Ухвала суду № 89698181, 04.06.2020, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 489/3602/15-к

1-кп/467/74/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2020 року смт.Арбузинка

Головуючий суддя суду присяжних Арбузинського районного суду Миколаївської області Догарєва І.О.

за участю:

судді Кологривої Т.М.,

присяжних Головешко Г.І.,

Михайлик Н.І.,

Ніколаєнко В.С.

секретаря судових засідань Калайди К.В.,

прокурора Коніщука М.В.,

обвинувачених

ОСОБА_9 ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

захисників Гриненко Т.В.

Давиденка Є.С.

Соколіка В.Д.

Абакумова С.М.

у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції між Арбузинським районним судом Миколаївської області, Миколаївським апеляційним судом та ДУ «Херсонський слідчий ізолятор» у кримінальному провадженні №12014150030003470 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.07.2014 року розглянув клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу щодо

ОСОБА_2 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Новий Буг Миколаївської області, є громадянином України, українцем, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий 23.01.2002 року Новобузьким районним судом Миколаївської області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.140 КК України (в редакції 1960 року) до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки, 20.10.2004 року Новобузьким районним судом Миколаївської області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, із застосуванням положень ст.71 КК України до 3 років та 2 місяців позбавлення волі, 10.10.2005 року Балтським районним судом Одеської області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, із застосуванням положень ст.71 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі, що обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, п.п.6,11,12 ч.2 ст.115 КК України,

ОСОБА_3 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Миколаєві, є громадянином України, українцем, має середню спеціальну освіту, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, не працює, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий 25.06.2004 року Шевченківським районним судом м. Києва за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України до 8 років позбавлення волі, що обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, п.п.6,11,12 ч.2 ст.115 КК України,

ОСОБА_4 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Дніпропетровську, є громадянином України, українцем, має середню спеціальну освіту, не одружений, не працює, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , раніше судимий 11.06.2001 року Одеським обласним судом за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого п. «е» ст.93; ч.1 ст.17, п.п. «г», «е», «з», «и», «і» ст.93; ст.44, п.п. «з», «и», «і» ст.93; ч.2 ст.17, п.п. «г», «з», «и», «і» ст.93; ч.3 ст.101; ч.1 ст.222, ст.42 КК України (в редакції 1960 року) до 15 років позбавлення волі, що обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, п.п.6,11,12,13 ч.2 ст.115 КК України,

в с т а н о в и в :

В провадженні Арбузинського районного суду Миколаївської області перебуває кримінальне провадження №12014150030003470 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.07.2014 року.

В судовому засіданні прокурором заявлені клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Клопотання прокурора щодо обвинуваченого ОСОБА_2 мотивоване тим, що він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі, був неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, реально відбував покарання та усвідомлює його тяжкість, що може спонукати обвинуваченого покинути місце проживання та переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, експертів та вчинити інше кримінальне правопорушення. Зазначені ризики були враховані судом при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та до теперішнього часу не зменшилися. На наявність вказаних ризиків вказують характер і спосіб вчинення злочину, у вчиненні якого ОСОБА_2 обвинувачується. Враховуючи зазначене прокурор вказує на неможливість запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні шляхом застосування інших запобіжних заходів ніж тримання під вартою.

Клопотання прокурора щодо обвинуваченого ОСОБА_3 мотивоване тим, що він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі, був раніше судимий за вчинення злочину, поєднаного з насильством, небезпечним для життя та здоров`я, реально відбував покарання та усвідомлює його тяжкість, що може спонукати обвинуваченого покинути місце проживання та переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, експертів та вчинити інше кримінальне правопорушення. Зазначені ризики були враховані судом при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та до теперішнього часу не зменшилися. На наявність вказаних ризиків вказують характер і спосіб вчинення злочину, у вчиненні якого ОСОБА_3 обвинувачується. Враховуючи зазначене прокурор вказує на неможливість запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні шляхом застосування інших запобіжних заходів ніж тримання під вартою.

Клопотання прокурора щодо обвинуваченого ОСОБА_4 мотивоване тим, що він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі, був раніше судимий за вчинення злочини проти життя та здоров`я особи, реально відбував покарання та усвідомлює його тяжкість, має навички спілкування з учасниками кримінального провадження. Вказане може спонукати обвинуваченого покинути місце проживання та переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, експертів та вчинити інше кримінальне правопорушення. Зазначені ризики були враховані судом при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та до теперішнього часу не зменшилися. На наявність вказаних ризиків вказують характер і спосіб вчинення злочину, у вчиненні якого ОСОБА_4 обвинувачується. Враховуючи зазначене прокурор вказує на неможливість запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні шляхом застосування інших запобіжних заходів ніж тримання під вартою.

