Ухвала суду № 89675804, 29.05.2020, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 1-кс/537/521/2020

Справа № 537/947/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2020 року м. Кременчук

Слідчий суддя Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області Мурашова Н.В., за участі секретаря Мєняйлова О.О., прокурора Замулка О.А., слідчого Скиби А.А., підозрюваної ОСОБА_1 та її захисника адвоката Кононенка В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кременчук в кримінальному провадженні №12020170110000118, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.01.2020 року, клопотання заступника начальника СВ ВП №1 Кременчуцького ВП ГУНП в Полтавській області Новосельця Є.В. щодо підозрюваної

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кременчук Полтавської області, громадянки України, неодруженої, без освіти, яка є пенсіонером, зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судима,

про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою,

в с т а н о в и в :

29.05.2020 року до суду звернувся слідчий СВ ВП №1 Кременчуцького ВП ГУНП в Полтавській області Новоселець Є.В. з клопотанням, погодженим з прокурором Кременчуцької місцевої прокуратури Замулко О.А., про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_1 .

В обґрунтування клопотання зазначено, що СВ ВП №1 Кременчуцького ВП ГУНП в Полтавській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 20.01.2020 року за №12020170110000118 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 , діючи з протиправним умислом, спрямованим на незаконне зберігання з метою збуту і незаконний збут наркотичного засобу метадон, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді порушення правового режиму обігу наркотичних засобів і бажаючи їх настання, за невстановлених обставин придбала наркотичний засіб метадон та зберігала за місцем свого фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

27.05.2020 року в період часу з 12 год.15 хв. по 13 год. 08 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем свого фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , реалізуючи свій злочинний умисел, діючи за попередньою змовою з громадянином ОСОБА_2 , керуючись корисливими мотивами, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, за грошові кошти в сумі 1000 грн. збула ОСОБА_2 - 3 (три) полімерні пакети на скорозшивачі з кристалічною речовиною метадон та 5 (п`ять) паперових згортків з наркотичним засобом метадон, загальною масою 0,2248 г., для збуту зазначеного наркотичного засобу третій особі ( ОСОБА_3 ).

Цього ж дня, під час проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, о 13 год. 08 хв. за адресою: м. Кременчук, вул. Чорноморська, буд. 25, працівниками ВП №1 Кременчуцького ВП ГУ НП в Полтавській області вилучено у ОСОБА_4 3 (три) полімерні пакети на скорозшивачі з кристалічною речовиною метадон та 5 (п`ять) паперових згортків з наркотичним засобом метадон.

28.05.2020 року за вказаним фактом ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.307 КК України, а саме у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та збуті наркотичного засобу, за попередньою змовою групою осіб.

Підозра ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду грошових коштів від 27.05.2020 року; протоколом огляду від 27.05.2020 року; висновком судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів Полтавського НДЕКЦ № 1224 від 28.05.2020 року; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 27.05.2020 р.; протоколом обшуку від 27.05.2020 за адресою: АДРЕСА_2 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 28.05.2020 р.; протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 28.05.2020 р.; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 28.05.2020 р. ; протоколом допитом свідка ОСОБА_3 від 28.05.2020 р.; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 28.05.2020 р.; повідомленням про підозру ОСОБА_2 від 28.05.2020 р.

В обґрунтування наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, із врахуванням обставин, встановлених в ст.178 КПК України, слідчим зазначено наступне.

ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речових, їх аналогів чи прекурсорів, за яке законом передбачене максимальне покарання у виді 10 років позбавлення волі із конфіскацією майна.

Підозрювана ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, усвідомлюючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень та невідворотність покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін строком до 10 років з конфіскацією майна.

ОСОБА_1 може незаконно впливати на свідків, які приймали участь в проведенні слідчих дій, а тому перебуваючи на волі може шляхом вмовлянь чи погроз вплинути на них для зміни чи спотворення ними показань щодо обставин вчинення злочину, або взагалі до відмови від дачі показань в суді.

