Рішення № 89725564, 09.06.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/5221/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клочка К.І., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Білоцерківська агропромислова група" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Під час розгляду справи суд, -

В С Т А Н О В И В:

27 грудня 2019 року Приватне підприємство "Білоцерківська агропромислова група" звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області про про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

- від 12 грудня 2019 року №0004670504, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 3468126,00 грн, з яких: за основним платежем - 2312084 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1156042,00 грн;

- від 12 грудня 2019 року №0004680504, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 777499,50 грн, з яких: за основним платежем - 518333,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1076293 грн;

- від 12 грудня 2019 року №0004690504, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 1076293,00 грн .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що господарські операції позивача з ТОВ "ТОРГГРУПІМПЕКС" та ТОВ "ХОТЛАЙФ" підтверджені належним чином оформленими первинними документами, відображеними у бухгалтерському обліку підприємства. Придбані у цих підприємств відходи деревини та ТМЦ у повному обсязі використані позивачем у своїй господарській діяльності. Рішення про характер і ознаки отриманих підприємством робіт від ТОВ "Стандартенерго" щодо реконструкції зовнішніх мереж електропостачання, на підставі якого позивачем було віднесено до витрат виробництва 3 510 643 грн., прийнято керівником підприємства в межах своїх повноважень.

Стосовно заниження підприємством прибутку в загальній сумі 260 352 грн без підтвердження первинними бухгалтерськими документами звітного періоду за рахунок включення первинних документів попередніх періодів позивач посилається на пункт 86.10 статті 86 Податкового кодексу України, згідно якого в акті перевірки мають зазначатися як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов`язань. Оскільки первинні документи, на підставі яких формувалися зазначені валові витрати охоплювалися періодом перевірки податковий орган повинен був зменшити податкове зобов`язання в тому періоді, до якого належать ці документи.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.00. 24.03.2020.

24.01.2020 судом отримано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що стосовно ТОВ "ТОРГГРУПІМПЕКС" в реєстрі судових рішень є ухвала Придніпровського районного суду м. Черкаси у справі № 712/8608/19, згідно якої з 24.10.2016 діяльність ТОВ "ТОРГГРУПІМПЕКС" мала фіктивний характер. Єдиною посадовою особою та засновником ТОВ "ТОРГГРУПІМПЕКС" був ОСОБА_1 . Стосовно господарських операцій позивача з ТОВ "ХОТЛАЙФ" податковий орган зазначає, що не встановлено ланцюг постачання товару; по ряду контрагентів постачальників товару триває розслідування кримінальних справ за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 205, частиною 3 статті 358 Кримінального кодексу України (ТОВ "ТОБАКО", ТОВ "ІРАДА ТРЕЙДЕН", ТОВ "АДОНИС ЛТД", ТОВ "ІНТРОБУД"); встановлено невідповідність автомобілів за даними ТТН та податковими накладними; відсутністю паспортів якості та журналів в`їзду - виїзду на територію підприємства, кількість працюючих на ТОВ "ХОТЛАЙФ" 1 особа, відсутні виплати за ЦПД, тоді як автоперевізником згідно ТТН виступає ТОВ "ХОТЛАЙФ", відсутністю транспортних засобів (підприємство має на балансі машини та обладнання лише вартістю 212 551 грн, відсутністю придбання оренди транспортних засобів, відсутністю придбання робіт, послуг у неплатників ПДВ та у ФОП). Стосовно завищення собівартості реалізованої продукції за рахунок витрат виробництва у зв`язку із віднесенням до їх складу витрат на реконструкцію орендованих основних засобів (зовнішніх мереж електропостачання) в сумі 3 510 643 грн, що підлягають відображенню як капітальні інвестиції у створення (будівництво) інших необоротних матеріальних активів відповідач посилався на ненадання позивачем рішення керівника підприємства про характер і ознаки отриманих підприємством робіт від ТОВ "Стандартенерго" щодо реконструкції зовнішніх мереж електропостачання, на підставі якого позивачем було збільшено витрати виробництва та його обґрунтування.

03.02.2020 судом отримано відповідь на відзив, у якому позивач звертав увагу, що ухвала Придніпровського районного суду м. Черкаси у справі № 712/8608/19, на яку посилається податковий орган, як на підставу для висновку про відсутність реальних господарських операцій між ТОВ "ТОРГГРУПІМПЕКС" та ПП "Білоцерківська агропромислова група" не може бути підставою для такого висновку, оскільки, по - перше, нею особа звільняється від кримінальної відповідальності, по - друге, в реєстрі судових рішень не зазначається якої саме особи стосується ця ухвала, тоді як відповідачем такої ухвали суду не надано.

Згідно з частиною 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або повідомлення причин неявки.

