Ухвала суду № 89693552, 05.06.2020, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/1028/20

Номер провадження 1-кс/559/154/2020

УХВАЛА

про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

05 червня 2020 року місто Дубно Рівненська область

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі:

слідчого судді Ралець Р.В.

секретаря судового засідання Протас Ю.В.

з участю:

прокурора Ярощука А.Ю.

захисника адвоката Самолюка В.В.

слідчого Сухенюка Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубно клопотання слідчого СВ Дубенського ВП ГУНП України в Рівненській області Сухенюка Р.В., яке погоджене прокурором Дубенської місцевої прокуратури Ярощуком А.Ю. за матеріалами кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12020180040000475 від 03 червня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України, про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Улянівка, Братського району, Миколаївської області, громадянину України, із базовою середньою освітою, не працюючому, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, - запобіжного заходу у виді тримання під вартою,-

В С Т А Н О В И В:

Клопотання обґрунтовується наступними доводами. Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 , будучи раніше судимим, востаннє вироком Галицького районного суду м. Львова від 30.04.2020 за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді чотирьох років позбавлення волі, та звільненого з-під варти в залі суді у зв`язку з повним відбуттям призначеного даним вироком покарання, на шлях виправлення не став, висновків для себе не зробив, у той час, коли відповідно до вимог ст.ст. 88, 89 та ст. 90 КК України судимість не була погашена або знята у встановленому законом порядку, повторно вчинив новий корисливий злочин.

Так, 02 червня 2020 року, близько 20 години, ОСОБА_1 , маючи умисел, направлений на відкрите заволодіння чужим майном, усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, шляхом віджиму вікна, проник до житлового будинку ОСОБА_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , який є особою з обмеженими можливостями для самостійного пересування.

В подальшому, ОСОБА_1 , перебуваючи в будинку за адресою: АДРЕСА_2 , де на той момент знаходився ОСОБА_2 , розуміючи, що його дії помічені потерпілим, який перебуває у безпорадному стані та фізично не може чинити будь який спротив, вчинення кримінального правопорушення не припинив і реалізовуючи свій злочинний намір, направлений на відкрите викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, умисно, повторно, відкрито викрав мобільний телефон марки «Neffos TP703A» вартістю 1400 гривень 00 копійок, зарядний пристрій «Neffos» вартістю 150 гривень 00 копійок та грошові кошти в сумі 150 гривень.

Після чого ОСОБА_1 залишив місце вчинення кримінального правопорушення і таким чином перевів викрадені мобільний телефон марки «Neffos TP703A», зарядний пристрій «Neffos» та грошові кошти в сумі 150 гривень у своє протиправне володіння, чим спричинив ОСОБА_2 майнову шкоду на загальну суму 1700 гривень 00 копійок.

Таким чином, ОСОБА_1 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, а саме у відкритому викраденні чужого майна (грабіж) поєднаний з проникненням у житло.

03.06.2020, ОСОБА_1 було затримано в порядку ст. 208 КПК України та 04.06.2020 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.186 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінальному правопорушенні повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

1.протоколом огляду місця події від 03.06.2020, а саме будинку за адресою: АДРЕСА_2 , де безпосередньо було зафіксовано обстановку та сліди вчинення злочину;

2.протоколом затримання ОСОБА_1 , під час якого було вилучено взуття, зарядний пристрій «Neffos» та сім-картку;

3.показаннями потерпілого ОСОБА_2 який повідомив, що 02.06.2020, близько 20 години, в його будинок проник знайомий чоловік і відкрито викрав його мобільний телефон, зарядний пристрій до нього та грошові кошти в сумі 150 гривень;

4.Рапортом старшого інспектора криміналіста Дубенського ВП ГУНП в Рівненській області де встановлено співпадіння слідів взуття по загальних ознаках та розташуванню елементів (грунтозачепів) на підошві взуття вилученого в ході затримання ОСОБА_1 , із слідами взуття вилучених в ході огляду місця події в будинку ОСОБА_2

5.протоколом допиту свідка ОСОБА_3 , яка повідомила, що 03.06.2020, близько 12 години, ОСОБА_1 продав їй мобільний телефон марки «Neffos TP703A».

