Рішення № 89671469, 02.06.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 червня 2020 року м. Рівне № 460/2533/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Заступника керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області до Вирівської сільської ради Сарненського району Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Вирівської сільської ради (далі - відповідач) про: визнання протиправною бездіяльність Вирівської сільської ради Сарненського району Рівненської області щодо утворення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей та зобов`язання Вирівської сільської ради вчинити дії, спрямовані на утворення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним, в ході вивчення стану додержання вимог законодавства у сфері охорони дитинства щодо захисту прав дітей встановлено, що у серпні 2019 року об`єдналися територіальні громади сіл Вири, Гранітне, Олексіївка, Федорівка Сарненського району з територіальною громадою сіл Чудель, Дубняки, Зарів`я Чудельської сільської ради Сарненського району Рівненської області, територіальною громадою села Кам`яне-Случанське Кам`яне-Случанської сільської ради Сарненського району Рівненської області та територіальною громадою сіл Селище, Ясногірка, Чабель Селищенської сільської ради Сарненського району Рівненської області у Вирівську сільську об`єднану територіальну громаду з адміністративним центром у селі Вири. На території Вирівської ОТГ проживає 3041 особа дитячого населення. Проте, у порушення вимог законодавства у сфері охорони дитинства щодо захисту прав дітей у складі відповідних виконавчих органів Вирівської сільської ради не утворено службу у справах дітей. Разом з тим, службою у справах дітей Сарненської районної державної адміністрації інформацією від 19.02.2020 № 15/01/15-127 зазначено, що без такої служби орган опіки та піклування не зможе належним чином забезпечити соціально-правовий захист дітей на підвідомчій території. Водночас, згідно інформації служби у справах дітей Сарненської РДА від 23.03.2020 за № 15/03/08-178 встановлено, що на первинному обліку у службі у справах дітей Сарненської РДА перебуває 128 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (з них сиріт - 36 (в т.ч. 17 дітей від 14 до 18 років)), позбавлених батьківського піклування - 91 (в т.ч. 40 дітей від 14 до 18 років); фактично проживає на території Сарненського району 112 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (з них сиріт - 31 (в т.ч. 16 дітей від 14 до 18 років), позбавлених батьківського піклування - 81 (в т. ч. 27 дітей від 14 до 18 років); на первинному обліку в службі у справах дітей Сарненської РДА перебуває 9 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які відносяться до Вирівської ОТГ (з них сиріт - 2), позбавлених батьківського піклування - 7 (в т.ч. 6 дітей від 14 до 18 років); фактично проживає на території Вирівської ОТГ 4 дитини - сироти та дитини, позбавлених батьківського піклування (з них сиріт - 2 ( в т.ч. 1 дитина від 14 до 18 років), позбавлених батьківського піклування - 2 (в т.ч. 2 дитини від 14 до 18 років). Крім того, зазначено, що на даний час, повноваження служби у справах дітей Сарненської РДА розповсюджуються на всю територію району. Однак, на даний час, штатна чисельність працівників служби у справах дітей складає 6 осіб та не може бути приведена до нормативів, установлених чинним законодавством України, а саме 1 працівник служби не більше ніж на 1000 дітей у районі (ст. 4 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей») Розрахункова чисельність працівників служби має бути не менше 30 осіб, оскільки в Сарненському районі 30700 дітей (за наявними у службі даними статистики), проте лише ця цифра уже перевищує доведені Рівненською обласною державною адміністрацією штатні нормативи районної державної адміністрації для структурних підрозділів. Враховуючи вище викладене, на території Вирівської сільської ради Сарненського району Рівненської області, незважаючи на вимоги законодавства, не створено служби у справах дітей, а функції з питань захисту прав дітей до цього часу виконуються районними службами, штатна чисельність яких не відповідає вимогам законодавства. У зв`язку із викладеним просить позов задовольнити.

Відповідач відзив на позов не подав.

Позовна заява надійшла до суду 31.03.2020.

01.04.2020 ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач будь-яких клопотань процесуального характеру по даній справі не подавав.

З`ясувавши обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ визначено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Згідно ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 КАС України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною 5 ст. 53 КАС України визначено, що у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

У відповідності до п. 1 ст. 3 Конвенції ООН «Про права дитини» (від 20.11.1989, ратифікованої Постановою ВР № 789-ХІІ від 27.02.91) (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративним чи законодавчими органами, першочергова увага має приділятись якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 3 Конвенції, держави-учасниці Конвенції зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров`я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

Аналогічні зобов`язання України передбачені і у основних міжнародно-правових актах.