Частиною 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З урахуванням того, що судом у попередніх засіданнях було заслухано пояснення представників сторін та допитано свідка суд визнав за можливе розглядати справу без участі сторін в письмовому провадженні без здійснення фіксування судового засідання технічними засобами.

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідка та дослідивши письмові докази суд встановив наступні обставини.

В період з 24.09.2019 по 22.10.2019 Головним управлінням ДПС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку ПП "Білоцерківська агропромислова група" (код ЄДРПОУ 13961362) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2017 по 30.06.2019, валютного за період з 01.07.2017 по 30.06.2019, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2017 по 30.06.2019, іншого законодавства за період з 01.07.2017 по 30.06.2019.

Перевіркою встановлено, що на порушення пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" ПП "Білоцерківська агропромислова група" в рядку 01 податкових декларацій з податку на прибуток підприємств занижені доходи від будь-якої діяльності, визначені за правилами бухгалтерського обліку в загальній сумі 8 900 986 грн за рахунок безоплатного отримання ТМЦ з невідомих джерел за сформованими первинними бухгалтерськими документами ТОВ "ТОРГГРУПІМПЕКС" та ТОВ "ХОТЛАЙФ" (т. № 1, а.с. 139).

Перевіркою не встановлено джерело походження придбаних запасних частин від ТОВ "ТОРГГРУПІМПЕКС". В реєстрі судових рішень є ухвала Придніпровського районного суду м. Черкаси у справі № 712/8608/19, згідно якої з 24.10.2016 діяльність ТОВ "ТОРГГРУПІМПЕКС" мала фіктивний характер. Єдиною посадовою особою та засновником ТОВ "ТОРГГРУПІМПЕКС" був ОСОБА_1 .

Стосовно господарських операцій позивача з ТОВ "ХОТЛАЙФ" податковий орган зазначає, що не встановлено ланцюг постачання товару; по рядку контрагентів постачальників товару триває розслідування кримінальних справ за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 205, частиною 3 статті 358 Кримінального кодексу України (ТОВ "ТОБАКО", ТОВ "ІРАДА ТРЕЙДЕН", ТОВ "АДОНИС ЛТД", ТОВ "ІНТРОБУД"); встановлено невідповідність автомобілів за даними ТТН та податковими накладними; відсутністю паспортів якості та журналів в`їзду - виїзду на територію підприємства, кількість працюючих на ТОВ "ХОТЛАЙФ" 1 особа, відсутні виплати за ЦПД, тоді як автоперевізником згідно ТТН виступає ТОВ "ХОТЛАЙФ", відсутністю транспортних засобів (підприємство має на балансі машини та обладнання лише вартістю 212 551 грн, відсутністю придбання оренди транспортних засобів, відсутністю придбання робіт, послуг у неплатників ПДВ та у ФОП).

Зазначені операції позивача з ТОВ "ТОРГГРУПІМПЕКС" та ТОВ "ХОТЛАЙФ" також стали підставою для висновку контролюючого органу про порушення позивачем підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.1, 198.6, 198.2, 198.3 статті 198, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України внаслідок завищення податкового кредиту на 4943 грн та 1 680 440 грн відповідно.

Також перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 "Оренда", п.п. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 Податкового кодексу України внаслідок завищення собівартості реалізованої продукції за рахунок витрат виробництва у зв`язку із віднесенням до їх складу витрат на реконструкцію орендованих основних засобів (зовнішніх мереж електропостачання) в сумі 3 510 643 грн, що підлягають відображенню як капітальні інвестиції у створення (будівництво) інших необоротних матеріальних активів. Підставою для такого висновку перевіряючого слугувало ненадання позивачем рішення керівника підприємства про характер і ознаки отриманих підприємством робіт від ТОВ "Стандартенерго" щодо реконструкції зовнішніх мереж електропостачання, на підставі якого позивачем було збільшено витрати виробництва та його обґрунтування.

Також перевіркою встановлено порушення вимог частини 5 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 7, 18, 19, 20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", п.п. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 Податкового кодексу України у зв`язку із заниженням ПП "Білоцерківська агропромислова група" об`єкту оподаткування з податку на прибуток в загальній сумі 260 352 грн без підтвердження первинними документами звітного періоду за рахунок включення первинних бухгалтерських документів попередніх звітних періодів.

За наслідками перевірки Головним управлінням ДПС у Полтавській області складено акт перевірки від 12.11.2019 № 1407/16-31-05-01-10/13961362 та винесено податкові повідомлення - рішення від 12 грудня 2019 року №0004670504, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 3468126,00 грн, з яких: за основним платежем - 2312084 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1156042,00 грн; від 12 грудня 2019 року №0004680504, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 777499,50 грн, з яких: за основним платежем - 518333,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1076293 грн; від 12 грудня 2019 року №0004690504, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 1076293,00 грн.