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім, як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки. Санкція ч.3 ст.186 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років, а тому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_1 може бути застосований.

Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання останнім процесуальних обов`язків та наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

В ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме:

- п.1 ч.1 ст.177 КПК України (переховуватись від органів досудового розслідування, та/або суду). Даний ризик обґрунтовується тим, що ОСОБА_1 , міцних соціальних зв`язків не має, що є підставою для обґрунтування даного ризику. Останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачена міра покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років, а тому зважаючи на вищевикладені обставини, існує ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

- п.3 ч.1 ст.177 КПК України (незаконно впливати на потерпілого). Даний ризик обґрунтовується тим, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, потерпілим у якому є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_2 , який являється інвалідом І групи (пересувається за допомогою інвалідного візка). також встановлено, що потерпілий ОСОБА_2 за вказаною адресою проживає самостійно, що дає підстави вважати, у разі обрання менш суворого запобіжного заходу ОСОБА_1 , як тримання під вартою, останній зможе незаконно впливати на потерпілого з метою зміни ним показів, для подальшого уникнення ОСОБА_1 кримінальної відповідальності.

- п.5 ч.1 ст.177 КПК України (вчинити інше кримінальне правопорушення). З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_1 , являється раніше судимий за вчинення ряду корисливих злочинів, востаннє вироком Галицького районного суду м. Львова від 30.04.2020 за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді чотирьох років позбавлення волі, та звільненого з-під варти в залі суді у зв`язку з повним відбуттям призначеного даним вироком покарання, на шлях виправлення не став, висновків для себе не зробив, у той час, коли відповідно до вимог ст.ст. 88, 89 та ст. 90 КК України судимість не була погашена або знята у встановленому законом порядку, повторно вчинив новий корисливий злочин, а саме: 02.06.2020, відкрито викрав мобільний телефон марки «Neffos TP703A» вартістю , зарядний пристрій «Neffos» та грошові кошти в сумі 150 гривень проникнувши в будинок ОСОБА_2 .Вищевикладене може свідчити про те, що ОСОБА_1 не бажає ставати на шлях виправлення та вчиняє нові кримінальні правопорушення.

Крім того, встановлено, що ОСОБА_1 ніде офіційно не працює, не має постійного джерела прибутку, що є однією із причин спонукання останнього до вчинення нових кримінальних правопорушень.

Таким чином, з метою забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, а також запобігти спробам переховування від слідства та суду, незаконного впливу на потерпілого та вчинення іншого кримінального правопорушення, ухилення від виконання процесуальних рішень, необхідно застосувати до останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, враховуються вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим в кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється та майновий стан.

З врахуванням всіх встановлених у кримінальному провадженні обставин, є всі підстави стверджувати, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні, а також належним чином гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання покладених на нього обов`язків, з урахуванням тяжкості інкримінованого злочину, обставин вчинення злочину та особи підозрюваного.

Беручи до уваги те, що встановлена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять роки, наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може ухилятися від покладених на нього процесуальних обов`язків, переховуватися від органів досудового розслідування і суду, незаконно впливати на потерпілого та вчинити нове кримінальне правопорушення, а також докази обставин, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, до підозрюваного ОСОБА_1 необхідно обрати такий запобіжний захід як тримання під вартою.

Враховуючи п.2 ч.5 ст.182 КПК України, слідчий вважає необхідним визначити ОСОБА_1 розмір застави у вигляді 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

В судовому засіданні прокурор вважає, що клопотання є обґрунтованим та просить його задоволити.

Підозрюваний ОСОБА_1 в судовому засіданні відносно клопотання про обрання запобіжного заходу, заперечив свою причетність до вчинення кримінального правопорушення та повідомив, що під час затримання до нього було застосовано фізичне насильство, покази змушували давати.

Захисник підозрюваного просив застосувати запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою, у вигляді особистого зобов`язання.

