Рішення № 89701653, 09.06.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2020 року Справа № 160/3606/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

02.04.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Омега» з позовом до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби №UA110150/2019/200216/1 від 24.10.2019 року; № UA110150/2019/200217/1 від 24.10.2019 року; № UA110150/2019/200221/1 від 08.11.2019 року; №UA110150/2019/200224/1 від 14.11.2019 року; №UA110150/2019/200223/1 від 14.11.2019 року; № UA110150/2019/200227/1 від 21.11.2019 року; №UA110150/2019/200229/1 від 22.11.2019 року; № UA110150/2019/200233/1 від 26.11.2019 року; №UA110150/2019/200232/1 від 26.11.2019 року; №UA110150/2019/200235/1 від 26.11.2019 року; №UA110150/2019/200234/1 від 26.11.2019 року; №UA110150/2019/200237/1 від 28.11.2019 року.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з метою оформлення товарів «цитрусові свіжі, мандарини`ТОВ «Омега» подало до Дніпропетровської митниці ДФС електронні митні декларації: №UA110150/2019/244136/001 від 23.10.2019 року, №UA110150/2019/244138/001 від 23.10.2019 року, №UA110150/2019/246099/001 від 07.11.2019 року, №UA110150/2019/246928/001 від 14.11.2019 року, №UA110150/2019/246932/001 від 14.11.2019 року, №UA110150/2019/246935/001 від 21.11.2019 року, №UA110150/2019/248115/001 від 22.11.2019 року, №UA110150/2019/248474/001 від 25.11.2019 року, №UA110150/2019/248476/001 від 25.11.2019 року, №UA110150/2019/248623/001 від 26.11.2019 року, №UA110150/2019/248620/001 від 26.11.2019 року, №UA110150/2019/248908/001 від 28.11.2019 року. Під час декларування товарів за вказаними електронними митними деклараціями ТОВ «Омега» обрано основний метод визначення митної вартості товару - за ціною договору та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, зокрема, митні декларації, контракти, специфікації, комерційні рахунки, пакувальні листи, договори доручення, коносаменти, сертифікати якості, фітосанітарні сертифікати, гігієнічні сертифікати, висновки фітосанітарної експертизи. Однак, митницею за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів не було визнано заявлену декларантом митну вартість товарів та прийняті рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 Митного кодексу України.

Позивач вважає рішення про коригування митної вартості протиправними, оскільки, товариство надало усі необхідні документи, які підтверджують митну вартість товару. Таким чином, в порушення частини 3 статті 53 Митного кодексу України у митного органу не було правових підстав для витребування додаткових документів, оскільки подані декларантом документи не містили розбіжності.

Ухвалою суду від 27.04.2020 року, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.

Ухвалою суду від 20.05.2020 року допущено заміну первинного відповідача в адміністративній справі № 160/3606/20 з Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби на її правонаступника Дніпровську митницю Держмитслужби.

28.05.2020 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи. Дніпровська митниця Держмитслужби заперечує проти позову, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки за результатами перевірки документів, наданих до митного оформлення позивачем, виявлені розбіжності, які позивачем так і не були усунуті в ході консультацій. Враховуючи встановлену у наданих документах невідповідність відомостей, виявлених під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товару вказане унеможливило проведення обчислення заявленого рівня митної вартості за обраним декларантом методом визначення митної вартості, у зв`язку з чим відповідачем були прийняті оскаржувані рішення. Також відповідач повідомив, що до товару № 1 застосовано другорядний метод визначення митної вартості товару, оскільки неможливо застосувати методи відповідно до ст.59 та 60 Митного кодексу України, у зв`язку із відсутністю об`єктивних, документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню, та прийнято відповідні рішення про коригування митної вартості товару. На думку відповідача рішення про коригування митної вартості товару були прийняті у відповідності до норм Митного кодексу України і підстави для їх скасування відсутні, тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

01.06.2020 року на адресу суду від позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій було підтримано позицію викладену в позовній заяві та зазначено, що в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів відповідачем не вказані обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів, за наслідками яких розпочалась процедура консультацій та згідно яких скориговано митну вартість товару.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали, справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Судом встановлено, що 15 травня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Омега» (покупець) та компанією «BibercilerIc Dis Gida Maddeleri Pazarlama Ticaret Limited Sirketi» (Турція) - (продавець), було укладено контракт № F/148 (надалі - Контракт).