Позивач не погодився із зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями та оскаржив їх до суду.

Надаючи оцінку оскарженим податковим повідомленням - рішенням суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134 статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює норму, згідно якої податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з підпунктами 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Також цим підпунктом встановлено вимоги до податкової накладної. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з положеннями частин 1, 3 статті 9 вказаного Закону, бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об`єктом оподаткування.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.04.2020 по справі №820/2665/16.

Стосовно порушення пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" ПП "Білоцерківська агропромислова група" в рядку 01 податкових декларацій з податку на прибуток підприємств внаслідок заниження доходів від будь-якої діяльності, визначених за правилами бухгалтерського обліку в загальній сумі 8 900 986 грн за рахунок безоплатного отримання ТМЦ з невідомих джерел за сформованими первинними бухгалтерськими документами ТОВ "ТОРГГРУПІМПЕКС" та ТОВ "ХОТЛАЙФ" суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, 15.11.2016 позивачем укладено договір про надання послуг з ТОВ "ТОРГГРУПІМПЕКС" щодо ремонту та виготовлення деталей, вузлів та механізмів обладнання замовника (т. № 2, а.с. 119- 120).

На підтвердження отриманих послуг від ТОВ "ТОРГГРУПІМПЕКС" позивачем надано рахунки-фактури, видаткові накладні та акти надання послуг (т. № 2, а.с. 121 - 130).

В бухгалтерському обліку придбання ремонтних робіт, послуг від ТОВ "ТОРГГРУПІМПЕКС" відображено наступним чином :

Дт 911 "Загальновиробничі витрати" Кт 631-2 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками "субрахунок "роботи, послуги" в загальній сумі 2837,95 грн.

Також позивачем отримано запасні частини від ТОВ "ТОРГГРУПІМПЕКС", що підтверджено видатковими накладними, відображеними у бухгалтерському обліку таким чином:

Дт 207 "запасні частини" Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" в сумі 37 552,05 грн

Дт 644 "Податковий кредит" Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" в сумі 7 510,41 грн.

Списання запасних частин здійснено:

- вала привода барабана н/ж - актом списання № 3836 від 28.08.2017 на масло цех, вала привода мішалки н/ж цим же актом на казеновий цех;

- воротніка н/ж актом списання № 623 від 27.09.2017 на основний засіб формовочно - кліпсова система Чамбе та відображено у складі загальновиробничих витрат (аркуш 9 Акту перевірки).

Висновок контролюючого органу про завищення позивачем об`єкту оподаткування з податку на прибуток в розмірі 14 590 грн обґрунтований непідтвердженням фактичного виконання ремонтних робіт ТОВ "ТОРГГРУПІМПЕКС" у зв`зяку зі наявністю в реєстрі судових рішень ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси у справі № 712/8608/19, згідно якої з 24.10.2016 діяльність ТОВ "ТОРГГРУПІМПЕКС" мала фіктивний характер. Єдиною посадовою особою та засновником ТОВ "ТОРГГРУПІМПЕКС" був ОСОБА_1 .

Надаючи оцінку такій підставі для визнання спірних господарських операцій нереальними суд враховує правові висновки Верховного Суду, висловлені ним у постановах від 20.02.2018 у справі № 826/6280/13-а, від 06.03.2018 у справі № 2а-9375/11/1370, від 13.03.2018 у справі № 826/13582/13-а, а саме: факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків господарських операцій.

Разом з тим, як вбачається з акту перевірки (аркуш Акту 43), процитована перевіряючим ухвала Придніпровського районного суду м. Черкаси у справі № 712/8608/19 стосується звільнення Особи 1 від кримінальної відповідальності у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 205 КК України та закриття провадження у справі. Водночас, із зазначеної ухвали неможливо встановити якої саме особи вона стосується. До того ж, зазначеною ухвалою Особа 1 не визнається винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 205 КК України, а, відтак, не є належним доказом відсутності реального характеру спірних господарських операцій.

За викладених обставин висновок контролюючого органу про завищення ПП "Білоцерківська агропромислова група" об`єкту оподаткування з податку на прибуток за наслідками господарських операцій з ТОВ "ТОРГГРУПІМПЕКС" є помилковим.

Перевіркою також не встановлено джерело походження придбаних відходів деревини (біомаси), придбання яких відображено за сформованими первинними бухгалтерськими документами ТОВ "ХОТЛАЙФ" на протязі червня 2017 року - 2019 року.

