голові ДФС.

Згідно п.1.1.2 п.п.1.1 Порядку призначення (переведення) на посади та звільнення з посад працівників Номенклатури Голови Державної фіскальної служби України, затвердженої наказом ДФС України від 15.06.2017 №421 "Про організацію добору кадрів у Державній фіскальній службі України" Номенклатури посад Голови Державної фіскальної служби України, призначення та переведення на які та звільнення з яких проводиться Головою ДФС України належить керівники та заступники керівників територіальних органів ДФС.

Суд звертає увагу на те, що посада заступника керівника територіальних органів ДФС, яку займав ОСОБА_1 , належить до номенклатури посад Голови ДФС України, а тому Головне управління ДФС у Луганській області не могло самостійно прийняти рішення про поновлення позивача на посаді.

Крім того, наказом Державної фіскальної служби України від 25.10.2019 №1700-о "Про виконання рішення суду" скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 15.03.2019 №82-ос "Про звільнення ОСОБА_1 " та поновлено підполковника ОСОБА_1 на службі та посаді заступника начальника управління - начальника першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Луганській області Головного управління ДФС у Луганській області.

Отже, винесення наказу про поновлення позивача на посаді заступника начальника управління - начальника першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Луганській області Головного управління ДФС у Луганській області в силу вказаного вище Положення є обов`язком голови ДФС України, а відтак, витрати по виплаті середнього заробітку за час затримки виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду повинна нести ДПС України, що є правонаступником ДФС України.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25.04.2019 у справі №820/5002/16.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, за сукупністю наведених обставин та враховуючи наявність письмових документів, що підтверджують наведені позивачем доводи у позовній заяві та виходячи з системного аналізу вищезазначених норм чинного законодавства України, що регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Луганській області про стягнення коштів.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління ДФС у Луганській області про стягнення коштів - задовольнити частково.

Стягнути з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в зв`язку із затримкою виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 червня 2019 року у справі №560/1525/19 в частині поновлення за період з 20 червня 2019 по 11 листопада 2019 в сумі 60060 (шістдесят тисяч ) грн. 60 коп.

В задоволені інших позовних вимог відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Державна фіскальна служба України (Львівська площа, 8,Київ 53,04655 , ідентифікаційний код - 39292197) Головне управління ДФС у Луганській області (вул. Енергетиків, 72,Сєверодонецьк,Луганська область,93400 , ідентифікаційний код - 39591445)

Головуючий суддя О.П. Шевчук