Рішення № 89709258, 04.06.2020, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/555/20

2/357/1221/20

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Кошель Б. І. ,

при секретарі - Тодосієнко О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 м. Біла Церква за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду з вказаним позовом, який мотивує тим, що 07.07.2008 року між АТ «Індустріально-експортний банк» (повним правонаступником якого є АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №133/08-Ф, за умовами якого останній було надано кредит в сумі 33 000,00 дол. США. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.04.2014 року у справі №357/1846/14-ц з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість станом на 09.01.2014 року в сумі 34 457,22 дол. США, що у гривневому еквіваленті становило 274 416,56 грн. та судові витрати по справі. На виконання вказаного рішення було видано виконавчий лист. Однак, станом на день звернення до суду вказане рішення відповідачкою не виконано. А тому, АТ «Креді Агріколь Банк» просило на підставі ст. 625 ЦК України стягнути з відповідачки нараховані на суму боргу інфляційні втрати за період з 25.12.2016 року по 24.12.2019 року у розмірі 81 964,11 грн. та 3 % річних, нараховані за цей період, у розмірі 106 314,98 грн., а всього - 106314,98 грн. та судовий збір у розмірі 1 921,00 грн.

Ухвалою суду від 04.02.2020 року у вказаній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду заяву, в якій просить розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідачка, яка належним чином повідомлена про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, скористалася своїм правом подати відзив на позовну заяву, у встановлений судом строк. Відзив мотивувала тим, що її фінансовий стан не дозволяє погасити борг власними силами, оскільки на даний час знаходиться в декретній відпустці по догляду за дитиною та отримує 860 грн. соціальної допомоги, а тому, посилаючись на положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, просить суд зменшити розмір штрафних санкцій до 2 580 грн. /860 грн. соціальної допомоги ? 3/

Відповідь на відзив до суду не надходила.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом установлено, що 07.07.2008 року між АТ «Індустріально-Експортний Банк» та відповідачкою було укладено кредитний договір №133/08-Ф, за умовами якого банк надає позичальнику кредит в сумі 33 000 дол. США на придбання квартири в новому житловому комплексі з оплатою 15% річних строком до 06.07.2018 року, що підтверджується копією кредитного договору.

Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2014 року, ухваленим у цивільній справі № 357/1846/14-ц, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Креді Агріколь Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 275 416 грн. 56 коп. та судовий збір в сумі 2 754 грн. 14 коп., всього 278 170 грн. 73 коп.

Вказане рішення набрало законної сили 25.04.2014 року.

Як вбачається з інформації про виконавче провадження від 26.12.2019 року, вищевказаний виконавчий лист з 16.03.2015 року по 19.12.2019 року перебував на примусовому виконанні у Білоцерківському міському відділі ДВС ГТУЮ у Київській області.

Постановою головного державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Рябоконя М.В. від 19.12.2019 року про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Креді Агріколь банк» боргу у розмірі 278 170,73 грн. повернуто стягувачу без виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2019 року АТ «Креді Агріколь Банк» було подано приватному виконавцю Говорову В.П. до виконання виконавчий лист №357/1846/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Креді Агріколь банк» заборгованості за кредитним договором в сумі 275 416,56 грн. та судового збору в сумі 2 754,17, а всього 278 170,73 грн.

З виписки з рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 вбачається, що кошти на погашення заборгованості від останньої за період з 09.01.2014 року по 24.12.2019 року не надходили.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

За змістом положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, ст. 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК України. А отже і положення ч. 3 ст. 551 ЦК України в даному випадку судом не застосовуються.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31.10.2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Стаття 625 ЦК України у конструкції ЦК України розташована у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 Кодексу. Відтак приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України), а так само й на грошові зобов`язання, що виникли на підставі рішення суду та за своєю правовою природою носять цивільно-правовий характер.

Таким чином, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема окремі види зобов`язань.

Таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), відступаючи від висновку Верховного Суду України, зокрема викладеного у постанові від 20.01.2016 року у справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України).

Отже, правовий аналіз положень ст. ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку про те, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04.06.2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Таким чином, з ухваленням рішення про стягнення боргу у 2014 році зобов`язання відповідачки сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося та триває до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання. Відтак, кредитор має право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України за увесь час прострочення.

Відповідач має грошове зобов`язання перед позивачем, що підтверджується заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.04.2014 року, яке набрало законної сили 25.04.2014 року, про стягнення з відповідачки на користь позивача боргу на загальну суму 278 170,73 грн.

З огляду на те, що відповідачка порушила вказане грошове зобов`язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України.

Згідно розрахунку позивача, за період з 25.12.2016 року по 24.12.2019 року за невиконання грошового зобов`язання відповідачем сума боргу перед АТ «Креді Агріколь Банк». становить 106 314,98 грн., яка складається із 3 % річних - 24 350,87 грн. та інфляційних збитків - 81 964,11 грн.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а тому суд не може вийти за межі позовних вимог, з огляду на що вважає за можливе стягнути інфляційні втрати та 3% річних у розмірах, заявлених позивачем.

При цьому, суд звертає увагу на те, що заяв про збільшення або уточнення позовних вимог від позивача не надходило.

За умовами ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, системний аналіз положень чинного законодавства України, приходить до висновку про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з вказаним позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 1921 грн., а тому на підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати по справі, а саме: сплачений позивачем судовий збір підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачки.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 625 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» /адреса: вул. Пущкінська, буд. 42/4, м. Київ, 01024, код ЄДРПОУ14361575/ до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 / про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» /адреса: вул. Пущкінська, буд. 42/4, м. Київ, 01024, код ЄДРПОУ14361575/ 3% річних від простроченої суми у розмірі 24 350 грн. 87 коп. та інфляційні втрати у розмірі 81 964 грн. 11 коп., всього 106 314 грн. 98 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» /адреса: вул. Пущкінська, буд. 42/4, м. Київ, 01024, код ЄДРПОУ14361575/ судовий збір у сумі 1921 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, але не пізніше ніж через тридцять днів з дня ухвалення Кабінетом Міністрів України рішення про закінчення карантину.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяБ. І. Кошель