На підтвердження господарських операцій ТОВ "ХОТЛАЙФ" позивачем надано договір № 17/07/18 від 17.07.2018, специфікацію до нього, видаткові накладні (які також перераховані в додатку № 17 до Акту перевірки), податкові накладні, товарно - транспортні накладні та платіжні доручення.

За даними бухгалтерського обліку на підставі первинних бухгалтерських документів ТОВ "ХОТЛАЙФ" відображено придбання відходів деревини (біомаси) в загальній сумі 10 636 120,13 грн таким чином.

Дт 201-3 "Сировина" Кт 631-1 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" субрахунок "постачальники матеріалів" в загальній сумі 8 863 434 грн.

Дт 644 "Податковий кредит" Кт 631-1 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" субрахунок "постачальники матеріалів" в загальній сумі 1 772 686 грн.

Як зазначено в акті перевірки (аркуш 10 Акту) та не заперечується сторонами, оприбуткування відходів деревини (біомаси) проведено по складу № 2 ТМЦ. Зі складу накладними на внутрішнє переміщення передано начальнику котельні ОСОБА_2 та використані на роботу твердопаливної котельні.

Списання відходів деревини (біомаси) на роботу твердопаливної котельні для виробництва пару, що використовується при виготовленні готової продукції, за даними бухгалтерського обліку відображено кореспонденціями бухгалтерських рахунків Дт 234 Витрати по котельні Кт 201-3 "Сировина" в загальній сумі 8 863 434 грн, тобто у повному обсязі їх придбання.

Як встановлено судом, ТОВ "ХОТЛАЙФ" зареєстровано у ЄДРПОУ за № 40551856. Основний вид діяльності 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку про відсутність реального характеру господарських операцій позивач з ТОВ "ХОТЛАЙФ" слугували такі обставини: не встановлено ланцюг постачання товару; по ряду контрагентів постачальників товару триває розслідування кримінальних справ за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 205, частиною 3 статті 358 Кримінального кодексу України (ТОВ "ТОБАКО", ТОВ "ІРАДА ТРЕЙДЕН", ТОВ "АДОНИС ЛТД", ТОВ "ІНТРОБУД"); встановлено невідповідність автомобілів за даними ТТН та податковими накладними; відсутністю паспортів якості та журналів в`їзду - виїзду на територію підприємства, кількість працюючих на ТОВ "ХОТЛАЙФ" 1 особа, відсутні виплати за ЦПД, тоді як автоперевізником згідно ТТН виступає ТОВ "ХОТЛАЙФ", відсутністю транспортних засобів (підприємство має на балансі машини та обладнання лише вартістю 212 551 грн, відсутністю придбання оренди транспортних засобів, відсутністю придбання робіт, послуг у неплатників ПДВ та у ФОП).

Надаючи оцінку вищевикладеним обставинам суд враховує, що досліджені судом первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу статті 9 Закону №996-XIV, статті 44 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення №88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Такі ж вимоги до первинних документів передбачені пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. №88.

Крім цього, цим ж пунктом Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. №88 передбачено, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Крім цього, Верховний Суд у постанові від 13.02.2018 по справі №820/684/17 зазначив, що окремі недоліки в оформленні документів, або відсутність окремих документів сама по собі не може бути підставою для визнання нереальності конкретної господарської операції. Окремі несуттєві недоліки заповнення первинної документації по оформленню господарських операцій не впливають на право позивача по формуванню податкового обліку за умови підтвердження реальності проведених операцій та доведення зв`язку із господарською діяльністю суб`єкта господарювання.

Посилання контролюючого органу на не встановлення ланцюгу постачання товару суд оцінює критично, оскільки чинне законодавство не ставить умову виникнення податкового кредиту платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України»).

Крім того, позивач є відокремленою юридичною особою від своїх контрагентів, а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03.04.2020 по справі №818/940/17, від 07.04.2020 по справі №820/2665/16.

Суд також звертає увагу на висловлену Верховним Судом правову позицію щодо врахування при розгляді судових справ посилань контролюючого органу на отриману в процесі перевірки податкову інформацію, а саме про те, що: збирання податкової інформації є етапом контрольно-перевірочної роботи та не передбачає здійснення контролюючим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються контролюючим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах контролюючого органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться, відповідно, сама по собі така інформація не є належним доказом по справі (постанови від 26.06.2018 р. у справі №К/9901/27855/18, від 19.06.2018 р. у справі №К/9901/3749/18, від 27.03.2018 р. у справі № 816/809/17).

