Рішення № 89674676, 05.06.2020, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.06.2020 Справа № 905/615/20

за позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ:40075815, адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" (код ЄДРПОУ: 40081237, адреса: 49038, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 108),

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" (код ЄДРПОУ: 00191129, адреса: 87504, Донецька область,м. Маріуполь, вул. Левченка, буд. 1)

про: стягнення 133935,00 грн., -

суддя Величко Н.В.

без виклику сторін, -

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Придніпровська залізниця” звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" про стягнення 133935,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в жовтні 2019 відповідачем за залізничною накладною №52137825 зі станції Маріуполь - сортувальний Донецької залізниці було відправлено вантаж на станцію Чорноморськ–Порт-експорт Одеської залізниці. На станції Пологи Придніпровської залізниці під час перевірки маси вантажу вагона №56690472 було встановлено, що маса вантажу, вказана в залізничній накладній №52137825 у графі “маса вантажу в кг, визначена відправником” - 69900 кг, не відповідає фактичній масі вантажу – 67470 кг., у зв`язку з чим відповідно до ст.129 Статуту залізниць та п.4 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту від 28.05.2002 №334, складено комерційний акт №463003/384 від 21.10.2019. Посилаючись на ст.ст.118,122 Статуту залізниць, позивач вказує, що неправильне зазначення у накладній маси вантажу є підставою для стягнення з відповідача штрафу у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

На підтвердження позовних вимог надано суду: залізнична накладна №52137825, комерційний акт №463003/384 від 21.10.2019, комерційний акт №463003/384/21 від 21.10.2019 із заповненим розділом «є»; акти загальної форми №23856 від 20.10.2019, №960/1П від 20.10.2019, №2411/В від 21.10.2019; акти загальної форми АРМ ПКО №23857 від 21.10.2019; протокол зважування вагону від 21.10.2019 на станції Пологи Придніпровської залізниці; технічний паспорт на засіб ваговимірювальної техніки №089 станції Пологи; розрахунок суми позовних вимог; накази №419/ОС від 03.09.2019, №136 від 17.09.2019; посадова та робоча інструкція працівників станції Пологи; витяг з книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах (Форма ГУ-78) ст. Пологи Придніпровської залізниці; витяг з книги телеграм (Форма ДУ-58) ст. Пологи Придніпровської залізниці; телеграми №1805 від 20.10.2019, №1815 від 21.10.2019, які долучено до матеріалів справи.

З дотриманням приписів ст.6 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/615/20 визначено суддю Величко Н.В.

Ухвалою суду від 07.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 905/615/20; визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; відповідачу встановлено строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання суду відзиву на позов; запропоновано позивачу у строк до п`яти днів з дня отримання відзиву надати суду відповідь на відзив (за наявності).

Така ухвала отримана позивачем - 14.04.2020, відповідачем – 14.04.2020, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

07.05.2020 на офіційну електронну адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №905/615/20 від 05.05.2020 (вх.04-18/1574), у якому останній проти задоволення позовних вимог заперечив.

Посилається на те, що відповідно до умов договору від 14.02.2018 № 00039/ЦТЛ-2018 у жовтні 2019 року ПрАТ «ММК ім..Ілліча» на підставі залізничної накладної № 52137825 відправив вагони №№ 52725033, 56690472, 53548210, 56660061 з вантажем (чугун передільний рядовий) зі станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці на станцію Чорноморськ-Порт-Експорт Одеської залізниці. Під час оформлення перевізних документів відповідач у відомості вагонів до накладної визначив номер вагону, залученого до перевезення вантажу – 56690472, маса вантажу у вагоні – 69900 кг. Як зазначено у графі 28 вказаної накладної, вантаж було завантажено у вагон відповідачем, як вантажовідправником, і ним же визначено спосіб визначення маси вантажу – на вагонних 150 т. вагах, про що зазначено у графі 26 накладної.

Звертає увагу, що маса вантажу згідно графи 24 залізничної накладної №52137825 становить 279300 кг. У даному випадку відправка була групова/маршрутна, тому і маса вантажу у накладній вказана загальна – 279300 кг.

