Ухвала суду № 89700051, 26.05.2020, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/13997/20

Провадження № 1-кс/761/8838/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2020 року місто Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва Кваша А.В., при секретарі Безчасній О.В., за участю адвоката Анісімова О.Ю., слідчого Дзвоника М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката Анісімова О.Ю., який діє в інтересах ТОВ «ВІКТОР-КОМЕРЦ», про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 12.12.2019 у кримінальному провадженні № 42016100000000889 від 19.09.2016,

В С Т А Н О В И В:

До Шевченківського районного суду міста Києва надійшло клопотання адвоката Анісімова О.Ю., який діє в інтересах ТОВ «ВІКТОР-КОМЕРЦ», про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 12.12.2019 у кримінальному провадженні № 42016100000000889 від 19.09.2016.

В обґрунтування клопотання адвокат Анісімов О.Ю. зазначає, що 12.12.2019 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва накладено арешт на групи приміщень №3 ( приміщення №№ 1-56 , №№66-80) на другому поверсі 5-ти поверхового гаражу ГБК «Братиславський-1», площею 4 001 кв. м, за адресою: місто Київ, вулиця Братиславська, 52, власником якого є ТОВ «ВІКТОР-КОМЕРЦ», юридична адреса: Запорізька область, місто Запоріжжя, проспект Соборності, будинок 158), із забороною розпорядження вказаним майном, вчинення щодо нього правочинів, проведення з ним аукціонів/торгів, а також проведення щодо нього будь-яких реєстраційних дій.

Під час розгляду клопотання про накладення арешту власник майна не був присутнім в судовому засіданні, у зв`язку з чим був позбавлений можливості відстояти свою позицію.

Заявник в клопотанні зазначає, що вказані приміщення не мають відношення до кримінального провадження №42016100000000889 від 19.09.2016, ТОВ «ВІКТОР-КОМЕРЦ» не є підозрюваним в кримінальному провадженні, його службові особи до нього не причетні, купівля-продаж арештованого майна не оскаржено державним органам в установленому порядку, арештоване майно тривалий час належить товариству та не відчужувалося, здійснено декілька переходів права власності на арештоване майно, в тому числі через відкритий аукціон, що свідчить про продаж його за ринковою ціною та за прозорим механізмом, ризики для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, а саме арешту майна ТОВ «ВІКТОР-КОМЕРЦ», відсутні, відсутні підстави для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності. У зв`язку з чим адвокат просить слідчого суддю скасувати зазначений арешт.

В судовому засіданні адвокат Анісімов О.Ю. клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Слідчий заперечував проти скасування арешту, пояснив, що арешт накладався обґрунтовано і на даний час потреба у його застосуванні не відпала.

Слідчий суддя, вислухавши адвоката, слідчого, дослідивши клопотання, додані до нього матеріали, дійшла висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Адвокат Анісімов О.Ю. звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва в інтересах ТОВ «ВІКТОР-КОМЕРЦ» з клопотанням про скасування арешту, накладеного в рамках кримінального провадженні №42016100000000889 від 19.09.2016, що був накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 12.12.2019 з метою збереження речових доказів, на групи приміщень №3 ( приміщення №№ 1-56 , №№ 66-80 ) на другому поверсі 5-ти поверхового гаражу ГБК «Братиславський-1», площею 4 001 кв. м, за адресою: місто Київ, вулиця Братиславська, 52, власником якого є ТОВ «ВІКТОР-КОМЕРЦ» (ЄДРПОУ 39277619), юридична адреса: Запорізька область, місто Запоріжжя, проспект Соборності, будинок 158), із забороною розпорядження вказаним майном, вчинення щодо нього правочинів, проведення з ним аукціонів/торгів, а також проведення щодо нього будь-яких реєстраційних дій.

Під час розгляду клопотання про арешт майна його власник не був присутнім.

У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність у заявника права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна.

Так, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не булла піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов протии Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов протии Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

ТОВ «ВІКТОР-КОМЕРЦ» та його службові особи не є у кримінальному провадженні підозрюваними або обвинуваченими, у зв`язку з чим вони отримали статус третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт.

При цьому, розгляд питання про арешт майна третьої особи здійснювався на підставі клопотання слідчого, а не прокурора, як це передбачено приписами частиною другою статті 64-2 КПК України, тобто вони були позбавлені прав, визначених цією статтею та відстоювання своєї правової позиції в судовому засіданні під час розгляду клопотання про арешт належного товариству майна.

Таким чином, аналіз наявних в розпорядженні слідчого судді матеріалів, свідчить про необґрунтованість арешту майна.

З огляду на зазначене, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність у кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання у правомірне володіння ТОВ «ВІКТОР-КОМЕРЦ» належним йому нерухомим майном на підставі зазначених обставин, оскільки власником майна доведено, що арешт був накладений необґрунтовано.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним ("Іатрідіс проти Греції", заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот протии Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші протии Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Приймаючи до уваги наведене, слідчий суддя вважає, що існує правова підстава для скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 12.12.2019 року, а отже, клопотання адвоката Анісімова О.Ю. про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 170,171, 172, 173, 174, 379 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

Клопотання задовольнити.

Скасувати арешт майна, який був накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 12.12.2019 у справі №761/47177/19, а саме групи приміщень №3 (приміщення №№ 1-56 , №№66-80) на другому поверсі 5-ти поверхового гаражу ГБК «Братиславський-1», площею 4 001 кв. м, за адресою: місто Київ, вулиця Братиславська, 52, власником якого є ТОВ «ВІКТОР-КОМЕРЦ» (ЄДРПОУ 39277619), юридична адреса: Запорізька область, місто Запоріжжя, проспект Соборності, будинок 158), із забороною розпорядження вказаним майном, вчинення щодо нього правочинів, проведення з ним аукціонів/торгів, а також проведення щодо нього будь-яких реєстраційних дій.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя : А.В. Кваша