У зв`язку з наведеним вище, суд зазначає, що інформація про контрагентів позивача з автоматизованих інформаційних систем органів ДФС може бути підставою для висновків щодо реальності господарських операцій лише в сукупності з іншими доказами, що підтверджують неможливість конкретного контрагента приймати участь у здійсненні конкретної господарської операції, що в даному випадку відсутнє. Висновки відповідача ґрунтуються на податковій інформації відносно контрагентів позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Надаючи оцінку посиланню відповідача на наявність кримінальних проваджень щодо контрагентів постачальників товару, по яких триває розслідування кримінальних справ за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 205, частиною 3 статті 358 Кримінального кодексу України (ТОВ "ТОБАКО", ТОВ "ІРАДА ТРЕЙДЕН", ТОВ "АДОНИС ЛТД", ТОВ "ІНТРОБУД") суд враховує правові висновки Верховного Суду, висловлені ним у постановах від 20.02.2018 у справі № 826/6280/13-а, від 06.03.2018 у справі № 2а-9375/11/1370, від 13.03.2018 у справі № 826/13582/13-а, а саме: факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків господарських операцій.

Стверджуючи про неможливість здійснення перевезення відходів деревини від ТОВ "ХОТЛАЙФ" до позивача з урахуванням відстані між с. Добрянка, Чернігівська область та с. Білоцерківкою, Великобагачанського району Полтавської області 490,5 км. відповідач не обгрунтовує належними чином свої припущення, а саме: не зазначає, який автомобіль здійснював щоденні рейси, який обсяг відходів деревини він перевозив, яка тривалість часу навантаження та розвантаження на думку контролюючого органу повинна враховуватися у даному розрахунку (аркуш Акту 52).

До того ж відповідачем не доведено свого припущення про відсутність у ТОВ "ХОТЛАЙФ" транспортних засобів (власних чи орендованих), адже, як зазначено на 52 аркуші Акту перевірки, відповіді на запит від НПУ щодо автомобілів, що здійснювали перевезення по спірних господарських операціях відповідачем не отримано.

Проаналізувавши в сукупності всі наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що операції позивача із ТОВ "ТОРГГРУПІМПЕКС" та ТОВ "ХОТЛАЙФ" мали реальний характер, підтверджені належними та допустимими первинними документами, на підставі яких відбувся рух активів у процесі господарської діяльності. Контролюючим органом не надано належних та допустимих доказів на спростування реальності господарських операцій, зокрема не надано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб товариства позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Крім того, наявний зв`язок між фактом придбання матеріалів і господарською діяльністю позивача, що має відповідні наслідки для результатів господарської і економічної діяльності.

У зв`язку із викладеним порушення позивачем пункту 198.1, пункту 198.2., пункту 198.6 ст. 198, пункту 201.17, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, встановлене контролюючим органом внаслідок здійснення вищеописаних господарських операцій позивача з ТОВ "ТОРГГРУПІМПЕКС" та ТОВ "ХОТЛАЙФ" також відсутні.

Стосовно порушення позивачем вимог частини 5 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 7, 18, 19, 20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", п.п. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 Податкового кодексу України у зв`язку із заниженням ПП "Білоцерківська агропромислова група" об`єкту оподаткування з податку на прибуток в загальній сумі 260 352 грн без підтвердження первинними документами звітного періоду за рахунок включення первинних бухгалтерських документів попередніх звітних періодів суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (у редакції, чинній з 01.01.2015) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Таким чином витрати і доходи для обрахунку фінансового результату до оподаткування визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Статтею 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (у редакції на час спірних правовідносин) визначено одним із основних принципів, на яких ґрунтуються бухгалтерський облік та фінансова звітність, «нарахування та відповідність доходів і витрат», який полягає в тому, що для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 N 318, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248 (далі - П(С)БО 16).

За змістом пункту 2 П(С)БО 16 норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).

Згідно із пунктом 6 П(С)БО 16 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до пункту 7 П(С)БО 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Як встановлено перевіркою, ПП "Білоцерківська агропромислова група" визнано витрати, які понесені у попередніх періодах у сумі 260 351,79 грн (т. № 1, а.с. 158). Водночас, як вбачається з додатку № 19 до Акту перевірки (т. № 1, а.с. 254), несвоєчасно відображені первинні документи у переважній більшості охоплюються періодом перевірки позивача (з 01.07.2017 по 30.06.2019).

За приписами пункту 86.10 статті 86 Податкового кодексу України в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов`язань платника.

Керуючись зазначеною нормою податкового законодавства контролюючий орган при виявленні первинних документів попередніх періодів був зобов`язаний зменшити податкове зобов`язання ПП "Білоцерківська агропромислова група" з податку на прибуток у відповідних періодах, охоплених перевіркою.

