Рішення № 89681092, 28.05.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.004666

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участі секретаря судового засідання Михалюк М.Ю., представника відповідача Дутканич Н.І., розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) 12.09.2019 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області з вимогою визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Львівській області №Ф-6899-51У від 15.05.2019 про сплату боргу (недоїмки) у сумі 21030,90. 14.02.2020 ОСОБА_1 подала заяву про збільшення позовних вимог (а.с. 135-140), також просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Львівській області (що є правонаступником Головного управління ДФС у Львівській області) від 18.11.2019 №Ф-6899-51 на загальну суму 26539,26 грн. На обґрунтування позовних вимог позивачка вказує, що 27.09.2012 на підставі рішення атестаційної палати Львівської кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури отримала свідоцтво про право на зайняття адвокатської діяльності. З 17.01.2013 перебуває на обліку в ДПІ у Залізничному районі м. Львова як самозайнята особа. Позивачка наголошує на тому, що незалежної професійної діяльності не здійснювала та не здійснює, доходу від адвокатської діяльності не отримувала; з 2009 року до 30.09.2019 працювала як найманий працівник в АТ «Банк «Фінанси та Кредит», а роботодавець нараховував та сплачував за неї єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (в розмірі не менше мінімального); вважає, що ця обставина виключає обов`язок позивачки по сплаті єдиного соціального внеску. З огляду на це просить суд визнати протиправним нарахування ЄСВ, яке здійснив контролюючий орган,

Відповідач, ГУ ДПС у Львівській області, позов не визнає; представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі з підстав, викладений у відзиві на позовну заяву (а.с. 63-66). Повідомив, що відповідно до даних інформаційної системи контролюючого органу АІС «Податковий блок» позивачка з 17.01.2013 взята на облік в органи державної податкової служби та донині перебуває на обліку як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю. Контролюючий орган стверджує, що відповідно до положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» особа, яка впродовж 2017-2019 років проводила незалежну професійну діяльність та не отримувала дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року від такої діяльності, зобов`язана визначити базу нарахування єдиного внеску, а сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Наявність трудових відносин з роботодавцем не впливає на цей обов`язок самозайнятої особи. Відповідач вважає оскаржені вимоги про сплату недоїмки законними та обґрунтованими.

Суд заслухав пояснення сторін, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі фактичні обставини справи і відповідні їм правовідносини:

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 27.09.2012 підставі рішення Львівської обласної кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури №13 від 27.09.2012 отримала свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №2038 (а.с. 28); з 17.01.2013 взята на облік в ДПІ у Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС як платник податків та зборів - фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю (а.с. 32, 68-69).

ОСОБА_1 з 2009 року працювала як найманий працівник: - з 01.07.2016 в АТ «Банк «Фінанси та кредит» заступником начальника відділу представництва в судах Західного регіону юридичного департаменту; - з 03.05.2017 юрисконсультом відділу супроводження судових проваджень щодо позовів проти Банку управління представництва в судах юридичного департаменту; - з 01.11.2017 головним юрисконсультом сектору судового провадження роздрібної заборгованості відділу по роботі з регіональними боржниками банку управління представництва в судах юридичного департаменту; - з 02.07.2018 головним юрисконсультом відділу позовної роботи в регіонах управління претензійно-позовної роботи юридичного департаменту. 30.09.2019 звільнена з АТ «Банк «Фінанси та кредит» у зв`язку із закінченням строку трудового договору. Ці обставини підтверджуються записами в трудовій книжці НОМЕР_2 (а.с.33-37, 102-103).

АТ «Банк «Фінанси та кредит» нарахував єдиний соціальний внесок на суми заробітної плати ОСОБА_1 за 2017-2018 роки, 9 місяців 2019 року, а також фактично сплатив його, що підтверджується:

- довідками про суми нарахованої заробітної плати та сплачений ЄСВ (22%) у 2017-2019 роках (а.с. 29-31);

- довідкою ГУ ПФУ у Львівській області за формою ОК-5 щодо індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 за 2009-2019 роки (а.с.168-169).