На переконання відповідача, задля визначення правильності внесення відомостей у графу 24 «Маса вантажу», позивач мав перевірити масу вантажу всієї відправки (тобто у чотирьох вагонах) та тільки у випадку неспівпадіння даних у накладній з результатами перевірки всіх чотирьох вагонів скласти комерційний акт.

Вважає, що перевірка маси вантажу одного вагону з групи вагонів не дає підстав залізниці стверджувати, що у графі 24 «Маса вантажу» неправильно вказані дані, а тому і відсутні підстави для застосування ст.ст. 24, 122 Статуту залізниць і стягнення з Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" заявленої суми штрафу.

Згідно журналу обліку вхідної електронної пошти Господарського суду Донецької області, вказаний відзив на позовну заяву у вигляді файлу, скріплено електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", про що відділом аналітичного та інформаційного забезпечення Господарського суду Донецької області складено довідку.

Відповідно до п.17.1, п.17.3 "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюється в паперовій формі; розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі.

Положеннями ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Отже, електронний лист є офіційним, якщо містить вкладення з текстом офіційного документа у вигляді файлу, скріпленого електронним цифровим підписом.

Згідно акту №50 від 07.05.2020 відділу аналітичного та інформаційного забезпечення Господарського суду Донецької області, під час перевірки документів, надісланих електронною поштою 07.05.2020 представником відповідача не виявлено доказів надсилання відзиву на адресу позивача та оригіналів поштових квитанції.

15.05.2020 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву №905/615/20 від 05.05.2020 (вх.8989/20), того ж змісту, з додатками згідно переліку, в тому числі документальне підтвердження направлення копії відзиву на позовну заяву позивачу листом з описом вкладення.

Частиною першою статті 251 ГПК України встановлено, що відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 ГПК України.

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ст.ст.113, 118 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ухвалу суду від 07.04.2020 про відкриття провадження у справі № 905/615/20 отримав 14.04.2020, тому, з огляду на наведені приписи законодавства та вимог ухвали від 07.04.2020, відповідач мав подати суду відзив на позовну заяву і всі можливі докази у строк до 29.04.2020 включно, у тому числі шляхом направлення поштою та/або шляхом направлення таких документів на офіційну електронну адресу суду.

Суд враховує, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", що набув сили 02.04.2020, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, а саме, розділ Х "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 4 такого змісту: "4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційного скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 N 291, від 04.05.2020 N 343 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", якими продовжено карантин на території України до 22 травня 2020 року.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 N 392 дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", продовжено на всій території України з урахуванням епідемічної ситуації в регіоні з 22 травня 2020 року до 22 червня 2020 року.

Отже, законодавець встановив, що перебіг процесуальних строків залежить від настання події - скасування карантину в Україні.

Ця правова ситуація відповідає приписам ст. 116 ГПК України (початок і закінчення процесуальних строків), якою визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Приймаючи до уваги вищенаведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для прийняття та долучення відзиву на позовну заяву до матеріалів справи.

18.05.2020 від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив №13-04/174 від 15.05.2020 (вх.№9081/20), в якій відхилено доводи відповідача, позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Суд враховує, що дана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, яке призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Пунктом 10 частини 3 статті 2 цього Кодексу серед основних засад (принципів) господарського судочинства визначено розумність строків розгляду справи судом.

Застосовуючи згідно статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.10.2019 Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" зі станції Маріуполь - Сортувальний Донецької залізниці відправлено за залізничною накладною №52137825 у вагоні №56690472 вантаж (чугун передільний рядовий) на станцію Чорноморськ–Порт-експорт Одеської залізниці, вантажоодержувач – Чорноморська фірма Державне підприємство "Адміністрація морський портів України" по дорученню ПАТ "Метінвест-Шіппінг"

При оформленні залізничної накладної №52137825 маса вантажу визначена вантажовідправником, що підтверджується графою 24 перевізного документу, відповідачем вказано масу вантажу, завантаження проводилося вантажовідправником, про що свідчить відмітка у графі 28 накладної.

В накладній також відображено, що вантаж завантажено навалом, вантаж розміщено й закріплено згідно п.5.5 гл.3 Додатка 3 до СМГС (графа 20 накладної).

