Ухвала суду № 89712450, 04.06.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 04.06.2020

Справа № 937/3891/20

Провадження №1-кс/937/2328/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2020 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

слідчого судді - Урупи І.В.

за участі:

секретаря судового засідання - Литвиненко В.Є.,

прокурорів - Кожухар Є.В., Лугового Т.В.,

підозрюваного - ОСОБА_1 ,

захисника підозрюваного - адвоката Черкашина І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі клопотання Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі Чапали Костянтина Геннадійовича, у кримінальному провадженні ЄРДР № 62019080000000463 від 01.10.2019 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Запоріжжя, одруженого, який має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , працює на посаді начальника цеху холодного прокату № 1 з виробництва ПАТ «Запоріжсталь», який є депутатом Запорізької міської ради, такого, що не має судимостей,

який підозрюється у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 369-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшло клопотання слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі Чапали К.Г., погоджене процесуальним прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу прокуратури АРК Кожухарем Є.В, в якому слідчий просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з утриманням у Запорізькому слідчому ізоляторі - арештному домі строком на 60 днів з можливістю внесення застави у розмірі 800 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 1 681 600,00 гривень. У разі внесення застави покласти на ОСОБА_1 обв`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України: носити електронний засіб контролю; не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, та місця роботи; утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні; прибувати до слідчого, прокурора або суд за першою вимогою; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, у тому числі з державами з котрими Україна має міждержавні договори про перетин кордонів за внутрішньодержавними паспортами.

Клопотання обґрунтовано тим, що в провадженні Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі перебуває кримінальне провадження № 62019080000000463 за фактом кримінального правопорушення, відомості щодо якого, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.10.2019 за ознаками ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 369-2 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що відповідно до статті 80 Закону України «Про місцеві вибори» та рішення голови Запорізької міської ради «Про підсумки виборів та визнання повноважень депутатів Запорізької міської ради сьомого скликання» ОСОБА_1 обраний депутатом Запорізької міської ради.

Згідно рішення Запорізької міської ради №5 від 17.12.2015 ОСОБА_1 , обрано заступником голови постійної комісії з питань комунальної власності, ресурсів, приватизації, архітектури та земельних відносин (далі за текстом комісія).

У своїй діяльності ОСОБА_1 керується Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Законом України «Про статус депутатів місцевих рад» та іншими нормативними актами.

Так, у положенні ст. 5 Конституції України зазначено, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Вимогами ст. 19 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 49 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», депутат представляє інтереси всієї територіальної громади, має всю повноту прав, що забезпечують його активну участь у діяльності ради та утворюваних нею органів, несе обов`язки перед виборцями, радою та її органами, виконує їх доручення. Депутат, крім секретаря ради, повинен входити до складу однієї з постійних комісій ради (ч. 2); депутат зобов`язаний брати участь у роботі сесій ради, засідань постійної та інших комісій ради, до складу яких його обрано (ч. 4); депутат має право ухвального голосу з усіх питань, які розглядаються на сесіях ради, а також на засіданнях постійної та інших комісій ради, до складу яких його обрано (ч.6); депутат має право знайомитися з будь-якими офіційними документами, які зберігаються у відповідних органах місцевого самоврядування, та робити виписки, копіювання цих документів (10).

Статтею 11 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» передбачено права депутата місцевої ради у виборчому окрузі, зокрема: 1) офіційно представляти виборців свого виборчого округу та інтереси територіальної громади в місцевих органах виконавчої влади, відповідних органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах і організаціях незалежно від форми власності з питань, що належать до відання органів місцевого самоврядування відповідного рівня; 2) брати участь з правом дорадчого голосу у засіданнях інших місцевих рад та їх органів, загальних зборах громадян за місцем проживання, засіданнях органів самоорганізації населення, що проводяться в межах території його виборчого округу; 3) порушувати перед органами і організаціями, передбаченими пунктом 1 частини першої цієї статті, та їх посадовими особами, а також керівниками правоохоронних та контролюючих органів питання, що зачіпають інтереси виборців, та вимагати їх вирішення; 5) вносити на розгляд органів і організацій, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, та їх посадових осіб пропозиції з питань, пов`язаних з його депутатськими повноваженнями у виборчому окрузі відповідно до закону, брати участь у їх розгляді. При здійсненні депутатських повноважень депутат місцевої ради має також право: вимагати усунення порушень законності і встановлення правового порядку. Депутат місцевої ради є відповідальним перед виборцями свого виборчого округу і їм підзвітним. У своїй роботі у виборчому окрузі взаємодіє з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами самоорганізації населення, трудовими колективами, об`єднаннями громадян.