Також ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення зважаючи на її схильність до антисоціальної поведінки, відсутність постійного джерела доходу та місця роботи, відсутність міцних соціальних зв`язків, враховуючи, що підозрювана заробляла на життя збутом наркотичних речовин.

Слідчий просив не застосовувати до ОСОБА_1 більш м`які запобіжні заходи, оскільки ними не може бути забезпечена належна процесуальна поведінка підозрюваної.

Тому слідчий просив застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.

В судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали клопотання з мотивів, що викладені в ньому. За наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, з врахуванням обставин, передбачених ст.178 КПК України, які характеризують особу, просили застосувати щодо ОСОБА_1 , підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, запобіжний захід тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави, оскільки менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти вказаним в клопотанні ризикам.

Підозрювана ОСОБА_1 та її захисник Кононенко В.А. в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу тримання під вартою. Вказували на необґрунтованість пред`явленої підозри. Стверджували, що відсутні ризики, встановлені в ст.177 КПК України, для застосування щодо ОСОБА_1 найсуворішого запобіжного заходу. Вказували, що ОСОБА_1 є особою похилого віку, має хронічні захворювання, проживає разом зі своєї сім`єю – дітьми та онуками, потребує за станом здоров`я постійного догляду, що унеможливлює перебування в умовах установи попереднього ув`язнення.

При розгляді клопотання слідчим суддею з пояснень підозрюваної ОСОБА_1 встановлено, що вона показання дає добровільно, до неї не застосовувалося насильство з боку працівників правоохоронних органів.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали, додані до клопотання, слідчий суддя встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 20.01.2020 року до ЄРДР за №12020170110000118 внесено відомості про злочини за ознаками ч.1 ст.307, ч.2 ст.307 КК України наступного змісту: «До ВП №1 Кременчуцького ВП ГУНП в Полтавській області надійшло повідомлення від ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про те, що 20.01.2020 року близько 14 год. йому стало відомо, що невідома особа на території Крюківського району м. Кременчука займається незаконним виготовленням та збутом наркотичної речовини» та «21.05.2020 р. близько 12 год. 45 хв. поблизу будинку 52/12 по вул. Космонавтів в м. АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , добровільно видав 2 полімерні пакети на скоросшивачі з кристалічною речовиною білого кольору, ззовні схожою на наркотичний засіб», а також «27.05.2020 року близько 13 год. 09 хв. біля буд.25 по вул. Чорноморська в м. Кременчук, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ур ІНФОРМАЦІЯ_4 м. Кременчука, українець, громадянин України, освіта середня, раніше не судимий, проживаючий АДРЕСА_3 , добровільно видав 3 полімерні пакети на скоросшивачі з кристалічною речовиною ззовні схожою на наркотичний засіб «метадон» та 5 паперових згортків з кристалічною речовиною ззовні схожою на наркотичний засіб «метадон». Зі слів ОСОБА_3 встановлено, що в пакетах знаходиться наркотична речовина «метадон», яку він придбав кілька хвилин тому в ході проведення оперативної закупівлі».

28.05.2020 року за вказаним фактом, що мав місце 27.05.2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого умисного злочину у сфері обігу наркотичних засобів, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, а саме у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та збуті наркотичного засобу метадону, за попередньою змовою групою осіб.

Згідно положень ст. 129 Конституції України проголошено, що однією з основних засад судочинства є законність.

Частиною 2 ст.29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду, і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. Тримання особи під вартою може бути застосовано лише як тимчасовий запобіжний захід у разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи припинити його.

Конституційний Суд України неодноразово вказував на те, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які визначені в законі (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011). Обмеження конституційного права на свободу та особисту недоторканність має здійснюватися з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина.

Статтею 131 КПК України встановлено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є, крім іншого, також запобіжні заходи.

Відповідно до ч.1 ст.176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов`язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.

Згідно ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини.

