Рішення № 89716014, 05.06.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 червня 2020 року м. Ужгород№ 260/669/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Дору Ю.Ю..

за участі:

секретаря судового засідання - Завидняк А.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Бора Ю.В.,

представника відповідача - Калинич І.В.,

третя особа - ОСОБА_2 ,

представник третьої особи - Борсенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Іршавської міської ради Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Іршавської міської ради Закарпатської області (далі - відповідач, Іршавська міська рада), в якому просить: зобов`язати Іршавську міську раду надати позивачеві дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва площею 0,09 га за адресою: АДРЕСА_1 без погодження цього проекту суміжним землевласником ОСОБА_2 та погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення індивідуального садівництва площею 0,09 га за адресою: АДРЕСА_1 шляхом підписання уповноваженою службовою особою акту приймання-передачі межових знаків на зберігання і акту встановлення та погодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками та землекористувачами. Стягнути з Іршавської міської ради на користь позивача понесені ними судові витрати.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Іршавської міської ради від 12.09.2017 №155 позивачу було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва площею 0,09 га за адресою: АДРЕСА_1 . Вказує, що на його замовлення відповідний проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність було виготовлено ФОП ОСОБА_3 .. Проте, через відмову суміжного землевласника ОСОБА_2 підписати вищевказані складові проекту землеустрою позивач в порядку ч.3 ст.158 Земельного кодексу України ініціював розгляд цього земельного спору органом місцевого самоврядування. Однак рішенням Іршавської міської ради від 26.01.2018 року №304 ОСОБА_1 було відмовлено в узгодженні меж проектованої до відведення земельної ділянки без підписів (погодження) суміжного землевласника ОСОБА_2 .. Вказане рішення відповідача було скасовано постановою Закарпатського апеляційного суду від 26.09.2019 року №301/475/18.

У подальшому позивач повторно звертався до Іршавської міської ради з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність без погодження цього проекту суміжним землевласником ОСОБА_2 та підписання (погодження) окремих складових такого проекту безпосередньо самим відповідачем. Але на засіданнях XXVI сесії VIII скликання 12.12.2019 та XXVIІІ сесії VIII скликання 28.02.2020 року Іршавської міської ради відповідач не розглянув порушене ОСОБА_1 питання через відсутність необхідної кількості голосів депутатів.

Вважаючи протиправним такі дії відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження за вказаною позовною заявою.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання Іршавської міської ради про зупинення провадження у адміністративній справі №260/669/20 до набрання законної сили рішенням суду у справі №260/513/20.

19 травня 2020 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 подано письмові пояснення на позовну заяву, відповідно до яких вказує, що він, як суміжний землевласник, категорично заперечує щодо погодження меж земельної ділянки, яка відповідно до проекту землеустрою, виготовленого ФОП ОСОБА_3 , пропонується до відведення у власність заявника, оскільки вважає, що такі межі грубо порушують права суміжного землевласника на користування частиною такої земельної ділянки. Зазначає, що спірна земельна ділянка знаходиться на землях, які не віднесені до категорій земель сільськогосподарського призначення, а тому не можуть бути надані для індивідуального садівництва. Окрім цього, вказує, що відповідно до генерального плану міста Іршава, який доступний у вільному доступі на офіційному ресурсі Іршавської райдержадміністрації спірна ділянка накладається на землі загального користування, які входять до складу земель житлової та громадської забудови.

У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили такі задовольнити.

Представник відповідача відзиву на позовну заяву не подав, проти позову заперечував у судовому засіданні.

Третя особа та представник третьої особи заперечували проти позовних вимог з мотивів наведених у письмових поясненнях.

Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Рішенням Іршавської міської ради від 12.09.2017 №155 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва гр. ОСОБА_1 » надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва, за рахунок земель запасу Іршавської міської ради, орієнтовною площею 0,09 га гр. ОСОБА_1 , мешканцю АДРЕСА_2 .

Вказаним рішенням зобов`язано гр. ОСОБА_1 : виготовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва; погодити проект землеустрою у встановленому законом порядку; зареєструвати земельну ділянку в Державному земельному кадастрі; подати проект землеустрою на затвердження чергової сесії Іршавської міської ради для прийняття відповідного рішення (а.с.6).

Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що на замовлення позивача ФОП ОСОБА_3 було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Водночас, у зв`язку з відмовою суміжного землевласника ОСОБА_2 підписати складові проекту землеустрою, позивач, у порядку ч.3 ст.158 Земельного кодексу України звернувся до Іршавської міської ради.