Вислухавши підозрюваного та його захисника, доводи прокурора, ознайомившись з матеріалами клопотання і кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. Крім цього, положення ст.5 Конвенції передбачають, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання. Разом з тим, суд вважає за необхідне відзначити, що достатніх гарантій з цього приводу суду не надано та не здобуто таких гарантій в ході розгляду справи.

За змістом ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Відповідно до змісту ч.3 ст.176 КПК України такий запобіжний захід як тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом і застосовується лише тоді, коли прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів передбачених частиною першою цієї статі не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Феррарі - Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим лише тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням органів досудового розслідування (попереднього слідства).

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права підозрюваних, але і високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Також, Європейський суд з прав людини у справі «Фокс, Кембел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

При розгляді клопотання встановлено, що слідчим відділенням Дубенського ВП ГУНП України в Рівненській області здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню №12020180040000475 від 03 червня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України.

Відповідно до протоколу затримання, 03.06.2020, ОСОБА_1 було затримано в порядку ст. 208 КПК України, а 04.06.2020 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.186 КК України.

Слідчий суддя переконався, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років.

Досліджені додані до клопотання матеріали вказують на наявність вагомих фактів, які стали причиною виникнення підозри ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Не вдаючись в оцінку даних доказів, та інших, зібраних на досудовому слідстві, слідчий суддя в той же час враховує об`єктивний характер встановлених фактів і приходить до висновку, що підозра підтверджується доказами, які є достатніми на даному етапі досудового розслідування, яке було розпочато 03.06.2020.

При розгляді клопотання про взяття під варту слідчий суддя не вправі досліджувати докази, давати їм оцінку, в інший спосіб перевіряти доведеність вини підозрюваного, розглядати і вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінальної справи по суті.

Серед ризиків, які передбачені ст. 177 КПК України та які знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, є: 1) ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_1 , являється раніше судимий за вчинення ряду корисливих злочинів, востаннє вироком Галицького районного суду м. Львова від 30.04.2020 за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді чотирьох років позбавлення волі, та звільненого з-під варти в залі суді у зв`язку з повним відбуттям призначеного даним вироком покарання, на шлях виправлення не став, висновків для себе не зробив, у той час, коли відповідно до вимог ст.ст. 88, 89 та ст. 90 КК України судимість не була погашена або знята у встановленому законом порядку, повторно вчинив новий корисливий злочин. Вищевикладене може свідчити про те, що ОСОБА_1 не бажає ставати на шлях виправлення та вчиняє нові кримінальні правопорушення; 2) незаконно впливати на потерпілого, оскільки, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, потерпілим у якому є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_2 , який являється інвалідом І групи (пересувається за допомогою інвалідного візка), проживає самостійно, що дає підстави вважати, у разі обрання менш суворого запобіжного заходу ОСОБА_1 , як тримання під вартою, останній зможе незаконно впливати на потерпілого з метою зміни ним показів, для подальшого уникнення ОСОБА_1 кримінальної відповідальності.

Вказаний же в клопотанні ризик щодо можливості підозрюваного ухилитись від слідства та суду слідчим та прокурором не доведений, жодних фактичних даних щодо таких спроб не наведено.

Окрім того, відповідно до ст. 178 КПК України судом оцінені в сукупності та враховуються наступні обставини. ОСОБА_1 , який будучи раніше судимим, розуміючи наслідки вчинених ним протиправних діянь (можливе з позбавленням волі), все таки пішов на вчинення кримінального правопорушення. ОСОБА_1 офіційно ніде не працює, не має постійного джерела прибутку, що є однією із причин спонуканням його, для отримання грошових коштів та іншого майна, необхідного в побуті, до вчинення нових корисливих кримінальних правопорушень. Це підтверджує те, що ОСОБА_1 не зважаючи на надані йому можливості і заходи стати на шлях виправлення, належних висновків не зробив та продовжив вчиняти нові корисливі кримінальні правопорушення і це дає підстави вважати, що з метою попередження подальшого вчинення ОСОБА_1 злочинів та завдання шкоди іншим громадянам, останній потребує ізоляції від суспільства.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім, як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки. Санкція ч.3 ст.186 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років, а тому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_1 може бути застосований.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити інше кримінальне правопорушення. На думку суду, лише запобіжний захід - взяття під варту забезпечить у подальшому виконання підозрюваним процесуальних рішень та унеможливить спроби останнього вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Хайредінов проти України», ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція) гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у п.1 ст.5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи. Для того, щоб позбавлення свободи не вважалось свавільним, додержання національного закону при його застосуванні є недостатнім. Такий захід має бути необхідним за конкретних обставин. Таким чином, тримання під вартою у відповідності до підпункту (c) пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності. Тобто, суд повинен розглядати питання, чи взяття особи під варту конче необхідним та чи можуть інші, менш суворі заходи бути достатніми для досягнення цієї цілі.