Таким чином, ОСОБА_1 , виконуючи свої службові обов`язки депутата Запорізької міської ради та заступника голови постійної комісії з питань комунальної власності, ресурсів, приватизації, архітектури та земельних відносин Запорізької міської ради, постійно виконує організаційно-розпорядчі функції, у зв`язку з чим згідно пункту 2 примітки до ст. 368 та пункту 1 примітки до ст. 364 КК України, є службовою особою.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 10 жовтня 2018 року на підставі заяви ОСОБА_2 на засідання комісії винесено питання з приводу надання останньому, дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2, загальною площею 0,1 га., для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Відповідно протоколу № 98 засідання комісії від 10.10.2018, ОСОБА_1 доручено здійснити виїзд та обстеження вищезазначеної земельної ділянки по АДРЕСА_2 площею 0,1 га. , з метою подальшого вирішення питання щодо надання громадянину ОСОБА_2 , дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

ОСОБА_1 підозрюється в тому, що приблизно в травні 2019 року, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, у нього виник умисел на отримання грошових коштів в розмірі 12 000 доларів США у якості неправомірної вигоди від ОСОБА_2 за позитивний розгляд питання з приводу надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, винесення даного питання комісією на розгляд у сесійному порядку та сприяння у виділенні її в приватну власність. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на отримання неправомірної вигоди, приблизно в середині травня 2019 року, більш точну дату та час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_1 , знаходячись на місці розташування вищезазначеної ділянки по АДРЕСА_2 , зустрівся з ОСОБА_2 . В ході зустрічі ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_2 , що комісія виділяє земельні ділянки у виключних випадках та дав останньому зрозуміти, що для позитивного вирішення питання з приводу надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, винесення даного питання комісією на розгляд у сесійному порядку та сприяння у виділенні її в приватну власність, йому необхідно виконати умови ОСОБА_1 , які останній пообіцяв зазначити пізніше. Надалі, приблизно наприкінці травня 2019 року, більш точну дату в ході досудового розслідування не встановлено, близько 09 год. 00 хв., ОСОБА_1 , з корисливих мотивів, діючи умисно, з метою власного збагачення, знаходячись біля торгово-розважального центру «CityMall», який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Запорізька, 1, висунув ОСОБА_2 вимогу надати йому грошові кошти в сумі 12 000 доларів США за позитивний розгляд питання з приводу надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, винесення даного питання комісією на розгляд у сесійному порядку та сприяння у виділенні її в приватну власність останнього. Після цього, 27 листопада 2019 року ОСОБА_1 знаходячись автомобілі «OpelVectra», державний номерний знак НОМЕР_1 , в районі Запорізької площі (площа Леніна) в м. Запоріжжя, повідомив ОСОБА_2 , що він вже вирішив частину його питання, що підтверджується рішенням Запорізької міської ради №32/22 від 27.11.2019, яким ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, у зв`язку з чим ОСОБА_2 необхідно передати частину неправомірної вигоди у розмірі 3000 доларів США. У подальшому, 07 грудня 2019 року приблизно о 13:20 год., ОСОБА_1 реалізовуючи свої злочинні наміри, направлені на одержання неправомірної вигоди, будучи службовою особою, знаходячись автомобілі «OpelVectra», державний номерний знак НОМЕР_1 , в районі Запорізької площі (площа Леніна) в м. Запоріжжя, з корисливих мотивів, діючи умисно, з метою власного збагачення, одержав від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 72 000 гривень, що за їх домовленістю еквівалентно 3 000 доларів США, у якості частини неправомірної вигоди для себе, за позитивний розгляд питання з приводу надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, винесення даного питання комісією на розгляд у сесійному порядку та сприяння у виділенні її в приватну власність останнього. 