Рішення № 89670273, 05.06.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2020 року Справа № 160/3075/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турової О.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

18.03.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Дніпровської міської ради з приводу розгляду клопотання ОСОБА_1 від 18.08.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та зобов`язати Дніпровську міську раду повторно розглянути клопотання від 18.08.2019 року ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

В обґрунтування позовної заяви зазначається, що позивач звернулась до Дніпровської міської ради з клопотанням від 18 серпня 2019 року, зареєстрованим 23.10.2019р. за №36/4795, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, до якої додала всі передбачені ст.118 Земельного кодексу України документи, а саме: копії паспорту та ідентифікаційного номеру, план земельної ділянки з бажаним місцем розташування земельної ділянки. За результатами розгляду цього клопотання Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради листом №8/7-3718 від 24.12.2019р. повідомив позивача про те, що нею до відповідного клопотання не додано правовстановлюючих документів на нерухоме майно, документів, що посвідчують факт проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно та технічного паспорта на об`єкт нерухомого майна, що унеможливлює підготовку відповідного проекту рішення міської ради, а крім того, відповідно до реєстру юридичних осіб, встановлено, що гараж розташовано у гаражному кооперативі ОК «АГК «ПРЕС-2», а відповідно набуття прав на земельні ділянки кооперативами здійснюється саме як юридичними особами, а не окремо громадянами-членами кооперативу. Водночас, позивач вважає безпідставними викладені у вищевказаному листі твердження, оскільки жодна норма закону не вимагає надання вищевказаних документів, на яких наполягає відповідач, а в ст.118 Земельного кодексу України закріплено вичерпний перелік документів, необхідних для надання разом із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, які і були надані позивачем. Також позивач зазначає, що нею додатково до клопотання було надано копію рішення Дніпровської міської ради від 26.08.1992 № 746 та наказ № 100 від 08.04.1993 року, згідно з якими цю земельну ділянку в 1992 році міська рада надала заводу, а останній віддав її для будівництва капітальних гаражів, які і були збудовані, але не оформлені офіційно, при цьому до гаражного кооперативу «ПРЕС-2», про який зазначено відповідачем у листі №8/7-3718 від 24.12.2019р., ці гаражі та земельна ділянка жодного відношення не має, а гаражний кооператив «ПРЕС-2» взагалі розташований за іншою адресою, а саме: АДРЕСА_1 . Пресова, 33, в той час, як гараж позивача розташовано на АДРЕСА_1 . Козака Мамая. Враховуючи вищевикладене, позивач вказує на те, що у відповідача не було підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Також, на переконання поивача, відповідачем під час розгляду її клопотання не дотримано вимог ч. ч. 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України, а саме не розглянуто її клопотання на пленарному засіданні міської ради у місячний строк та не надано їй у цей строк ані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, ані мотивованої відмови у його наданні. На підставі цього позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2020 року вказана позовна заява залишена без руху та позивачеві надано строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду: оригіналу документа про сплату судового збору за подання до суду адміністративного позову у розмірі 840,80грн; завіреної належним чином копії документа на підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності позивача (паспорта чи іншого документа, що посвідчує особу позивача).

На виконання вимог ухвали суду від 23 березня 2020 року позивачем 01.04.2020р. усунуті означені недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження в адміністративній справі №160/3075/20, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) з 07.05.2020 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Крім того, вищевказаною ухвалою суду витребувано у Дніпровської міської ради інформацію та докази на її підтвердження щодо розгляду Дніпровською міською радою клопотання ОСОБА_1 від 18.08.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та прийняття рішення за результатами розгляду цього клопотання, а також завірену належним чином копію такого рішення у разі його прийняття.

22 травня до канцелярії Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій остання зазначила, що аргументи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву є неправдивими, необґрунтованими і непереконливими.

04 червня 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду на електронну адресу суду надійшов відзив Дніпровської міської ради на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі та просить відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що Дніпровська міська рада як представницький орган місцевого самоврядування розглядає тільки ті питання, які у встановлений законом порядок винесенні на сесію, в свою чергу, подання проекту рішення про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою відповідно до закону покладено на Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради, який є органом приватизації Дніпровської міської ради, орендодавцем нерухомого майна та земельних ділянок комунальної власності територіальної громади міста Дніпра. Таким чином, міською радою делеговано Департаменту по роботі за активами Дніпровської міської ради повноваження щодо приватизації земельних ділянок комунальної власності. Отже, зазначений Департамент є відповідним повноважним органом, який у розумінні ч.3 ст.123 Земельного кодексу України уповноважено надавати відмови у наданні дозволу на розроблення проекту із землеустрою. При цьому, абз.3 ч.7 ст.118 Земельного Кодексу України закріплено виключно право, а не обов`язок громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу після спливу місячного строку дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу (бездіяльності суб`єкта владних повноважень) або відмови у його надані після спливу місячного строку. Надання дозволу не гарантує особі прийняття відповідним органом рішення про надання земельної ділянки у власність. Дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є лише стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність. Законний інтерес особи полягає не в отриманні дозволу, а в отриманні земельної ділянки у власність. Відтак, у судовому порядку підлягає захисту саме право на отримання земельної ділянки у власність. Таким чином, у разі протиправної бездіяльності відповідного органу у вигляді ненадання дозволу у належній формі на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у встановлений строк, відповідно до абзацу третього частини сьомої статті 118 ЗК України особа має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. На підставі викладеного, відповідач просить суд у задоволенні пред`явлених позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ч.1 ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст. ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 18.08.2019 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпровської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,01 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , на ділянці розміщено гараж, цільове призначення ділянки: для будівництва індивідуальних гаражів.

До вищезазначеного клопотання ОСОБА_1 додано копії наступних документів: рішення міськаради № 746 від 26.08.92 року; наказ № 100 від 08.04.93 року; паспорта громадянина України; довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, а також план земельної ділянки (картографічний документ), складений в масштабі, який забезпечує відображення всіх елементів та написів, що містять графічне зображення земельної ділянки із зазначенням місця розташування її меж, контурів, об`єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці.

Вказане клопотання зареєстроване відповідачем 23.10.2019р. за №36/4795.

За результатами розгляду вищезазначеного клопотання позивача Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради листом «Про розгляд звернення» від 24.12.2019р. за №8/7-3718 повідомив ОСОБА_1 про те, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню індивідуального гаража у гаражному кооперативі не є можливим у зв`язку із тим, що під час опрацювання клопотання позивача з`ясовано, що до нього не додано правовстановлюючих документів на нерухоме майно, документів, що посвідчують факт проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно та технічного паспорта на об`єкт нерухомого майна, що унеможливлює підготовку відповідного проекту рішення міської ради, а відповідно до вимог чинного законодавства приватизація та надання у користування громадянам земельних ділянок під об`єктами нерухомого майна проводиться у разі надання громадянами правовстановлюючих документів на зазначене майно. Крім того, відповідно до Реєстру юридичних осіб встановлено, що гараж позивача розташований у гаражному кооперативі ОК «АГК «ПРЕС-2», проте відповідно до ст.41 Земельного кодексу України земельні ділянки набуваються у власність гаражно-будівельними кооперативами у власність саме як юридичними особами, а не окремо громадянами - членами кооперативу. Крім того, якщо гараж знаходиться у боксі, має загальний фундамент або стіни з іншими гаражами, він є частиною майна гаражного кооперативу і земля під ним не підлягає окремій приватизації або розділу. Таким чином, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню індивідуального гаража у гаражному кооперативі не є можливим. Враховуючи зазначене, клопотання ОСОБА_1 списано до архіву.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у недотриманні процедури розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, передбаченої ч. ч. 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлений Земельним кодексом України.

Відповідно до ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з п.«д» ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах - для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

За приписами ч.6 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч.7 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, положення статті 118 ЗК України містять вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Таким чином, якщо особою, яка звернулася до відповідного суб`єкта владних повноважень виконані всі передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, підстави для відмови у наданні такого дозволу відсутні.

З іншого боку, подання зацікавленою особою документів, необхідних для розгляду клопотання, не в повному обсязі або виявлення у документах, поданих замовником, недостовірних відомостей об`єктивно перешкоджають розгляду та винесенню законного рішення про надання дозволу/вмотивованої відмови на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У разі надання особою пакету документів, необхідних для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки. Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення громадянам умов для реалізації їх прав на землю. Зазначена пропозиція щодо усунення недоліків не може вважатися «відмовою у наданні дозволу» у розумінні частини сьомої статті 118 ЗК України. Проте, звернення з такою пропозицією не звільняє відповідний орган від обов`язку прийняти рішення щодо надання дозволу (або відмову) в межах встановленого законом місячного строку.

За змістом положень ст.122 Земельного кодексу України вирішення питань стосовно передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Зокрема, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно зі ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільська, селищна, міська рада питання регулювання земельних відносин повинна вирішувати виключно на пленарних засіданнях і відповідно до закону.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, чинним законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії.

Відповідно до ст.42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільський, селищний, міський голова, зокрема, скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради; забезпечує підготовку на розгляд ради проектів програм соціально-економічного та культурного розвитку, цільових програм з інших питань самоврядування, місцевого бюджету та звіту про його виконання, рішень ради з інших питань, що належать до її відання; оприлюднює затверджені радою програми, бюджет та звіти про їх виконання.

З аналізу вище вказаних правових норм слідує, що законодавством чітко визначено, що орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою 18.08.2019 року зареєстроване відповідачем 23.10.2019 року за вх. № 36/4795, однак, відповідне рішення відповідачем за результатами його розгляду не прийнято, натомість Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради позивачеві надано відповідь листом «Про розгляд звернення» від 24.12.2019 року № 8/7-3718.

Отже, у місячний строк з дати реєстрації клопотання позивача рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою відповідачем/відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не прийнято, чим порушено вимоги ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

Разом з тим, слід зазначити, що строк розгляду клопотання є строком виконання органом місцевого самоврядування своїх повноважень (компетенції). Цей строк разом з іншими елементами (складовими) утворюють структуру повноважень суб`єкта владних повноважень. Недотримання строку виконання обов`язку є свідченням формального порушення реалізації повноважень, проте, повинно оцінюватися в межах причин і умов, які призвели до цього. Недотримання строку виконання обов`язку не означає припинення повноважень органу місцевого самоврядування і втрату ним правоможності на ухвалення будь-яких рішень, в тому числі й тих, які є предметом спору у цій справі. Тому, пропуск цього строку сам по собі не свідчить про звільнення відповідної ради від обов`язку розглянути питання надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

При цьому суд наголошує, що положення статті 118 ЗК України містять вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, проте у листі Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради «Про розгляд звернення» від 24.12.2019 року № 8/7-3718 жодної із зазначених підстав, передбачених частиною 7 статті 118 ЗК України для відмови позивачеві у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зазначено не було.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку, що відсутність належним чином оформленого рішення Дніпровської міської ради про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листа про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, має місце протиправна бездіяльність.

Вказаний правовий висновок кореспондується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 року № 806/2208/17.

Щодо доводів відповідача, наведених у відзиві на позовну заяву про те, що дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність, відтак, відмова відповідного органу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, навіть якщо вона, на думку особи, є протиправною, не має наслідком порушення прав та інтересів особи, яка має намір отримати земельну ділянку, отже, у судовому порядку підлягає захисту саме право на отримання земельної ділянки у власність, при цьому, у разі протиправної бездіяльності відповідного органу у вигляді ненадання дозволу у належній формі на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у встановлений строк, відповідно до абзацу третього частини сьомої статті 118 ЗК України особа має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, додаючи до письмового повідомлення договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд зауважує наступне.

«Принцип мовчазної згоди», визначений статтею 123 Земельного кодексу України, передбачає виключно право громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу або відмови.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Рисовський проти України» (№29979/04) визнав низку порушень пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «належного врядування».

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

Отже, наведені відповідачем доводи жодним чином не спростовують висновку суду про допущену ним протиправну бездіяльність щодо розгляду в належний спосіб та у визначеному законом порядку поданого позивачем клопотання і прийняття передбаченого законом рішення за результатами його розгляду, що, в свою чергу, беззаперечно порушує права останнього.

Аналогічний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 10.07.2018р. у справі №806/3095/17 (адміністративне провадження №К/9901/50942/18), на яку відповідач помилково посилався як на підтвердження своєї позиції, в той час, як у вказаній постанові Верховний Суд дійшов зовсім протилежних висновків, які і наведені судом вище.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

При цьому, оскільки відповідач не розглянув клопотання ОСОБА_1 від 18.08.2019 року, зареєстроване відповідачем 23.10.2019 року за вх. №36/4795, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та не прийняв жодного рішення по суті, з метою повного та ефективного поновлення прав позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в цій частині та зобов`язати Дніпровську міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 18.08.2019 року, зареєстроване відповідачем 23.10.2019 року вх. № 36/4795, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та прийняти відповідне рішення.

Водночас, суд зауважує, що під час повторного розгляду заяви позивача та дотримуючись порядку надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, встановленого ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, відповідач, за умови встановлення відсутності підстав для відмови у наданні такого дозволу (якими є невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку), повинен за заявою позивача прийняти рішення про надання такого дозволу. Натомість, відмовляючи у наданні дозволу, відповідач зобов`язаний навести усі підстави для відмови з посиланням на норми законодавства, якими такі підстави встановлені.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на положення вказаної статті та зважаючи на задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 840,80 грн. підлягають відшкодуванню у повному обсязі на користь останньої шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської міської ради.

Керуючись ст. ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) до Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 37454258, місцезнаходження: проспект Дмитра Яворницького, 75, м. Дніпро, 4900) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 37454258, місцезнаходження: проспект Дмитра Яворницького, 75, м. Дніпро, 49000), допущену при розгляді клопотання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) від 18.08.2019 року, зареєстрованого 23.10.2019 року за вх. № 36/4795, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Зобов`язати Дніпровську міську раду (код ЄДРПОУ 37454258, місцезнаходження: проспект Дмитра Яворницького, 75, м. Дніпро, 49000) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) від 18.08.2019 року, зареєстроване 23.10.2019 року за вх. № 36/4795, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, та прийняти відповідне рішення.

Стягнути з Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 37454258, місцезнаходження: проспект Дмитра Яворницького, 75, м. Дніпро, 49000) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.)

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 05.06.2020 року.

Суддя О.М. Турова