Рішення № 89725565, 03.06.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 червня 2020 року м. ПолтаваСправа №440/942/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Пуленко М.І.,

та представників сторін:

від позивача - Черненко Л.В.,

від відповідача - Яловець М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог.

фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до управління Держпраці у Полтавській області (надалі також відповідач), у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 27.01.2020 №ПЛ5795/168/АВ/П/ТД-ФС.

Позов обґрунтований такими підставами:

спірним рішенням порушено права позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне нарахування контролюючим органом штрафних санкцій у зв`язку з допущенням працівника до роботи без укладення трудового договору;

відповідачем порушено вимоги підпункту 10 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю в частині тривалості проведення інспекційного відвідування, адже ФОП ОСОБА_1 належить до суб`єктів мікропідприємництва;

позивача не було повідомлено про дату одержання акта від 10.12.2019 №ПЛ5795/168/АВ, чим порушено вимоги пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення;

у ході проведення інспекційного відвідування інспектором управління Держпраці у Полтавській області не враховані пояснення позивача про фактичне працевлаштування ОСОБА_2 з 28.11.2019 та не надано строк для подання підтверджуючих документів;

несвоєчасне подання роботодавцем повідомлення про прийняття на роботу не містить в собі склад правопорушення, відповідальність за яке передбачена абзацом другим частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України;

12.12.2019 Верховною Радою України прийнятий Закон №378-ІХ, яким суттєво пом`якшено відповідальність за допуск працівників до роботи без укладення трудового договору.

2. Позиція відповідача.

Відповідач позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов /а.с. 42-45/ представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з таких підстав:

спірне рішення відповідає вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 є безпідставними;

позивачем у ході проведення інспекційного відвідування не надано письмовий трудовий договір, наказ про прийняття на роботу ОСОБА_2 , повідомлення про прийняття її на роботу, що свідчить про допуск працівника до роботи без укладення трудового договору та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу;

позовна заява ФОП ОСОБА_1 містить посилання на нормативно-правові акти, що втратили чинність на момент виникнення спірних відносин.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 відкрито провадження у справі за даним позовом, розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 задоволено заяву ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову, зупинено дію постанови управління Держпраці у Полтавській області від 27.01.2020 №ПЛ5795/168/АВ/П/ТД-ФС до набрання законної сили судовим рішенням у справі №440/942/20 /а.с. 38/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.03.2020 провадження у справі зупинено до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2020 провадження у справі поновлено.

Розгляд справи 21.05.2020 відкладено за клопотанням представника позивача.

У судовому засіданні 3.06.2020 представник позивача позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, наполягала на відмові у задоволенні позовних вимог.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

На підставі наказу управління Держпраці у Полтавській області від 27.11.2019 №260П та направлення від 28.11.2019 №2184 головним державним інспектором праці Черкаською А.М. проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 за місцем ведення господарської діяльності ( АДРЕСА_1 ) /а.с. 46, 47/.

10.12.2019 інспектором праці Черкаською А.М. складено акт №ПЛ5795/168/АВ інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю /а.с. 49-53/. У даному акті наведені твердження про порушення позивачем вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України щодо допуску ОСОБА_2 до роботи кухаря з 28.11.2019 без укладення трудового договору у письмовій формі, видання наказу про прийняття на роботу та повідомлення органів ДПС про прийняття працівника на роботу.

До акта інспекційного відвідування додані письмові пояснення гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такого змісту: "Я, ОСОБА_2 , з 28.11.2019 перший день приступила до роботи кухаря. Робила піцу, млинчик. Оформлена у ФОП ОСОБА_1 " /а.с. 54/.

Крім того, у описовій частині акта інспекційного відвідування інспектором праці зазначено, що 2.12.2019 представником за довіреністю ФОП ОСОБА_1 надано наказ від 27.11.2019 №К-16 про прийняття на посаду кухаря ОСОБА_2 з 28.11.2019; трудовий договір від 28.11.2019 №10, укладений між ФОП ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 ; повідомлення про прийняття працівника на роботу, подане до Головного управління ДПС у Полтавській області 28.11.2019 о 12:03:44, про що свідчить квитанція №2 за реєстраційним номером 34286024 /а.с. 52, 55-57/.

Листом від 13.12.2019 вих.№02-12/8424 ФОП ОСОБА_1 повідомлено про отримання 12.12.2019 акта державного інспектора праці від 10.12.2019 №ПЛ5795/168/АВ, що є підставою для розгляду справи про накладення штрафу згідно статті 265 КЗпП України у термін, визначений пунктом 3 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення /а.с. 60/. За твердженням представника відповідача, даний лист не вручений адресату з огляду на повернення поштового відправлення, на підтвердження чого надано копію поштового конверта /а.с. 60 - зворот/.