07 грудня 2019 року приблизно о 13:20 год., у ОСОБА_1 під час спілкування з ОСОБА_2 виник умисел на отримання грошових коштів в розмірі 1 000 доларів США у якості неправомірної вигоди від останнього за вплив на посадових осіб Головного управління Держгеокадасту в Запорізькій області, тобто осіб, уповноважених на виконання функцій держави, з метою вирішення питання із внесення відомостей до Державного земельного кадастру (присвоєння кадастрового номеру). Так, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на отримання неправомірної вигоди, діючи умисно, з корисних мотивів, під час вказаної зустрічі, знаходячись в автомобілі «OpelVectra», державний номерний знак НОМЕР_1 , в районі Запорізької площі (площа Леніна) в м. Запоріжжя, ОСОБА_1. повідомив, що у ОСОБА_2 можуть виникнути проблеми з внесенням відомостей до Державного земельного кадастру (присвоєння кадастрового номеру) стосовно вищезазначеної земельної ділянки та запропонував останньому надати йому грошові кошти в сумі 1000 доларів США за сприяння у вирішенні вказаного питання шляхом впливу на посадових осіб Головного управління Держгеокадасту в Запорізькій області, тобто осіб, уповноважених на виконання функцій держави. В подальшому, з метою розроблення проекту землеустрою щодо відведення вищезазначеної земельної ділянки ОСОБА_2 звернувся до ФОП « ОСОБА_4 » та 02 січня 2020 року підписав договір № 001 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2. Завершивши отримання необхідних дозволів та формування проекту, 27 січня 2020 року ФОП " ОСОБА_4 " підготовлено електронну заявку № ЗВ-9700753782020 про внесення відомостей до державного земельного кадастру. Поряд з цим, державним кадастровим реєстратором ГУ Держгеокадастру в Запорізькій області ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було винесено рішення про відмову внесенні відповідних відомостей у зв`язку з нібито виявленими порушеннями. Таким чином, у зв`язку з відмовою у внесенні відповідних відомостей стосовно земельної ділянки по АДРЕСА_2 , до Державного земельного кадастру (присвоєння кадастрового номеру), ОСОБА_2 , у ході зустрічі, яка відбулась 07.03.2020, був вимушений звернутись до ОСОБА_1 та погодитись на його умови. У подальшому, 11 березня 2020 року, приблизно о 12:20 год., ОСОБА_1 , реалізовуючи свої злочинні наміри, направленні на отримання неправомірної вигоди з метою власного збагачення, знаходячись в автомобілі «OpelVectra», державний номерний знак НОМЕР_1 , в районі Запорізької площі (площа Леніна) в м. Запоріжжя, діючи умисно, з корисних мотивів, одержав від ОСОБА_2 грошові кошті в сумі 25 000 гривень, що за їх домовленістю еквівалентно 1 000 доларів США, у якості неправомірної вигоди для себе, за вплив на посадових осіб Головного управління Держгеокадасту в Запорізькій області, тобто осіб, уповноважених на виконання функцій держави, з метою вирішення питання із внесення відомостей до Державного земельного кадастру (присвоєння кадастрового номеру). Цього ж дня, ОСОБА_1 надав оригінал витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку по вул. Зелена з кадастровим номером 2310100000:04:041:0503 площею 0,1 га, який був сформований 10.03.2020 року державним кадастровим реєстратором ГУ Держгеокадастру в Запорізькій області ОСОБА_5 . Після цього, 25 березня 2020 року ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_2 , що рішенням Запорізької міської ради затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2, загальною площею 0,1 га, та передано її у приватну власність ОСОБА_2 , у зв`язку з чим останньому необхідно передати раніше обумовлену другу частину грошових коштів в сумі 9000 доларів США. Продовжуючи реалізовувати свої злочинні наміри, направлені на одержання неправомірної вигоди, 02 червня 2020 року приблизно о 20:15 годині, ОСОБА_1 знаходячись в автомобілі «Opel Vectra», державний номерний знак НОМЕР_1 , біля будинку №9 по вул. Узбекистанській в м. Запоріжжя, з корисливих мотивів, діючи умисно, з метою власного збагачення, одержав від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 243 000 гривень, що за їх домовленістю еквівалентно 9 000 доларів США, у якості другої частини неправомірної вигоди для себе, за позитивний розгляд питання з приводу надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, винесення даного питання комісією на розгляд у сесійному порядку та сприяння у виділенні її в приватну власність останнього. В цей же день, після одержання вищезазначених грошових коштів у якості неправомірної вигоди, злочинні дії ОСОБА_1 припинені правоохоронними органами. В результаті вказаних злочинних дій, ОСОБА_1 одержав від ОСОБА_6 грошові кошти у розмірі 315 000 гривень у якості неправомірної вигоди, що у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину та є великим розміром, за позитивний розгляд питання з приводу надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, винесення даного питання комісією на розгляд у сесійному порядку та сприяння у виділенні в приватну власність земельної ділянки площею 0,1 га. розташованою по АДРЕСА_2

