Ухвала суду № 89706171, 03.06.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про зупинення провадження

м. Київ

03.06.2020Справа № 910/899/20

За позовомКомпанії Сумітомо Раббер Індастріз, Лтд. (Sumitomo Rubber Industries,Ltd)до 1) Компанії Алал Діс Тіджарет Ве Санайі Анонім Ширкеті (Alal Dis Ticaret Ve Sanayi Anonim Sirketi) 2) Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Українипро повне дострокове припинення на території України дії свідоцтва України Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.

Представники сторін: від позивача:Карлаш Ю.І. - представник за довіреністю;від відповідача-1:не з`явився;від відповідача-2:не з`явився.ВСТАНОВИВ:

Сумітомо Раббер Індастріз ЛТД звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Алал Діс Тіджарет Ве Санайі Анонім Ширкеті та Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про:

- дострокове повністю припинення дії свідоцтва України на знак для товарів і послуг DUNLOP № 70235 від 15.12.2006 щодо всіх товарів та в усіх класах Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків, в яких він був зареєстрований (клас МПТП 1) у зв`язку з його невикористанням;

- зобов`язання Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг про повне дострокове припинення дії свідоцтва України на знак для товарів і послуг DUNLOP № 70235 від 15.12.2006;

- зобов`язання Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України опублікувати в офіційному бюлетені "Промислова власність" відомості про дострокове припинення дії свідоцтва України на знак для товарів і послуг DUNLOP № 70235 від 15.12.2006.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що невикористання спірного знаку відповідачем-1 породжує зловживання правом, оскільки невикористання даної торгівельної марки щодо товарів і послуг, для яких її зареєстровано, створює штучний бар`єр для реєстрації нових позначень іншими особами, зокрема, є порушенням прав позивача щодо набуття в Україні прав на знак для товарів і послуг DUNLOP за свідоцтвом України № 70235 від 15.12.2006 для подальшого добросовісного використання у своїй господарській діяльності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2020 року відкрито провадження у справі № 910/899/20, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 20.03.2020.

26.02.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшов письмовий відзив на позовну заяву.

На виконання вимог суду позивачем 11.03.2020 надано додаткові пояснення щодо обґрунтувань необхідності вжиття заходів забезпечення позову.

Підготовче судове засідання призначене ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2020 на 20.03.2020 о 11:10 год не відбулося з метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, зважаючи на період карантину, визначений постановою КМУ "Про запобігання поширенню на території України корона вірусу COVID-19" від 11.03.2020 № 211, з урахуванням рішення Уряду про заборону пасажирських перевезень та обмеження кількості учасників масових заходів, а також листа Ради суддів України від 16.03.2020 9/рс-186/20.

07.04.2020 Господарським судом міста Києва винесено ухвалу в порядку ст. 120 Господарського процесуального кодексу України та призначено наступне судове засідання в справі № 910/899/20 на 15.05.2020.

Представник позивача безпосередньо в судовому засіданні 15.05.2020 надав усні пояснення по справі.

Відповідачі явку уповноважених представників в підготовче судове засідання 15.05.2020 не забезпечили, про час та місце розгляду справи були повідомлений належним чином.

Враховуючи наявні в матеріалах справи фактичні дані, неявку представників відповідачів, суд дійшов висновку про відкладення підготовчого судового засідання в порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України на 03.06.2020.

29.05.2020 через загальний відділ діловодства суду позивачем надано клопотання у якому, зокрема, йде мова про необхідність вжити заходи забезпечення позову та здійснити повідомлення відповідача-1 про розгляд справи відповідно до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 1965.

Відповідачі явку уповноважених представників в підготовче судове засідання не забезпечили.

У судовому засіданні 03.06.2020 було розглянуто заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову та вирішено її задовольнити, що відображено у відповідній ухвалі суду.

Як вбачається зі ст. 10 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965, якщо запитувана Держава не заперечує, то ця Конвенція не обмежує:

a) можливості надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном,

b) можливості для судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуючої Держави здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуваної Держави,

c) можливості для будь-якої заінтересованої в судовому процесі особи здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуваної Держави.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, відповідач-1 Компанія Алал Діс Тіджарет Ве Санайі Анонім Ширкеті (Alal Dis Ticaret Ve Sanayi Anonim Sirketi) - є нерезидентом України та знаходиться на території Туреччини.