Досудовим слідством зібрані докази на підтвердження причетності ОСОБА_1 до кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КПК України, в якому вона підозрюється, а саме протокол огляду грошових коштів від 27.05.2020 р.; протокол огляду покупця від 27.05.2020 р.; висновок експерта Полтавського НДЕКЦ №1224 від 28.05.2020 р., що надані на дослідження кристалічні речовини білого кольору в трьох прозорих полімерних пакетах та п`яти паперових згортках містять метадон, який віднесений до наркотичних засобів, обіг яких обмежено. Маса метадону становить 0,2248 г.; протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 27.05.2020 р., а саме ОСОБА_2 ; протокол обшуку від 27.05.2020 р. за адресою АДРЕСА_2 , за місцем проживання ОСОБА_1 , де вилучено пакети з кристалічної речовиною білого кольору, телефони, грошові кошти, які видавались закупному для проведення оперативної закупівлі; протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 27.05.2020 р., а саме ОСОБА_1 ; протокол допиту свідка ОСОБА_5 , який був понятим при затриманні ОСОБА_2 , протокол допиту свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які були понятими, під час оперативної закупки 27.05.2020 р.; протокол допиту свідка ОСОБА_3 від 28.05.2020 р., який 27.05.2020 р. близько 11:00 год. проводив оперативну закупівлю наркотичного засобу метадон у ОСОБА_2 , повідомленням про підозру ОСОБА_2 .

У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Матеріали кримінального провадження, на які посилалися прокурор, слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру ОСОБА_1 у вчиненні злочину обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність її вини, як на те посилається сторона обвинувачення, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваної запобіжного заходу. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ. Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14.03.1984 року Суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Всі інші питання – фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікація дій, питання винуватості чи не винуватості в скоєні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу – судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.

Підставою застосування запобіжного заходу згідно з ч.2 ст.177 КПК України крім обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, є також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Слідчий у своєму клопотанні посилається на ту обставину, що ОСОБА_1 вчинила тяжке кримінальне правопорушення, за яке санкцією ч.2 ст.307 КК України передбачене максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна, а тому на підставі даної обставини їй слід обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Проте, дана позиція сторони обвинувачення суперечить сталій практиці Європейського суду з прав людини. Зокрема, згідно положень ст.5 Конвенції, та правової позиції ЄСПЛ у рішенні від 12.01.2012 у справі «Тодоров проти України», відповідно до якої «... тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою...».

В ст. 178 КПК України встановлені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу.

Так, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї .

Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення з-під варти. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду. При цьому, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

При вирішенні питання щодо обрання підозрюваній найсуворішого запобіжного заходу, слідчий суддя з дотриманням положень ст.178 КПК України враховує особу ОСОБА_1 .

Так, ОСОБА_1 – пенсіонер, особа похилого віку, 75 років, має хронічні захворювання, перебуває на диспансерному обліку, що підтверджено довідкою КНМП "Центр первинної медико-санітарної допомоги №2" м. Кременчук від 28.05.2020 року №21, раніше не судима, вперше притягається до кримінальної відповідальності. Фактично проживає разом з дітьми та онуками, що вказує на стійки соціальні зв`язки, наявність легального джерела доходу. Це спростовує твердження сторони обвинувачення про наявність ризиків вчинення ОСОБА_1 нового злочину, переховування від слідства.

ОСОБА_1 стверджувала, що не бачила і не знає свідка закупного, а тому не може чинити на нього тиск.

ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання та фактичне постійне місце проживання за адресою АДРЕСА_2 , де вона проживає з дітьми та онуками. Будинок за адресою АДРЕСА_1 , де прописана ОСОБА_1 належить на праві власності ОСОБА_10 , яка є донькою підозрюваної. Власник будинку ОСОБА_10 надала письмову згоду на можливість застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу домашнього арешту в належному їй житловому приміщенні.

За місцем фактичного проживання на ОСОБА_1 не надходило скарг, заяв, повідомлень про порушення громадського порядку до органу місцевого самоврядування. На обліку в наркологічному чи психіатричному диспансерах ОСОБА_1 не перебуває.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не застосувавши запобіжний захід. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання її винуватою, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, спростовують доводи захисту про відсутність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України.