Згідно п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

З матеріалів справи вбачається, що на ст. Пологи Придніпровської залізниці на підставі актів загальної форми №23856 від 20.10.2019, №23857 від 21.10.2019 було проведено контрольне зважування вагона №56690472 на справних вагонних вагах №089, прийнятих до обліку СП "Запорізька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця", під час якого було виявлено невідповідність фактичної маси вантажу у вищезазначеному вагоні з масою вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній №52137825, про що складено комерційний акт № №463003/384 від 21.10.2019. Згідно з розділом “Д” якого зафіксовано, що при контрольному зважуванні вагону №56690472 у присутності виконуючого обов`язки заступника начальника станції - Тютюнник ОСОБА_1 , агента з розшуку – ОСОБА_2 , комерційного агента – ОСОБА_3 , на справних 150 т. електронних вагонних вагах №089 ст.Пологи, що пройшли держповірку 04.09.2019, та виявлено: маса брутто вагона – 90320 кг, тара вагона з перевізного документу – 22850 кг, масу вантажу нетто за перевізним документом – 69900 кг, фактична маса вантажу нетто 67470 кг., що менше маси вказаної в документі на 2430 кг.

Навантаження вантажу навалом, виїмки, заглиблення відсутні, окреслення навантаження без порушень, вантаж не маркований, в перевізному документі маркування не значиться. В перевізному документі в графі 7 зазначено: вантаж перевозиться у супроводі провідника відправника; розвантажувальні люки зачинені на запірний механізм; перекосу кузова немає, люки зачинені; вагон в технічному стані справний; дано оперативне повідомлення.

Згідно технічного паспорту ваг №089 станції Пологи Придніпровської залізниці, дата прийняття ЗВВТ в експлуатацію – 26.10.2007, міжповірочний інтервал ЗВВТ становить 6 місяців, інтервал між оглядами-перевірками - 3 місяці, відміткою у паспорті підтверджено, що остання державна повірка ваг здійснена 04.09.2019р. Тобто ваги, на яких проводилось контрольне переважування вантажу, проходили своєчасну перевірку та повірку.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 64 та ч. 3 ст. 65 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство, як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власником (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов`язків між працівниками підприємства.

Отже, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів, і такими доказами можуть підтверджуватися повноваження осіб на підписання комерційного акта.

Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.05.2018 у справі №916/2001/17 та від 23.06.2018 у справі №916/1993/17, від 23.11.2018 у справі №916/2450/17.

Відповідно до п. 10 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644, зі змінами, внесеними відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 року №138, передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Отже п. 10 Правил складання актів на виконання ст. 29 Статуту залізниць України визначено імперативно частину суб`єктного складу працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів: начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також передбачено можливість участі в складенні комерційного акта одержувача вантажу, якщо він брав участь у перевірці, або інших працівників залізниці.

Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2018 у справі №910/3930/17 та від 18.06.2018 у справі №910/11397/17, від 23.11.2018 у справі №916/2450/17.

Судом встановлено, що комерційний акт №463003/384 від 21.10.2019 складений та підписаний виконуючим обов`язків заступника начальника станції - ОСОБА_4 , агентом з розшуку – ОСОБА_2 , комерційним агентом – ОСОБА_3

В матеріалах справи міститься наказ №491/ОС від 03.09.2019 про покладення виконання обов`язків заступника начальника ст. Пологи на ОСОБА_4 та наказ №136 від 17.09.2019 щодо призначення відповідальних працівників ст. Пологи бути уповноваженими особами на підписання від імені залізниці комерційних актів; робоча інструкція агента з розшуку вантажу та багажу - ОСОБА_2 ; посадова інструкцію комерційного агента – ОСОБА_3 .

Суд відзначає, що начальник станції (його заступник) та начальник вантажного району має повноваження на підписання комерційних актів в силу прямої вказівки в п.10 Правил складання актів.

Правильність оформлення комерційного акту та його дійсність сторонами не заперечується.

Отже, комерційний акт №463003/384 від 21.10.2019 підписаний належними особами у відповідності до п. 10 Правил складання актів.

Комерційний акт №463003/384 від 21.10.2019 за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правилам складання актів, а тому приймається судом в якості належного доказу на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, фактичній масі вантажу.

Відповідно до п. 12 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 № 334, якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі “Є” комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: “Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено”. Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається. При невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт.