03 червня 2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Підозру відносно ОСОБА_1 слідчий обґрунтовує зібраними у провадженні доказами:

- заявою ОСОБА_2 про скоєння кримінального правопорушення від 01.10.2019 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 вимагає неправомірну вигоду;

- протоколами допитів свідка ОСОБА_2 від 02.10.2019, 07.12.2019, 12.12.2019, 21.11.2019, 07.03.2020, 03.06.2020, в ході яких останній підтвердив доводи, викладені в заяві та факт вимагання та отримання неправомірної вигоди ОСОБА_1 ;

- протоколом огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів - грошових коштів від 20 лютого 2020 року;

- протоколом затримання ОСОБА_1 від 02 червня 2020 року;

- протоколом обшуку іншого володіння особи - автомобіля «Opel Vectra», державний номерний знак НОМЕР_1 , в ході котрого з автомобіля було вилучено заздалегідь ідентифіковані (помічені) грошові кошти в сумі 243 000,00 грн.;

- протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій;

- іншими матеріалами провадження у їх сукупності.

На теперішній час стороною обвинувачення вживаються заходи щодо встановлення усіх обставин вчинення ОСОБА_1 злочину, у тому числі допитів свідків, відшукання речей та документів, які можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні, а також встановлення можливих спільників.

Таким чином, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.

