Рішення № 89712523, 27.05.2020, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/3340/19 2/335/1513/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2020 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Макарова В.О.,

за участю секретаря судового засідання Дворникової Я.П.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Запоріжжі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей» про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Турчинського М.І., звернулась до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей» (далі - ТОВ «Місто для людей»), в якому просить зобов`язати відповідача здійснити коригування за особовим рахунком № НОМЕР_1 , що присвоєний житловій квартирі АДРЕСА_1 , списавши суму заборгованості, яка утворилась за період з 01.07.2018 року по 31.06.2018 року у розмірі 2 712,80 грн. з особового рахунку № НОМЕР_1 ; судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що 01.06.2018 року нею було укладено нотаріальний договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , відповідно до умов якого вона придбала у власність житлову квартиру АДРЕСА_1 .

При укладанні вищезазначеного договору позивачем не приймалися будь-які зобов`язання щодо утримання майна (квартири) до дати набуття права власності, боргові зобов`язання не було проведені, та в будь-який інший спосіб позивачем не приймалися.

У зв`язку із зазначеним та надходженням на адресу проживання за особовим рахунком про сплату боргу щодо надання житлово-комунальних послуг за попередні періоди, а саме до 01.06.2018 року, позивач звернулась з листом до відповідача щодо здійснення корегування особового рахунку та списання з особового рахунку № НОМЕР_1 суми заборгованості, оскільки послуги житлово-комунальних потреб не отримувались.

Однак, листом від 17.07.2018 року за вих. № М-1329/18 відповідачем було відмовлено у задоволенні вимог ОСОБА_1 . Таким чином вона вважає, що відповідач ухиляється від дій щодо коригування особового рахунку, який присвоєний житловій квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 та яка належить їй на праві приватної власності.

Зазначена бездіяльність відповідача призводить до порушення соціальних та житлових прав ОСОБА_1 , оскільки у зв`язку із наявною інформацією про існування боргу, позивач не може реалізувати право на отримання державної допомоги (субсидії). Отже наявне порушення прав позивача як споживача на даний час підлягає судовому захисту, оскільки відповідач відмовляється від задоволення її вимог та в незаконних спосіб обліковує заборгованість за особовим рахунком.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02.12.2019 року, відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання з повідомленням сторін.

04.02.2020 року ТОВ «Місто для людей» подано до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому представник ТОВ «Місто для людей Запоріжжя» Шибеко І.С. просить відмовити у позові ОСОБА_1 у повному обсязі, посилаючись на відсутність підстав для задоволення таких вимог.

В судове засідання позивач не з`явився, представник позивача адвокат Турчинський М.О. подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача ОСОБА_1 . В заяві також вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про день, час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, про причини неявки суд не повідомлено.

За викладеного суд ухвалює провести судове засідання без участі сторін, та не здійснювати у відповідності до положень частини першої статті 247 цього Кодексу фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, оцінивши кожний доказ окремо, а також докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Об`єктом захисту у цивільному судочинстві являється порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Суд зазначає, що порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Надаючи виниклим між сторонами по справі відносинам належну правову оцінку, суд звертає увагу, що згідно з частинами першою та другою статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. При цьому, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За правилами статті 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 01.06.2018 року посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Буцикіною Л.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 797, позивач ОСОБА_1 стала власником квартири АДРЕСА_1 .

Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що на вищезазначену квартиру відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Згідно відзиву на позовну заяву, станом на 01.07.2018 року за особовим рахунком № НОМЕР_1 значиться заборгованість зі сплати послуг з управління будинком у сумі 2 712,80 грн. за період з 01.11.2017 року по 31.06.2018 року.

Позивач зверталася з листом до ТОВ «Місто для людей» із заявою, в якій просила здійснити корегування нарахування суми заборгованості за особовим рахунком № НОМЕР_1 здійснених до 01.06.2018 року та не відображати суму заборгованості в даних рахунках.

Листом ТОВ «Місто для людей» від 17.07.2018 року за вих. № М-1329/18 відповідачем було відмовлено у задоволенні вимог ОСОБА_1 .

Відносини у сфері житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у цій сфері.

