Рішення № 89714577, 29.05.2020, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/31639/19

Провадження № 2/947/793/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2020 року

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Луняченка В.О.,

за участю : секретаря судового засідання Нефедової Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

1.Стислий виклад вимог і заперечень (аргументів) учасників справи

Овідіопольська районна державної адміністрації Одеської області просить стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 75 233,17 гривень та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач який займав посаду голови Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області та розпорядженням Президента України був звільнений 28.07.2016 року, продовжував незаконно виконувати повноваження голови, у зв`язку із чим йому було здійснено нарахування зарплати за 7 робочих днів серпня 2016 року в сумі 4385,78 грн., за 10 робочих днів вересня 2016 року в сумі 6285,05 грн., а всього враховуючи проведений перерахунок несплаченої заробітної плати під час звільнення, встановлено зайву виплату заробітної плати в загальної сумі 8595,35, на яку проведено нарахування єдиного соціального внеску, який перераховано в дохід державного бюджету в сумі 1890,98 грн. Крім того, незважаючи на те, що згідно розпорядження Президента України відповідач був звільнений від займаної посади з 28.07.2016 року, у вересні 2016 року йому безпідставно було оплачена заробітна плата за додаткову оплачувану відпустку у зв`язку із участю в осінній екзаменаційній сесії в сумі 988,20 грн., на яку проведено перерахування єдиного соціального внеску в сумі 217,40 грн. Також, нарахування компенсації за невикористані 47 календарних днів відпустки проведено виходячи із розміру заробітку за штатним розписом на не з фактичного заробітку, внаслідок чого зайво виплачено сума 3849,80 грн., на яку перераховано єдиного соціального внеску в державний бюджет у сумі 846,96 грн. Окрім зазначених збитків у загальному розміру 16 388,69 грн., державному бюджету з вини відповідача як голови державної адміністрації заподіяно збитків у розмірі 58 844,48 грн. у зв`язку із незаконним звільненням працівників державної адміністрації ОСОБА_7 та ОСОБА_3 .

Відповідач у своєму письмовому відзиві на позов заперечував проти задоволенні позову, посилаючись на сплив строку звернення до суду про стягнення матеріальної шкоди, визначеної трудовим законодавством а також відсутність законної підстави для стягнення зайво нарахованої та виплаченої заробітної плати.

2. Процесуальні дії у справі

Позов надійшов до Київського районного суду м. Одеси 24.12.2020 року (а/с 1) та оплачений судовим збором у розмірі 1921 грн. ( а/с 114,115).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим у справі 24.12.2019 року визначено Луняченко В.О. (а/с 108).

Ухвалою суду від 13.01.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін ( а/с 111).

У зв`язку із встановлення Кабінетом міністрів України з метою запобіганню поширенню коронавірусної хвороби та відповідно до п.3 розділу ХІІ «Прикінцевих положень» Цивільного процесуального кодексу України відповідачу продовжено строк на подання відзиву (а/с 122).

Відзив на позовну заяву надійшов 29.04.2020 року а відповідь на відзив 25.05.2020 року.

3. Фактичні обставини, встановлені судом та оцінка доказів

Як встановлено у судовому засіданні розпорядженням Президента України від 25.08.2015 року №678/2015-рп ОСОБА_1 призначено головою Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області (а/с 14).

Розпорядженням голови районної адміністрації ОСОБА_1 від 26.08.2015 року №127/к-2015 вин приступив до виконання повноважень з 27.08.2015 року з оплатою праці згідно штатного розпису (а/с 15).

Розпорядженням Президента України від 28.07.2016 року ОСОБА_1 звільнений з посади голови Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області ( а/с 16).

Розпорядженням голови Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області ОСОБА_1 від 02.09.2016 року №90/в-2016 ОСОБА_1 надана додаткова оплачувана відпустка на період осінньої екзаменаційної сесії тривалістю 5 календарних днів, у період з 05 по 10 вересня 2016 року (а/с 17).

