Рішення № 89673796, 04.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/829

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2020 року м. Київ № 640/3694/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Клочкової Н.В., розглянувши рза правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рентспецтех"

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Рентспецтех" (далі - Позивач або ТОВ "Рентспецтех") із позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - Відповідач або ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить суд визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення - рішення від 20 грудня 2019 року № 1852615572, №1842615572.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив про безпідставність та необґрунтованість висновків контролюючого органу, які викладені в акті перевірки та стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, зокрема, твердження щодо порушення ТОВ "Рентспецтех" податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій із Товариством з обмеженою відповідальністю "Марксвел" (код ЄДРПОУ 42098305) (далі - ТОВ "Марксвел") є хибними та не підтверджені належними доказами. Посилався на реальність господарських операцій з вказаним контрагентом у період, що перевірявся, просить визнати оскаржувані податкові повідомлення - рішення протиправними та скасувати їх.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Вказаною ухвалою суду Відповідачу надано двадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали протягом якого останній може надати відзив на позовну заяву.

У встановлений строк, представником ГУ ДПС у м. Києві надано до суду відзив на позовну заяву, в якому Відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечує. Відзив обґрунтовано тим, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини Позивача з підприємством, яке має ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між Позивачем та таким контрагентом, не мали на меті настання реальних наслідків, а у Позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до відповідних показників податкової звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств. За таких обставин, контролюючий орган просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Позивачем було подано відповідь на відзив, в якому висловлено заперечення щодо врахування судом пояснень ОСОБА_1 , у зв`язку з відсутність в т.ч. оригіналу цих пояснень.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV (далі - КАС України), при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

Керуючись пп. 16.1.5, пп. 16.1.7 п. 16.1 ст. 16, пп. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20 п. 3 абз. 3 пп. 73.3 ст.73, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ) та п. 14 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1245, ГУ ДПС у м. Києві направлено на адресу Позивача письмовий запит від 21.08.2019 №158455/10/26-25-14-07-02-15 про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень). У відповідь на отриманий запит контролюючого органу, ТОВ "Рентспецтех" листом від 03.09.2019 №812 повідомило про відмову у наданні запитуваної ГУ ДПС у м. Києві інформації та документів; таке рішення платник податків обґрунтував невідповідністю письмового запиту контролюючого органу нормам законодавства.

В подальшому, у зв`язку із ненаданням відповіді на письмовий запит, на підставі пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПКУ, ГУ ДПС у м. Києві винесено наказ від 22.10.2019 №2162 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Рентспецтех".

На підставі винесеного наказу, у період з 23.10.2019 по 29.10.2019, ГУ ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Рентспецтех" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Марксвел" за серпень 2018 року та за 2018 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємств.

За результатами перевірки складено акт від 05.11.2019 № 38/26-15-14-07-02-10/41772430 (далі - Акт перевірки), яким зафіксовано порушення ТОВ "Рентспецтех", а саме:

1) п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1, п. 134.1 ст. 134 ПКУ, у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 36 813 грн (у тому числі, за 2018 рік на загальну суму 36 813 грн);

2) п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПКУ, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 40 903 грн (у тому числі, по періодах: за серпень 2018 року на суму 40 903 грн).

Не погоджуючись із результатами перевірки, ТОВ "Рентспецтех" подало до ГУ ДПС у м. Києві заперечення від 05.12.2019 №947 на Акт перевірки. За результатами розгляду заперечення, рішенням ГУ ДПС у м. Києві від 18.12.2019 р. №66079/10/26-15-05-07-02-15 висновки Акта перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

20.12.2019, на підставі висновків Акту перевірки, контролюючим органом винесено податкові повідомлення - рішення:

- №1852615572, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 51 129 грн, у тому числі: 40 903 грн - за основним платежем та 10 226 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №1842615572, яким збільшено розмір грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 46 016 грн, у тому числі: 36 813 грн - за основним платежем та 9 203 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями - рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, Позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до пп. 20.1.3 п. 20.1 ст. 20 ПКУ, контролюючі органи мають право отримувати безоплатно від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, у тому числі від органів, які забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів), інформацію, документи і матеріали.