ОСОБА_1 стверджує, що в період 2017-2019 років не займалася адвокатською практикою та не отримувала доходів як фізична особа, що займається незалежною професійною діяльністю, що підтверджується серед іншого даними її податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2017-2019 роки (а.с.106-120).

Позивачка є матір`ю малолітньої дитини ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; а.с.78); в четвертому кварталі 2019 року займалася доглядом за дитиною та не працювала. Для запобігання ситуації з нарахуванням їй ЄСВ як фізичній особі, яка займається незалежною професійною діяльністю (з огляду на наявність свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю), позивачка ще до дати припинення трудового договору АТ «Банк «Фінанси та кредит» звернулася із заявою до Національної асоціації адвокатів України, котра 27.09.2019 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зупинила право ОСОБА_1 на зайняття адвокатською діяльністю (а.с.101). ОСОБА_1 повідомила про цю обставину контролюючий орган та подала заяву про припинення платника податків (а.с.104).

Головне управління ДПС у Львівській області (яке є правонаступником Головне управління ДФС у Львівській області) скерувало ОСОБА_1 такі вимоги про необхідність сплати боргу (недоїмки):

- №Ф-6899-51У від 15.05.2019, відповідно до якої станом на 30.04.2019 заборгованість ОСОБА_1 зі сплати недоїмки по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування склала 21030,90 грн. (а.с. 16);

- №Ф-6899-51 від 18.11.2019, відповідно до якої станом на 31.10.2019 заборгованість ОСОБА_1 зі сплати недоїмки по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування склала 26539,26 грн. (а.с. 141).

Як підстави винесення цих вимог контролюючий орган вказав:

- статтю 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (правова підстава);

- дані інформаційної системи органів доходів і зборів (фактична підстава).

Контролюючий орган визначив суми недоїмки з ЄСВ самостійно, що відображено в даних облікової картки позивачки як платника податків (а.с. 67).

Відповідач визнає, що позивачка в 2017-2019 роках не отримувала доходів як фізична особа, що займається незалежною професійною діяльністю (адвокат).

Сума 26539,26 грн. ЄСВ нарахована контролюючим органом наростаючим підсумком за період 2017, 2018, три квартали 2019 року та включає в себе попередньо визначену суму 21030,90 грн., що була нарахована за період 2017, 2018, перший квартал 2019 року.

При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами:

Відповідно до норм статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до визначень, наведених в статті 14 Податкового кодексу України:

- працівник - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону (підпункті 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

- самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності;

- незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб (підпункті 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076-VI).

Згідно з статтею 1 Закону №5076-VI: - адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; - адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до статті 13 Закону №5076-VI адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон №2464-VI, в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2464-VI:

- єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2);

- недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом (пункт 6);

- застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (пункт 3);

- страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок (пункт 10).

Відповідно частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є:

1) підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

5) особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до приписів статті 9 Закону №2464-VI:

- єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі (частина перша);

- обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (частина друга);

- платники єдиного внеску, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року (частина восьма).

Згідно з частиною п`ятою статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та абзацу першого пункту 2 частини першої статті 7 №2464-VI єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

З 01.01.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII, відповідно до якого внесено зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», зокрема, у частину першу статті 7, а саме: - у пункті 2 перше речення абзацу другого пункту слова «має право самостійно» замінено словом «зобов`язаний».

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При вирішенні цього спору суд враховує такі висновки Верховного Суду:

- « …особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає ГУ ДФС, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску», постанова від 27.11.2019 у справі №160/3114/19;

- «…особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем», постанова від 04.12.2019 у справі № 440/2149/19.