27.01.2020 управлінням Держпраці у Полтавській області прийнято постанову №ПЛ5795/168/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу за порушення вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України (допуск працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням) та на підставі абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України накладено на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 125190,00 грн /а.с. 61-62/.

Не погодившись з даним рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач оскаржив його до суду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 21 Кодексу законів про працю України (тут та надалі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом частини першої статті 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.

А відповідно до частини третьої цієї статті, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.

Законом України від 12.12.2019 №378-IX "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України", що набрав чинності з 2.02.2020, абзац другий частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України замінено двома новими абзацами такого змісту: "фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження; вчинення порушення, передбаченого абзацом другим цієї частини, повторно протягом двох років з дня виявлення порушення - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення".

Як визначено частиною першою статті 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так само, відповідно до частини четвертої статті 265 Кодексу законів про працю України штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю на момент виникнення та реалізації спірних відносин було визначено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 4.12.2019 №1132) /надалі - Порядок №823/.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України, визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (надалі - Порядок №509).

Відповідно до абзацу першого пункту 2 Порядку №823 (у редакції, чинній га момент виникнення спірних відносин) заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

За змістом пунктів 8, 10 Порядку №823 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів. Перебіг строку для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування починається з дня, наступного за днем надання об`єктом відвідування документів і пояснень, необхідних для їх проведення.

Відповідно до пункту 18 Порядку №823 у разі відсутності/ненадання документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об`єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення та/або надання документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється.

Пунктом 2 Порядку №509 визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту).

Штрафи накладаються на підставі акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників.

Пунктами 3, 4 Порядку №509 визначено, що справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.

Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.

У разі відсутності підстав для складення постанови про накладення штрафу уповноважена посадова особа письмово повідомляє про це суб`єкту господарювання чи роботодавцю у строки, визначені абзацом першим пункту 3 цього Порядку.

ОЦІНКА СУДОМ ОБСТАВИН СПРАВИ

Суд зазначає, що в силу положень частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Позивач не оспорює правомірність рішень та дій управління Держпраці у Полтавській області щодо проведення заходу контролю у формі інспекційного відвідування.

Натомість, предметом даного спору є правомірність рішення відповідача про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафу на підставі абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України.

Суд зауважує, що даною нормою передбачено притягнення до відповідальності юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зокрема, у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Дослідивши у судовому засіданні копію постанови управління Держпраці у Полтавській області від 27.01.2020 №ПЛ5795/168/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами /а.с. 61-62/, суд встановив, що у якості підстави для притягнення позивача до відповідальності зазначено виключно порушення ним вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України щодо допущення працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням.

Разом з цим, до матеріалів справи залучені копії наказу від 27.11.2019 №К-16 про прийняття на посаду кухаря ОСОБА_2 з 28.11.2019, трудового договору від 28.11.2019 №10, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 , повідомлення про прийняття працівника на роботу, поданого до Головного управління ДПС у Полтавській області 28.11.2019 о 12:03:44, про що свідчить квитанція №2 за реєстраційним номером 34286024 /а.с. 52, 55-57/.

Зазначені документи за висновком суду є достатніми та достовірними доказами офіційного працевлаштування ОСОБА_2 за професією кухаря у ФОП ОСОБА_1 з 28.11.2019.

Суд враховує, що відповідні документи були надані державному інспектору праці 2.12.2019, що відображено ним у акті інспекційного відвідування /а.с. 52/. А оскільки відповідно до направлення від 28.11.2019 №2184 інспекційне відвідування мало тривати з 28.11.2019 по 11.12.2019 /а.с. 46/, такі документи мали бути враховані відповідачем під час прийняття спірного рішення, адже їх надано у період проведення заходу державного контролю.

Доводи представника відповідача про те, що ненадання відповідних документів до початку інспекційного відвідування свідчить про їх відсутність станом на 28.11.2019 суд визнає необґрунтованими, адже матеріали інспекційного відвідування не містять доказів витребування таких документів державним інспектором праці.

При цьому, суд також звертає увагу на те, що місцем реєстрації ФОП ОСОБА_1 підприємницької діяльності є місто Полтава, тоді як інспекційне відвідування проведено за місцем фактичного розташування об`єкта господарювання - у м. Лубни Полтавської області. А оскільки позивач про проведення інспекційного відвідування не повідомлявся, відповідні документи були відсутні безпосередньо у приміщенні закладу саме з цих підстав.

