Ухвала суду № 89685371, 05.06.2020, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер судової справи 201/4403/20

Номер провадження 1-кс/201/1718/2020

УХВАЛА

Іменем України

05 червня 2020 року м. Дніпро

Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Наумова О.С., за участю секретаря судового засідання Кисельової В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська клопотання представника Дніпровської місткої ради Маньковського Владислава Леонідовича про скасування арешту, накладеного в межах кримінального провадження № 42016040000000789, внесеного до ЄРДР 13.09.2016р. ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16.09.2016р. на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

Представник Дніпровської місткої ради Маньковський В.Л. (діє на підставі довіреності від 19.12.2019р.) звернувся до слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з клопотанням, в якому просить скасувати арешт, накладений в межах кримінального провадження № 42016040000000789, внесеного до ЄРДР 13.09.2016р. ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16.09.2016р. на нерухоме майно.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що арешт порушує право власника, і в його подальшому застосуванні відпала потреба. Зазначив, що територіальна громада міста в особі Дніпровської міської ради є власником нежитлового приміщення № 155 , яке складається з поз. 1-5, «а» - ганок, загальною площею 73,6 кв.м., по вул. Савкіна, буд. 4, блок 3, в м. Дніпро (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 55121712101). Право власності за територіальною громадою міста в особі Дніпровської міської ради зареєстровано на підставі рішення Дніпропетровського апеляційного господарського суду по справі № 904/9647/16 від 28.03.2017р., про що є відповідний запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 21979308 від 16.08.2017р.

Згідно Інформаційної довідки, вказаний об`єкт знаходяться під арештом, що накладений 19.09.2016р. на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16.09.2016р. по справі № 201/13115/16-к.

Дніпровська міська рада не була учасником кримінального провадження під час якого було накладено арешт на об`єкт нерухомого майна. Арешт накладався за клопотанням слідчого прокуратури Дніпропетровської області у межах кримінального провадження № 42016040000000798 від 13.09.2016р., порушеного за фактом незаконних дій ліквідаторів арбітражних керуючих комунальних підприємств, які за сприянням службових осіб Дніпропетровської міської ради здійснили незаконне відчуження комунального майна територіальної громади м. Дніпропетровська, яке знаходилося на балансі КВРЖЕП Амур-Нижньодніпровського району міста (код ЄДРПОУ 03341167), КВРЖЕП Ленінського району міста (код ЄДРПОУ 20274082), КЖЕП «Південне» (код ЄДРПОУ 24994436), КЖЕП «Лівобережжя» (код ЄДРПОУ 25841545) зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, з метою одержання неправомірної вигоди у період 2012-2013 років всупереч інтересам територіальної громади міста Дніпропетровська допустили відчуження за заниженою вартістю об`єктів комунального майна територіальної громади міста Дніпропетровська, що розташовані у місті, які знаходилося на балансі вказаних підприємств, на користь суб`єктів господарювання приватного права, чим спричинили настання тяжких наслідків.

Ухвалюючи рішення про накладення арешту, слідчий суддя виходив з того, що на момент подання клопотання були підстави вважати, що зазначені об`єкти нерухомості є майном, на яке було спрямоване кримінальне правопорушення та є таким, що набуто особами в результаті вчинення кримінального правопорушення та унеможливити подальшу реалізацію спірного майна.

На цей час нерухоме майно повернуто територіальній громаді міста. Дніпровська міська рада, як власник майна не є особою, яка в силу закону несе відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваних/обвинувачених, які вчинили суспільно небезпечне діяння, а також юридичних осіб, щодо яких здійснюється зазначене кримінальне провадження. На сьогоднішній день в арешті нерухомого майна відпала потреба. Наявність арешту обмежує законні права Дніпровської міської ради на володіння, користування та розпорядження об`єктом нерухомості, тому просив скасувати арешт.

Заявник в судове засідання надав заяву про розгляд клопотання без його участі, клопотання підтримав та просив його задовольнити, долучив копію рішення господарського суду.

Від прокурора Коваля І. в судове засідання надана заява про розгляд клопотання без його участі, у якій він проти задоволення клопотання не заперечував, оскільки майно повернуте законному власнику - територіальній громаді міста.

Неявка прокурора, слідчого не перешкоджає розгляду скарги, що відповідає положенням ч. 3 ст. 306 КПК України.

Слідчий суддя, з`ясувавши думки учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання та надані слідчим матеріали кримінального провадження (в межах необхідних для розгляду клопотання), приходить до такого висновку.