Аналізуючи поведінку підозрюваного ОСОБА_1 та матеріали кримінального провадження сторона обвинувачення приходить до наступних висновків:

-ОСОБА_1 , усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення і наступного покарання у виді позбавлення волі від 5 до 10 років може умисно ухилятися від явки в органи досудового слідства, слідчого судді або переховуватись від органів досудового розслідування, та суду, чим може перешкоджати встановленню істини по справі. Таким чином, наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, - переховування від органів досудового розслідування та суду.

-Підозрюваний ОСОБА_1 , використовуючи своє становище депутата Запорізької міської ради може знищити або вжити заходів до знищення або переховування документів, щодо своєї злочинної діяльності, котрі ще не віднайдені та не вилучені органом досудового розслідування, зокрема перевіряються інші факти вчинення аналогічних злочинів, а також, речей та інших доказів по кримінальному провадженню, які можуть бути використані як докази його вини. Вказана обставина свідчить про наявність ризику, передбаченого п.п.2 ч.1 ст.177 КПК України, - знищення, переховування або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

-ОСОБА_1 може тиснути та впливати на свідків, деякі з яких до теперішнього часу ще не допитані, а також на експертів у цьому ж кримінальному провадженні. Підґрунтям такого ризику є те, що здебільшого свідками у кримінальному проваджені є колеги ОСОБА_1 та інші особи котрі на теперішній час встановлюються органом досудового розслідування, які на даний час не допитані. Шляхом домовленості та залученням невстановлених осіб ОСОБА_1 також може здійснювати тиск на заявника ОСОБА_2 . Враховуючи викладене, існує ризик здійснення реального тиску на вказаних осіб з боку ОСОБА_1 чи за його дорученням. Вказана обставина свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч.1 ст.177 КПК України, - незаконний вплив на свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні.

З урахуванням вищевикладеного стороною обвинувачення встановлено достатньо підстав вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_1 зможе незаконними засобами впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, а саме примушувати їх до дачі неправдивих показів на його користь, що перешкодить встановленню істини під час досудового та судового слідства.

- ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення з метою приховати чи спотворити об`єктивні данні у злочині в котрому він обґрунтовано підозрюється. Беручи до уваги те, що ОСОБА_1 є депутатом Запорізької міської ради, підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного злочину, що дає підстави вважати, що він може при здійснені впливу на свідків вчинити інший умисний тяжкий чи особливо тяжкий злочин як проти життя та здоров`я осіб (свідків та експертів), так і службовий злочин, з метою ухилення від кримінальної відповідальності за інкримінований злочин.

Таким чином, органом досудового слідства, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, встановлено наявність обґрунтованих ризиків передбачених п.п.1-4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме:

- переховуватися від органів досудового розслідування та суду;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

- незаконно впливати на свідків, іншого підозрюваного, експертів, у цьому ж кримінальному провадженні;

- вчинити інше кримінальне правопорушення.

З урахуванням викладеного, з метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження є найбільш доцільним застосувати запобіжний захід підозрюваному ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою.

Більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням підозрюваного ОСОБА_1 під вартою не зможе запобігти вищевказаним ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, у зв`язку з тим, що лише повна ізоляція від суспільства може запобігти вказаним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а також гарантувати виконання останнім покладених на нього процесуальних обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

У відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Разом з цим, частиною 3 зазначеної статті визначено, що слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених, цим Кодексом, перелік обов`язків, визначених ст. 194 КПК України та наслідки їх невиконання.

Згідно ч.ч. 4, 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Розмір застави визначається у таких межах: щодо особи підозрюваної, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину від 20 до 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Таким чином, беручи до уваги те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного злочину, являється депутатом Запорізької міської ради, з метою забезпечення виконання ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків, враховуючи, що вчинене останнім кримінальне правопорушення створило в очах громадян і суспільства негативне враження безладдя, безкарності та отримання неправомірної вигоди у правоохоронній сфері, що є виключним випадком, при обранні альтернативного запобіжного заходу у виді застави, з урахуванням обставин, вчиненого ОСОБА_1 злочину та, майнового стану останнього (відповідно до поданої електронної декларації опублікованої на сайті НАЗК), слідчий вважає за можливе та доцільне визначити розмір застави у розмірі 800 прожиткових мінімуму для працездатних осіб, що складає 1 681 600,00 гривень.

Слідчий вважає, що в даному випадку застава у меншому розмірі не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків та запобігати ризику переховування від органів досудового розслідування та суду.

У зв`язку з наведеним, з метою забезпечення об`єктивності, всебічності розслідування у найкоротший термін слідчий вважає доцільним застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання особи під вартою строком на 60 днів

На підставі ст. 107 КПК України здійснюється фіксування кримінального провадження за допомогою технічних засобів. Відповідно до вимог ст. 108 КПК України ведеться журнал судового засідання.