Так, стаття 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права від 16.12.1966 (ратифікований Указом Президії Верховної Ради Української PCP від 19.10.1973) визначає право кожної людини на соціальне забезпечення, а ст. 10 цього ж Пакту декларує визнання Державами-учасницями, що сім`ї, яка є природним і основним осередком суспільства, повинні надаватися по можливості якнайширша охорона і допомога, особливо при її утворенні і поки на її відповідальності лежить турбота про несамостійних дітей та їх виховання. Особливих заходів охорони і допомоги має вживатися щодо всіх дітей і підлітків без будь-якої дискримінації за ознакою сімейного походження чи за іншою ознакою. Дітей і підлітків має бути захищено від економічної і соціальної експлуатації.

В Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, закріплено, що дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.

Затверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому, відповідно до ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 68 Конституції України, є загальнообов`язковими та однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.

Згідно ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 8 Конституції України, охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Суперечності, які виникають у зв`язку із реалізацією органами, установами державної влади та місцевого самоврядування повноважень у сфері охорони дитинства щодо дотримання, забезпечення та захисту прав дитини, у тому числі дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, зачіпають інтереси держави; порушення інтересів держави в цій сфері є порушенням загальнодержавних інтересів, що у відповідності до ст. 131-1 Конституції України покладає на прокурора обов`язок представництва в суді.

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямований на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Органом, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у даних спірних правовідносинах, є Міністерство соціальної політики України.

Згідно пунктів 1, 4 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого Постановою Кабіну Міністрів України 17.06.2015 № 423, Міністерство соціальної політики України (Мінсоцполітики), є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері соціальної політики, з питань сім`ї та дітей, усиновлення та захисту прав дітей.

Відповідно до покладених завдань, Мінсоцполітики, зокрема, проводить моніторинг стану дотримання вимог законодавства щодо соціального захисту сімей та дітей; забезпечує ведення Централізованого банку даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, про сім`ї потенційних усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів; проводить роботу із соціально-правового захисту дітей, запобігання бездоглядності та правопорушенням серед них, соціально- психологічної реабілітації найбільш уразливих категорій дітей, контролює та координує діяльність служб у справах дітей; здійснює координацію та методологічне забезпечення діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа, а також забезпечує дотримання вимог законодавства щодо встановлення опіки і піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, їх усиновлення, застосування інших передбачених законодавством форм влаштування дітей тощо.

Із наведеного слідує, що Мінсоцполітики лише здійснює контроль та координує діяльність служб у справах дітей; здійснює координацію та методологічне забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування щодо соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа.

Отже, у вказаного органу відсутні повноваження щодо звернення до суду з позовом до органу місцевого самоврядування про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, та здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду зазначеною у постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц. Отже, Мінсоцполітики не може бути позивачем у даній справі.

З урахуванням викладеного, суд уважає, що прокурор звернувся до суду з вказаним позовом на захист інтересів держави, яка відповідно до міжнародних норм, вимог ст. ст. 46, 52 Конституції України та, прийнятих на її основі інших нормативно-правових актів, гарантує, забезпечує та охороняє права і свободи дітей, у тому числі соціально вразливих категорій, а саме: дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах.

Охорона дитинства з 2001 року визнана Україною загальнонаціональним пріоритетом і включає в себе забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток.

Основним законом, який визначає охорону дитинства в Україні, як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток, виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини, є Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 № 2402-ІІІ.

Згідно з ст.ст. 5, 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують, зокрема проведення державної політики у сфері охорони дитинства, розроблення і здійснення галузевих та регіональних програм поліпшення становища дітей, підтримки сімей з дітьми, вирішення інших питань у цій сфері; вирішення питань щодо забезпечення прав дітей, встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів дітей.

Відповідно до ст. 25 цього Закону діти, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, мають право на особливий захист і допомогу з боку держави.

Статтею 23-1 вказаного Закону визначено, що усі дії щодо дитини, яка перебуває у складних життєвих обставинах, спрямовуються на захист прав та інтересів дитини, усунення причин таких обставин і забезпечення безпечних умов її утримання та виховання, надання їй та її батькам комплексу необхідних послуг та соціальної допомоги.

У разі якщо повернення дитини до батьків, інших законних представників є неможливим чи суперечить її інтересам, органи опіки та піклування здійснюють заходи щодо надання дитині статусу дитини-сироти чи дитини, позбавленої батьківського піклування, захисту її житлових та майнових прав, влаштування в одну із форм виховання, яка найбільше відповідає найкращим інтересам дитини. Порядок діяльності органів опіки та піклування з питань захисту прав дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, визначається Кабінетом Міністрів України.