Як видно з ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16.09.206р. по справі № 201/13115/16-к, у провадженні першого СВ СУ прокуратури Дніпропетровської області перебувало кримінальне провадження № 42016040000000798 від 13.09.2016р. за фактом незаконних дій ліквідаторів - арбітражних керуючих комунальних підприємств, які за сприянням службових осіб Дніпропетровської міської ради, здійснили незаконне відчуження комунального майна територіальної громади м. Дніпропетровська, яке знаходилося на балансі КВРЖЕП Амур-Нижньодніпровського району міста (код ЄДРПОУ 03341167), КВРЖЕП Ленінського району міста (код ЄДРПОУ 20274082), КЖЕП «Південне» (код ЄДРПОУ 24994436), КЖЕП «Лівобережжя» (код ЄДРПОУ 25841545), за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

За обставинами кримінального провадження, службові особи Дніпропетровської міської ради, КЖЕП «Лівобережжя», «Південне», КВРЖЕП Амур-Нижньодніпровського та Ленінського районів Дніпропетровської міської ради, арбітражні керуючі ОСОБА_2 , ОСОБА_6., суб`єкт оціночної діяльності фізична особа підприємець ОСОБА_3 , зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, з метою одержання неправомірної вигоди у період 2012-2013 років всупереч інтересам територіальної громади міста Дніпропетровська допустили відчуження за заниженою вартістю об`єктів комунального майна територіальної громади міста Дніпропетровська, що розташовані у місті, які знаходилося на балансі вказаних підприємств, на користь суб`єктів господарювання приватного права, чим спричинили настання тяжких наслідків.

Дніпропетровською міською радою приймалися рішення №52/52 від 02.12.2009р. «Про передачу на баланс КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» об`єктів нерухомого майна, рішення №16/9 від 02.03.2011р. «Про проведення реорганізації комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, підпорядкованих департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради», якими вирішено передати з балансу КЖЕП «Лівобережжя», КЖЕП «Південне», ВРЖЕП Амур-Нижньодніпровського району та КВЖРЕП Ленінського району на баланс комунального підприємства «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпропетровської міської ради об`єкти нерухомого комунального майна у загальній кількості 1018 одиниць.

У цей же час, рішенням міськради № 45/12 від 15.06.2011р. вирішено припинити КЖЕП «Лівобережжя» як юридичну особу шляхом ліквідації аналогічним чином, Дніпропетровською міською радою прийнято рішення № 40/14 від 29.07.11 «Про припинення юридичних осіб деяких комунальних житлово-експлуатаційних підприємств ДМР» шляхом ліквідації, у тому числі КВРЖЕП Амур-Нижньодніпровського та Ленінського району Дніпропетровської міської ради.

За позовами Дніпропетровської міської ради до КЖЕП «Лівобережжя» та «Південне», КВРЖЕП Амур-Нижньодніпровського та Ленінського району Дніпропетровської міської ради господарським судом Дніпропетровської області у 2011 році прийняті рішення щодо зобов`язання шляхом підписання ліквідаційною комісією вказаних підприємств в особі голови ліквідаційної комісії ОСОБА_4 авізо та актів приймання - передачі зі свого балансу на баланс КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» ДМР об`єктів нерухомого майна, що знаходилися на балансі зазначених підприємств.

У подальшому за заявами вказаної особи стосовно КЖЕП «Лівобережжя» та «Південне», КВРЖЕП Амур-Нижньодніпровського та Ленінського району Дніпропетровської міської ради господарським судом розпочаті провадження про банкрутства цих підприємств.

Постановами господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.12, 20.07.12, 21.06.12 вказані підприємства визнано банкрутами ліквідатором підприємства призначено ОСОБА_2 .

В подальшому у період 2012 року здійснена оцінка об`єктів комунального майна, яка не відповідала вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна.

Після цього, Товарною біржею «Регіональна універсальна біржа», проведено у м. Кривому Розі по вул. Отто Брозовського, 74 у орендованому приміщенні у період 2012 року за участю брокера ОСОБА_5 на підставі договору із КЖЕП «Лівобережжя», «Південне», КВРЖЕП Ленінського та Амур-Нижньодніпровського районів Дніпропетровської міської ради проведено відкритті біржові торги з купівлі продажу майна, що знаходилося на балансі КЖЕП Амур-Нижньодніпровського району та належало територіальній громаді із наступними учасниками ТОВ «Тулс», ПП «Цесія», Компанія з обмеженою відповідальністю «Емінтіа Ентер Прайзис ЛТД», ТОВ «Маркетгруп», ТОВ «Ренессанс-Клуб», ТОВ«Регіонінвестгрупп», ТОВ «Солярис».

Потім іншим ліквідатором КВРЖЕП «Лівобрежжя» Дніпропетровської міської ради ОСОБА_6 у період 2013 року укладено від імені підприємства договори купівлі-продажу майна територіальної громади, що знаходилось на балансі підприємства, із вказаними вище суб`єктами господарювання приватного права, та вказаними суб`єктами господарювання зазначене майно було зареєстровано в реєстраційній службі.

Частина коштів від продажу вказаного майна за договорами укладених ОСОБА_6 та ОСОБА_2 на рахунки комунальних підприємств не надходила.

