Рішення № 89671250, 05.06.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2020 р. Справа № 400/1494/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, вул. Окіпної Раїси, 4-А, оф.71-А, м. Київ, 02002 третя особа:Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», пров. Новопечерський, 19/3, корп. 2, оф. 9, м. Київ, 01042 про:визнання протиправною та скасування постанови від 02.03.2020 р. ВП № 61426457,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (далі – відповідач, приватний виконавець) про відкриття виконавчого провадження від 02.03.2020 року ВП № 61426457.

Ухвалою від 16.04.2020 року суд відкрив провадження у справі.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що на час винесення оскаржуваної постанови у відповідача були відсутні докази того, що адреса реєстрації боржника здійснена у виконавчому окрузі м. Києва, а тому й не було підстав для винесення такої постанови.

Відповідач надала відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позову просила відмовити. В своєму відзиві відповідач зазначила, що відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII (далі – Закон України № 1404) якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність, та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.

У виконавчому написі вказано, що місце проживання боржника - ОСОБА_1 є: АДРЕСА_2 . Тобто, виконавчим документом чітко встановлено, що місце проживання боржника (позивача по справі) знаходиться в межах виконавчого округу м. Києва.

Чинною редакцією Закону України № 1404 не передбачено проведення виконавчих дій спрямованих на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження.

Отже, приймаючи постанову про відкриття виконавчого провадження, приватний виконавець діяв на підставі у межах чинного законодавства.

У своїх додаткових поясненнях від 13.05.2020 року позивач зазначила, що за відсутності документальних доказів фактичного проживання на момент відкриття виконавчого провадження боржника за вказаною адресою у м. Києві, прийняття приватним виконавцем до виконання виконавчого документа та відкриття такого виконавчого провадження є необґрунтованим.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, на підставі ч. 9 чт. 205 КАС України.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

25.02.2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем вчинено виконавчий напис № 2332 про звернення стягнення з ОСОБА_1 , яка є боржником за договором надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 336121-А від 07.08.2018 року, укладеного з ТОВ «СС ЛОУН», заборгованості у розмірі 7943,08 грн.

На підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 40071779-10 від 28.03.2019 року правонаступником усіх прав та обов`язків ТОВ «СС ЛОУН» за договором № 336121-А від 07.08.2018 року є ТОВ «Фінфорс».

02.03.2020 року ТОВ «Фінфорс» звернулось до приватного виконавця із заявою про примусове виконання рішення (вих. № б/н від 27.02.2020 року), в якій просило відкрити за місцем проживання (перебування) боржника виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 2332 від 25.02.2020 року.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Дорошкевич Віри Леонідівни від 02.03.2020 року було відкрите виконавче провадження № 61426457 з примусового виконання виконавчого напису № 2332, виданого 25.02.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінфорс» заборгованості в розмірі 7943,08 грн.

Не погоджуючись із постановою приватного виконавця, позивач звернулась до суду з позовом про їх скасування.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Пунктом 1 ст. 5 Закону України № 1404 встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 року №1403-VIII (далі – Закон України № 1403) про початок діяльності приватний виконавець повідомляє Міністерство юстиції України.

У повідомленні про початок діяльності обов`язково зазначаються виконавчий округ, на території якого приватний виконавець має намір здійснювати діяльність (п. 2 ч. 2 ст. 22 Закону України № 1403).

Пунктом 4 ч. 2 ст. 23 Закону України № 1403 передбачено, що у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Відповідно до ч. 1 – 3, 6 ст. 25 Закону України № 1403 виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Інформація про приватних виконавців виконавчого округу та реквізити їхніх офісів розміщуються у всіх судах та в органах державної виконавчої служби, розташованих у межах відповідного виконавчого округу. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Згідно ч. 2 ст. 24 Закону України № 1404 приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що і Закон України № 1404 і Закон України № 1403 визначають вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому, згідно з ч. 3 ст. 25 Закону України № 1403 право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

При цьому зі змісту наведеної норми ч. 2 ст. 24 Закону України № 1404 слідує, що у разі якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.

У ч. 4 ст. 24 Закону України № 1404 передбачено, що виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

У разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України. Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України (ч. 5 ст. 24 Закону України № 1404).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України № 1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 3 ст. 26 Закону України № 1404 встановлено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Згідно з абз. 1 ч. 5 ст. 26 Закону України № 1404 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Відповідно до абз. 1 ч. 7 ст. 26 Закону України № 1404 у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

Судом встановлено, що приватний виконавець Дорошкевич В.Л. здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва.

Як вбачається з паспорту позивача на дату прийняття оскаржуваної постанови ОСОБА_1 зареєстрована та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Зазначена адреса також вказана у договорі № 336121-А від 07.08.2018 року, укладеному з ТОВ «СС Лоун».

Доказів проживання позивача чи наявності у неї майна на території м. Києва відповідач не надала.

Отже, місце проживання боржника не відноситься до виконавчого округу, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність, а виконавчий документ у виконавчому провадженні ВП № 61426457 прийнято до виконання відповідачем не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи.

Обґрунтовуючи правомірність постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 61426457, відповідач посилалась на те, що виконавче провадження відкрито на підставі заяви ТОВ «Фінфорс» та доданого до нього виконавчого напису № 2332 від 25.02.2020 року, в якому зазначено, що боржник проживає у межах виконавчого округу міста Києва.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 24 Закону України № 1404 У разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.

Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.

Однак відповідач всупереч вищезазначеній нормі при відкритті виконавчого провадження не пересвідчилася з достовірних джерел про наявність місце проживання (місця реєстрації) боржника у відповідному виконавчому окрузі.

За таких обставин, оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження від 02.03.2020 року ВП № 61426457 прийнята відповідачем з порушенням приписів Закону України № 1404, а отже підлягає скасуванню.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем надано докази сплати судового збору у розмірі 840,80 грн., який підлягає стягненню з відповідача.

Одночасно з цим позивач просить вирішити питання щодо судових витрат, а саме – витрат на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

На підтвердження суми витрат позивач надала суду договір про надання юридичних послуг № 30/3 від 30.03.2020 року, акт приймання-передачі надання послуг № 1 від 31.03.2020 року, прибутковий касовий ордер № 31 від 31.03.2020 року та квитанцію до прибуткового касового ордеру № 31 від 31.03.2020 року на суму 2000,00 грн.

Згідно ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України).

У відповідності до ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на вищезазначені норми, суд дійшов висновку, що розмір таких витрат визначається на підставі доказів, підтверджуючих понесені стороною витрати та доказів, що підтверджують відповідність цих витрат фактично виконаній адвокатом роботі.

Разом з тим, відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Аналогічна правова позиція висловнена у додатковій постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року по справі № 826/841/17.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, витрати на правову допомогу повинні бути фактичними, неминучими, а їх розмір обгрунтованим та мати розумну суму.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Розглянувши заяву позивача та надані до заяви документи, суд встановив, що понесені витрати є співмірними зі складністю справи, та позивачем надано достатньо доказів для їх підтвердження. Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву не надала жодних заперечень чи пояснень щодо витрат на оплату послуг адвоката.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача витрати на правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 134, 139, 241 – 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (вул. Окіпної Раїси, 4-а, оф. 71-А, м. Київ, 02002, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» (пров. Новопечерський, 19/3, корп. 2, оф. 9, м. Київ, 01042, код ЄДРПОУ 41717584), – задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про відкриття виконавчого провадження № 61426457 від 02.03.2020 року.

3. Стягнути з Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни ( АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , оф. 71-А, м. Київ, 02002, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

4. Стягнути з Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , оф. 71-А, м. Київ, 02002, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 05.06.2020 року.

Суддя О.В. Малих