Прокурором та слідчим не наведено обґрунтованих підстав вважати неможливим застосування до підозрюваної ОСОБА_1 більш м`яких запобіжних заходів з урахуванням обставин, передбачених ст.178 КПК України, щодо даних про її особу, в їх сукупності.

В ст.183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з ч. 3 ст. 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 ч. 1 цієї статті (тобто, наявність обґрунтованої підозри, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України), але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 ч. 1 цієї статті (тобто, недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним в клопотанні), слідчий суддя має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений в клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені ч. 5 цієї статті, необхідність покладання яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

З огляду на наведене, слідчий суддя вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_1 , у зв`язку з відсутністю в клопотанні належного обґрунтування стороною обвинувачення обрання відносно підозрюваної запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, який є найбільш суворим видом із п`яти видів запобіжних заходів, визначених в ст. 176 КПК України.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишити житло цілодобово або у певний період. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

З метою забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків, а також з урахуванням вказаного вище ризику, тяжкість покарання, що загрожує їй в разі визнання винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється, слідчий суддя вважає можливим застосувати до ОСОБА_1 більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначено в клопотанні, у виді домашнього арешту, який полягає в забороні підозрюваній цілодобово залишати житло за місцем її реєстрації без дозволу прокурора, слідчого, слідчого судді, суду, оскільки прокурор, слідчий не довели недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання вказаного ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Слідчий суддя вважає, що запобігання встановленим під час розгляду клопотання ризикам можливе не лише при умові тримання ОСОБА_1 під вартою і вважає достатнім для досягнення вказаної мети застосування до неї більш м`якого запобіжного заходу, а саме, - цілодобовий домашній арешт за зареєстрованим місцем її проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в межах строку досудового розслідування, до 27.07.2020 року включно, з покладанням обов`язків, передбачених в ст. 194 КПК України.

На підставі ст.194 КПК України слідчий суддя вважає за необхідне зобов`язати підозрювану прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду; не відлучатись із населеного пункту, в якому вона проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування із свідками, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну у разі їх наявності; носити електронний засіб контролю.

На переконання слідчого судді, саме такий запобіжний захід як домашній арешт та обсяг покладених на підозрюваного обов`язків зможе забезпечити виконання підозрюваною процесуальних обов`язків, зазначених в ст. 177 КПК України.

Таким чином слідчий суддя не вбачає підстав для задоволення клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваної ОСОБА_1 запобіжного заходу тримання під вартою.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 176, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 198, 376, 492 КПК України, слідчий суддя

п о с т а н о в и в :

Відмовити в задоволенні клопотання заступника начальника СВ ВП №1 Кременчуцького ВП ГУНП в Полтавській області Новосельця Є.В. про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваної ОСОБА_1 .

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_1 запобіжний захід у виді домашнього арешту, який полягає у забороні цілодобово залишати житло за місцем її реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , в межах строку досудового розслідування строком до 27.07.2020 року включно.

Покласти на підозрювану ОСОБА_1 на підставі ч.5 ст.194 КПК України обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;

- не відлучатися із м. Кременчук без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_5 у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну у разі їх наявності;

- носити електронний засіб контролю.

Роз`яснити підозрюваній ОСОБА_1 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники Національної поліції України з метою контролю за її поведінкою мають право з`являтися в житло, під арештом в якому вона перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї обов`язків.

Роз`яснити підозрюваній ОСОБА_1 , що у разі невиконання покладених на неї обов`язків до неї може бути застосовано більш суворий запобіжний захід.

Підозрювану ОСОБА_1 , яка була затримана 27.05.2020 року, негайно звільнити з-під варти та зобов`язати невідкладно прибути до місця свого проживання, яке їй заборонено залишати цілодобово.

Ухвалу направити для виконання в частині застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту через слідчого СВ ВП № 1 Кременчуцького ВП ГУНП в Полтавській області Скибу А.А. органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваної.

Строк дії ухвали до 27.07.2020 року включно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Повний текст ухвали складений і оголошений 29.05.2020 року о 20 год. 10 хв.

Слідчий суддя Мурашова Н.В.