У судовому засідання доведено, що інший запобіжний захід не може бути застосований до підозрюваного,оскільки не зможе запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні та встановленим у судовому засіданні, а також, належним чином гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання покладених на нього обов`язків, з урахуванням тяжкості інкримінованого злочину, обставин вчинення злочину та особи підозрюваного.

Будь-якої інформації, що свідчить про наявність в обвинуваченого ОСОБА_1 хвороб, які б перешкоджали його перебуванню в умовах ізоляції від суспільства у суду немає.

За таких обставин, вважаю, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України, а тому, є необхідність в обранні щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначається, які обов`язки з передбачених ст. 194 цього Кодексу, будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави.

Зважаючи на встановлені границі розміру застави, для такої категорії кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 визначаю розмір застави в 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст.ст.176-178, 183, 194, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СВ Дубенського ВП ГУНП України в Рівненській області Сухенюка Р.В., яке погоджене прокурором Дубенської місцевої прокуратури Ярощуком А.Ю. за матеріалами кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12020180040000475 від 03 червня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України, про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 , - запобіжного заходу у виді тримання під вартою- задовольнити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Улянівка, Братського району, Миколаївської області, громадянину України, із базовою середньою освітою, не працюючому, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, запобіжний захід, - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк дії ухвали - до 13:00 год. 02 серпня 2020 року.

Встановити заставу у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 168160 (сто шістдесят вісім тисяч сто шістдесят) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок суду за наступними реквізитами: Отримувач ТУ ДСА України в Рівненській області, IBAN №UA048201720355229002000010559, ЄДРПОУ 26259988 Призначення платежу: застава за ... (П. І . Б ., дата народження особи за яку вноситься застава), згідно ухвали Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від … (дата ухвали) по справі № …, кримінальне провадження № …, внесені … (П.І.Б. особи, що вносить заставу).

За умови внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 такі обов`язки:

- прибувати до слідчого, у провадженні якого знаходиться кримінальне провадження, прокурора, суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- здати на зберігання слідчому, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні, свій паспорт для виїзду за кордон, та у разі наявності, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

- утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілим у кримінальному провадженні.

Строк дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 02.08.2020.

Згідно з частиною 6 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, зазначені обов`язки покладаються на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора у порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Відповідно до частини 4 статті 202 Кримінального процесуального кодексу України, підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.

Роз`яснити підозрюваному, що в разі внесення застави у визначеному в ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державній Установі «Рівненський слідчий ізолятор».

Після отримання та перевірки протягом не більше одного робочого дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа ДУ «Рівненський слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора у кримінальному провадженні та слідчого суддю Дубенського міськрайонного суду Рівненської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Копію ухвали направити для виконання начальнику Дубенського ВП ГУНП в Рівненській області та начальнику ДУ «Рівненського слідчого ізолятора».

Контроль за виконанням ухвали слідчого судді покласти на слідчого та прокурора у кримінальному провадженні №12020180040000475.

Ухвала про застосування запобіжного заходу - взяття під варту оголошена підозрюваному ОСОБА_1 .

Копію ухвали вручити підозрюваному негайно після її оголошення.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя Р.В.Ралець