Крім того, згідно пп. 20.1.14 п. 20.1 ст. 20 ПКУ, у разі виявлення порушення вимог податкового чи іншого законодавства України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, контролюючий орган має право надсилати платникам податків письмові запити щодо надання засвідчених належним чином копій документів.

У свою чергу, відповідно до пп. 16.1.5 п. 16.1 ст. 16 ПКУ, платники податків зобов`язані подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Вимоги до письмового запиту контролюючого органу містить стаття 73 ПКУ. Так, згідно п. 73.3 цієї статті, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:

1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків:

податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування;

акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

У разі проведення зустрічної звірки платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту. Документальне підтвердження цієї інформації на вимогу контролюючого органу може бути надано в електронному або паперовому вигляді на вибір платника податків.

У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Інформація на запит контролюючого органу надається Національним банком України, іншими банками безоплатно у порядку і обсягах, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Порядок отримання інформації контролюючими органами за їх письмовим запитом визначається Кабінетом Міністрів України.

Податковим кодексом України також визначає і наслідки не надання пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, а саме, пп. 78.1.4. п. 78.1 ст. 78 ПКУ визначено, що однією із підстав здійснення документальної позапланової перевірки є виявлення недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

У позовній заяві ТОВ "Рентспецтех" зазначило про процедурні порушення під час призначення ГУ ДПС у м. Києві документальної позапланової перевірки, які, за позицією позивача, призвели до протиправності податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами такої перевірки.

Судом встановлено, що на адресу Позивача направлено письмовий запит ГУ ДПС у м. Києві від 21.08.2019 №158455/10/26-25-14-07-02-15 про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) (а.с. 6 - 8). У такому запиті контролюючий орган, як підставу для надіслання запиту (відповідно до п. 73.3 ст. 73 ПКУ), вказав про виявлення факту, що свідчить про недостовірність визначення ТОВ "Рентспецтех" даних податкового кредиту у загальній сумі 40 903 грн по взаємовідносинах із ТОВ "Марксвел", які містяться у податковій декларації з ПДВ за червень 2018 року у сумі 40 903 грн та за 2018 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємств.

Окрім того, контролюючий орган зазначив і інформацію, яка підтверджує встановлені факти, а саме: результати аналізу показників, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість, поданих платником податків за відповідні періоди, та податкової інформації, отриманої та опрацьованої відповідно до ст.ст. 72,73 і 74 ПКУ, що відповідно до 74.1 ст. 74 ПКУ використовується для виконання покладених на контролюючі органи завдань, а саме: даних Єдиного реєстру податкових накладних, а також податкової звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток ТОВ "Рентспецтех". Також контролюючий орган посилався на встановлення відсутності у ТОВ "Марксвел" будь-яких основних фондів та виробничих потужностей, що свідчить про неможливість здійснення господарських операцій із ТОВ "Рентспецтех", а також відсутність джерела походження ідентифікованого товару (робіт, послуг), що реалізовані на адресу Позивача.

Відповідач також зазначив перелік інформації, яка запитується у ТОВ "Рентспецтех", та перелік документів, які пропонується надати. Окрім того, письмовий запит містить підпис в.о заступника начальника ГУ ДПС у м. Києві Санжарівського О. та печатку ГУ ДПУ у м. Києві.