Особовий рахунок є номерним, що дозволяє ідентифікувати його відповідно до конкретного житлового приміщення та являє сукупність даних про житлове приміщення. Особовий рахунок оформлюється на житлове приміщення, а не на особу, їх відкриття відбулося за часів СРСР. Після проголошення Незалежної України особові рахунки не змінювались, тобто залишились попередніми, які були відкриті за адресами. Виходячи з цього, відкриття особового рахунку відбувається шляхом переоформлення вже відкритого номерного особового рахунку на іншого квартиронаймача або власника.

В зв`язку з тим, що особовий рахунок відкривається не за особою, а за житловим приміщенням переоформлення відбувається лише за прізвищем ім`ям по-батькові власника або квартиронаймача.

Таким чином, не має законних підстав для виключення з особового рахунку позивача № 629000287 суми заборгованості попереднього власника, що виникла до купівлі-продажу квартири, а саме за період з 01.07.2018 року по 31.06.2018 року.

За таких обставин, при укладанні договору купівлі-продажу квартири, позивач повинна була переконатися в тому, що разом з новою квартирою до нього не перейдуть борги за комунальні послуги попереднього власника, зокрема за послуги з управлінням будинку, тобто отримати документи про відсутність або існування заборгованості по комунальним платежам.

При переоформленні особового рахунку квартиронаймача або власника відбувається перехід заборгованості на особовому рахунку квартири за послуги попередніх власників. Тому списати, не нараховувати або виключити заборгованість попереднього власника у ТОВ «Наше місто для людей» немає жодних правових підстав.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року (з наступними змінами та доповненнями) бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Підприємство самостійно: визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Відповідно до статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Виходячи з положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 року № 237, виключення з активів підприємства (списання) безнадійної дебіторської заборгованості, в тому числі за якою минув строк позовної давності, є господарською діяльністю підприємства.

Особовий рахунок № НОМЕР_1 в ТОВ «Місто для людей» є документом внутрішньогосподарського обліку господарських операцій відповідача і списання з цього внутрішнього господарського документа будь-яких сум є правом кредитора, тобто відповідача.

Крім того, суд наголошує, що зміна власника нерухомого майна не може бути підставою для виключення заборгованості за житлово-комунальні послуги згідно до норм діючого законодавства України. Виключення або стягнення такої заборгованості є правом суб`єкта господарювання при здійсненні ним господарської діяльності, що охоплюється

Відповідно до змісту положень статей 11, 15 ЦК України, цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України.

Особа, право якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права частіше за все визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Так, з урахуванням положень ст.ст. 15,16 ЦК України не є належним способом захисту судом цивільних прав та інтересів особи пред`явлення позову про зобов`язання виключити заборгованість за послуги, так як це не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав.

Крім того, чинним законодавством не визначено механізму його списання, а тому така заборгованість зазначається в довідках про стан заборгованості.

Відповідно до листа Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 17.05.2007 року N 12/1-64, списання боргів за спожиті житлово-комунальні послуги чинним законодавством не передбачено.

Крім того, суд зазначає, що порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково (справа № 6-20 цс 11 Верховного Суду України, рішення прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов`язковим для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов`язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України).

Позивачем не надано доказів неналежного виконання відповідачем його обов`язків, як це передбачено статтями 526, 530 ЦК України. Позивачем не названі суб`єктивні права або інтереси споживача, які порушені, не визнані або оспорені відповідачем по справі.

Вимоги пункту 2 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлюють право споживача на одержання в установленому законодавством порядку необхідної інформації про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання, порядок надання послуг, їх споживчі властивості тощо. Положення п. 6 вказаної статті встановлюють право споживача на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Перетворювальний позов направлений на зміну правовідносин, а саме в такому позові позивач просить суд змінити існуюче між нею і відповідачем матеріальне правовідношення.

Судом встановлено, що ні договором, ні судовим рішенням, між сторонами по справі не встановлені правовідносини, які б свідчили про наявність у ОСОБА_1 заборгованості по сплаті житлово-комунальних послуг, яка утворилась внаслідок невиконання зобов`язань попереднім власником квартири.

Посилання сторони позивача на ті обставини, що відповідна заборгованість утворилась внаслідок невиконання зобов`язань попереднім власником квартири суд не може прийняти до уваги.