Відповідно до п. 1.1 Контракту продавець продає, а покупець купує свіжі фрукти і овочі, в подальшому «Товар» згідно з асортиментом і за цінами, визначеними в наступних Специфікаціях до цього Контракту.

Згідно з п. 1.2 Контракту товар, що поставляється має бути поставлений партіями в повній відповідності з вимогами, на умовах і за цінами, вказаними в Специфікаціях або Додатках до цього Контракту, які є його невід`ємною частиною.

Пунктом 2.1 Контракту передбачено, що ціни Товарів вказуються в Доларах США і включають в себе вартість товарів, упаковки, тари, маркування, товаросупровідних документів, зазначених в п. 4.7 цього Контракту, навантаження та транспортний засіб, доставки до вказаного місця призначення згідно Інкотермс 2010, а також витрати по митному оформленню товарів в країні продавця.

Відповідно до п. 2.2 Контракту ціни та товар розуміються на умовах FCAМерсін, Турція та/або DAP Київ, Україна та/або DAP Дніпро, Україна відповідно до умов Інкотермс 2010, якщо інше не обумовлено в Специфікаціях і Інвойсах.

Судом встановлено, що товар ввезено на митну територію України згідно специфікацій № 1 від 16.10.2019 року, № 2 від 16.10.2019 року, № 3 від 30.10.2019 року, № 4 від 04.11.2019 року, № 5 від 08.11.2019 року, № 6 від 15.11.2019 року, № 7 від 15.11.2019 року, № 8 від 18.11.2019 року, № 9 від 18.11.2019 року, № 10 від 20.11.2019 року, № 11 від 20.11.2019 року, № 12 від 22.11.2019 року.

Згідно специфікацій визначено умови поставки DAP Дніпро, Україна.

Так, позивач в період з 23.10.2019 по 28.11.2019 року звернувся до Дніпропетровської митниці ДФС з метою здійснення митного оформлення товару шляхом електронного декларування, а саме: «цитрусові, свіжі мандарини (лат. Citrus reticulata Blanco), без первинної упаковки, врожаю 2019 року», продавець - BIBERCILER IC DIS GIDA MADDELERI PAZARLAMA TICARET LIMITED SIRKETI (Турція) та подав електронні митні декларації за №UA110150/2019/244136/001 від 23.10.2019 року,№UA110150/2019/244138/001 від 23.10.2019 року,№UA110150/2019/246099/001 від 07.11.2019 року, №UA110150/2019/246928/001 від 14.11.2019 року, №UA110150/2019/246932/001 від 14.11.2019 року, №UA110150/2019/246935/001 від 21.11.2019 року, №UA110150/2019/248115/001 від 22.11.2019 року, №UA110150/2019/248474/001 від 25.11.2019 року, №UA110150/2019/248476/001 від 25.11.2019 року, №UA110150/2019/248623/001 від 26.11.2019 року, №UA110150/2019/248620/001 від 26.11.2019 року, №UA110150/2019/248908/001 від 28.11.2019 року.

Під час декларування товарів за вказаними електронними митними деклараціями ТОВ «Омега» також подані документи, які на думку позивача, підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, зокрема: митні декларації, контракти, специфікації, комерційні рахунки, пакувальні листи, договори доручення, коносаменти, сертифікати якості, фітосанітарні сертифікати, гігієнічні сертифікати, висновки фітосанітарної експертизи та інші документи, зазначені в графі 44 митних декларацій.

Митна вартість товару заявлена позивачем за ціною договору (основний метод).