Підозрюваний ОСОБА_1 в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував посилаючись на відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України свою причетність до скоєння злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 369-2 КК України не визнав, зазначив, що грошові кошти які були у нього вилучені йому підкинули, просив врахувати те що він має зареєстроване місце проживання в м. Запоріжжя, на його утриманні знаходиться двоє неповнолітніх дітей. Просить застосувати до нього більш м`який запобіжний захід у виді особистої поруки.

Захисник підозрюваного адвокат Черкашин І.І. в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, посилаючись на необґрунтованість підозри відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Вважає клопотання слідчого безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Звертає увагу що 03 червня 2020 року, з метою виключення сумнівів, що ОСОБА_1 може без перешкод залишити територію України, маючи закордонний паспорт, чим створить перешкоди органу досудового розслідування, буде переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області до набрання законної сили вироку суду в рамках кримінального провадження було здано на зберігання оригінал його закордонного паспорта Серії НОМЕР_2 , номер паспорту НОМЕР_3 , виданого 26 жовтня 2016 року. Слідчим та прокурором не доведено, що підозрюваний ОСОБА_1 буде незаконно впливати на свідків ймовірного кримінального правопорушення, жодного доказу на підтвердження такого ризику не надано до клопотання про обрання міри запобіжного заходу. Також незрозуміло, чому за весь здійснення досудового розслідування з моменту внесення відомостей до ЄРДР слідчим так й не було допитано свідків, про які він зазначає в клопотанні. Твердження слідчого, що ОСОБА_1 може здійснювати тиск на заявника ОСОБА_2 є лише безпідставним припущенням та не може лягати в основу підстав взяття особи під варту оскільки, у разі зміни свідками показів, слідчий зможе вирішити питання про притягнення їх до кримінальної відповідальності. Крім того, зібрані органом досудового розслідування докази, дали підстави прокурору за його внутрішнім переконанням для повідомлення ОСОБА_1 про підозру у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень. А тому припущення прокурора, що ОСОБА_1 може знищити, сховати чи спотворити якісь ймовірні докази, та які саме, не заслуговують на увагу. Слідчий зазначає, що ОСОБА_1 як депутат нібито може знищити або вжити заходів до знищення або переховування документів, котрі ще не віднайдені та не вилучені. Однак незрозуміло, чому за весь здійснення досудового розслідування з моменту внесення відомостей до ЄРДР слідчий так й не вжив всіх заходів для вилучення тих чи інших доказів шляхом проведення тимчасових доступів до речей і документів або обшуків. Слідчий у клопотанні лише обмежився декларуванням диспозиційних норм без належного обґрунтування доцільності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Жодних достатніх доказів про наявність зі сторони підозрюваного спроб перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні слідчим та прокурором не надано, оскільки таких доказів фактично не існує. Вважає, що доводи слідчого про наявність інших ризиків з числа передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, не заслуговують на увагу оскільки обставини, які їх обумовлюють за своєю суттю являються в цій частині сумнівними, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту". Вважає, що доводи слідчого про доводи слідчого в частині аргументації неможливості запобігання ризику/ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, також не заслуговують на увагу оскільки на доведення даної позиції клопотання містить єдине зазначення менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, що безумовно не може свідчити про доведеність даного факту. Послався на правову позицію, викладену рішенні ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України" щодо обов`язку суду при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою розглядати можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів; рішення ЄСПЛ від 12.01.2012 року у справі ОСОБА_7 проти України, щодо того, що для тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачувань не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою; рішення ЄСПЛ "Єлоєв проти України" в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою виключно на підставі наявності підозри є прямим порушенням пункту 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.50 року; пункт 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини який передбачає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім випадків і відповідно до процедури, встановленої законом; на те, що в контексті ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що серйозність обвинувачення або суворість санкції інкримінованого злочину не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою; на рішення Конституційного Суду України від 8 липня 2003 року, у справі № 1- 23/2003, відповідно до якого запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований лише з мотиву тяжкості злочину, оскільки це суперечить Конституції України, відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду (ст.29, 62 Конституції України). Вважає, що підозра ОСОБА_1 від 03.06.2020 є необгрунтованою оскільки рішення сесії ради про обрання ОСОБА_1 заступником голови: постійної комісії не існує. Звертає увагу суду, що депутат ради виконує лише представницькі функції, покладені на нього ЗУ «Про статус депутатів місцевих рад». Депутат ради, він же член постійної комісії, не наділений організаційно-розпорядчими функціями, що прямо випливає з ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні». Крім того, вказує, на те, що не зрозуміло на підставі яких доказів, слідчий встановив обставини, що умисел у ОСОБА_1 на отримання грошових коштів в розмірі 12 000 доларів США у якості неправомірної вигоди від ОСОБА_2 за позитивний розгляд питання з приводу надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки виник приблизно в травні 2019 року, оскільки відомості до ЄРДР внесені лише у жовтні 2019 року. З підозри вбачається, що 27 листопада 2019 року ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_2 , що він вже вирішив частину його питання, що підтверджується рішенням Запорізької міської ради №32/22 від 27.11.2019, яким ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки , у зв`язку з чим ОСОБА_2 необхідно передати частину неправомірної вигоди у розмірі 3000 доларів США, які в подальшому ОСОБА_1 нібито отримав від ОСОБА_2 . Після цього, ОСОБА_1 25.03.2020 повідомив ОСОБА_2 , що рішенням Запорізької міської ради затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної та передано її у приватну власність ОСОБА_2 , у зв`язку з чим останньому необхідно передати раніше обумовлену другу частину грошових коштів в сумі 9000 доларів США, які в подальшому отримані ОСОБА_1 . Однак, таке рішення на сесію Запорізької міської ради 25.03.2020 не виносилося. Вказане рішення було винесене 27.03.2020. З цього вбачається, що відомості, які ОСОБА_1 нібито повідомляв ОСОБА_2 не відповідають фактичним обставинам та є неправдивими, не вбачаться, які саме дії вчиняв ОСОБА_1 для вирішення питання відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , а тому підозра необґрунтована. Органом досудового слідства не здійснювались дії на перевірку достовірності тих фактів, які ОСОБА_1 повідомляв ОСОБА_2 для надання правильної кваліфікації діянням ОСОБА_1 . Стверджувати, що ОСОБА_1 «вчинено» кримінальне правопорушення, на даному етапі виходячи з викладеного є безпідставним та необґрунтованим. Фактичні обставин справи спростовують обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. З ст. 368, ч.2 ст. 369-2 КК України, оскільки, хоча й об`єктивно зв`язують його з ними, але не підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний вчинив суспільно-небезпечне діяння. Вважає, що відсутні будь-які докази або припущення того, що ОСОБА_1 буде ухилятися від слідства та виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини по справі та займатися злочинною діяльністю, незаконно впливати на свідків. Інше, по справі об`єктивно не доведено прокурором. Сам факт звинувачення у вчиненні злочину без зазначених вище обставин не є достатньою підставою для обрання запобіжного заходу - взяття під варту. Одного лише припущення в клопотанні про те, що ОСОБА_1 знаходячись на волі, може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та продовжувати займатись злочинною діяльністю, недостатньо. Зазначене повинно підтверджуватись відповідними матеріалами, яких слідчим та прокурором не надано. Підозрюваний ОСОБА_1 має постійне місце реєстрації та проживання, має постійне місце роботи, а саме: перебуває на посаді начальника цеху холодного прокату № 1 з виробництва ПАТ «Запоріжсталь», є депутатом Запорізької міської ради, раніше не судимий, одружений, має двох неповнолітніх дітей, відносно нього відсутні будь-які негативні дані щодо його репутації, позитивно характеризується за місцем роботи та за місцем проживання. Крім того, у ОСОБА_1 наявні основні, супутні хронічні захворювання. Також, діти підозрюваного ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 знаходяться на диспансерному обліку та потребують постійного медичного нагляду. Також у підозрюваного ОСОБА_1 є матір пенсійного віку, яка потребує постійного догляду та матеріальної допомоги. Діти, дружина та матір ОСОБА_1 знаходяться на його утриманні, позбавлення можливості ОСОБА_1 надавати матеріальну та іншу допомогу своїм близьким призведе до негативних наслідків його родині. У задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 просить відмовити. Крім того зазначає, що є особи, які бажають взяти на поруку підозрюваного ОСОБА_1 , а тому вже не доведена та обставина, що інший більш м`який захід не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього обов`язком.