Маючи свої специфічні потреби, інтереси, володіючи притаманними лише їй характеристиками, дитина потребує не тільки законодавчого закріплення, а і дотримання своїх прав, оскільки неспроможна захистити себе самостійно. Тому питання захисту прав дітей є частиною формування відповідної політики держави.

Згідно статей 1, 2 Закону України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики», засади внутрішньої і зовнішньої політики визначають принципи та пріоритети державної політики у відповідних сферах. Засади внутрішньої і зовнішньої політики базуються на безумовному додержанні Конституції України, забезпеченні в Україні прав і свобод людини і громадянина та гарантуванні прав і свобод, проголошених Конституцією України. Внутрішня політика ґрунтується на таких принципах, зокрема, верховенства права, забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, поваги до гідності кожної особи, забезпечення особливого піклування про дитину та реалізації її прав.

Держава, як гарант цього права, здійснює захист прав дітей, у тому числі через діяльність служб у справах дітей, які безпосередньо забезпечують реалізацію на території відповідних рад державної політики з питань захисту прав дітей.

Зокрема, служба у справах дітей здійснює координацію діяльності підприємств, установ, організацій усіх форм власності, розташованих на території відповідної ради, у вирішенні питань захисту дітей; розроблення і здійснення заходів, спрямованих на поліпшення становища і соціального захисту дітей, забезпечення прав, свобод і законних інтересів дітей, усунення причин, що породжують ці явища, а також здійснення контролю за виконанням цих заходів та законодавства щодо соціального захисту дітей, попередження дитячої бездоглядності та безпритульності, запобігання вчиненню дітьми правопорушень.

Крім того, служба у справах дітей здійснює облік дітей, які опинились у складних життєвих обставинах, дітей залишених без батьківського піклування та дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування; готує висновки органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьків батьківських прав, відібрання дітей, поновлення батьків у батьківських правах, визначення місця проживання дітей, участі у вихованні дітей батьків, інших родичів та з інших питань щодо соціального і правового захисту дітей; здійснює контроль за умовами утримання, виховання, захистом прав та інтересів дітей в сім`ях опікунів, піклувальників, сім`ях патронатних вихователів, проводять перевірку умов проживання і виховання дітей у цих сім`ях; збирає матеріали та готує проекти рішень виконавчого комітету ради та здійснює ведення справ щодо: відібрання дітей у батьків, якщо їх життю або здоров`ю загрожує небезпека; надання та скасування статусу дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, встановлення та припинення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, призначення опікуна, піклувальника над цими дітьми та звільнення від повноважень опікунів, піклувальників; надання дозволу на здійснення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина діти; розв`язання спору, що виник між батьками, щодо визначення імені, прізвища, по батькові дитини, місця проживання дитини, участі у її вихованні. Також служба у справах дітей приймає рішення про тимчасове влаштування дітей, залишених без батьківського піклування та готує висновок про доцільність/недоцільність повернення таких дітей батькам, або особам які їх замінюють; збирає матеріали щодо позбавлення батьківських прав, відібрання дітей у батьків з дотриманням вимог діючого законодавства України та забезпечує їх подання до суду тощо.

Невиконання вимог законодавства щодо утворення служб у справах дітей відповідними радами та здійснення ними своїх повноважень підриває авторитет держави, якою гарантовано захист прав дитини з боку держави.

Статтею 19 Сімейного кодексу України передбачено право особи на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування.

Статтею 56 ЦК України визначено, що органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Права та обов`язки органів, на які покладено здійснення опіки та піклування, щодо забезпечення прав та інтересів фізичних осіб, які потребують опіки та піклування, встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтями 6, 7, 12 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» визначено, що за умови втрати дитиною батьківського піклування, відповідний орган опіки та піклування вживає вичерпних заходів щодо влаштування дитини, зокрема під опіку або піклування, та інші форми.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують вирішення питань щодо встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих, житлових і майнових прав та інтересів дітей та осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей.

Статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (зі змінами та доповненнями) визначено статус сільських, селищних, міських рад, як органів місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно частин 1, 9 статті 16, статті 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Сільські, селищні, міські ради мають печатки із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, рахунки в установах банків України. Орган місцевого самоврядування може звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

При цьому, інший орган, який має повноваження щодо захисту інтересів держави або територіальної громади з вказаного питання, відсутній.