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів не було визнано заявлену декларантом митну вартість товарів та прийняті рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України:№ UA110150/2019/200216/1 від 24.10.2019 року; № UA110150/2019/200217/1 від 24.10.2019 року; № UA110150/2019/200221/1 від 08.11.2019 року; №UA110150/2019/200224/1 від 14.11.2019 року; №UA110150/2019/200223/1 від 14.11.2019 року; № UA110150/2019/200227/1 від 21.11.2019 року; №UA110150/2019/200229/1 від 22.11.2019 року; № UA110150/2019/200233/1 від 26.11.2019 року; №UA110150/2019/200232/1 від 26.11.2019 року; №UA110150/2019/200235/1 від 26.11.2019 року; №UA110150/2019/200234/1 від 26.11.2019 року; №UA110150/2019/200237/1 від 28.11.2019 року та відмовлено у прийнятті вказаних митних декларацій шляхом оформлення Карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 110150/2019/00633 від 24.10.2019 року, № UA 110150/2019/00632 від 24.10.2019 року, № UA 110150/2019/00648 від 08.11.2019 року, № UA 110150/2019/00654 від 14.11.2019 року, № UA 110150/2019/00653 від 14.11.2019 року, № UA 110150/2019/00659 від 21.11.2019 року, № UA 110150/2019/00661 від 22.11.2019 року, № UA 110150/2019/00668 від 26.11.2019 року, № UA 110150/2019/00669 від 26.11.2019 року, № UA 110150/2019/00671 від 26.11.2019 року, № UA 110150/2019/00678 від 28.11.2019 року.

На підставі частини 7 статті 55 Митного кодексу України товари було випущені у вільний обіг за митними деклараціями: №UA110150/2019/244136/001 від 23.10.2019 року, №UA110150/2019/244138/001 від 23.10.2019 року, №UA110150/2019/246099/001 від 07.11.2019 року, №UA110150/2019/246928/001 від 14.11.2019 року, №UA110150/2019/246932/001 від 14.11.2019 року, №UA110150/2019/246935/001 від 21.11.2019 року, №UA110150/2019/248115/001 від 22.11.2019 року, №UA110150/2019/248474/001 від 25.11.2019 року, №UA110150/2019/248476/001 від 25.11.2019 року, №UA110150/2019/248623/001 від 26.11.2019 року, №UA110150/2019/248620/001 від 26.11.2019 року, №UA110150/2019/248908/001 від 28.11.2019 року. В результаті прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів ТОВ «Омега» сплатило фінансових гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України в т.ч. ПДВ 330 985,76 грн.

Вважаючи вказані рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Порядок визначення митної вартості товарів, методи визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, передбачено Митним кодексом України та іншими нормативними актами.

Відповідно до ч. 1ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч.1, 2 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За приписами ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Пленуму Вищого Адміністративного суду України від 13.03.2017р. № 2 «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року».

З наведеним висновком кореспондуються положення п. 2 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, за змістом якої митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст. 54 Митного кодексу України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно підрозділу цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч. 2-8 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 7 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Судом встановлено, що у рішеннях про коригування митної вартості товарів № UA110150/2019/200216/1 від 24.10.2019 року; № UA110150/2019/200217/1 від 24.10.2019 року; № UA110150/2019/200221/1 від 08.11.2019 року; № UA110150/2019/200224/1 від 14.11.2019 року; № UA110150/2019/200227/1 від 21.11.2019 року; № UA110150/2019/200232/1 від 26.11.2019 року на підставу відмови в митному оформленні зазначено, що враховуючи тлумачення умов поставки DAP згідно Правил використання внутрішніх і міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010, до вартості товару не включено витрати на оформлення дозвільних документів. Окрім того, вказано, що в митних деклараціях країни експорту зазначені рахунки-фактури, які до митного оформлення не надавалися.

Результати контролю направлені декларанту електронним повідомленням, яке серед іншого містило і перелік додаткових документів, що повинні бути надані на вимогу посадової особи митниці у 10-денний термін. До переліку, зокрема, включені такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Посадовою особою митниці також повідомлено про можливість надання за власним бажанням додаткових документів, згідно п.6 ст. 53 Митного кодексу України.

З оскаржуваних рішень вбачається та підтверджено позивачем, що ТОВ «Омега» повідомлено про неможливість надання інших документів, окрім тих, які вже надано до митного органу.

Наявні розбіжності у поданих документах щодо якості товару та ненадання декларантом документів на спростування обґрунтованих сумнівів посадової особи митниці унеможливили здійснення митного оформлення товару за заявленим декларантом основним методом.

На підставі п.5 ст.55 Митного кодексу України в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості посадовою особою митниці здійснено контроль співставлення.

Розглядаючи питання застосування другорядних методів на основі віднімання та додавання вартості, посадова особа митниці дійшла висновку про неможливість їх використання у зв`язку із відсутністю об`єктивних, документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню, та відповідно ненадання таких даних декларантом при здійсненні митного оформлення товарів.

За результатами контролю співставлення до товарів №1 застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-r - резервний метод та винесено відповідні рішення про коригування митної вартості товару.

З цього приводу суд звертає увагу, що 15 травня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Омега» (покупець) та компанією «BibercilerIc Dis Gida Maddeleri Pazarlama Ticaret Limited Sirketi» (Турція) - (продавець), було укладено контракт № F/148.

Відповідно до п. 2.2 Контракту ціни та товар розуміються на умовах FCA Мерсін, Турція та/або DAP Київ, Україна та/або DAP Дніпро, Україна відповідно до умов Інкотермс 2010, якщо інше не обумовлено в Специфікаціях і Інвойсах.

Судом встановлено, згідно специфікацій № 1 від 16.10.2019 року, № 2 від 16.10.2019 року, № 3 від 30.10.2019 року, № 4 від 04.11.2019 року, № 6 від 15.11.2019 року, № 9 від 18.11.2019 року, а також комерційних інвойсів, погоджено умови поставки DAP Дніпро, Україна.

Суд зазначає, що умови поставки DAP в редакції Інкотермс 2010 означають, що контрактна (інвойсова або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, вартість доставки (фрахту) до місця призначення. Доставка товару здійснювалась саме на умовах поставки DAP Дніпро, Україна, що підтверджено матеріалами справи.

В митних експортних деклараціях зазначена вартість дозвільних документів необхідних для митного оформлення товару, які входять до митної вартості товару. Відповідачем не обґрунтовано підстав, що зазначена сума не входить до митної вартості товару.

Окрім того, рахунки-фактури, на які містяться посилання у митних експортних деклараціях не є обов`язковими документами для здійснення митного оформлення товару, а тому жодним чином не впливають на визначення митної вартості товару.

Таким чином, суд зазначає, що позивачем надано до митного оформлення всі необхідні документи, які не містять розбіжностей і надають можливість у повному обсязі визначити числове значення митної вартості товарів.

Окрім того, судом встановлено, що у рішеннях про коригування митної вартості товарів № UA110150/2019/200223/1 від 14.11.2019 року, № UA110150/2019/200229/1 від 22.11.2019 року, № UA110150/2019/200233/1 від 26.11.2019 року, № UA110150/2019/200235/1 від 26.11.2019 року, № UA110150/2019/200234/1 від 26.11.2019 року, № UA110150/2019/200237/1 від 28.11.2019 року на підставу відмови в митному оформленні зазначено, що «У наданих до митного оформлення комерційних рахунках відсутнє посилання на специфікацію, згідно якої сформована оцінювана партія товару. Якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до положень частини другої ст. 53 МКУ, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Згідно умов специфікацій та інвойсів - 100 % оплата згідно інвойсу протягом 14 днів з дня вивантаження товару на склад покупця. Враховуючи здійснення ТОВ «Омега» поставок в рамках заявленого контракту F/148 від 15.05.2019 року, прошу надати банківські платіжні документи щодо оплати попередніх партій товарів. Передбачений пунктом 4.7 контракту F/148 від 15.05.2019 року сертифікат перевезення не надано до митного оформлення. У перекладі експортних декларацій зазначені рахунки-фактури, які не надані до митного оформлення. Враховуючи вид доставки вантажу, документального підтвердження морського ланцюгу транспортування не надано. Згідно відомостей митної декларації країни відправлення вартість партії товару відрізняється від статистичної звітності. Поставка оцінюваного товару здійснюється на умовах DAP м. Дніпро (Україна). На підставі Правил використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010, які були прийняті Міжнародною торговою палатою та чинні з 01.01.11р. за умов поставки товарів DAP продавець передає товар перевізнику чи іншій особі, в узгодженому місці (м. Дніпро), та, що продавець повинен укласти договір про перевезення та понести витрати на перевезення, необхідні для доставки товару в узгодженому місці призначення. Враховуючи відомості митних декларацій країни відправлення витрати на транспортування від кордону Туреччини до Дніпра склали 1/3 вартості всіх партій товару. Враховуючи зазначене, наявні сумніви у економічній доцільності імпорту зазначених партій товарів або існування інших домовленостей між сторонами контракту, які не заявлені до митного оформлення».