Вказані клопотання в судовому засіданні підтримані прокурором Коніщуком М.В. в повному обсязі.

Гнатенко В.М . проти задоволення клопотання прокурора заперечував, вважаючи, що обвинувачується безпідставно і його дії прокурором кваліфіковано невірно, зміст клопотання прокурора є незмінним від моменту обрання запобіжного заходу та не підтверджується доказами.

Захисник Давиденко Є.С. проти задоволення клопотання прокурора заперечував та просив відмовити у продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2 з тих підстав, що обвинувачений утримується під вартою понад п`ять років та із врахуванням «закону Савченко » майже відбув термін покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим, клопотання прокурора кожного разу має однаковий зміст та обґрунтування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, із плином часу існуючі ризики зменшилися, а нові не з`явилися і можливо застосувати до обвинуваченого ОСОБА_2 більш м`який запобіжний захід.

Інші обвинувачені та їх захисники підтримали позицію ОСОБА_2 та адвоката Давиденка Є.С.

Краснощок В.А. проти задоволення клопотання прокурора та продовження щодо нього дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував, з огляду на те, що під вартою утримується близько шести років, за цей час з урахуванням «закону Савченко » він відбув значну частину покарання, яке йому може бути призначене у разі доведеності вини та вже має право на застосування пільги у виді умовно-дострокового звільнення, отже сенсу йому переховуватись від суду немає. Крім того, жодного доказу на підтвердження ризиків, викладених в клопотанні прокурора немає.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат Абакумов С.М. проти задоволення клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо його підзахисного заперечував, вказуючи на тривалість застосування даного запобіжного заходу, зменшення ризиків передбачених ст. 177 КПК України із плином часу та втрату інтересу до даної справи навіть потерпілим і цивільним позивачем, вважав за можливе застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 більш м`який запобіжний захід.

Інші обвинувачені та їх захисники підтримали позицію ОСОБА_4 та адвоката Абакумова С.М.

Примаков В.В. проти задоволення клопотання прокурора та продовження щодо нього дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не заперечував, зазначивши про марність його заперечень, звернув увагу на тривалість застосування до нього даного запобіжного заходу.

Захисник ОСОБА_3 адвокат Соколік В.Д. проти задоволення клопотання прокурора та продовження щодо ОСОБА_3 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував з огляду на тривалість попереднього ув`язнення його підзахисного, відсутність доказів на підтвердження існування ризиків, якими прокурор обґрунтовує клопотання, втрату актуальності зазначеними ризиками із плином часу, стан здоров`я та соціальні зв`язки обвинуваченого, що вказує на можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу до ОСОБА_3 ..

Інші обвинувачені та їх захисники підтримали позицію ОСОБА_3 та адвоката Соколіка В.Д.

Заслухавши думку прокурора, обвинувачених, їх захисників, суд зробив наступний висновок.

У відповідності до вимог ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий.

Згідно ч.4 ст.199 КПК України суд повинен розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно із правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Стаття 177 КПК України, встановлює, що наряду з іншим, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення та незаконно впливати на потерпілого, свідків. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може вчинити перелічені дії.

Разом з цим, ст.178 КПК України передбачає, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігати ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

У даному кримінальному провадженні обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дію якого востаннє продовжено ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 08.04.2020 року, строк дії запобіжного заходу спливає 06.06.2020 року. Завершити розгляд кримінального провадження до цієї дати неможливо, відтак головуючому судді належить розглянути питання доцільності подальшого тримання під вартою обвинувачених.

На даній стадії розгляду справи суд позбавлений можливості надавати оцінку доказам, якими обґрунтовується обвинувачення, дані питання мають бути вирішені судом в нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку.