Встановлено, що рішенням Іршавської міської ради від 26.01.2018 року №304 ОСОБА_1 відмовлено в узгодженні меж земельної ділянки для індивідуального садівництва без підпису (погодження) суміжного землекористувача ОСОБА_2 ..

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року по справі №301/475/18 апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Іршавського районного суду від 11 січня 2019 року скасовано. Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Іршавської міської ради сьомої сесії восьмого скликання № 304 від 26 січня 2018 р., яким відмовлено в узгодженні меж земельної ділянки для індивідуального садівництва гр. ОСОБА_1 , мешканцю АДРЕСА_1 , без підпису (погодження) суміжного землекористувача гр. ОСОБА_2 , та рішення Іршавської міської ради сьомої сесії восьмого скликання № 305 від 26 січня 2018 р., яким відмовлено в узгодженні меж земельної ділянки для індивідуального садівництва гр. ОСОБА_4 , мешканцю АДРЕСА_1 , без підписів (погодження) суміжних землекористувачів гр. ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_6 скасовано. У решті позову відмовлено.

Згідно статті 78 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що 24.02.2020 ОСОБА_1 звернувся до Іршавської міської ради з проханням надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,09 га з цільовим призначенням - для індивідуального садівництва ділянки за адресою АДРЕСА_1 у власність без погодження матеріалів такого суміжним землекористувачем ОСОБА_2 та погодити межі проектованої земельної ділянки.

У відповідь на вказане звернення позивача Іршавською міською радою направлено лист від 04.03.2020 №02-14/467, яким повідомлено позивача, що його клопотання було винесено на розгляд ХХVIII сесії VІІІ скликання Іршавської міської ради Закарпатської області від 28.02.2020 року. У зв`язку з відсутністю необхідної кількості голосів депутатів, - рішення про узгодження меж земельної ділянки для індивідуального садівництва, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,09 га, без підпису суміжного землекористувача ОСОБА_2 не прийнято.

Як вбачається з протоколу ХХVIII сесії VІІІ скликання Іршавської міської ради Закарпатської області від 28.02.2020 року у порядок денний на розгляд сесії серед земельних питань винесено питання про узгодження меж земельної ділянки без підпису суміжного землекористувача: ОСОБА_1 , мешк. АДРЕСА_1 ділянка: АДРЕСА_1 , площею 0,09 га (висновок комісії від 05.12.2019 - відмовити в узгодженні меж земельної ділянки. Згідно вказаного протоколу, за результатами голосування за узгодження меж ОСОБА_1 : «за» - 5, «проти» -0, «утримались» - 10, «відсутній» -8, «не голосував» - 3 - рішення не прийнято. (а.с.104, 117).

Не погоджуючись з таким рішеннями та діями відповідача, позивач звернулась з даним позовом до суду, відповідно до якого просить: зобов`язати Іршавську міську раду надати позивачеві дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва площею 0,09 га за адресою: АДРЕСА_1 без погодження цього проекту суміжним землевласником ОСОБА_2 та погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення індивідуального садівництва площею 0,09 га за адресою: АДРЕСА_1 шляхом підписання уповноваженою службовою особою акту приймання-передачі межових знаків на зберігання і акту встановлення та погодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками та землекористувачами

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Конституція України гарантує право власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ч. 2 ст. 14 Конституції України).

Таке право реалізується громадянами та юридичними особами та державою на правових титулах володіння, користування та розпорядження земельними ділянками.

Суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, у тому числі перелік повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин врегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено у статті 118 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до ч.ч. 6-9 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

З аналізу змісту частини 7 статті 118 Земельного кодексу України вбачається, що законодавством не визначено можливості відповідного органу виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності, для надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (в т.ч. для ведення індивідуального садівництва) без погодження проекту із суміжним землевласником.

Як встановлено судом, рішенням Іршавської міської ради від 19.09.2017 №155 надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва. Надання повторно такого дозволу законодавством не передбачено.

Відтак, у суду відсутні підстави для зобов`язання Іршавської міської ради надати позивачеві дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва площею 0,09 га за адресою: АДРЕСА_1 без погодження цього проекту суміжним землевласником ОСОБА_2 . У зв`язку з чим вказані позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Іршавської міської ради погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення індивідуального садівництва площею 0,09 га за адресою: АДРЕСА_1 шляхом підписання уповноваженою службовою особою акту приймання-передачі межових знаків на зберігання і акту встановлення та погодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками та землекористувачами суд вказує наступне.