Посилання представника відповідача на те, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подане до Головного управління ДПС у Полтавській області 28.11.2019 о 12:03:44 /а.с. 57 - зворот/, що свідчить про допуск ОСОБА_2 до роботи станом на 10:40 28.11.2019 без повідомлення уповноваженого органу про прийняття працівника на роботу, у контексті даного спору суд визнає безпідставними, адже абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України не передбачено застосування штрафу до суб`єкта господарювання у зв`язку з відсутністю повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування при прийнятті працівника на роботу. А відтак, наведена обставина не є підставою для накладення на позивача штрафу у відповідності до вимог абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права у спірних відносинах викладено у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №440/45/19.

Крім того, відповідачем під час прийняття спірної постанови не надано оцінку поясненням ОСОБА_2 , яка стверджувала про працевлаштування у ФОП ОСОБА_3 /а.с. 54/.

Окрім того, суд також враховує, що позивачем 7.12.2019 подано до Головного управління ДПС у Полтавській області Звіт за формою №Д4 за листопад 2019 року, яким повідомлено про нарахування та виплату ОСОБА_2 заробітної плати з 28.11.2019, а також утримання із виплаченого доходу податків і зборів, перерахування єдиного внеску /а.с. 21-25/.

Зважаючи на вищенаведені обставини справи, суд констатує, що на момент проведення заходу державного контролю 28.11.2019 гр. ОСОБА_2 була допущена ФОП ОСОБА_1 до роботи на підставі наказу від 27.11.2019 про прийняття на роботу та трудового договору від 28.11.2019.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що у спірних відносинах відсутній факт допуску позивачем працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням.

Дослідивши у судовому засіданні наданий відповідачем разом з відзивом на позов відеозапис, суд дійшов висновку, що такий запис не може бути визнаний належним і допустимим доказом у цій справі, адже з нього не можливо установити місце проведення відеозйомки, осіб, які опитуються інспектором праці, адже жодні посвідчення особи останнім не запитані, а особу громадянки встановлено з її слів.

Поряд з цим суд звертає увагу на помилковість посилань представника позивача на норми Порядку №295 в частині визначення тривалості проведення заходу державного контролю у суб`єктів мікропідприємництва, адже на момент виникнення спірних відносин даний Порядок втратив чинність.

Крім того, суд зазначає про відсутність підстав для застосування до спірних відносин положень абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України у редакції Закону №378-ІХ сукупно з приписами статті 58 Конституції України щодо пом`якшення відповідальності суб`єкта господарювання, оскільки у ході розгляду справи не встановлено порушення позивачем вимог трудового законодавства.

Оцінюючи доводи представника позивача про неповідомлення ФОП ОСОБА_1 про дату отримання відповідачем акта інспекційного відвідування, суд виходить з того, що до матеріалів справи залучено копію листа управління Держпраці у Полтавській області від 13.12.2019 вих.№02-12/8424, що не вручений адресату з незалежних від відповідача причин /а.с. 60, у т.ч. зворот/.

Проте наведені висновки не впливають на вирішення спору по суті.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач у ході розгляду справи не довів, що приймаючи оскаржувану постанову про накладення штрафу він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд констатує, що висновок відповідача про порушення позивачем вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України в частині допуску гр. ОСОБА_2 до роботи без укладення трудового договору здійснено при помилковому розумінні фактичних обставин справи та норм чинного законодавства. А відтак, спірне рішення не відповідає вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є необґрунтованим та безпідставним.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_1 повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір за подання позову у розмірі 1251,91 грн та за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 630,61 грн, що підтверджено квитанціями від 19.02.2020 №167 та від 20.02.2020 №168 відповідно /а.с. 29, 36/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 заяву ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено /а.с. 38/.

Інші судові витрати у справі відсутні.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням наведеного, судові витрати позивача у розмірі 1882,52 грн належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у справі.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову управління Держпраці у Полтавській області від 27 січня 2020 року №ПЛ5795/168/АВ/П/ТД-ФС.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Держпраці у Полтавській області на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1882,52 грн (одна тисяча вісімсот вісімдесят дві гривні п`ятдесят дві копійки).

Позивач (стягувач): фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ).

Відповідач (боржник): управління Держпраці у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39777136; вул. Пушкіна, 119, м. Полтава, Полтавська область, 36014).

Рішення набирає законної сили відповідно до положень статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, визначені статтями 293, 295, пунктом 3 Прикінцевих положень, підпунктом 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 9 червня 2020 року.

Суддя О.О. Кукоба