Отже, невиконання Вирівською сільською радою вимог законодавства може призвести до порушення суспільних інтересів та інтересів держави у сфері охорони дитинства в частині забезпечення належного захисту гарантованих державою прав дітей.

Матеріалами справи стверджується, що позивачем опрацьовано інформацію Вирівської сільської ради Сарненського району Рівненської області щодо додержання вимог законодавства у сфері охорони дитинства щодо захисту прав дітей. При цьому, встановлено, що у серпні 2019 року об`єдналися територіальні громади сіл Вири, Гранітне, Олексіївка, Федорівка сільської ради Сарненського району з територіальною громадою сіл Чудель, Дубняки, Зарів`я Чудельської сільської ради Сарненського району Рівненської області, територіальною громадою села Кам`яне-Случанське Кам`яне-Случанської сільської ради Сарненського району Рівненської області та територіальною громадою сіл Селище, Ясногірка, Чабель Селищенської сільської ради Сарненського району Рівненської області у Вирівську сільську об`єднану територіальну громаду з адміністративним центром у селі Вири.

При цьому, позивачем встановлено, та підтверджено доказами, долученими до справи, що на території Вирівської ОТГ проживає 3041 особа дитячого населення. Проте, у складі відповідних виконавчих органів Вирівської сільської ради не утворено службу у справах дітей (повідомлення Вирівської сільської ради № 02-8-153 від 17.02.2020).

Разом з тим, службою у справах дітей Сарненської районної державної адміністрації інформацією від 19.02.2020 № 15/01/15-127 зазначено, що без такої служби орган опіки та піклування не зможе належним чином забезпечити соціально-правовий захист дітей на підвідомчій території.

А із інформації служби у справах дітей Сарненської РДА від 23.03.2020 за № 15/03/08-178 вбачається, що на первинному обліку у службі у справах дітей Сарненської РДА перебуває 128 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (з них сиріт - 36 (в т.ч. 17 дітей від 14 до 18 років)), позбавлених батьківського піклування - 91 (в т.ч. 40 дітей від 14 до 18 років); фактично проживає на території Сарненського району 112 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (з них сиріт - 31 (в т.ч. 16 дітей від 14 до 18 років), позбавлених батьківського піклування - 81 (в т. ч. 27 дітей від 14 до 18 років); на первинному обліку в службі у справах дітей Сарненської РДА перебуває 9 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які відносяться до Вирівської ОТГ (з них сиріт - 2), позбавлених батьківського піклування - 7 (в т.ч. 6 дітей від 14 до 18 років); фактично проживає на території Вирівської ОТГ 4 дитини - сироти та дитини, позбавлених батьківського піклування (з них сиріт - 2 ( в т.ч. 1 дитина від 14 до 18 років), позбавлених батьківського піклування - 2 ( в т.ч. 2 дитини від 14 до 18 років). Крім того, зазначено, що на даний час, повноваження служби у справах дітей Сарненської РДА розповсюджуються на всю територію району.

Наразі, згідно листа Сарненської РДА від 19.02.2020 № 15/01/15-127, штатна чисельність працівників служби у справах дітей складає 6 осіб та не може бути приведена до нормативів, установлених чинним законодавством України, а саме 1 працівник служби не більше ніж на 1000 дітей у районі (ст. 4 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей»). Розрахункова чисельність працівників служби має бути не менше 30 осіб, оскільки в Сарненському районі 30700 дітей (за наявними у службі даними статистики), проте лише ця цифра уже перевищує доведені Рівненською обласною державною адміністрацією штатні нормативи районної державної адміністрації для структурних підрозділів.

Враховуючи вище викладене, на території Вирівської сільської ради Сарненського району Рівненської області, незважаючи на вимоги законодавства, не створено служби у справах дітей, а функції з питань захисту прав дітей до цього часу виконуються районними службами, штатна чисельність яких не відповідає вимогам законодавства.

Відповідно до Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.04.2014 № 333, формування ефективного місцевого самоврядування повинно стати запорукою створення і підтримки повноцінного життєвого середовища для громадян, у тому числі дітей, надання високоякісних та доступних послуг на відповідній території.