За таких обставин встановлюючи порушення позивачем у перевіряємому періоді вимог частини 5 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 7, 18, 19, 20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", п.п. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 Податкового кодексу України у зв`язку із заниженням ПП "Білоцерківська агропромислова група" об`єкту оподаткування з податку на прибуток в загальній сумі 260 352 грн відповідач діяв не на підставі та не у межах повноважень, встановлених Конституцією та законами України. Відтак, оскаржене податкове повідомлення - рішення від 12 грудня 2019 року №0004670504, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податку на прибуток приватних підприємств підлягає скасуванню у відповідній частині.

Стосовно порушення позивачем вимог пункту 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 "Оренда", п.п. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 Податкового кодексу України внаслідок завищення собівартості реалізованої продукції за рахунок витрат виробництва у зв`язку із віднесенням до їх складу витрат на реконструкцію орендованих основних засобів (зовнішніх мереж електропостачання) в сумі 3 510 643 грн суд зазначає наступне.

Як встановлено перевіркою та підтверджено матеріалами справи, ПП "Білоцерківська агропромислова група" укладено договір оренди обладнання від 02.06.2016 з ОСОБА_3 , згідно якого позивач орендує комплектну трансформаторну понижаючу станцію 35 кВ. Строк оренди складає 5 років. Термін дії договору до 02.02.2021 (т. №4, а.с. 211-213). Орендоване майно передано актом приймання - передачі від 06.02.2016 (а.с. 214, т. № 4).

Протоколом № 125 випробування силового трансформатора від 16.01.2018 електровимірювальної лабораторії ПП "Білоцерківська агропромислова група" зафіксовано, що трансформатор № 958596, 35 кВ випробування не витримав і не придатний для подальшої експлуатації (т. № 4, а.с. 215).

Наказом ПП "Білоцерківська агропромислова група" № 20 від 17.01.2018 вирішено терміново у зв`язку з виникненням аварійної ситуації на орендній комплектній понижуючій станції 35 кВ, виходом з ладу силового трансформатору головному енергетику ОСОБА_4 здійснити пошук спеціалізованої підрядної організації, яка може виконати роботи по відновленню працездатності комплектної трансформаторної понижуючої станції 35 кВ, на час проведення ремонтних робіт вжити заходів для забезпечення постачання електричної енергії через іншу понижуючи підстанцію (т. № 4, а.с. 218).

На виконання зазначеного наказу 20.02.2018 ПП "Білоцерківська агропромислова група" укладено договір № 29 з ТОВ "Стандартенерго" щодо реконструкції зовнішніх мереж електропостачння електроустановок молокообробного підприємства ПП "Білоцерківська агропромислова група" за адресою с. Білоцерківка, Великобагачанського району, Полтавської області згідно проекту 10-11-16 (т. № 4, а.с. 219-220). Вартість робіт 4 385 618,68 грн визначена договірною ціною (т. № 4, а.с. 222 - 223). Перелік робіт визначено у локальному кошторисі на будівельні роботи № 4-1-1 (т. № 5, а.с. 42-52).

Виконання робіт підтверджено актом № 430 від 30.11.2018 форми КБ 2В, згідно з яким об`єкти ПС 35/10 2500 кВа, кабельна лінія КЛ-10кВ, реконструкція РП-10кВ КТПГС 2*1000 кВА 10/0,4 та зазначені роботи, які відповідають локальному кошторису.

В бухгалтерському обліку придбання виконаних робіт відображено наступними кореспонденціями бухгалтерських рахунків:

Дт 911 "Загальновиробничі витрати" Кт 631-2 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" - роботи в сумі 3 510 643,30 грн;

Дт 644 "Податковий кредит" Кт 631-2 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" - послуги в сумі 702 128,66 грн.

Сформовані витрати за листопад з Кт рах 911 "Загальновиробничі витрати" в загальній сумі 9190047,24 грн списані на рах 231 "Витрати виробництва" у повному обсязі.

Відповідно до частин першої, другої статті 3 Закону №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Абзацом 1 пункту 44.2 статті 44 ПК України установлено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Наказом Міністерства фінансів України N 181 від 28.07.2000, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2000 р. за N 487/4708 затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 14 "Оренда" (далі - Положення (стандарт) 14).

За приписами пункту 8 Положення (стандарту) 14 об`єкт операційної оренди відображається орендарем на позабалансовому рахунку бухгалтерського обліку за вартістю, указаною в угоді про оренду. Затрати орендаря на поліпшення об`єкта операційної оренди (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводять до збільшення майбутніх економічних вигод, які первісно очікувалися від його використання, відображаються орендарем як капітальні інвестиції у створення (будівництво) інших необоротних матеріальних активів.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначено П(С)БО 7 «Основні засоби».