ОСОБА_10 , який має статус учасника бойових дій, та депутат Запорізької міської ради ОСОБА_11 , висловили намір бути поручителями підозрюваного ОСОБА_1 , забезпечувати виконання підозрюваним, покладених на нього Кримінальним процесуальним кодексом України обов`язків, а також забезпечувати явку ОСОБА_1 до органу досудового розслідування, слідчого судді чи суду на першу вимогу та просили відмовити стороні обвинувачення у застосуванні до ОСОБА_1 , запобіжного заходу - тримання під вартою та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистої поруки.

Прокурори Кожухар Є.В., Луговий Т.В. просили задовольнити клопотання та обрати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, посилаючись на обґрунтованість підозри та доведеність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України з визначенням розміру застави зазначеного у клопотанні слідчого та у разі внесення застави покласти на ОСОБА_1 обв`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України які вказані у клопотанні слідчого .

Дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши учасників процесу, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як слідує із наданих суду матеріалів кримінального провадження ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у скоєнні вищезазначеного злочину.

Відповідно до ст. 178 КПК України слідчий суддя враховує: вагомість наявних доказів про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_1 , дані про особу, на які посилався слідчий в клопотанні, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, а також конкретні обставини кримінального правопорушення.

Слідчий суддя вважає, що є об`єктивні данні про причетність ОСОБА_1 до зазначеним у підозрі обставинам.

Підозра у вчиненні інкримінованих ОСОБА_1 дій є обґрунтованою у тій мірі, як це достатньо для даної стадії кримінального провадження, докази, які зазначені в клопотанні слідчого на теперішній стадії процесу підтверджують обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а перелічені в клопотанні доводи підтверджено вагомими доказами, у їх сукупності, які і дали можливість обґрунтувати підозру, а саме заявою ОСОБА_2 про скоєння кримінального правопорушення від 01.10.2019 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 вимагає неправомірну вигоду; - протоколами допитів свідка ОСОБА_2 від 02.10.2019, 07.12.2019, 12.12.2019, 21.11.2019, 07.03.2020, 03.06.2020, в ході яких останній підтвердив доводи, викладені в заяві та факт вимагання та отримання неправомірної вигоди ОСОБА_1 ; - протоколом огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів - грошових коштів від 20 лютого 2020 року; - протоколом затримання ОСОБА_1 від 02 червня 2020 року; - протоколом обшуку іншого володіння особи - автомобіля «Opel Vectra», державний номерний знак НОМЕР_1 , в ході котрого з автомобіля було вилучено заздалегідь ідентифіковані (помічені) грошові кошти в сумі 243 000,00 грн.; - протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Перевіряючи доводи клопотання на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає, що доводи слідчого є обґрунтованими та погоджується з існуванням заявлених у клопотанні ризиків, наявність яких підтверджена матеріалами кримінального провадження.

З наданих слідчому судді матеріалів вбачаться, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 369-2 КК України, за вчинення одного з яких за ч. 3 ст. 368 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

ОСОБА_1 , будучи особою, яка підозрюється у вчиненні корупційного злочину, усвідомлюючи ступінь тяжкості кримінального правопорушення в якому він підозрюється та покарання передбачене Кримінальним кодексом України за його скоєння у вигляді позбавлення волі строком до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, з урахуванням того, що відповідно до ст. 75 КК України, звільнення від відбування покарання не можливе при засудженні особи за корупційний злочин, може умисно ухилятися від явки в органи досудового слідства, слідчого судді або переховуватись від органів досудового розслідування, та суду, чим перешкоджати встановленню істини по справі.

Крім того, ОСОБА_1 , може знищити або вжити заходів до знищення або переховування документів, щодо своєї злочинної діяльності, котрі ще не віднайдені та не вилучені органом досудового розслідування, а також, речей та інших доказів по кримінальному провадженню, які можуть бути використані як докази його вини.

ОСОБА_1 може тиснути та впливати на свідків, деякі з яких до теперішнього часу ще не допитані, а також на експертів у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки свідками у кримінальному проваджені є колеги підозрюваного та інші особи, які на даний час не допитані. Шляхом домовленості та залученням невстановлених осіб ОСОБА_1 також може здійснювати тиск на заявника ОСОБА_2 .

Вказані обставини у сукупності дають підстави вважати, що ОСОБА_1 усвідомлюючи ступінь тяжкості злочину за яким він підозрюється та невідворотності покарання за його вчинення, з метою ухилення від кримінального покарання може без перешкод залишити своє місце проживання та переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищіти, переховувати або спотворити будь-які з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, у цьому ж кримінальному провадженні, що свідчить про наявність існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України, а тому застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою буде недостатнім.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Оскільки встановлені ризики, визначені ч. 1 ст. 177 КПК України, відносно підозрюваного на даний час існують слідчий суддя вважає, що даний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного.

Європейський суд з прав людини у рішенні „Подвезько проти України крім іншого зазначає, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, недостатньо самого факту застосування цього заходу згідно з національним законодавством - він також повинен бути необхідним за конкретних обставин. На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «c» пункту 1 статті 5 Конвенції має відповідати вимозі пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, в якому здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення.

У відповідності до п.п. 61, 62 рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинності, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.

Так, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, який у відповідності до ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжкого злочину, наявність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України встановлено в судовому засіданні, та слідчим суддею враховуються всі данні про особу підозрюваного, а тому вважаю, що більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти зазначеним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків.

Отже, застосування тримання під вартою, незважаючи на презумпцію невинуватості, з урахуванням серйозності висунутої підозри, наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на даному етапі є адекватним превентивним заходом, а тому відносно ОСОБА_1 слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Заяви ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які висловили намір бути поручителями підозрюваного ОСОБА_1 та забезпечувати виконання підозрюваним, покладених на нього Кримінальним процесуальним кодексом України обов`язків, та просили відмовити стороні обвинувачення у застосуванні до ОСОБА_1 , запобіжного заходу - тримання під вартою та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистої поруки не підлягають задоволенню, оскільки із урахуванням існуючих ризиків, передбачених ст. 177 КПК України запобіжний захід у вигляді особистої поруки не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Слідчий суддя переконаний, що застосування більш м`яких запобіжних заходів таких, як особисте зобов`язання, особиста порука, або ж домашній арешт не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків.