Фактично позивачем ставиться питання, яке має бути предметом доказування у разі пред`явлення до ОСОБА_1 позовних вимог про стягнення заборгованості, яка виникла до набуття нею права власності на вказану квартиру.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дорани проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004 , де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

За правовою природою позовні вимоги ОСОБА_2 є запереченнями проти неіснуючих позовних вимог до неї.

Частиною другою статті 14 ЦК України встановлено, що особа, не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Право обліку заборгованості за надання житлово-комунальних послуг належить відповідачу. Оскільки списання будь-яких сум заборгованості є правом, а не обов`язком відповідача, позовні вимоги про зобов`язання відповідача здійснити коригування за особовим рахунком № НОМЕР_1 , шляхом списання суму заборгованості, яка утворилась за період з 01.07.2018 року по 31.06.2018 року, не ґрунтуються на законі та задоволенню не підлягають.

Крім того, на думку суду діями відповідача не порушені права позивача, як споживача.

Сама по собі вказівка в особовому рахунку про наявність заборгованості не тягне для позивача негативних наслідків, а у випадку непогашення заборгованості, чинним законодавством не передбачено припинення надання відповідачем зазначених послуг.

Згідно з частинами першою та другою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі Закон № 1875-IV), відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Статтями 20 та 21 Закону № 1875-IV передбачені обов`язки споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, а виконавця підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Положеннями частини п`ятої статті 26 Закону № 1875-IV передбачено, що процедура погодження договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін, а відповідно до частини першої статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору, пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Таким чином, у разі коли виконавець не підготовує та не укладає із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання, який відповідає вимогам типового договору, таке право споживача підлягає захисту судом на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов`язкової дії.

Частиною першою статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Також, відповідач не заперечував факт виникнення боргу за іншим споживачем у вказаний позивачем період.

Суд наголошує, що зміна власника нерухомого майна не може бути підставою для перерахунку заборгованості за житлово-комунальні послуги згідно до норм діючого законодавства України.

Виключення або стягнення такої заборгованості є правом суб`єкта господарювання при здійсненні ним господарської діяльності, що охоплюється загальними засадами цивільного законодавства щодо свободи підприємницької діяльності.

Також, у суду відсутні відомості чи зверталася позивач ОСОБА_1 до попереднього власника квартири з вимогами виконати боргові зобов`язання.

Принцип диспозитивності, у відповідності до частини першої статті 13 ЦПК України, не дозволяє суду вийти за межі вимог, заявлених позивачем.

У відповідності до частини четвертої статті 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд вважає, що із зазначених позивачем предмета та підстав позову вбачається, що предметом спору стала правомірність нарахованої плати заборгованості за послуги з управлінням будинку. Все, що зазначила позивач у позовній заяві, може бути запереченням у разі пред`явлення до неї позову про стягнення суми заборгованості.

Крім того, на думку суду, зобов`язання відповідача здійснити коригування за особовим рахунком № НОМЕР_1 , що присвоєний житловій квартирі АДРЕСА_1 , списавши суму заборгованості, яка утворилась за період з 01.07.2018 року по 31.06.2018 року у розмірі 2 712,80 грн. з особового рахунку, без зазначення конкретних порушень при нарахуванні такої заборгованості та надання доказів на її спростування, не передбачено діючим законодавством в якості способу захисту прав, а саме по собі нарахування відповідачем заборгованості за отримані послуги з управлінням будинку, не встановлює для позивача будь-яких обов`язків.

Позивачем в позові не зазначено, які саме його права, як споживача, порушені відповідачем.

Отже, суд виходить з того, що фактичні обставини, пов`язані із наявністю або відсутності заборгованості за послуги з управлінням будинку підлягають доведенню при пред`явлені відповідачем позову про їх стягнення.

Таким чином, сторона звернулася до суду за захистом права з відсутністю його порушення іншою стороною, що свідчить про відсутність будь-яких правових підстав для захисту цивільного права позивача, яке в даному випадку не порушене, а отже у задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсязі.

Оскільки в задоволенні позову було відмовлено, позивач від сплати судових витрат звільнена, а тому судові витрати слід компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 1-2, 4, 5, 10, 11-13, 19, 43, 49, 76-82, ст.ст. 223, 258-259, 263-264, 265, 294, 315, 319, 352, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей» про зобов`язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.О. Макаров