Згідно акту ревізії бюджету, фінансово-господарської діяльності Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області за період з 01.02.2015 по 31.12.2016 року складеного Південним офісом Держаудитслужби Державної аудиторської служби України 24.04.2017 року внаслідок безпідставного нарахування та виплати ОСОБА_1 заробітної плати у період серпня - вересня 2016 року, незважаючи на те, що його було звільнено розпорядженням президента України 28.07.2016 року, яки підписувались головним спеціалістом управління персоналом ОСОБА_5 та т.в.о. голови Ільченко І.О. , заподіяно збитків державному бюджету в загальному розмірі 16 388,69 грн., в тому числі зарплата 13 433,35 грн., та нарахування на зарплату 2955,34 грн. (а/с 18).

Розпорядженням від 26.05.2016 року за №144/к-2016 голови районної державної адміністрації ОСОБА_1, на підставі акту службового розслідування від 04.05.2016 року №1 до начальника відділу освіти районної державної адміністрації ОСОБА_7 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади ( а/с 53).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26.08.2016 року по справі 815/2648/16 задоволено позов ОСОБА_7 : визнано протиправним та скасовано розпорядження від 26.05.2016 року №144/к-2016 , поновлено ОСОБА_7 на посаді та стягнуто на її користь грошове забезпечення за час вимушеного прогулу ( а/с 58).

ОСОБА_7 поновлена на посаді розпорядженням від 18.10.2016 року 3 226/к-2016 т.в.о. голови адміністрації Ільченко І.О. ( а/с 63).

Розпорядженням №156/к-2016 від 13.06.2016 року головою районної державної адміністрації ОСОБА_1 у зв`язку із відмовою від продовження роботи із зміною істотних умов праці з 13.06.2016 року звільнена з посади завідувача сектору культури районної державної адміністрації ОСОБА_3 ( а/с 54).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду закрите провадження у справі №815/3203/16 за адміністративним позовом ОСОБА_3 про визнання незаконним розпорядження, поновлення на посаді і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди у зв`язку із примиренням сторін ( а/с 56).

Розпорядженням т.в.о. голови районної державної адміністрації Ільченко І.О. №244/к-2016 від 08.11.2016 року ОСОБА_3 поновлена на посаді із 08.11.2016 року ( а/с 64).

4. Норми права , якими врегульовані спірні правовідносини

Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК ).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК ).

У відповідності до вимог п.4 ст. 264 ЦПК при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Правовідносини щодо стягнення із працівника матеріальної шкоди врегульовані Кодексом Законів про працю України ( далі КЗпП).

Так за змістом ст. 134 КЗпП працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Згідно вимог ст. 237 КЗпП суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 233 КЗпП для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди. Встановлений частиною третьою цієї статті строк застосовується і при зверненні до суду вищестоящого органу.

Правовідносини, пов`язані із стягненням зайво нарахованої та сплаченої заробітної плати врегульовано Цивільним кодексом України (далі ЦК ).

Не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача ( п.1 ч.1 ст. 1215 ЦК ).

5. Обґрунтування мотивів рішення суду с оцінкою аргументів сторін

В даному випадку позовні вимоги розподілені на дві частини.

Перше це стягнення заробітною плати та прирівняних до них виплат які були нараховані і здійснені відповідачу у період серпня-вересня 2016 року, коли, на думку позивача голова державної адміністрації був звільнений розпорядженням Президента України від 28.06.2016 року.

При розгляді даного питання суд приймає до уваги, що згідно п. 15 Порядку розгляду питань, пов`язаних з підготовкою і внесенням подань щодо осіб, призначення на посаду та звільнення з посади яких здійснюється Верховною Радою України, Президентом України або Кабінетом Міністрів України чи погоджується з Кабінетом Міністрів України, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 року №298 ( в редакції Постанови від 01.10.2014 року ) на підставі акта Президента України або Кабінету Міністрів України щодо призначення на посаду чи звільнення з посади особи в установленому порядку відповідним органом або підприємством у триденний строк видається наказ (розпорядження) за місцем її роботи, в якому зазначається дата початку роботи на відповідній посаді або припинення роботи.

Таким чином законодавець визначає момент початку та припинення роботи посадової особи призначеної на посаду Актом Президента не з моменту винесення даного Акту а з моменту видачі наказу ( розпорядження) за місцем її роботи в якому зазначена дата початку роботи на відповідній посаді або припинення роботи.

Враховуючи наведене моментом припинення роботи відповідача на посаді голови Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області слід враховувати не день винесення Президентом України відповідного розпорядження а момент винесення наказу ( розпорядження ) про припинення роботи та/або повного розрахунку із працівником при звільненні.

