Рішення № 89671351, 05.06.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 496/5014/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Бойко О.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Біляївського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області, треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування постанов по ВП №58244102 від 13.12.2019 р.,-

І. Суть спору:

До Одеського окружного адміністративного суду з Біляївського районного суду Одеської області надійшла справа за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Біляївського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області, в якій позивач, з урахуванням уточненого адміністративного позову просила:

1. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця ВП № 58244102 від 13.12.2019 року про накладення штрафу у розмірі 3400 грн.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця ВП №58244102 від 13.12.2019 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.

ІІ. Аргументи сторін

(а) Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила наступне.

12 грудня 2018 року Біляївським районним судом Одеської області було винесено рішення по цивільній справі № 496/4021/18 за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з малолітніми онуками, яким вказаний позов суд частково задовольнив.

30.01.2019 р. на підставі виконавчого листа № 496/4021/18 від 22.01.2019 р. відкрито виконавче провадження №58244102 .

13.12.2019 р. відповідач прийняв постанову по ВП №58244102 про накладення штрафу на позивача за повторне невиконання рішення суду у сумі 3400,00 грн.

13.12.2019 р. відповідач прийняв постанову по ВП №58244102 про встановлення тимчасового обмеження боржника (позивача) у праві керування транспортними засобами.

Позивач вважає постанови по ВП №58244102 від 13.12.2019 р. протиправними. Оскільки зазначені постанови прийняті без встановлення будь-яких фактів та/або порушень позивачем порядку та правил, та не ґрунтуються на дійсних обставинах справи, відображають лише суб`єктивну думку виконавця, а отже є протиправними. Позивач зазначає, що акти виконавця про нібито встановлене невиконання рішення суду вона не підписувала.

(б) Позиція відповідача

12.05.2020 р. від відповідача надійшли матеріали виконавчого провадження ВП № 58244102 та відзив на позовну заяву, в якому він просив у задоволенні позову відмовити з підстав викладених у відзиві.

В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що прийняті постанови по ВП №58244102 про накладення штрафу на позивача за повторне невиконання рішення суду у сумі 3400,00 грн. та встановлення тимчасового обмеження боржника (позивача) у праві керування транспортними засобами, відповідають обов`язковим вимогам складання, які встановленні в п.7 Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства Юстиції України 02.04.2012 р. №512/5 .

Крім того, відповідач зазначив, що у матеріалах виконавчого провадження відсутні будь-які докази, які б свідчили про поважність невиконання позивачем судового рішення.

Таким чином, на думку відповідача , накладення штрафу та інших обтяжень на боржника за невиконання судового рішення є мірою юридичної відповідальності, яка має стимулювати його негайно здійснювати дії задля його виконання. У випадку, коли боржник ігнорує ці вимоги без поважних причин, то він на законних підставах притягується до відповідальності у вигляді накладення на нього штрафних санкцій. Такі дії держави в особі відповідних органів є виправданими та мають легітимну мету – відновлення права стягувача. Тому за кожне повторне невиконання судового рішення боржник притягується до юридичної відповідальності.

Враховуючи вищенаведене, відповідач вважає, що постанови від 13.12.2019 р. були винесені з чітким дотриманням вимог чинного законодавства та є законними і не підлягають скасуванню.

ІІІ. Клопотання учасників справи, інші процесуальні дії

Ухвалою суду від 21.04.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за окремою категорією термінових адміністративних справ.

Ухвалою суду від 28.05.2020 р., занесеною до протоколу судового засідання, суд задовольнив клопотання та залучив в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Учасники справи в судове засідання не з`явилися про день, час та місце розгляду справи повідомленні належним чином та завчасно.

Статтею 287 КАС України встановлено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи.

Частиною 4 статті 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

З урахуванням зазначеного, суд вирішив розглянути вказану справу в письмовому провадженні.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов належить до задоволення, свій висновок суд вмотивовує наступним чином.

ІV. Обставини, встановлені судом.

Так, суд встановив, що 12.12.2018 року Біляївський районний судом Одеської області виніс рішення по справі № 496/4021/18 за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з малолітніми онуками, як вказаний позов було частково задоволено.

30.01.2019 р. на підставі виконавчого листа № 496/4021/18 від 22.01.2019 р. відкрито виконавче провадження №58244102 про зобов`язання ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні зі своїми онуками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , встановивши такий спосіб участі: регулярна зустріч тривалістю три години один святковий день в тиждень (субота або неділя) за узгодженням сторін в присутності матері дітей ОСОБА_1 , місце зустрічей залишити на узгодження сторін.

30.06.2019 відповідач виніс постанову по ВП № 582441 про закінчення виконавчого провадження, у зв`язку з виконанням рішення в повному обсязі.

23.10.2019 р. відповідач виніс постанову по ВП № 582441 на підставі заяви ОСОБА_2 про відновлення виконавчого провадження, оскільки боржниця (позивач) не виконує зобов`язання покладені на неї судом.

18.11.2019 р. державний виконавець склав акт про встановлення невиконання боржником рішення суду.