Також, додатково у рішенні про коригування митної вартості товарів № UA110150/2019/200223/1 від 14.11.2019 року на підставу відмови в митному оформленні товарів зазначено «У наданому до митного оформлення комерційному рахунку від 08.11.2019р. № IHR2019000000371 відсутні латинські назви товару «мандарини», адже ціна товару встановлена на кожен сорт мандарин. У митній декларації країни відправлення наявні відомості щодо «оплати товару - 9314,70 дол. США». Документального підтвердження зазначених відомостей не наведено».

За результатами контролю співставлення до товарів застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-r - резервний метод та винесено відповідні рішення про коригування митної вартості товару.

Суд зазначає, що у комерційних рахунках (інвойсах) наявне посилання на контракт №F/148 від 15.05.2019 року, а, отже, й на його невід`ємну частину - специфікацію. Дані, що зазначені в комерційних рахунках (інвойсах) співпадають з даними, зазначеними у специфікаціях і надають можливість визначити числове значення митної вартості товару.

У комерційному рахунку від 08.11.2019 року № IHR2019000000371 зазначена назва товару з зазначенням кожного сорту. У пакувальному листі, який є невід`ємною частиною комерційного рахунку вказано товар із зазначенням кожного сорту, у тому числі вказано латинську назву товару.

Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Суд зазначає, що згідно умов специфікацій та комерційних рахунків передбачена 100 % оплата згідно комерційного рахунку протягом 14 днів з дня вивантаження товару на склад покупця.

Таким чином, на час митного оформлення момент оплати не настав.

Отже, вимоги відповідача щодо надання банківських документів є неправомірними, оскільки вони не можуть вплинути на визначення числового значення митної вартості товарів.

Суд зазначає, що сертифікати перевезення та рахунки-фактури, на які є посилання в митних експортних деклараціях не є обов`язковими документами, необхідними для підтвердження митної вартості товару і вони жодним чином не впливають на визначення числового значення митної вартості товару.

Таким чином, суд звертає увагу, що відмовляючи в митному оформленні товару за першим методом, митний орган послався на неподання позивачем усіх додатково витребуваних документів, що не відповідає обставинам справи, оскільки позивачем відповідно до вищенаведених приписів Митного кодексу України надавались відповідні документи, що підтверджують митну вартість.

У постановах від 31.03.2015 року та 02.06.2015 року (справи №№ 21-127а15, 21-498а15, відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно Постанови Пленуму Вищого Адміністративного суду України від 13.03.2017р. № 2 «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року», у митних процедурах вимоги до доказів законом не врегульовано, тому до процедур митного контролю можуть бути за аналогією застосовані відповідні правила з адміністративного судочинства. Вимога належності доказів означає, що суб`єкт, який вирішує справу по суті, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару (п.п.1.3 п.1). До того ж, декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено (п.п.2.1 п.2).

Суд також звертає увагу, що приписами ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України встановлено правило, за яким митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, подані для підтвердження митної вартості товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: для підтвердження митної вартості товару.

На підставі аналізу наведених норм, суд робить висновок, що законом чітко встановлено умови, за наявності яких у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи зазначених норм зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Натомість, відповідачем не було вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості до митної вартості товару, зокрема не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими, а також не зазначено чому саме з документів, які було подано декларантом, неможливим є встановлення даних складових.