Відповідно до пунктів 14 і 15 зазначеного П(С)БО 7 «Основні засоби» (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин) первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням об`єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єкта. Витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Відповідно до статті 6 Закону №996-XIV, якою встановлено, що державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюється з метою створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які є обов`язковими для всіх підприємств та гарантують і захищають інтереси користувачів, а також удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності, Міністерство фінансів України наказом від 30 вересня 2003 року №561 затвердило Методичні рекомендації №561.

Зміст наведених положень П(С)БО 7 «Основні засоби», а також рекомендацій (методичної допомоги) щодо порядку відображення операцій в бухгалтерському обліку, дає підстави для висновку про те, що роботи, пов`язані з поліпшенням основних засобів, приводять до збільшення первісно очікуваних вигод від використання об`єкта (ів). Такими роботами можуть бути модернізація, модифікація, добудування, дообладнання, реконструкція, у результаті яких відбувається збільшення очікуваного строку корисного використання об`єкта, кількості й/або якості продукції (робіт, послуг), виробленої (надаваної) цим об`єктом. Крім того таким поліпшенням вважається капітальний ремонт. Роботами ж, пов`язаними з підтримкою основних засобів у робочому стані, є поточні ремонти, техогляд, обслуговування тощо. Видатки на проведення таких робіт включаються у видатки поточного періоду відповідного напрямку.

Як саме класифікувати видатки, вирішує керівник підприємства з урахуванням результатів аналізу поточної ситуації і їх істотності. Тобто керівництво підприємства визначає, які роботи вважаються поліпшенням об`єкта основних засобів, а які пов`язані з підтримкою їх у робочому стані. Залежно від цього видатки відображаються або як капітальні інвестиції з наступним збільшенням первісної вартості об`єкта основних засобів, або як видатки поточного періоду (загальновиробничі, адміністративні видатки, видатки на збут).

Саме вид фактично здійсненого поліпшення визначає порядок обліку витрат підприємства на проведення такого.

З наведеного випливає, що проведення поліпшення об`єкта передбачає вдосконалення конструкції, що забезпечує підвищення продуктивності об`єкта, який модернізується, сприяє розширенню його технологічних можливостей, досягненню економії ресурсів, покращення умов праці тощо. Здійснення ж ремонту полягає у частковому відновленні окремих об`єктів для підтримання їх у робочому стані.

Аналогічні висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 10.04.2020 у справі № 1440/1967/18 (реєстраційний № 88728262).

Надаючи оцінку правомірності віднесення ПП "Білоцерківська агропромислова група" до складу витрат виробництва витрат на реконструкцію орендованих основних засобів (зовнішніх мереж електропостачання) суд враховує наступне.

По - перше, на підтвердження свого рішення про кваліфікацію робіт щодо реконструкції спірного об`єкта основних засобів позивачем надано договір від 20.02.2018, укладений між ПП "Білоцерківська агропромислова група" та ТОВ "Стандартенерго", за умовами якого останнє здійснило реконструкцію зовнішніх мереж електропостачння електроустановок молокообробного підприємства ПП "Білоцерківська агропромислова група" за адресою с. Білоцерківка, Великобагачанського району, Полтавської області згідно проекту 10-11-16. В ході виконання робіт було здійснено реконструкцію ПС 35/0,4 кВ 160 кВА в ПС 35/10 2500кВА, що зазначено, зокрема, у Розділі 1 Локального кошторису на будівельні роботи № 4-1-1 (т. № 5, а.с. 42 зворотній бік). Водночас, на підтвердження рішення про кваліфікацію робіт щодо реконструкції спірного об`єкта основних засобів позивачем надано договір оренди обладнання від 02.06.2016 з ОСОБА_3 , згідно якого позивач орендує комплектну трансформаторну понижаючу станцію 35 кВ, а також протокол № 125 випробування силового трансформатора від 16.01.2018 електровимірювальної лабораторії ПП "Білоцерківська агропромислова група", яким зафіксовано, що трансформатор № 958596, 35 кВ випробування не витримав і не придатний для подальшої експлуатації (т. № 4, а.с. 215).

Надаючи оцінку вказаним доказам суд не може оминути увагою той факт, що обсяг виконаних ТОВ "Стандартенерго" робіт є більшим від необхідного обсягу робіт, визначених наказом ПП "Білоцерківська агропромислова група" № 20 від 17.01.2018 у зв`язку з виникненням аварійної ситуації на орендній комплектній понижуючій станції 35 кВ.

Відтак, позивачем не доведено, що для підтримання у робочому стані орендованої комплектної трансформаторної понижаючої станції 35 кВ, що є необхідною умовою для віднесення відповідних витрат до загальновиробничих, необхідно було виконати реконструкцію зовнішніх мереж електропостачння електроустановок молокообробного підприємства ПП "Білоцерківська агропромислова група" за адресою с. Білоцерківка, Великобагачанського району, Полтавської області згідно проекту 10-11-16 вартістю 4212771,96 грн.