Суд, застосовуючи наведені вище норми права до фактичних обставин цієї справи, керується такими міркуваннями:

ОСОБА_1 27.09.2012 отримала свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №2038 та зареєстрована в контролюючому органі як платник податків та зборів; в періоді, охопленому предметом цього спору (2017, 2018, І-ІІІ квартали 2019), не займалася адвокатською діяльністю та не отримувала від неї доходу.

Відповідно до пункту 5) частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, серед іншого, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, юридичну практику, в тому числі адвокатську, та отримують дохід від цієї діяльності. Адвокатом є фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність та в контексті податкового законодавства вважається самозайнятою особою. Відповідно до норм Закону №2464-VI необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, дохід від адвокатської діяльності є базою для нарахування єдиного соціального внеску, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство з 01.01.2017 встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Контролюючий орган, враховуючи наведені нормативні положення та фактичні обставини справи (перебування позивачки на обліку як фізичної особи, яка займається незалежною професійною діяльністю) дійшов висновку про необхідність нарахування ОСОБА_1 ЄСВ у розмірі мінімального страхового внеску на місяць. Цей висновок став підставою для прийняття контролюючим органом оскаржених вимог про сплату ОСОБА_1 нарахованих ним сум ЄСВ за період, що охоплює 2017, 2018, три квартали 2019 року.

Водночас контролюючий орган не врахував, що в охоплений предметом цього спору період (2017, 2018, І-ІІІ квартали 2019) ОСОБА_1 працювала як найманий працівник на підставі трудового договору в АТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Абзац другий пункту першого статті 4 №2464-VI визначає, що платниками єдиного внеску є також роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством. При цьому зазначені роботодавці під час кожної виплати заробітної плати, на її суму нараховують єдиний внесок. Обов`язок таких роботодавців одночасно з видачею заробітної плати сплатити нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників.

Суд встановив, що АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в період з січня 2017 по вересень 2019 року щомісяця нараховував на суму заробітної плати ОСОБА_1 22% єдиного соціального внеску та сплачував цю суму до бюджету. Отже, в період з 01.01.2017 по 31.09.2019 ОСОБА_1 була найманим працівником та застрахованою особою, а отже платником єдиного соціального внеску за неї був роботодавець/страхувальник АТ «Банк «Фінанси та Кредит».

При прийнятті рішення суд враховує правові висновки Верховного Суду щодо тлумачення та застосування норм Закону №2464-VI, відповідно до яких одночасна сплата єдиного соціального внеску безпосередньо особою (як такою, що провадить незалежну професійну діяльність) та її роботодавцем як страхувальником спричинить подвійну сплату цього внеску, що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

З огляду на те, що єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за спірний період ( 2017 , 2018, три квартали 2019 року) за ОСОБА_1 як найманого працівника сплатив її роботодавець як страхувальник, суд вважає протиправним повторне нарахування контролюючим органом недоїмки по ЄСВ за цей самий період позивачці як самозайнятій особі.

Підсумовуючи свої висновки суд дійшов переконання, що оскаржені вимоги №Ф-6899-51У від 15.05.2019, №Ф-6899-51 від 18.11.2019 про необхідність сплати ОСОБА_1 недоїмки з єдиного соціального внеску є незаконними та необґрунтованими, ці рішення відповідачем прийнято нерозсудливо та непропорційно. Оскільки оскаржені рішення суб`єкта владних повноважень не відповідають критеріям правомірного рішення, що визначені частиною другою статті 2 КАС України, такі слід скасувати як протиправні.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України та враховуючи обґрунтованість позовних вимог суд стягує на користь позивачки суми сплаченого нею судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 295, п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення», пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Львівській області:

- від 15.05.2019 №Ф-6899-51У про сплату боргу (недоїмки) в сумі 21030,90 грн.;

- від 18.11.2019 №Ф-6899-51 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 26539,26 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (79003, Львівська область, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35, ідентифікаційний код 43143039) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1417 (одна тисяча чотириста сімнадцять) гривень 10 коп.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня з дня складення його повного тексту. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 09.06.2020.

Суддя Москаль Р.М.