Ухвала суду № 89665164, 05.06.2020, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/2186/13-ц

(2-п/199/25/20)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2020року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Якименко Л.Г.

за участю секретаря Ковтун К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Дніпрі заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 липня 2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Дніпропетровської обласної дирекції до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03.07.2013 року позов Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Дніпропетровської обласної дирекції до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (рах. № НОМЕР_1 , МФО 305653, код ЄДРПОУ 19358201) суму боргу у розмірі 1 454 220 (один мільйон чотириста п`ятдесят чотири тисячі двісті двадцять) гривень 79 копійок, а також понесені витрати по справі – 3,441 грн. 00 коп. по сплаті судового збору.

18.05.2020 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що із вказаним рішенням суду не згодна, оскільки її неявка в судові засідання була викликана тим, що вона особисто жодного разу не отримала судової повістки про виклик до суду, а відтак не мала можливості приймати участь у судовому засіданні. Отримала заочне рішення лише 08 травня 2020 року.

У судове засідання відповідачка ОСОБА_1 не з`явилася, надала до суду заяву, у якій просила розглядати заяву про перегляд заочного рішення без її участі.

Представник позивача Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” до суду не з`явився, повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Суд, вивчивши заяву, дослідивши надані докази та матеріали відновленої цивільної справи №199/2186/13, приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст.284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Розглядаючи питання про поновлення пропущеного строку для подання заяви про скасування заочного рішення, суд зазначає наступне.

Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише за умови особливих непереборних обставин.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (справа Перетяка та Шереметьєв проти України, заяви № 17160/06 та №35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).

У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

Як вбачається з повідомлення архіваріуса Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 22.05.2020 року, цивільна справа №199/2186/13 за позовом Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Дніпропетровської обласної дирекції до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості знищена, згідно з «Переліком судових справ, що утворюються в діяльності суду, із зазначенням строків зберігання документів», акт знищення №3 від 27.09.2019 року.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22.05.2020 року частково відновлено матеріали цивільної справи №199/2186/13 за позовом Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Дніпропетровської обласної дирекції до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Із мотивувальної частини рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 03 липня 2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Дніпропетровської обласної дирекції до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості вбачається, що відповідачка у судове засідання не з`явилася, про день слухання справи була повідомлена належним чином через оголошення в газеті «Вісті Придніпров`я» №43 (1434) від 06.06.2013 року, про зміну свого місця проживання та про причини неявки суду не повідомляла. Доказів того, що відповідачка не була обізнана про наявність заочного рішення, суду не надано.

Таким чином, відповідачка ОСОБА_1 , звертаючись із заявою про поновлення процесуального строку на перегляд заочного рішення суду через 7 років після його ухвалення, не надала належних та допустимих доказів на спростування твердження суду щодо належного повідомлення сторін, у тому числі і відповідачки, про час та місце розгляду справи, а також на підтвердження того, що вона дізналася про рішення суду лише 10 квітня 2020 року.

За змістом рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 у справі №1-9/2011 вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі; Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Суд звертає особливу увагу, що несвоєчасне отримання копії судового рішення саме по собі не може бути визнано поважною причиною пропуску строку. Визнати поважною причиною можливо лише в сукупності з іншими обставинами, обумовленими поважністю, з огляду на які цей строк було пропущено.

Крім того, ОСОБА_1 не була позбавлена можливості реалізувати своє право на доступ до судових рішень через Єдиний державний реєстр судових рішень шляхом пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їх частин (Аналогічна правова позиція була викладена у рішенні Верховного Суду України від 24 лютого 2017 р. у справі № 5-45кз17) із дотриманням строків, встановлених Законом для подання до суду заяви про перегляд заочного рішення суду.

Жодних інших поважних причин пропуску строку звернення із заявою про перегляд заочного рішення заявницею не зазначено. У зв`язку з вищенаведеним, суд зазначає, що заявниця не надала будь-яких доказів, які мають істотне значення для справи та не були досліджені судом при ухваленні рішення, оскільки обґрунтуванням заяви про перегляд заочного рішення є непогодження з винесеним рішенням по суті.

Також заявницею ОСОБА_1 при подачі заяви про перегляд заочного рішення не сплачено судовий збір.

Частиною 4 статті 287 ЦПК України передбачено, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

З огляду на зазначене, суд не вбачає підстав для скасування заочного рішення суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 284-288, 260, 261 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у поновленні строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 липня 2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Дніпропетровської обласної дирекції до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Залишити заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 липня 2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Дніпропетровської обласної дирекції до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, – без задоволення.

Роз`яснити заявниці, що відповідно до пункту 4 статті 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л.Г. Якименко