Вирок № 89713110, 09.06.2020, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/2039/20

Провадження № 1-кп/442/203/2020

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2020 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої - судді- Гарасимків Л.І.

секретаря Петрів В.М.

прокурора Яремчука Ю.В.

захисника Багнюка І.В.

з участю обвинуваченого - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дрогобичі матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженнівнесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020140110000182 від 28.01.2020 року , відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Кишинева, Республіки Молдова, без громадянства, не одруженого, не працюючого, з середньою освітою, проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , не військовозобов`язаного, позапартійного, раніше судимого 02.10.2013р. вироком Бориславського міського суду Львівської області за частиною 3 статті 186 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 186 КК України, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області перебуває обвинувальний акт в кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12020140110000182 від 28.01.2020р., затверджений прокурором Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області Яремчук Ю.В. за підозрою у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 186 КК України.

Органом досудового розслідування згідно обвинувального акту, ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що 27.01.2020 о 21 годині 40 хвилин, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, усвідомлюючи, що посягає на чужу власність, з метою особистого збагачення, перебуваючи в приміщенні торгового залу магазину « Рукавичка », що знаходиться по вул.Лесі Українки , 14 у м . Дрогобичі Львівської області , відкрито, повторно заволодів 10 шоколадними батончиками тріо 85 грам «Bounty», вартістю 21 грн. 67 коп. кожна на суму 216 грн. 70 коп., 8 шоколадними батончиками «Лайн арахіс дуо» 60 грам Нестле», вартістю 9 грн. 92 коп. кожна на суму 79 грн. 36 коп., 10 шоколадними батончиками «Лісовий горіх 49 грам «Snickers», вартістю 11 грн. 66 коп. на суму 116 грн. 60 коп., чим завдав магазину «Рукавичка» майнову шкоду на загальну суму 412 гривень 66 копійок.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчиненого повторно, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 186 КК України.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 186 КК України не визнав. Однак вчинення таємного викрадення майна ( крадіжки) з торгового залу магазину « Рукавичка », що знаходиться по АДРЕСА_2 , на загальну суму 412 гривень 66 копійок визнав та суду пояснив, що 27 січня 2020 року о 21 год.40 хв. повертаючись з другого поверху та проходячи повз магазин побачив, що біля прилавку магазину нікого немає, вирішив зайти та викрасти шоколадні батончики. У зв"язку з важким матеріальним становищем купити він не міг, а цивільній дружині з якою він проживає та яка чекає дитину захотілося шоколаду. Зайшовши в магазину присівши біля прилавку почав набирати шоколад. Коли почув якісь шорох вибіг із магазину. Він нікого не бачив, і не чув, йому ніхто нічого не кричав. Щиро кається у вчиненні кримінального правопорушення. шкоду відшкодовано ним повністю та просить його суворо не карати.

Органом обвинувачення надано суду такі докази, які на думку прокурора свідчать про винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 згідно обвинувального акту у вчиненні ним кримінального правовпорушення, передбаченого частиною 2 статті 186 КК України:

- поясненнями свідка ОСОБА_2 , яка суду пояснила, що працює касиром у магазині " Рукавичка". 27.01.2020 року будучи на своєму робочому місці за касою № 3, почула біля каси № 4 шорох, підійшовши ближче побачила обвинуваченого ОСОБА_1 ,, який сидів навколішки, спиною до неї і набирав шоколодні батончики. Коли вона крикнула він обернувся і почав втікати, вона почала бігти за ним, однак недогнавши його, повернулася за своє робоче місце.

- поясненнями свідка ОСОБА_3 , який суду пояснив, що працює в охороні магазину " Рукавичка". На прохання касира, яка повідомила , що невідома особа вчинила крадіжку товару він опрацьовував архів з відеокамер. Безпосереднім очевидцем подій він не був.

- заява від керуючого магазину " Рукавчика " від 27.01.2020 року про прийняття мір до невідомої особи, яка взала з прилавку товар на суму 412.66 грн.

- протокол огялду місця події від 29.01.2020 року та фототаблицею до нього

-- довідка видана керуючим магазином " Рукавчика " від 27.01.2020 року про вартітсь викраденого товару.

- протокол огляду предмету від 31.01.2020 року та DVD диск із помішеним відеозаписом з магазину " Рукавичка" від 27.10.2020 року.

- постанова про визнання предмета як речового доказу від 31.01.2020 року.

-протокол пред"явлення особи для впізнання від 05.02.2020 року з фототаблицею до нього.

- висновок судово-психіатричного експерта № 32 від 17.03.2020 року з якого вбачається, що на даний час ОСОБА_1 психічним захворюванням не страждає, виявляє ознаки шизотипового розладу. Наявні у нього психічні порушення не досягають рівня психічної хворобои чи недоумства і не позбавляють його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Під час інкримінованих йому дій, не повною мірою міг усвідолювати значення своїх дій та керувати ними.

З врахуванням викладеного вище, судом повно та всебічно досліджено всі обставини справи і надані сторонами кримінального провадження докази, зокрема органом обвинувачення, який вважає, що такі свідчать про винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 згідно обвинувального акту у вчиненні ним кримінального правопворушення, передбаченого частиною 2 статті 186 КК України.

Суд приходить до висновку, що з врахуванням наявних доказів, органом обвинувачення не вірно кваліфіковано дії обвинуваченого ОСОБА_1 згідно обвинувального акту у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 186 КК України, які слід перекваліфікувати на частину 2 статті 185 КК України, зокрема злочин, який є менш тяжким і в цілому не погіршує становище обвинуваченого та не порушує право останнього на захист.

До вказаного висновку суд прийшов з наступних підстав.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 за N 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» крадіжку і грабіж потрібно вважати закінченими з моменту, коли винна особа вилучила майно і мала реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним. Якщо особа, котра протиправно заволоділа майном, такої реальної можливості не мала, її дії слід розглядати залежно від обставин справи як закінчений чи незакінчений замах на вчинення відповідного злочину. Закінченим замахом на крадіжку є дії особи, яка викрала майно, але одразу була викрита. Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж, а в разі застосування насильства чи висловлювання погрози його застосування - залежно від характеру насильства чи погрози - як грабіж чи розбій.

У судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 27 січня 2020 року о 21 год.40 хв. повертаючись з другого поверху та проходячи повз магазин побачив, що біля прилавку магазину нікого немає, вирішив зайти та викрасти шоколадні батончики. Почувши шорох біля прилавку втік з магазину. Обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 крадіжки знайшли своє підтвердження в судовму засіданні і пояснненми свідків і долученими до матеріалів справи письмовими доказами .

Однак обставини, що обвинувачений ОСОБА_1 під час крадіжки був виявлений свідком ОСОБА_2 , крім посяснень останньої, інших доказів судом не було здобуто.

У відповідності до вимог статті 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Статтею 85 КПК України визначено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Обставини,я кі підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачені статтею 91КПК України, і такими є зокрема винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до статті 92 КПК України обов"язок доказування обставин, передбачених статтею 91цього Кодексу, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Стаття 94 КПК України передбачає що суд засвоїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному ,повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження ,керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів -з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" від 23.02.2006 р. передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

В силу норм статті 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Так, у справі "Бербера, Мессере и Хабардо проти Іспанії" (Barbera, Messegu and Jabardo v.Spain) від 06 грудня 1998 p. (п.146) Європейский Суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов"язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину, а обов"язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

Частина 5 ст.9 КПК України передбачає, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Зокрема, суд оцінюючи всі докази за даним кримінальним провадженням в їх сукупності, враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п.53 рішення ЄС від 20.09.12 р. у справі " Федорченко та Лозенко проти України"). Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (п.86 рішення ЄС від 11.07.13 р. у справі "Вєренцов проти України").

Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчинені злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов"язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину. Обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно роз"яснень, даних у п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 р. "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" недопустимим є обвинувальний ухил при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов"язаний постановити виправдувальний вирок.

Аналізуючи всі докази органу обвинувачення в сукупності з наведеними вище обставинами, виходячи з позиції Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність "обгрунтованої підозри" у вчинені правопорушення передбачає "наявність фактів або інформації, які б могли переконати об"єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин", суд приходить до висновку, що усі надані органом обвинувачення докази грунтуються на припущеннях і не можуть свідчити про винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 згідно обвинувального акту у вчинені ним саме кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 186КК України. А показання обвинуваченого ОСОБА_1 1 є послідовним, чітким та такими, що об`єктивно відображають обставини події показанням обвинуваченого, даними в судовому засіданні щодо обставин крадіжки. Дані обставини не спростовані і показаннями свідків, інших обставин щодо вчинення крадіжки судом в ході судового розгляду не здобуто.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 с лід перекваліфікувати з частини 2 статті 186 КК України на частину 2 статті 185 КК України.

Обставинами, які пом"якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, повне відшкодування завданої майнової шкоди, що підтверджено заявою представника потерпілого і який щодо міри покарання покладається на думку суду.

Обтяжуючою покарання обставиною обвинуваченому ОСОБА_1 судом не встанолвено

Обираючи обвинуваченому ОСОБА_1 міру покарання, суд враховує пом"якшуючі та обтяжуючу покарання обставини, ступінь тяжкості вчиненого, особу винуватого, який раніше судимий, посередньо характеризується за місцем проживання, на наркологічному обліку не перебуває, однак враховує, що згідно висновку судово-психіатричного експерта № 32 від 17.03.2020 року ОСОБА_1 під час інкримінованих йому дій, не повною мірою міг усвідолювати значення своїх дій та керувати ними. Суд вважає за необхідне, виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства та призначення йому покарання в межах санкції обвинувачення, у виді позбавленні волі, звільнивши від відбування покарання з випробовуванням на підставі ст. 75, ст. 76 КК України, яке є необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Цивільний позов не пред`являвся, судових витрат по справі не має.

З речовими доказами по справі необхідно поступити у відповідності зі ст. 100 КПК України

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд,-

ухвалив :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 2 статті 185 КК України і призначити покарання у виді 3 (три) роки позбавлення волі.

На підставі статті 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від обраного основного покарання з випробуванням встановивши йому іспитовий термін 2 ( два ) роки та на підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 наступні обов`язки: періодично зявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань апробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи, або навчання.

Речовий доказ : DVD -R диск з відеозаписами , який приєднаний до матеріалів кримінального провадження, залишити у матеріалах кримінального провадження № 442/2039/20 ( № 1-кп/442/203/2020)

Вирок суду може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дрогобицький міськрайонний суд протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Суддя: Гарасимків Л.І.