Оцінюючи доводи сторони захисту про недоведеність існування ризиків, що обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 переховуватимуться від суду, вчинять новий злочин або будуть впливати на потерпілого та свідків, а також про зменшення даних ризиків з часом, слід зазначити наступне.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України», заява № 37466/04, від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказував, що необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також є достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Відтак, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів з корисливих мотивів, зокрема, злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років із конфіскацією майна та злочину, передбаченого п.п.6,11,12 ч.2 ст.115 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років, або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна у випадку, передбаченому п.6 частини 2 цієї статті. ОСОБА_4 інкриміновано також вчинення злочину середньої тяжкості, передбаченого ч.2 ст.353 КК України, а інкриміноване діяння за ч.2 ст.115 КК України додатково кваліфіковане ознакою, передбаченою п.13 цієї статті як вбивство, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство. Відтак, тяжкість покарання, яке може бути призначене обвинуваченим в разі доведення їх винуватості у вчиненні зазначених злочинів можна законно розглядати як таку, що може спонукати до втечі, та зважаючи на верхню межу санкції ч.2 ст.115 КК України, доводи захисту про зменшення даного ризику зі перебігом часу не є переконливими.

Крім того, ОСОБА_2 є особою, що раніше вчиняла злочини проти власності, зокрема, тяжкий злочин, передбачений ч.4 ст.185 КК України, ОСОБА_3 раніше вчиняв особливо тяжкий злочин, передбачений ч.4 ст.187 КК України, ОСОБА_4 притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення ряду злочинів, зокрема, навмисного вбивства за обтяжуючих обставин, тобто особливо тяжкого злочину, передбаченого ст.93 КК України (в редакції 1960 року), дані обставини свідчать на підтвердження ризику, що обвинувачені можуть вчинити інший злочин в разі обрання їм більш м`якого запобіжного заходу.

Та обставина, що обвинувачені до затримання не були офіційно працевлаштовані, при цьому їм інкриміновано вчинення злочину з корисливих мотивів також підтверджує ризик повторного вчинення злочинів обвинуваченими.

Посилання обвинуваченого ОСОБА_2 на стажування ОСОБА_4 до затримання з метою працевлаштування висновків судді в цій частині не спростовують.

Крім того, враховуючи наведене, репутацію обвинувачених, суд зробив висновок, що на даному етапі розгляду кримінального провадження, коли докази у справі не досліджувались, не допитані свідки та потерпілий, слушними є також аргументи прокурора про існування ризику незаконного впливу на свідків та потерпілого з боку обвинувачених.

При цьому суд враховує стан здоров`я обвинувачених і зазначає, що матеріали провадження не містять даних, які свідчать про неможливість забезпечення обвинуваченим належного лікування адміністрацією установи попереднього ув`язнення в зв`язку з наявними у них захворюваннями. Відтак, судом зроблений висновок, що обвинувачені можуть утримуватись в установі попереднього ув`язнення та отримувати за місцем попереднього ув`язнення необхідну медичну допомогу.

Наявність тих обставин, що обвинувачені мають певні соціальні зв`язки та постійне місце проживання хоча і має місце, однак не є безумовною підставою для відмови в продовженні дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, ці обставини в даному випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки обвинувачених.

Оцінюючи можливість застосування більш м`яких запобіжних заходів, суддя зробив висновок, що для застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки відсутні передумови, оскільки жодна особа не висловила бажання поручитись за обвинувачених, особисте зобов`язання не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинувачених, заставу суддя не визначає відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України, оскільки обвинуваченим інкриміновано вчинення злочинів із застосуванням насильства.

Можливості застосування до обвинувачених запобіжного заходу у виді домашнього арешту суддя не вбачає, оскільки вважає, що такий запобіжний захід за існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України є недостатнім.

Щодо тривалості попереднього ув`язнення обвинувачених суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Водночас, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював і те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи мету застосування запобіжних заходів, доведеність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, розцінюючи встановлені суддею ризики як реальні та такі, що виправдовують обмеження свободи фізичної особи, суддя, з урахуванням викладеного, вважає, що клопотання прокурора належить задовольнити та продовжує обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Керуючись статтями 177, 183, 194, 314, 315, 331, 371-372 КПК України,

у х в а л и в :

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Новий Буг Миколаївської області на шістдесят днів, тобто до 02 серпня 2020 року включно.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Дніпропетровську на шістдесят днів, тобто до 02 серпня 2020 року включно.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Миколаєві на шістдесят днів, тобто до 02 серпня 2020 року включно.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченим, захисникам, прокурору та направити начальнику ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» для відома та виконання.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р/2019 від 13 червня 2019 року, ухвала може бути оскаржена в частині продовження строку тримання під вартою - в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повний текст ухвали проголошено 09.06.2020 року о 08 год. 20 хв.

Головуючий суддя І.О.Догарєва