Комерційний акт №463003/384 від 21.10.2019 було зареєстровано на станції призначення Чорноморськ–Порт-експорт Одеської залізниці під №463003/384/21. Судом встановлено, що розділ “Є” комерційного акту №№463003/384/21 містить відмітку станції призначення “Під час перевірки вантажу різниці проти цього акта не виявлено”, яка засвідчена штемпелем станції і підписами начальником станції, начальником вантажного району, працівником станції, одержувачем.

Посилаючись на положення статей 118 та 122 Статуту залізниць України, позивач розрахував та пред`явив до стягнення з відповідача штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати у розмірі 133935,00 грн. за невірно зазначену масу вантажу у перевізному документі.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (ст.86 ГПК України).

Огляд норм чинного законодавства свідчить про наступне.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) зобов`язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України (далі – ГК України).

Як встановлено ч.3 ст. 909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Як зазначено в ст.6 глави 1 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Відповідно до ч.1 ст. 909 ЦК України та ч. 1 ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ч.2 ст. 908 ЦК України та ч. 5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту).

Статтею 37 Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Згідно з пунктом 1.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 (надалі - Правила), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред`явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001р. №542, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.09.2001р. за №798/5989). У відповідності до цих Правил накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП)). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.

Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем (частина 1 пункту 1.2 Правил).

Пунктом 1.3 Правил визначено, що усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов`язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.

Згідно з пунктом 2.1 вказаних Правил оформлення перевізних документів, вантажовідправник при заповненні комплекту перевізних документів повинен вказати масу вантажу у кілограмах.

Пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів визначено, що представник відправника у графі 55 накладної “Правильність внесених відомостей підтверджую” вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.

Згідно з ст. 24 Статуту залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Пунктом 22 Правил видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083 передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Відповідно до п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Як вже встановлено судом і відповідачем не заперечується, правильність внесених до накладної №52137825 відомостей, як це передбачено пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів, в тому числі щодо маси вантажу, своїм підписом підтвердив представник відправника штабелювальник ОСОБА_5 , “ЕЦП” 19.10.2019.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Згідно ч. 1 ст.129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Отже, допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем, в розумінні ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України, є належно складені працівниками залізниці комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу, який було здано до перевезення залізницею.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/2339/17

Суд відзначає, що спірний вантаж прибув у завантаженому засобами відправника вагоні № 56690472, порушень та поглиблень немає, перекосу кузова немає, люка закриті, вагон у технічному стані справний.

Викладені обставини підтверджують факт неправильного зазначення маси вантажу відправником в накладній. В матеріалах справи відсутні та сторонами не надано жодних доказів, які б свідчили про намагання оскаржити відомості викладені у комерційному акті.

Згідно з п.5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 за № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 № 863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно із ст. 122 Статуту за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.

Відповідно до ст. 118 Статуту штраф підлягає стягненню у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

При застосуванні статей 118 та 122 Статуту суд враховує, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитки.

Провізна плата за перевезення вантажу у спірному вагоні складає 26787,00 грн., штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення складає 133935,00 грн.

Позивачем до стягнення з відповідача пред`явлено саме такий розмір штрафу.

Оскільки саме відповідач, як вантажовідправник, визначає масу вантажу, заповнює і підписує накладну, яка є основним перевізним документом, який надається залізниці відправником разом з вантажем, і є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, а згідно статті 24 Статуту саме вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, то вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Отже, тягар доказування (доведення обставин справи) покладається законом на сторону, яка висуває певні вимоги або заявляє заперечення. І в даному випадку цей обов`язок позивачем виконаний. Відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами доводи позивача.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про задоволення позову Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця", м. Дніпро та стягнення з Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча", м. Маріуполь штрафу у розмірі 133935,00 грн. за неправильне зазначення маси відправлено вантажу.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача повністю.

Керуючись статтями 73 - 80, 129, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" (код ЄДРПОУ: 00191129, адреса: 87504, Донецька область,м. Маріуполь, вул. Левченка, буд. 1) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815, адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" (код ЄДРПОУ 40081237, адреса: 49038, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 108) штраф у розмірі 133935,00 грн. та відшкодування сплаченого судового збору у сумі 2102,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області.

Повний текст рішення підписано 05.06.2020.

Суддя Н.В. Величко