У матеріалах, яки надані позивачем не можливо встановити чи було винесено відповідне розпорядження про припинення роботи відповідача на посаді голови державної адміністрації а тому до повного розрахунку із ним та надання трудової книжки в нього було право на отримання відповідної заробітної плати.

Крім того, у відповідності до вимог ст. 1215 ЦК зайво виплачена ( виплачена без достатніх правових підстав ) заробітна плата, без наявності розрахункової помилки і недобросовісності з боку набувача, не підлягає стягненню.

Друга позовна вимога - це вимога пов`язана із обов`язком відповідача, як службової особи , винної в незаконному звільненні працівника покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу.

В даному випадку судом приймається до уваги, що згідно ухвали Одеського окружного адміністративного суду було закрите провадження за позовом ОСОБА_3 у зв`язку із примиренням сторін.

Таким чином відсутні докази, яки мають преюдиціальне значення щодо незаконності розпорядження про звільнення ОСОБА_3 . Вищезазначене розпорядження не визнавалось незаконним та не скасовувалось, а сама ОСОБА_3 була поновлена на роботі за домовленістю сторін.

Посилання на вочевидь незаконність розпорядження, що сприяло врегулюванню спору за домовленістю, не може бути доказом , так як доказування, відповідно до вимог ч.6 ст. 81 ЦПК не може ґрунтуватись на припущеннях.

Постановою Одеського адміністративного окружного суду було визнане незаконним та скасовано розпорядження про звільнення ОСОБА_7 із поновленням останньої на роботі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Зазначеною постановою встановлено незаконність розпорядження про звільнення у зв`язку із чим, згідно вимог ст.. 237 КЗпП у службової особи, винної у даному звільненні виникає обов`язок покрити шкоду, заподіяну у зв`язку із необхідністю оплати працівнику часу вимушеного прогулу.

Однак, у відповідності до вимог ст.. 233 КЗпП законодавець визначив обмежений строк можливості звернення до суду з вимогами про стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної установі в один рік.

Загальними положеннями позовної давності, визначеної у розділі 5 Цивільного кодексу України.

Так у частині першої статті 258 ЦК визначено, що для окремих вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняна із загальної позовною давністю.

Перелічені у ч. 2 зазначеної статті випадки застосування позовної давності не є вичерпаними, про що свідчить і висловлювання : зокрема у другому абзаці статті.

Враховуючи, що ОСОБА_7 була поновлена на роботі 18.10.2016 року саме з цього часу необхідно відраховувати строк позовної давності на можливість стягнення матеріальної шкоди із службової особи, винної в її незаконному звільненні.

Позов про стягнення матеріальної шкоди з ОСОБА_1 як службової особи, винної у даному звільненні подано до суду 24.12.2019 року після спливу, строку визначеному у ст.. 233 КЗпП.

У відповідності до вимог ч. 4 ст. «:? ЦК сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином судом відмовляється у задоволенні позовних вимог, пов`язаних із стягненням матеріальної шкоди із ОСОБА_1 як службової особи, винної в незаконному звільненні ОСОБА_7 у зв`язку із пропуском строку звернення до суду, а щодо матеріальної шкоди пов`язаної із звільнення ОСОБА_3 , у зв`язку із недоведеністю факту незаконності даного звільнення.

6.Розподіл судових витрат

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, у відповідності до вимог ч.3 ст. 133 ЦПК , належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача ( ч.1,2 ст. 141 ЦПК ).

Факт відмови у задоволені позовних вимог є підставою і для відмови у стягнені понесених позивачем судових витрат у вигляді судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258,259, 263-265,268,273,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволені позову Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області (код ЄДРПОУ 04057209, місце реєстрації: 67801, Одеська обл., Овідіопольський район, смт. Овідіополь , вул. Т.Шевченка, 169) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 75 233,17 гривень та судових витрат у розмірі 1 921 гривень.

Повне судове рішення буде складено протягом десяти днів з дня оголошення вступної та резолютивної частини.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до вимог ч.1,2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано а у разі подання апеляційної скарги, після прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду, а згідно ч.3 Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені , зокрема ст. 354 ( строки апеляційного оскарження рішень суду ) продовжуються на строк дії карантину.

Повне судове рішення складено 09.06.2020.

Суддя Луняченко В. О.