По - друге, роботи щодо реконструкції зовнішніх мереж електропостачання електроустановок молокообробного підприємства ПП "Білоцерківська агропромислова група", вартість яких склала 4212771,96 грн вочевидь збільшили їх очікуваний термін корисного використання, що сторонами не заперечується. Водночас, посилання позивача на те, що цей строк обмежується для нього строком дії договору оренди обладнання від 02.06.2016, укладеного ПП "Білоцерківська агропромислова група" з ОСОБА_3 суд не може врахувати з огляду на те, що ОСОБА_3 є генеральним директором ПП "Білоцерківська агропромислова група", тобто пов`язаною з позивачем особою в розумінні П(С)БО 23. Така обставина дає підстави для висновку, що термін очікуваного використання комплектної трансформаторної понижуючої станції 35 кВ не обмежується строком дії зазначеного договору, адже зазначений договір може бути продовжений на стільки, на скільки це вигідно підприємству позивача.

Враховуючи вищевикладене суд погоджується з висновком контролюючого органу, викладеним на аркуші 26 Акту перевірки (т. № 1, а.с. 157) про те, що комплекс виконаних ТОВ "Стандартенерго" робіт з реконструкції зовнішніх мереж електропостачання електроустановок молокообробного підприємства ПП "Білоцерківська агропромислова група", у тому числі реконструкція ПС 35/0,4 кВ 160 кВА в ПС 35/10 2500кВА, прокладення кабельної лінії КЛ -10кВ призводить до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об`єкта основних засобів, у тому числі зростання очікуваного терміну корисного використання цього об`єкту а також вдосконалення конструкції, що забезпечує підвищення продуктивності об`єкта.

Відтак, ПП "Білоцерківська агропромислова група" порушено вимоги пункту 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 "Оренда", п.п. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 Податкового кодексу України внаслідок завищення собівартості реалізованої продукції за рахунок витрат виробництва у зв`язку із віднесенням до їх складу витрат на реконструкцію орендованих основних засобів (зовнішніх мереж електропостачання) в сумі 3 510 643 грн. за 2018 рік, тому податкове повідомлення - рішення № 0004670504 від 12.12.2019 в частині визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 631 915,74 грн. (3 510 643 грн х 18%) та відповідного розміру штрафних санкцій 315 957,87 (631 915,74 грн. х 50 %) є правомірним.

За приписами частини 1, 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Надаючи оцінку мотивам та обґрунтуванням сторін у справі суд керуючись частиною 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує Європейську конвенцію з прав людини та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у своєму рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що: "п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень."

Також згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів Комітету Міністрів ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про порушення ПП "Білоцерківська агропромислова група" вимог пункту 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 "Оренда", п.п. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 Податкового кодексу України внаслідок завищення собівартості реалізованої продукції за рахунок витрат виробництва у зв`язку із віднесенням до їх складу витрат на реконструкцію орендованих основних засобів (зовнішніх мереж електропостачання) в сумі 3 510 643 грн. за 2018 рік, а також про відсутність інших порушень, податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 12 грудня 2019 року № 0004670504 від 12.12.2019 є протиправним та підлягає скасуванню в частині визначення грошового зобов`язання в розмірі 1 680 168,26 грн. ( 2 312 084 грн - 631 915,74 грн) та штрафних санкцій в розмірі 840 084,13 грн. (1 156 042 грн - 315 957,87 грн). Інші податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 12 грудня 2019 року № 0004680504, № 0004690504 є протиправними та підлягають скасуванню у повному обсязі.

З огляду на вищевикладені висновки суду відповідач позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Полтавській області на користь позивача підлягає судовий збір у пропорційному розмірі 14 920,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 3, 6 - 10, 72 - 77, 90, 241 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов приватного підприємства "Білоцерківська агропромислова група" (вул. Лесі Українки, 28, м. Білоцерківка, Великобагачанський район, Полтавська область, код ЄДРПОУ 13961362) до Головного управління ДПС у Полтавській області ( вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, код ЄДРПОУ 43142831) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 12 грудня 2019 року № 0004670504 в частині визначення грошового зобо`язання з податку на прибуток в розмірі 2 520 252, 39 грн, в тому числі 1 680 168,26 грн. за податковим зобов`язанням та 840 084,13 грн за штрафними санкціями.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 12 грудня 2019 року № 0004680504, № 0004690504.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 43142831) на користь приватного підприємства "Білоцерківська агропромислова група" ( код ЄДРПОУ 13961362) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 14 920,40 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Клочко