Згідно з положеннями ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні, є: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб`єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв`язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Згідно з положеннями ст. ст. 179, 189, 190 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення; суб`єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни; ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін; вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

Отже, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами правомірність застосування резервного методу 2r при встановленні митної вартості товару, оскільки в даному випадку вартість товару відповідно до ст. 57, 59 МКУ повинна визначатися за ціною договору (контракту) - за основним методом.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що відповідач не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

При цьому, суд звертає увагу, що приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, відповідачем не вказано, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятих рішень.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 21020,00 грн., що документально підтверджується платіжними дорученням № 56674542 від 16.03.2020 року та № 302627891 від 15.04.2020 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 21020,00 грн. підлягає стягненню з Дніпровської митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з п. 1 ч.3 та ч.4 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень частини 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.7 ст. статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно правової позиції викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19 та від 30.04.2020 року у справі № 826/4466/18 на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Судом встановлено, що до позовної заяви, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу долучено оригінали: Договору про надання правничої допомоги № 2 від 24.02.2020 року, Додаткову угоду № 1 від 24.02.2020 року до Договору про надання правничої допомоги № 2 від 24.02.2020 року.

Згідно умов додаткової угоди № 1 від 24.02.2020 року до Договору про надання правничої допомоги № 2 від 24.02.2020 року клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання здійснити оскарження в судовому порядку рішень про коригування митної вартості товарів Дніпропетровської митниці ДФС, а саме: № UA110150/2019/200216/1 від 24.10.2019 року; № UA110150/2019/200217/1 від 24.10.2019 року; № UA110150/2019/200221/1 від 08.11.2019 року; №/2019/200224/1 від 14.11.2019 року; №/2019/200223/1 від 14.11.2019 року; № UA110150/2019/200227/1 від 21.11.2019 року; №/2019/200229/1 від 22.11.2019 року; № UA110150/2019/200233/1 від 26.11.2019 року; №/2019/200232/1 від 26.11.2019 року; №/2019/200235/1 від 26.11.2019 року; №/2019/200234/1 від 26.11.2019 року; №/2019/200237/1 від 28.11.2019 року в суді першої інстанції.

Гонорар є фіксованим і включає в себе повне юридичне супроводження процесу оскарження в судовому порядку вищевказаних рішень про коригування митної вартості Дніпропетровської митниці ДФС в суді першої інстанції та складає 15 000, 00 грн.

Оплата вартості послуг (гонорару) здійснюється в строк до 10.04.2020 року та надання рахунку адвокатським об`єднанням.

Таким чином, сторони вищевказаного договору, користуючись його свободою, гарантованою чинним законодавством України, самостійно визначили порядок проведення розрахунків за ним.

Проте, ані до позовної заяви, ані в подальшому, доказів здійснення оплати, наданих за вказаним договором послуг, надано не було.

Окрім того, суд зазначає, що в обґрунтування стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу позивачем до позовної заяви не додано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних дня надання правничої допомоги, відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, а також відомостей щодо часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) тощо.

За вказаних підстав, суд вважає, що позивачем не надано достатніх доказів щодо понесених судових витрат на правничу допомогу. Тому така вимога не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби № UA110150/2019/200216/1 від 24.10.2019 року; № UA110150/2019/200217/1 від 24.10.2019 року; № UA110150/2019/200221/1 від 08.11.2019 року; №UA110150/2019/200224/1 від 14.11.2019 року; №UA110150/2019/200223/1 від 14.11.2019 року; № UA110150/2019/200227/1 від 21.11.2019 року; №UA110150/2019/200229/1 від 22.11.2019 року; № UA110150/2019/200233/1 від 26.11.2019 року; №UA110150/2019/200232/1 від 26.11.2019 року; №UA110150/2019/200235/1 від 26.11.2019 року; №UA110150/2019/200234/1 від 26.11.2019 року; №UA110150/2019/200237/1 від 28.11.2019 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега» (код ЄДРПОУ 30982361, 49041, м. Дніпро, вул. Панікахи, буд.15) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 21020,00 грн. (двадцять одну тисячу двадцять гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби(код ЄДРПОУ 43350935, 49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22).

У задоволенні вимоги щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн. - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 09.06.2020 року.

Суддя І.О. Лозицька