Згідно ч. 1 ст. 365 Господарського процесуального кодексу України, іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 367 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Порядок передачі судових та позасудових документів регулюється Конвенцією про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах вчиненої у Гаазі 15.11.1965 року.

Відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" від 19 жовтня 2000 року Верховна Рада України постановила приєднатися від імені України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, укладеної 15.11.1965 року в м. Гаага.

Турецька Республіка 28.02.1972 року приєдналася до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, та визначила Головне управління міжнародного права та міжнародних відносин (General Directorate of International Law and Foreign Relations) центральним органом, обов`язком якого є отримання прохань про вручення документів.

Підстави визначення підсудності справ судам України перелічені у статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право".

Суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках:

1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону;

2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача;

3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України;

4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні;

5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні;

6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання;

7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України;

8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України;

9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України;

10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном;

11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України;

12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

Відповідно до вимог Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 р. № 1092/5/54, суди України складають доручення та направляють їх в установленому порядку для виконання іноземній державі.

Пунктом 2.3 вищевказаної Інструкції передбачено, що доручення та документи, що до нього додаються, складаються мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України; якщо доручення чи документи, що до нього додаються, складено українською мовою, слід додавати завірений переклад на мову запитуваної держави або на іншу мову, передбачену міжнародним договором України; документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову.

За таких обставин, відповідачеві-1 - для належного повідомлення про розгляд справи необхідно вручати судові документи та позасудові документи у даній справі в нотаріально засвідченому перекладі на офіційну мову Турецької Республіки (турецьку) з дотриманням вимог Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних та комерційних справах, вчиненої у Гаазі 15.11.1965 року.

У відповідності до ст. 1 Конвенції, ця Конвенція застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном.

Статтями 2-3 Конвенції, визначено, що кожна Договірна Держава призначає Центральний Орган, обов`язком якого є отримання прохань про вручення документів, що виходять від інших Договірних Держав, і здійснення процесуальних дій відповідно до положень статей 3-6. Кожна Держава організовує Центральний Орган згідно із своїм правом. Орган влади чи судовий працівник, компетентний відповідно до права запитуючої Держави, направляють Центральному Органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей.

В силу присів ст. 6 Конвенції, Центральний Орган запитуваної Держави або будь-який орган, який вона може призначити для цього, складає підтвердження відповідно до формуляра, доданого до цієї Конвенції. У підтвердженні підтверджується факт вручення документу і зазначається спосіб, місце та дату вручення, а також особа, якій документ було вручено. Якщо документ не був вручений, в підтвердженні зазначаються причини, які перешкодили врученню. Запитуючий орган може вимагати, щоб підтвердження, яке було складене не Центральним Органом або судовим органом, було скріплено підписом представника одного з цих органів. Підтвердження направляється безпосередньо запитуючому органу.

Згідно ст. 17 Конвенції, позасудові документи, видані органами влади та судовими працівниками однієї Договірної Держави можуть бути передані з метою вручення в іншу Договірну Державу способами та відповідно до положень цієї Конвенції.

За приписами ст. 18 Конвенції, кожна Договірна Держава може призначити інші органи влади на додаток до Центрального Органу і визначити обсяг їх компетенції. Запитуючий орган, однак, в будь-якому випадку має право звернутися з проханням безпосередньо до Центрального Органу.

Як з`ясовано судом, Центральним органом Туреччини (на який покладається обов`язок щодо організації вручення судових та позасудових документів) є Головне управління міжнародних відносин (General Directorate of International Law and Foreign Relations).

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Конвенції, якщо документ має бути вручений відповідно до частини першої цієї статті, то Центральний Орган може вимагати, щоб документ був складений або перекладений офіційною мовою або однією з офіційних мов запитуваної Держави.