У зв`язку з розширенням повноважень сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад щодо провадження діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, постановами Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 № 877 та від 11.04.2018 № 301 внесені зміни до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини (постанова Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866), згідно із якими сільські, селищні, міські ради об`єднаних територіальних громад мають самостійно здійснювати діяльність, пов`язану із захистом прав дитини, зокрема передано об`єднаним територіальним громадам повноваження стосовно влаштування під опіку дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Крім того, постановою КМУ від 03.10.2018 № 800 затверджено Порядок взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, закладів та установ під час забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у т.ч. таких, що можуть загрожувати їх життю та здоров`ю, та внесено зміни до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини (постанова КМУ від 24.09.2008 № 866), якими визначено органами опіки та піклування, зокрема, виконавчі органи міських, сільських, селищних рад, у т.ч. об`єднаних територіальних громад, які провадять діяльність із соціального захисту дітей.

Так, відповідно до п. 3 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини (в редакції постанов Кабінету Міністрів України № 301 від 11.04.2018, № 800 від 03.10.2018), визначено органами опіки та піклування, зокрема, виконавчі органи міських, сільських, селищних рад, у т. ч. об`єднаних територіальних громад, які провадять діяльність із соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі забезпечення їх права на виховання у сім`ї, надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових і житлових прав дітей.

Згідно пунктів 13, 14 цього Порядку, облік дітей, які залишились без батьківського піклування, здійснює служба у справах дітей за місцем проживання батьків дитини або одного з них, з яким проживала дитина до настання обставин, за яких вона залишилася без піклування батьків, незалежно від місця виявлення дитини, а дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - служба у справах дітей за місцем походження дитини. Відомості про дитину, яка залишилась без батьківського піклування, збираються службою у справах дітей протягом 10 днів після надходження повідомлення про таку дитину. Служба у справах дітей на підставі зібраних відомостей про дитину приймає рішення, яке оформлюється наказом, про взяття її на первинний облік дітей, які залишились без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (далі - первинний облік), і вносить дані про таку дитину до книги первинного обліку. Дитина вважається такою, що взята на первинний облік, з дати прийняття такого рішення. Після взяття дитини на первинний облік служба у справах дітей складає та затверджує індивідуальний план соціального захисту дитини, залишеної без батьківського піклування, дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування.

Відповідно до пунктів 6, 7 Порядку взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, закладів та установ під час забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі таких, що можуть загрожувати їх життю та здоров`ю, затвердженого постановою КМУ від 03.10.2018 № 800, голови міських, сільських, селищних рад, у тому числі об`єднаних територіальних громад, а також старости сіл і селищ, визначених за рішенням місцевої ради об`єднаної територіальної громади, несуть персональну відповідальність за забезпечення виявлення дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, випадків жорстокого поводження з ними, виникнення безпосередньої загрози їх життю або здоров`ю, надання таким дітям допомоги межах повноважень і своєчасне інформування про них відповідних суб`єктів виявлення та/або організації соціального захисту дітей.

Відповідно до вимог статті 8 Закону України «Про добровільне об`єднання громад», об`єднана територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків територіальних громад, що об`єдналися. Тобто голова об`єднаної територіальної громади представляє інтереси дітей, як членів своєї громади і виконує обов`язки щодо створення соціально-економічних умов реалізації особистості на території громади.

Діти, як члени громад, мають свої права як особлива група. Право на життя, на освіту, на охорону здоров`я, на розвиток, на правосуддя, на батьківську турботу, на сім`ю, на захист з боку громади й держави тощо.

За таких обставин, об`єднані територіальні громади набули повноважень щодо забезпечення та дотримання прав дитини та відповідно обов`язків з питань захисту прав дітей, як орган опіки та піклування.

При цьому передбачено, що безпосереднє ведення справ і координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, покладається на служби у справах дітей, зокрема виконавчих органів міських, сільських, селищних рад об`єднаних територіальних громад.

Статтею 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено питання, вирішення яких віднесено до компетенції виконавчих органів місцевого самоврядування, до яких, зокрема, належать повноваження щодо вирішення відповідно до законодавства питань про надання пільг і допомоги, пов`язаних з охороною материнства і дитинства; вирішення у встановленому законодавством порядку питань опіки і піклування, забезпечення утримання та виховання дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Також згідно ст. 40 Закону України «Про місцеве самоврядування», виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, крім повноважень, передбачених цим Законом, здійснюють й інші надані їм законом повноваження.

Отже, питання створення виконавчих органів, до складу яких входять служби у справах дітей, належить до повноважень органу місцевого самоврядування.

Об`єднана громада, як орган опіки та піклування, забезпечує захист особистих і майнових прав кожної дитини, яка є мешканцем громади.

З огляду на викладене, служби у справах дітей фактично є координатором і організатором процесів забезпечення прав дітей, захисником та представником прав дитини.