З метою збереження майна, відшкодування завданих збитків, ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16.09.206р. по справі № 201/13115/16-к, був накладений арешт на ряд об`єктів нерухомості, які належали територіальній громаді міста Дніпропетровська, та знаходилися на балансі КП КЖЕП «Південне», у т.ч. на об`єкт, розташований по вул. Савкіна, 4 , блок 3, прим. 155; площа 90,50; зобов`язано Реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровській області внести відповідні відомості про арешт зазначеного майна до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та не вчиняти будь-які дії щодо вказаного майна до зняття арешту в установленому законом порядку.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2017р. по справі № 904/9647/16, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.05.2017р., та постановою Вищого господарського суду України від 02.08.2017р., задоволені позовні вимоги прокурора Дніпропетровської області, в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до ТОВ «Тулс», витребувано у ТОВ «Тулс» на користь територіальної громади в особі Дніпропетровської міської ради нежитлове приміщення № 155 в блоці 3, що розташоване за адресою: вул. Савкіна, 4 в м. Дніпро (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 55121712101).

Як видно з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 14.04.2020р., право власності 16.08.2017р. на нежитлове приміщення № 155 в блоці 3, що розташоване за адресою: вул . Савкіна, 4 в м. Дніпрі , зареєстроване за територіальною громадою м. Дніпра, однак у реєстрі наявні відомості про арешт указаного об`єкта на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16.09.206р. по справі № 201/13115/16-к.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Стаття 98 КПК України розкриває поняття речових доказів. Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Відповідно до ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Статтею 214 КПК України визначено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а така процесуальна заборона як арешт майна застосовується до вичерпного кола суб`єктів указаного у ст. 170 КПК України.

Відповідно до цієї норми така заборона стосується підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру. Крім того, арешт може бути накладено за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину.

Пунктом 13 листа ВССУ від 05.04.2013р. № 223-559/0/4-13 «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження» роз`яснено, що розгляд питання щодо скасування заходів забезпечення кримінального провадження здійснюється у порядку, передбаченому статтями 147, 158, 174 КПК. Слідчий суддя скасовує ці заходи забезпечення лише у випадках: визнання доводів особи, яка не була присутня при прийнятті рішення про накладення грошового стягнення, щодо безпідставності застосування такого заходу обґрунтованими. Рішення за результатами розгляду клопотання про скасування ухвали про накладення грошового стягнення оскарженню не підлягає; надходження від підозрюваного/обвинуваченого, його захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна клопотання про скасування повністю або частково арешту майна, якщо зазначені особи: 1) не були присутні при розгляді питання про арешт майна; 2) доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба; 3) доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до п. 2.6 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014р. при накладенні арешту на майно слід перевіряти наявність - належних підстав для арешту майна; - доказів, що вказують на вчинення особою чи особами, на майно яких слідчий просить накласти арешт, кримінального правопорушення; - встановлення розміру шкоди та питання щодо наявності цивільного позову, та співрозмірність обмеження права власності; - відповідність клопотання слідчого вимогам ст. 171 КПК; - чи накладається арешт на майно особи, яка не є підозрюваним у кримінальному провадженні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008р., де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "ОСОБА_5 та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 3 ст. 22 КПК України слідчий суддя під час кримінального провадження не може одночасно виконувати функції державного обвинувачення, захисту і судового розгляду. Так, функції з доведення обґрунтованості поданого клопотання, наявності підстав для його задоволення процесуальним законом покладено виключно на ініціатора такого клопотання, в даному випадку - власника майна, разом з тим сторона обвинувачення у випадку не згоди з даним клопотанням зобов`язана належним чином її теж обґрунтувати. Відтак слідчий суддя розглядає клопотання на підставі тих доказів, які слідчому судді і представлені. При цьому, жоден учасник не був позбавлений можливості надати їх безпосередньо в судовому засіданні.

Слід при цьому зазначити, що арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Говорячи про необхідність збереження арешту з метою спеціальної конфіскації та конфіскації майна, слід зазначити, що у відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 170 КК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Разом із цим, частина 5 ст. 170 КПК визначає, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Як видно з матеріалів кримінального провадження жодній особі до цього часу не оголошено підозру у цьому провадженні. Тому накладення і збереження арешту з цих підстав - неможливе.

Стороною обвинувачення у заяві, поданій слідчому судді, висловлено позицію щодо недоцільності подальшого збереження арешту.

Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом. Слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння власником належним йому майном, у зв`язку з чим вважає доцільним скасувати арешт майна.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-175, 309, 392, 532 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника Дніпровської місткої ради Маньковського Владислава Леонідовича про скасування арешту, накладеного в межах кримінального провадження № 42016040000000789, внесеного до ЄРДР 13.09.2016р. ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16.09.2016р. на нерухоме майно - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16.09.2016р. по справі № 201/13115/16-к (провадження № 1-кс/201/7954/2016) в межах кримінального провадження № 42016040000000789, внесеного до ЄРДР 13.09.2016р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України на нерухоме майно, а саме, на об`єкт, розташований по вул. Савкіна, 4, блок 3, прим. 155 ; площа 90,50.

Скасувати арешт, накладений шляхом зобов`язання Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровській області не вчиняти будь-які дії щодо вказаного майна.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя О.С. Наумова