Таким чином, дослідивши долучену до матеріалів справи копію запиту ГУ ДПС у м. Киві від 21.08.2019 №158455/10/26-25-14-07-02-15 про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень), враховуючи наведені вище норми податкового законодавства, суд приходить до висновку, що письмова вимога контролюючого органу є належним чином оформленою, а тому, у відповідності до пп. 16.1.5 п. 16.1 ст. 16 ПКУ, отримавши таку вимогу, у Позивача виник обов`язок подати ГУ ДПС у м. Києві інформацію, визначену в запиті, та її документальне підтвердження протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

У даному випадку суд вважає за необхідне зазначити правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 28.02.2019 у справі №820/437/18 (адміністративне провадження №К/9901/68174/18). У вказаній постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що запит контролюючого органу про надання платниками податків податкової інформації надсилається у випадку обґрунтованого сумніву (підтвердженого отриманою у встановленому законом порядку інформацією) податкового органу щодо дотримання платником податку вимог законодавства та з метою надання можливості платникам податків усунути такі сумніви поясненнями та документами, які підтверджують такі пояснення, для спростування висновків податкового органу про ймовірні порушення. У випадку ненадання відповіді та запитуваної інформації на запит контролюючого органу, що оформлений у відповідності до норм Податкового кодексу України, у податкового органу відсутня можливість перевірити отриману інформацію про можливі порушення платниками податків податкового законодавства, наслідком чого є призначення перевірки у встановленому Податковим кодексом України порядку.

Таким чином, наявність у податкового органу податкової інформації, що вказує про ймовірні порушення позивачем вимог податкового законодавства, не свідчить беззаперечно про те, що такі порушення мають місце. Задля можливості у платника податків спростувати таку інформацію і направляється запит податкового органу.

Натомість, згідно обставини справи, що розглядається, Позивач не скористався можливістю спростувати податкову інформацію, про яку вказано у запиті від 21.08.2019 №158455/10/26-25-14-07-02-15. На письмовий запит ГУ ДПС у м. Києві ТОВ "Рентспецтех" надало лист від 03.09.2019 №812 (а.с. 9 - 15) про відмову у наданні запитуваної контролюючим органом інформації та документів на запит. Як результат, у Відповідача були наявні законні підстави для призначення документальної позапланової виїзної перевірки та винесення наказу від 22.10.2019 №2162 (а.с. 84).

Щодо порушень встановлених у ході проведення перевірки суд зазначає наступне.

У відповідності до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПКУ, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПКУ, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПКУ, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 44.1 ст 44 ПКУ, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п. 44.2 ст. 44 ПКУ, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

У пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ вказано, що об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПКУ, об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПКУ передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів та послуг.

За змістом п. 198.2 ст. 198 ПКУ, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПКУ, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

За п. 198.6 ст. 198 ПКУ, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Між тим, як передбачено п. 201.1 ст. 201 ПКУ, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п. 201.8 ст. 201 ПКУ, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При цьому, п. 201.10 ст. 201 ПКУ передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів:

- фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій;

- документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами;

- придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності;

- наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій;

- наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ);

- наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПКУ та підписана уповноваженою особою.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон України №996-ХІV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України №996-ХІV, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 Закону України №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону України №996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Між тим, відповідно до пунктів 2.4, 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (далі - Положення №88), первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Матеріалами справи встановлено, що 01.08.2018, ТОВ "Маркcвел" (Виконавець), в особі директора Рябуха Владислава Юрійовича, діючого на підставі статуту, та ТОВ "Рентспецтех" (Замовник), в особі директора Петрова Максима Вікторовича, діючого на підставі статуту, уклали договір надання послуг №56/01/08 (далі - Договір) (а.с 32 - 33). Згідно п. 1.1. Договору, Виконавець надає Замовнику послуги щодо експлуатації будівельних машин і механізмів для виконання земляних та будівельно-монтажних робіт (далі - Техніка), а Замовник приймає виконані послуги та оплачує їх вартість на умовах цього Договору.