Тобто всі види діяльності виконкому стосовно захисту прав конкретної дитини, узагальнює, обліковує та координує служба у справах дітей.

Крім того, Закон України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» (ст. 4) визначає штатне забезпечення служб у справах дітей, які мають функціонувати в об`єднаних територіальних громадах.

Змінами, внесеними до цього Закону 19.01.2017, визначено штатну чисельність працівників служб у справах дітей виконавчих органів сільських, селищних рад відповідних територіальних громад (один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, але не менше одного працівника на об`єднану територіальну громаду).

Враховуючи наведене, органи місцевого самоврядування сільських, селищних, міських рад, зобов`язані відповідно до вимог зазначених нормативно-правових актів здійснювати повноваження з питань захисту прав дітей, які є мешканцями громади та утворити для цього у складі відповідних виконавчих органів рад службу у справах дітей.

Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 10, ч. 1 ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», порядок формування та організація діяльності рад визначаються Конституцією України, цим та іншими законами, а також статутами територіальних громад. Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Незважаючи на вищевикладене, Вирівська сільська рада Сарненського району Рівненської області, не виконує належним чином повноваження з забезпечення, дотримання та захисту прав дитини, оскільки не утворила для цього у складі відповідних виконавчих органів Вирівської сільської ради службу у справах дітей. Доказів зворотного суду не надано і судом не встановлено.

Реалізація державної політики у сфері забезпечення прав дитини є безпосереднім обов`язком об`єднаної територіальної громади. Кожна дитина, яка мешкає у громаді, має право на захист майнових і немайнових прав, який, за законом, надає об`єднана територіальна громада як орган опіки та піклування, що має особливі повноваження виконавчих органів влади об`єднаної громади представляти та відстоювати інтереси своїх громадян.

Щоб територіальні громади були ефективними з питаннях захисту прав дитини, вони мають не тільки набути повноважень органу опіки та піклування, а й застосовувати положення законодавства у питаннях вирішення спорів між батьками дитини, обмеження або позбавлення батьківських прав, протидії насильству, у т.ч. домашньому, представляти інтереси дітей у разі відсутності законних представників у дитини та багатьох інших.

Крім того, указом Президента України від 30.09.2019 № 721/2019 «Про деякі питання забезпечення прав та законних інтересів дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, розвитку та підтримки сімейних форм виховання дітей», зобов`язано вжити в установленому порядку вичерпних заходів щодо приведення штатної чисельності служб у справах дітей відповідно до нормативів, установлених законодавством, у тому числі в об`єднаних територіальних громадах.

Однак, незважаючи на вимоги законодавства, у Вирівській громаді, служба у справах дітей станом на 17.02.2020, відсутня, про що було повідомлено сільською радою у листі від 17.02.2020 № 02-08-153.

Така ситуація створює загрозу порушення суспільних інтересів та інтересів держави у сфері охорони дитинства щодо реалізації в повному обсязі завдань та заходів державної політики з питань соціально-правового захисту дітей - мешканців громади.

Підсумовуючи вище викладене в його сукупності, суд уважає, що Вирівська сільська рада Сарненського району Рівненської області, як орган місцевого самоврядування, допустила у спірних правовідносинах протиправну бездіяльність, оскільки всупереч вимогам статей 5, 8, 23-1, 25 Закону України «Про охорону дитинства», статей 4, 6, 7, 12 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пунктів 6, 7 Порядку взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, закладів та установ під час забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі таких, що можуть загрожувати їх життю та здоров`ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 № 800, пункту 3 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866, у складі відповідних виконавчих органів Вирівської сільської ради Сарненського району Рівненської області не утворила службу у справах дітей.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовної заяви у повному обсязі.

Судові витрати у відповідності ст.139 КАС України позивачу не відшкодовуються у зв`язку із відсутністю правових підстав.

Керуючись статтями 241-246 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Вирівської сільської ради Сарненського району Рівненської області, яка полягає у не утворенні у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей.

Зобов`язати Вирівську сільську раду Сарненського району Рівненської області вчинити дії, спрямовані на утворення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

1) позивач - Заступник керівника Сарненської місцевої прокуратури в інтересах держави (34500, Рівненська область, м. Сарни, вул. Демократична, 32; код ЄДРПОУ 02910077);

2) відповідач - Вирівська сільська рада (34551, Рівненська обл., Сарненський р-н, с. Вири, вул. Центральна, 2а; код ЄДРПОУ 04387705).

Суддя Комшелюк Т.О.