Постійне місце проживання, наявність роботи, родини, перебування на утриманні неповнолітніх, позитивних характеристик підозрюваного, на які посилається сторона захисту, з урахуванням характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , та підтвердження ризиків передбаченим ст. 177 КПК України, недостатньо для доведення того, що підозрюваний виконуватиме покладені на нього процесуальні обов`язки.

Також слідчий суддя враховує, що вік та стан здоров`я підозрюваного не виключають можливості тримання під вартою.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків передбачених цим Кодексом.

У клопотанні слідчий просить застосувати до підозрюваного заставу у розмірі 800 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 1 681 600,00 гривень.

Слідчий суддя не погоджується із розміром застави, визначеним стороною обвинувачення з таких підстав.

Згідно ч.ч. 4, 5 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Розмір застави визначається у таких межах: щодо особи підозрюваної, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує 80 або 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У рішенні від 12 березня 2009 року в справі «Олександр Макаров проти Росії» № 152117/ 07 Європейський суд вказав, що «… сума застави повинна оцінуватися головним чином по відношенню заінтересованої особи, його активів… іншими словами, ступенем впевненості, яка можлива в тому, що перспектива втрати забезпечення у випадку його неявки в суд послужить достатнім фактором, виключаючи з його сторони будь-яке бажання зникнути».

Таку ж позицію Європейський суд послідовно займав і по багатьох інших справах, а саме Мангру проти Іспанії, Ноймайстер проти Австрії.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Отже розмір застави повинен, головним чином, визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.

При цьому Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою.

Дослідивши матеріали клопотання щодо розміру застави, слідчий суддя з урахуванням майнового та соціального стану, доведених ризиків, погоджується, що застава у межах, визначених ч. 5 ст. 182 КПК України не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків. Однак, застава у розмірі 1 681 600,00 гривень, навіть з урахуванням майнового стану ОСОБА_1 є непомірною. Органом досудового розслідування не надано достатніх доказів на обґрунтування саме такого розміру застави. На думку слідчого судді, стороною обвинувачення не враховано наявність на утриманні підозрюваного ОСОБА_1 двох неповнолітніх дітей.

Зменшуючи суму застави, слідчим суддею окрім вищезазначеного враховані позитивна характеристика особи підозрюваного та наявність заяв про готовність взяти підозрюваного ОСОБА_1 на особисту поруку.

На переконання слідчого судді, підозрюваному ОСОБА_1 слід визначити заставу у розмірі 400 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 840 800 гривень у національній грошовій одиниці. Ця сума, з урахуванням майнового стану підозрюваного, не є явно непомірною для нього. В той же час вона є значною та, на думку слідчого судді, цілком здатною забезпечити виконання належної процесуальної поведінки з боку підозрюваного.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов`язки: носити електронний засіб контролю; не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, та місця роботи; утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні; прибувати до слідчого, прокурора або суд за першою вимогою.

Щодо вимоги слідчого покладання на ОСОБА_1 , у разі внесення застави, такого обв`язку, передбаченого ч.5 ст.194 КПК України, як здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, у тому числі з державами з котрими Україна має міждержавні договори про перетин кордонів за внутрішньодержавними паспортами, то ці вимоги не підлягають задоволенню, оскільки 03 червня 2020 року, в рамках кримінального провадження було здано на зберігання оригінал закордонного паспорта ОСОБА_1 Серії НОМЕР_2 , номер паспорту НОМЕР_3 , виданого 26 жовтня 2016 року, а перелік інших документів слідчим не конкретизовано.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183,192, 193,194, 196, 197, 199, 202, 205, 309 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі Чапали Костянтина Геннадійовича у кримінальному провадженні ЄРДР № 62019080000000463 від 01.10.2019 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів в Запорізькому СІЗО.

Строк тримання під вартою обчислювати з моменту затримання, а саме з 20 години 20 хвилин 02 червня 2020 року до 20 години 20 хвилин 31 липня 2020 року.

Строк дії ухвали визначити тривалістю до 20 години 20 хвилин 31 липня 2020 року.

Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у розмірі 400 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 840 800 гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: Отримувач - ТУ ДСАУ в Запорізькій області; Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ - 26316700; рахунок № UA378201720355249002000001205 Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172; призначення платежу: вид платежу (застава), ПІБ особи, за яку вноситься застава, номер справи (провадження), суд, в якому розглядається справа.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обв`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:

-носити електронний засіб контролю;

-не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, та місця роботи;

-утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

-прибувати до слідчого, прокурора або суд за першою вимогою;

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 20 години 20 хвилин 31 липня 2020 року.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави. З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена протягом 5 днів з дня її оголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Слідчий суддя: