Рішення № 89671190, 27.05.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.006701

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Шийович Р.Я.,

позивач ОСОБА_1 ,

представник відповідача не прибув,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі – позивач) з позовною заявою до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (далі – відповідач, Ліквідаційна комісія), у якій просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за період 2000, 2008, 2013, 2014, 2016 років при звільненні зі служби;

- зобов`язати відповідача здійснити калькуляційний розрахунок усіх належних позивачеві сум (за дні невикористаної відпустки), нарахувавши та виплативши позивачу компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки за період 2000, 2008, 2013, 2014, 2016 років.

В обґрунтування позову зазначено про те, що позивач перебував на службі в органах внутрішніх справ. Наказом від 06.11.2015 позивача звільнено зі служби, однак на підставі судового рішення позивача відповідно до наказу від 08.09.2017 поновлено на роботі. Отримуючи наказ №1083 «Про виконання рішення суду» від 08.09.2017, позивач отримав наказ №1084 «Про звільнення» з 12.04.2017.

Надалі позивача прийнято на службу до поліції. ОСОБА_1 звертався до відповідача стосовно виплати йому компенсації за невикористані календарні дні відпусток, однак йому відмовлено з покликанням на відсутність правових підстав, можливість виплати такої при звільненні, не проходження позивачем служби в підрозділах Головного управління МВС України.

Позивач вважає вказану відмову протиправною, такою, що порушує його права, за їх захистом звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 17.12.2019 провадження у справі відкрито та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

13.01.2020 за вх. №1794 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Щодо грошової компенсації за невикористані календарні дні відпустки за період 2000, 2008, 2013, 2014 років зазначив, що при звільненні позивача відповідно до наказу від 06.11.2015 йому виплачено компенсацію за невикористані 34 календарних дні відпусток за період з 01.01.2015 по 06.11.2015. Щодо грошової компенсації за невикористані дні відпустки за період 2016 року при звільненні вказав, що з 06.11.2015 всіх працівників ГУ МВС України у Львівській області скорочено у зв`язку з ліквідацією установи, у тому числі позивача, тобто трудові відносини припинено.

З позиції відповідача позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 26.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач позовні вимоги підтримав повністю, з підстав, що викладені у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Відповідач явки уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином.

27.05.2020 за вх. №4803 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, з покликанням на постанову Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 для убезпечення населення України від поширення гострих респіраторних захворювань та коронавірусу COVID-19 (не підписано ЕЦП).

Заслухавши думку позивача щодо можливості продовження розгляду справи за відсутності представника відповідача, на чому наполягав позивач, з врахуванням приписів ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи продовжено за відсутності представника відповідача.

Суд заслухав вступне слово позивача, з`ясував підстави позову та відзиву, встановив фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, дослідив письмові докази, долучені до матеріалів справи, та, -

в с т а н о в и в :

Відповідно до наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області №848 о/с від 06.11.2015 «По особовому складу» згідно з п. 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено у запас Збройних Сил за п. 64 «г» (через скорочення штатів) підполковника міліції ОСОБА_1 .

У вказаному наказі зазначено про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку в період роботи з 01.01.2016 по 06 листопада 2015 у кількості 34 календарних дні /а.с.42/.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.07.2017 у справі №813/1721/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, позов задоволено частково, однак позивача поновлено в органах внутрішніх справ на посаді.

Вказана постанова набрала законної сили 17.10.2017.

Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області №1083о/с «Про виконання рішення суду» від 08.09.2017 поновлено ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ на посаді заступника начальника районного відділу – начальника відділу у Львівській області з 12.04.2017.

Однак вже наказом №1083о/с від 08.09.2017 «Про звільнення», відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил за п. 64 «г» /через скорочення штатів/ начальника районного відділу – начальника відділу кримінальної міліції Пустомитівського районного відділу ГУМВС України у Львівській області, з 12.04.2017 /а.с.12/.

Згідно з наказом №162 о/с Головного управління Національної поліції у Львівській області відповідно до п. 9 та 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» призначено із присвоєнням спеціального звання поліції, з 13.04.2017 ОСОБА_1 /а.с.13/

Надалі позивач звертався до відповідача стосовно нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні відпусток, їх кількість, а також щодо питання чи така за ним зберігається /а.с.15, 16/.

Листом від 25.10.2019 №Л-138/Зі/05/13/24-2019 позивача повідомлено, що відповідно до записів особових карток позивача на грошове забезпечення, кількість днів невикористаної відпустки в 1999 - 0, 2000 – 30, 2001 – 0, 2002 – 0, 2006 – 0, 2007 – 0, 2008 – 4, 2009 - 0, 2010 – 0, 2011 – 0, 2012 – 0, 2013 – 39, 2014 – 10, 2015 – 0. Поінформовано також, що особові картки на грошове забезпечення, за час проходження позивачем служби в підрозділах УДАІ ГУ МВС України у Львівській області в архіві ГУ МВС України у Львівській області – відсутні, а тому надати інформацію про кількість невідбутих днів відпустки за 2003-2005 роки неможливо /а.с.14/.

Згідно з листами №Л-145/Зі;146/Зі/13/24-2019 від 13.09.2019 поінформовано, що відповідно до наказу ГУ МВС України у Львівській області від 06.11.2015 №848 о/с, при звільненні зі служби позивачу виплачено грошову компенсацію за невикористану відпустку в період роботи з 01 січня до 06.11.2015 в кількості 34 календарні дні.

Також відповідно до ст. 9 Закону України «Про відпустки» (обчислення стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку), до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку зараховуються час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка. Повідомлено, 05.11.2015 втратив чинність Закон України «Про міліцію». Відповідно до наказу МВС від 06.11.2015 №1388 «Про організаційно-штатні питання» всі штати апарату та структурних підрозділів ГУ МВС України у Львівській області скасовано. В ГУ МВС України у Львівській області відсутня інформація чи нараховано та виплачено позивачу грошову компенсацію за невикористані дні відпустки в період проходження служби в міліції за 2016 рік.

Позивач вважає, що він має право на виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні відпусток за вказані періоди, відповідач здійснити відповідну виплату відмовився, а тому позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи справу суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 45 Конституції України кожен хто працює, має право на відпочинок. Зокрема це право забезпечується наданням оплачуваної щорічної відпустки.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 №565-ХІІ (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 №114 затверджено Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (далі - Положення №114).

Розділом VI вказаного Положення встановлено порядок надання відпусток рядовому і начальницькому складу органів внутрішніх справ.

Доцільно зауважити, що спеціальне звання позивача «підполковник міліції» відповідно до Постанови Верховної Ради України від 22.04.1993 відноситься до спеціальних звань старшого начальницького складу.

Відповідно до п. 49 Положення №114 оособам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надаються відпустки: а) чергові; б) короткострокові; в) через хворобу; г) канікулярні; д) у зв`язку із закінченням навчальних закладів системи Міністерства внутрішніх справ; є) додаткові та соціальні (по вагітності, родах і догляду за дитиною), творчі, у зв`язку з навчанням.

Обчислення тривалості відпусток - подобове.

Відповідно до п. 52 Положення №114 чергова відпустка надається особі рядового або начальницького складу, як правило, до кінця робочого року.

Відповідно до п. 56 Положення №114 особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров`я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення.

Особам рядового і начальницького складу (крім осіб, указаних в абзаці першому цього пункту), які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

Зміст вказаної норми свідчить про те, що нею врегульовано тільки питання виплати особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку. Своєю чергою даний пункт як і інші норми Положення не передбачають виплати такої компенсації за невикористані відпустки у попередніх роках. Водночас Положенням №114 не встановлено заборони виплачувати компенсацію за ці роки, тобто ним не врегульовано таке питання.

Отже нормами спеціального акту законодавства, який визначає порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки, а саме: Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 №114, не врегульовано питання виплати грошової компенсації особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану відпустку у роках, що передують року звільнення, а тому суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин в цій частині слід застосувати загальні норми трудового законодавства, якими передбачено виплату грошової компенсації за всі не використані дні щорічної відпустки.

З позиції суду нерозповсюдження на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ норм Кодексу законів про працю України стосується лише норм, якими врегульована оплата праці (виплата грошового забезпечення) вказаних осіб та спорів щодо цього забезпечення, таких як: спорів щодо розміру посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, порядку їх нарахування та виплати.

Однак питання щодо відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу, зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими грошового забезпечення, неврегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення, а тому щодо них слід застосувати саме положення Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України).

Ця позиція узгоджується із висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 01.03.2018 в адміністративній справі №806/1309/17 та від 10.10.2019 у справі №826/4108/15.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» №504/96-ВР від 15.11.1996 у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 КЗпП.

Судом встановлено, що відповідно до записів в особових картках на грошове забезпечення, кількість днів невикористаної відпустки у 2000 році – 30; 2008 – 4; 2013 – 39; 2014 – 10. Вказане підтверджується листом від 25.10.2019 №Л-138/Зі/05/13/24-2019 /а.с.14/.

Оскільки відповідач доказів того, що позивач такі дні використав чи йому виплачено компенсацію за такі при звільненні не надав, а в наказі від 06.11.2015 №848 о/с вказано про компенсацію відпустки за період з 01.01.2015 по 06.11.2015 тривалістю 34 календарних дні, суд вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо невиплати позивачу компенсації за невикористані календарні дні відпусток за вказаний період, а тому для відновлення порушених прав позивача відповідача слід зобов`язати нарахувати та виплатити таку позивачу.

Щодо невикористаних календарних днів відпустки за 2016 рік відповідач повідомив позивачу листом від 13.11.2019 №П-145/Зі,146/Зі/13/24-2019, що відповідно до наказу МВС від 06.11.2015 №1388 «Про організаційно-штатні питання» всі штати апарату та структурних підрозділів ГУ МВС України у Львівській області скасовано з 06.11.2015, а тому відсутня інформація чи нараховано позивачу та виплачено грошову компенсацію за невикористані дні відпустки в період проходження служби в міліції за 2016 рік /а.с.18/.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Головне управління МВС України в Львівській області станом на цей час перебуває в стані припинення, у зв`язку з чим в установленому порядку сформовано та функціонує Ліквідаційна комісія Головного управління МВС України у Львівській області.

Частиною 4 ст. 105 Цивільного кодексу України визначено, що до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Згідно з ч. 1 ст. 75 КЗпП України щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Аналогічну норму містить ч. 1 ст. 6 Закону України «Про відпустки».

Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про відпустки» до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку зараховується час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка.

До стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку зараховується також час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з чинним законодавством зберігалося місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або перебуванням на іншій роботі).

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13, розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі ст. 83 КЗпП України вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки та додаткової відпустки для працівників, які мають дітей (ст. 182-1 КЗпП України), тільки в разі звільнення його з роботи, а під час неї - лише за частину цих відпусток за умови, що тривалість наданих йому при цьому щорічної й додаткової відпусток становить не менше 24 календарних днів та що працівник не є особою віком до 18 років.

Якщо працівник з не залежних від нього причин (не з його вини) не використав щорічну відпустку і за роки, що передували звільненню, суд на підставі ст. 238 КЗпП України має право стягнути грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки. Не виключається можливість такого ж вирішення цього питання і при частковій компенсації невикористаної відпустки працівникові, який продовжує роботу. При цьому слід мати на увазі, що тривалість визначеної в робочих днях щорічної відпустки (основної й додаткової), яка не була використана працівником за попередні роки, зберігається такою, якою вона була до набрання чинності Законом України «Про відпустки» (до 01.01.1997). Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.

З огляду на викладене, виплата роботодавцем грошової компенсації за невикористану щорічну основну та додаткову відпустки при незаконному звільненні з роботи не може позбавити гарантованого права на відпочинок поновленого на роботі працівника, який виявив бажання скористатися цим правом.

З позиції суду оскільки позивач після незаконного звільнення не скористався правом на відпустку та компенсацію невикористаної відпустки, то за ці періоди він має право на отримання щорічних основних відпусток в установі, в якій його поновлено.

Судом зі змісту постанови Львівського окружного адміністративного суду від 19.07.2017, що набрала законної сили 17.10.2017, встановлено, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28.03.2016 у справі № 813/6223/15, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016, визнано протиправними дії ГУМВС України у Львівській області щодо звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за п. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ; визнано протиправним та скасовано наказ ГУМВС України у Львівській області від 06.11.2015 № 848 о/с «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ; поновлено ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ на посаді заступника начальника районного відділу начальника відділу кримінальної міліції Пустомитівського районного відділу ГУМВС України у Львівській області з 07.11.2015; стягнуто з Пустомитівського районного відділу ГУМВС України у Львівській області на користь ОСОБА_1 3736,94 грн. грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів; у задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення на його користь грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 3019,05 грн. суд допустив до негайного виконання.

Наказом ГУМВС України у Львівській області від 11.04.2017 №1029 скасовано наказ 848о/с та поновлено позивача на посаді заступника начальника районного відділу начальника відділу кримінальної міліції Пустомитівського районного відділу ГУМВС України у Львівській області з 07.11.2015.

Водночас, наказом від 11.04.2017 №1035 о/с ОСОБА_1 повторно звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил за п. 64 «г» (через скорочення штатів).

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.07.2017 у справі №813/1721/17 визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області № 1035о/с «Про звільнення» від 11.04.2017, згідно з яким ОСОБА_1 звільнений з посади заступника начальника районного відділу начальника відділу кримінальної міліції Пустомитівського районного відділу ГУМВС України у Львівській області; поновлено ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ на посаді заступника начальника районного відділу начальника відділу кримінальної міліції Пустомитівського районного відділу ГУМВС України у Львівській області з 12.04.2017; стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь ОСОБА_1 8919,95 грн. грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів; зобов`язано Головне управління Національної поліції України у Львівській області прийняти ОСОБА_1 на службу до поліції в порядку, передбаченому п.9 Розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про національну поліцію».

Постанову суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 та стягнення на його користь грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 3047,41 грн. звернуто до негайного виконання.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Наказом №1083о/с «Про виконання рішення суду» від 08.09.2017 позивача поновлено в органах внутрішніх справ з 12.04.2017 та наказом №1084 о/с «Про звільнення» від 08.09.2017 звільнено з органів внутрішніх справ з 12.04.2017.

Враховуючи викладене, суд вважає, що незаконне звільнення жодним чином не може впливати на реалізацію права позивача на відпустку як працівника та позбавити його права на отримання відпустки за періоди в яких він таким правом не скористався. Таке право передбачено Законом України «Про відпустки», оскільки, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 9 зазначеного Закону, до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховуються час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу). Відтак, логіка законодавця полягає в тому, що відновлення порушеного трудового права особи має носити абсолютний характер, що не пов`язано з іншими обставинами.

Враховуючи викладене, позивач має право на отримання компенсації за невикористану відпустку за 2016 рік в кількості днів, розрахованих пропорційно до періоду вимушеного прогулу.

Вказане свідчить про протиправну бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації за невикористані календарні дні відпустки за 2016 рік при звільненні позивача та наявність підстав для зобов`язання його вчинити відповідні дії.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити.

Оскільки при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 768,40 грн., з врахуванням приписів ч. 1 ст. 139 КАС України такий слід стягнути наа його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 263, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні відпустки за 2000, 2008, 2013, 2014, 2016 роки при звільненні зі служби.

3. Зобов`язати Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні відпустки за 2000, 2008, 2013, 2014, 2016 роки.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справи України у Львівській області (79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3; ЄДРПОУ 08592247) судові витрати у виді судового збору в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 05.06.2020.

Суддя Кравців О.Р.