За п. 2.1, п. 2.2. Договору, послуги щодо експлуатації Техніки надаються Виконавцем за заявкою Замовника, яка направляється у письмовому вигляді (факсом) або усно. В заявці зазначається місце проведення робіт, тип необхідної Техніки, дату початку робіт, термін робіт, а також інші умови, які ускладнюють процес експлуатації (у разі їх наявності). Замовник повинен надати заявку на послуги Техніки не пізніше ніж за добу, що передує дню в якому потрібно отримати послуги.

Час фактичного надання послуг фіксується уповноваженими не те представниками Сторін (час початку та час закінчення надання послуг) в змінному рапорті Виконавця (п. 2.3 Договору).

По закінченню місяця, в якому було надано послуги Техніки, згідно п. 2.4. Договору, Сторонами складається Акт надання послуг на підставі змінних рапортів Виконавця.

У відповідності до п. 3.1 Договору, вартість послуг Виконавця за цим Договором вказана у Додатку №1. Оплата праці персоналу, що обслуговує Техніку входить до ціни послуг.

У Додатку №1 до Договору зазначено вид техніки, що надається Виконавцем Замовнику, (екскаватор, бульдозер, гідромолот, автокран, автовежа, компресор, самоскид, довгомір, вантажний автомобіль) та ціна за 8 м/год (а.с. 33).

Згідно п. 3.2, п. 3.3. Договору, сума Договору складається з суми вартості Актів надання послуг на протязі дії цього Договору. Оплата послуг здійснюється протягом 60 календарних днів після підписання Акту виконаних робіт.

Згідно, п. 3.4. Договору, наприкінці кожного місяці Виконавець надає Замовнику Акти надання послуг та реєструє у ЄРПН податкові накладні.

На підтвердження виконання придбаних у ТОВ «Марксвел" послуг, Позивач долучив до матеріалів справи копію рахунку на оплату №356 (а.с. 34), копії платіжних доручень на загальну суму 245 420 грн (а.с. 54 - 57), копію обороту рахунку 631 за 2018 рік (а.с. 58), копію оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 за серпень 2018 року (а.с. 59), копії змінних рапортів Виконавця за серпень 2018 року (а.с. 36 - 53), копію акта надання послуг від 31.08.2019 №356 (а.с. 35). Згідно наданого акту, Виконавцем надано послуги екскаватора-навантажувача у кількості 290 маш.год на суму 145 000 грн (без ПДВ) та послуги вантажного автотранспорту (самоскид) у кількості 51 маш.змін на суму 59 517 грн (без ПДВ). Загальна сума за актом надання послуг від 31.08.2019 №356 складає 245 420 грн (у тому числі 40 903 грн ПДВ).

Надані Позивачем документи (Договір, рахунок на оплату, акт надання послуг) підписані від імені ТОВ «Марксвел" ніби- то директором - ОСОБА_1 .

Судом звернуто увагу, що згідно умов Договору, вид та фактичний час виконаних ТОВ «Марксвел" послуг фіксується у змінному рапорті Виконавця, а загальна кількість послуг та їх вартість вказується у акті надання послуг, який складається до закінчення місяця, тобто, дані про послуги фіксуються у документах після їх фактичного надання Виконавцем. Проте, дата рахунку на оплату від 01.08.2018 №356, передує даті складання щомісячного Акту надання послуг від 31.08.2019 №356 та датам змінних рапортів Виконавця (за серпень 2018 року). При цьому, у рахунку на оплату вказано вид, кількість та вартість наданих послуг, і значені дані відповідають даним Акту надання послуг.

Також на підтвердження факту доцільності придбання послуг у ТОВ «Марксвел", Позивачем долучено до матеріалів справи акти надання послуг, складені та підписані ТОВ "Рентспецтех" із контрагентами-покупцями (ТОВ "Спецконтроль Україна", ТОВ "Бізнес Інформація Технологія", ТОВ "Спецтехнік Плюс") (а.с. 60 - 67). Із наданих копій документів не встановлено місце надання послуг, на підставі якого договору надавалися такі послуги та осіб, які уповноважені підписувати документи від імені контрагентів-покупців. Кількість наданих послуг за такими актами не відповідає кількості послуг, які надало ТОВ «Марксвел" для ТОВ "Рентспецтех".