Разом з тим, у п. 2.3. Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затв. наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 № 1092/5/54 визначено, що у відповідних випадках документи, що підлягають врученню, можуть бути складені або перекладені на ту мову, яку, як є підстави вважати, розуміє особа, якій необхідно вручити документи. Це окремо визначається судом України у дорученні.

Суд вказує, що для забезпечення належного вручення судових документів у порядку ч. 3 ст. 5 Конвенції, суд вважає за доцільне здійснити переклад документів, які підлягають врученню, на офіційну мову Турецької Республіки.

Так, п. 4 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги або вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що провадження у справі зупиняється у випадках, пунктом 4 частини першої статті 228 цього Кодексу - до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів.

Суд також звертає увагу на те, що у разі якщо запитувана держава за вручення документів вимагає оплату, до пакета документів до вручення додається копія платіжного доручення (інформація про необхідність здійснення оплати за вручення судових документів загалом, розмір оплати та реквізити для перерахування коштів розміщені на офіційному веб-сайті Гаазької конференції з міжнародного приватного права у розділі із інформацією щодо застережень, які зробила до Конвенції кожна із держав: www.hcch.net).

Отже, з огляду на викладене вище, з метою належного повідомлення відповідача-1 про підготовче судове засідання у справі, з`ясування позиції останнього з приводу заявленого позову, суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі до надходження відповіді від Центрального органу Туреччини щодо результатів виконання судового прохання (доручення).

Керуючись ст.ст. 12, 121, 174, 176, 177, 178, 181, 228, 229 234, 365, 367 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Судове засідання у справі № 910/899/20 призначити на 20.11.2020 о 12:00 год. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44- Б, зал № 10.

2. Зобов`язати позивача надати до суду належним чином (нотаріально) засвідчені переклади на офіційну мову Турецької Республіки копії ухвали Господарського суду міста Києва від 03.06.2020 року про зупинення провадження у справі № 910/899/20 у трьох примірниках та позовну заяву в трьох примірниках, в термін до 01.07.2020.

3. Направити копію ухвали Господарського суду міста Києва від 03.06.2020 про зупинення провадження у справі № 910/899/20 та позовну заяву офіційною мовою Турецької Республіки для вручення відповідачу-1 в порядку, передбаченому Гаазькою Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 року, через Головне управління міжнародних відносин (General Directorate of International Law and Foreign Relations).

4. Зобов`язати відповідача-1 надати суду:

- в строк не пізніше двадцяти днів з дня вручення ухвали про зупинення провадження у справі відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог та доданням оригіналів для огляду та належним чином завірених копій підтверджуючих документів, на які міститься посилання у відзиві. Звернути увагу відповідача, що відзив повинен містити мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на законодавство;

- докази направлення відзиву з доданими до нього документами на адресу позивача та відповідача-2.

5. Зобов`язати позивача протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву надати суду відповідь на відзив відповідно до ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням положень ч. 3-6 ст. 165 ГПК.

6. Зобов`язати учасників процесу направити в судове засідання своїх представників, повноваження яких оформити у відповідності з вимогами ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, а також надати належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують повноваження представників.

7. Попередити відповідача-1, що у разі ненадання відзиву на позов, справа згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України буде розглянута за наявними в ній матеріалами.

8. Довести до відома сторін, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 135 Господарського процесуального кодексу України суд має право стягувати в дохід Державного бюджету України з винної особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу.

9. Повідомити учасників справи про підготовче засідання.

10. Звернути увагу учасників процесу на те, що документи подаються через канцелярію суду або безпосередньо у судовому засіданні за умови їх оформлення належним чином (кожна сторінка має бути належним чином засвідчена, документи прошиті та подане клопотання про приєднання зазначених документів до матеріалів справи).

11. Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості забезпечення учасникам справи права брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

12. Зупинити провадження у справі №910/899/20, у зв`язку зі зверненням з судовим дорученням про надання правової допомоги (вручення документів) через Головне управління міжнародних відносин (General Directorate of International Law and Foreign Relations) до 20.11.2020.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, тоді строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Зазначені строки обчислюються також з урахуванням ч. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 09.06.2020 року.

Суддя Ю.О. Підченко