18.11.2019 р. відповідач виніс постанову по ВП № 582441 про накладення штрафу на позивача у розмірі 1700,00 грн. за невиконання рішення суду.

12.12.2019 р. державний виконавець склав акт про встановлення невиконання боржником рішення суду.

13.12.2019 р. відповідач виніс постанову по ВП № 582441 про накладення штрафу на позивача у розмірі 3400,00 грн. за невиконання рішення суду та зобов`язав позивача виконати рішення протягом десяти робочих днів та попередити про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

13.12.2019 р. відповідач виніс постанову по ВП № 582441 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.

До спірних правовідносин суд застосовує наступні норми права та робить такі висновки.

V. Джерела права та висновки суду.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок та умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб ), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі не виконання їх у добровільному порядку визначає Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктами 1 та 5 частини першої ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Згідно з ч.1 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Частинами 2,3 ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 Закону України «Про виконавче провадження», виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Частина 2 ст. 641 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює алгоритм дій державного виконавця по здійсненню перевірки виконання боржником рішення суду. Зокрема, перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та у місці побачення, визначених державним виконавцем.

З огляду на матеріали справи, рішення суду, яке належить до виконання, не встановлює чітко час та місце побачення з дитиною. Таким чином, відповідач зобов`язаний був самостійно їх визначити. Проте жодних доказів про встановлення відповідачем часу і місця побачення третіх осіб з дитиною та повідомлення про це позивача, відповідач до суду не надав.

Крім того, відповідно до ч.3 ст. 641 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною статті 75 цього Закону. У постанові зазначається вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.

Що стосується форми та порядку складання акту, то дане питання регулюється Інструкцією організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. №512/5.

Так, відповідно до п. 8 цієї Інструкції : «Акт - документ, що підтверджує певні встановлені факти або події.

Текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій; за зведеним виконавчим провадженням - повного найменування (прізвища, імені та по батькові) боржника та дати об`єднання виконавчих проваджень у зведене, а також вступної і констатуючої частин.

У вступній частині зазначаються назва акта, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові виконавця, підстава для складання акта, особи, які були присутні під час його складання, із зазначенням їхнього статусу у виконавчому провадженні, місця проживання (місцезнаходження), посад, інших наявних даних, зазначається кількість аркушів, на яких складено акт.

У констатуючій частині викладаються мета і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції.

У кінці акта (перед підписами) зазначаються відомості про кількість примірників акта та кому вони надаються (надсилаються).

Акт підписується всіма особами, які брали участь у його складанні. У разі відмови від підписання осіб, що були присутні при складанні акта, про це робиться відмітка в акті. Відмітка "від підпису відмовився" проставляється напроти прізвища особи, яка відмовилася від підпису, та засвідчується підписами інших осіб, які були присутніми під час складання акта».

Досліджуючи акти відповідача від 18.11.2019 рта від 12.12.2019 р. суд встановив, що вони не відповідають вимогам зазначеної вище Інструкції, оскільки в них відсутнє посилання на час та місце побачення, реквізити виконавчого документа, суть проведених виконавчих дій, повного найменування осіб, які були присутні (а.с.64,67). При складенні акту були відсутні поняті та інші особи, які повинні були бути залученими при проведенні виконавчих дій. Крім того, в актах міститься підпис лише стягувача , підпис державного виконавця М.М. Горділовського відсутній.

Таким чином, суд вважає, що посилання відповідача на факт невиконання позивачем рішення суду не зафіксований та відповідно - недоведений належним чином.

Частиною 1 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання без поважних причин встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч.4 ст. 641 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.

Отже з аналізу вказаних норм права випливає, що підставою для накладення штрафу та встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом є встановлення відповідачем факту невиконання рішення суду.

З урахуванням, наведених вище по тексту висновків про недоведеність факту невиконання рішення суду, суд вважає, що спірні постанови про накладення на боржника штрафів та встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами є безпідставними та необґрунтованими, а тому вони належать до скасування.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України: «В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача».

На підставі викладених обставин, суд вважає, що відповідач не довів, законність прийнятих ним постанов.

Таким чином, суд робить висновок, що позовні вимоги є обґрунтованими та належать до задоволення.

VI.Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При поданні позову позивач сплатила судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок),80 грн. Даний факт підтверджується квитанцією від 26.03.2020р. №0.0.1661396127.1 (а.с.23).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 243-246, 271, 287 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця ВП № 58244102 від 13.12.2019 року про накладення штрафу у розмірі 3400 грн.

3.Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця ВП №58244102 від 13.12.2019 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.

4. Стягнути з Біляївського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок),80 грн.

5. Відповідно до ч.1 ст.272 КАС України судові рішення за наслідками розглядами судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої , статтями 286-288 цього Кодексу , набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Згідно з ч.6 ст.287 КАС України рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

6. Позивач – ОСОБА_1 адреса, АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 .

Відповідач – Біляївський міськрайонний відділ державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області адреса 67600, Одеська область, м. Біляївка, вул. Заводська, буд.19 код ЄДРПОУ 38723891.

Третя особа – ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 .

Третя особа - ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 .

Суддя О.Я. Бойко

.