Разом з тим, з Акта перевірки встановлено, що 13 квітня 2019 року ГУ ДПС у м. Києві отримано від ОУ ГУ ДФС у м. Києві пояснення громадянина ОСОБА_1 щодо непричетності до здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ "Марксвел". ОСОБА_1 повідомив про непричетність до створення ТОВ "Марксвел", про те, що він є засновником, головним бухгалтером та директором ТОВ "Марксвел", дізнався від працівників податкової міліції. Де знаходиться вказане підприємство йому не відомо. Договір на купівлю та продаж ТМЦ, надання послуг чи робіт він не підписував, нікого на це не уповноважував. Крім того, зазначив, що в разі надходження будь - яких документів від імені ТОВ "Марксвел" просить вважати їх недійсними та складеними незаконно, так як він фактично не має до цього жодного відношення.

Вказана обставина також підтверджується поясненнями ОСОБА_1 від 13 квітня 2019 року, долученими до матеріалів справи представником Відповідача разом з відзивом на позовну заяву (а.с. 82 - 83). При цьому, за позицією суду, об`єктивні підстави для витребування оригіналу таких пояснень до матеріалів справи у суду відсутні.

Таким чином, з наданих Позивачем первинних документів вбачається, що вони підписані він імені директора контрагента - ТОВ "Марксвел" Рябухою В.Ю., який заперечує свою участь у створенні та діяльності вказаного підприємства. Відтак, у перевіряємий період він імені ТОВ "Марксвел" діяли особи, які не мали законних повноважень на його представництво та вчинення від його імені юридично значущих дій, оскільки не були наділені такими повноваженнями директором підприємства, який, крім того, не мав жодного відношення до фінансово - господарської діяльності підприємства.

Надаючи оцінку первинним документам, що містяться у матеріалах справи, суд бере до уваги правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 01.12.2015 у справі №826/15034/14. Згідно вказаної постанови, статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

У постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 у справі № 21-421а11 за позовом ТОВ "Нафта" до Шосткинської МДПІ про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 20.01.2016 у справі за позовом ПАТ "МТС Україна" до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

При цьому, висловлюючи свою позицію щодо оцінки доданих до матеріалів справи пояснень посадових осіб платника податків - постачальника товарів (послуг), Верховний Суд України вказав, що сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду в постанові від 12.11.2019 у справі № 826/9815/17.

З огляду на викладене, суд зазначає, що у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, аналізуючи складені між Позивачем та контрагентом первинні документи, що долучені до матеріалів справи, а також враховуючи викладені у постановах Верховного Суду висновки, ці документи не відповідають положенням законодавства та не містять обов`язкові реквізити первинного документу, які передбачені ст. 9 Закону України №996-ХІV та п. 2.4 Положення №88, а тому вказані документи не мають юридичної сили та не підтверджують реальний рух активів, зміну зобов`язань та капіталу позивача.

Таким чином, матеріали справи не містять належних документів, підтверджуючих виконання ТОВ "Марксвел" робіт, визначених Договором, що є підставою для висновку, що Позивач, використовуючи лише документальне оформлення господарських операцій без фактичного їх здійснення ТОВ "Марксвел" сформував податковий кредит внаслідок операцій, які фактично не здійснювалися.

Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про правомірность оскаржуваних податкових повідомлень - рішень ГУ ДПС у м. Києві від 20 грудня 2019 року № 1852615572, №1842615572, а позовні вимоги ТОВ "Рентспецтех" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналіз матеріалів справи підтверджує, що Відповідач під час винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень діяв згідно приписів ч. 2 ст. 2 КАС України. Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність Відповідачем правомірності прийнятих податкових повідомлень - рішень та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 257 - 263 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентспецтех" відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Клочкова