Так, механізм встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначає Інструкція про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, яка затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 №376 та за реєстрована в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 за №391/17686 (далі - Інструкція №376).

Відповідно до п. 1.2 Інструкції №376 встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.

Згідно п. 1.3 вказаної Інструкції виконавець - юридична особа, що володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі якої працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників або фізична особа - підприємець, яка володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованим інженером-землевпорядником; замовник - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, власник (користувач) земельної ділянки, який замовляє роботи із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно з п. 2.1 Інструкції №376 встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Водночас, пунктом 3.12 Інструкції №376 встановлено, що закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п`ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур`єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення.

Власники (користувачі) суміжних земельних ділянок, місце проживання або місцезнаходження яких невідоме, повідомляються про час проведення робіт із закріплення межовими знаками поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) через оголошення у пресі за місцезнаходженням земельної ділянки.

Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

Пунктом 3.14 Інструкції №376 закріплено, що передача межових знаків на зберігання власнику (користувачу) земельної ділянки здійснюється за актом прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

Тобто встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не є компетенцією суду. Суд розглядає справи по відновленню меж земельної ділянки, тобто спір про поновлення права, яке існувало у разі його можливого порушення.

Частинами першою-третьою статті 158 ЗК передбачено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом (частина п`ята статті 158 ЗК).

Як вбачається з матеріалів справи, на звернення позивача від 24.02.2020 у частині погодити межі проектованої земельної ділянки, відповідачем, на підставі висновку комісії від 05.12.2019 року про відмову в узгодженні меж земельної ділянки, за результатами голосування - рішення не прийнято, у зв`язку з відсутністю необхідної кількості голосів.

Відповідно до Регламенту Іршавської міської ради об`єднаної територіальної громади затвердженого рішенням І - ї сесії VІІІ-го скликання Іршавської міської ради від 16.06.2017 р. № 45 згідно пункту 9.4. рішення ради приймаються більшістю голосів депутатів від загального складу міської ради.

Суд вказує, що поняття "дискреційні повноваження" серед іншого визначається, як сукупність прав і обов`язків, закріплених у встановленому законодавством порядку для виконання покладених на суб`єкта владних повноважень (орган чи посадову особу) функцій, що надають йому певний ступінь свободи розсуду оцінювати ситуації, здійснювати правомірний вибір між декількома варіантами рішень (дій) та не передбачають обов`язків узгоджувати (в будь-якій формі) свої рішення з будь-яким іншим суб`єктом.

Судом встановлено, що спір стосується надання оцінки щодо можливості закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) без погодження суміжних землевласників (землекористувачів).

Варто відмітити, що процедура прийняття рішення з вищевказаного питання належить виключно депутатам відповідної ради.

Таким чином суд приходить до висновку про наявність у депутатів ради права вільного розсуду оцінки щодо можливості узгодження меж земельної ділянки.

Дискреційні функції суду завершуються там, де розпочинаються встановлені законом повноваження суб`єкта владних повноважень, з урахуванням викладеного, суд не може перебрати на себе повноваження депутатів відповідної сільської ради.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб`єкта владних повноважень в межах такої перевірки.

У відповідності з Рекомендаціями № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні також позовних вимог в частині зобов`язання Іршавської міської ради погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення індивідуального садівництва площею 0,09 га за адресою: АДРЕСА_1 шляхом підписання уповноваженою службовою особою акту приймання-передачі межових знаків на зберігання і акту встановлення та погодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками та землекористувачами.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Позивачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог. Натомість, відповідачем доведено суду правомірність та законність дій.

З огляду на зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 9, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Іршавської міської ради Закарпатської області (90100, Закарпатська область, м.Іршава, пл.Народна, буд.2, код ЄДРПОУ 35443553), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ) про зобов`язання Іршавської міської ради надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва площею 0,09 га за адресою: АДРЕСА_1 без погодження цього проекту суміжним землевласником ОСОБА_2 та погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення індивідуального садівництва площею 0,09 га за адресою: АДРЕСА_1 шляхом підписання уповноваженою службовою особою акту приймання-передачі межових знаків на зберігання і акту встановлення та погодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками та землекористувачами - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 3 статті 243 КАС України повний текст рішення складено та підписано 10.06.2020 року.

СуддяЮ.Ю.Дору