Рішення № 8966482, 13.04.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.04.2010 Справа № 3/41-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Горголь О. М. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпробуд", м. Каховка

до Концерну "Дніпро Імпекс", м. Нова Каховка

про стягнення 278000 грн. 00 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Разгуляєва С.В., представник, довіреність б/н від 10.01.2010 р.(в судове засідання 13.04.2010р. не прибув);

від відповідача –Величко О.В. –директор, наказ №1 від 11.03.2010 р.(в судове засідання 13.04.2010р. не прибув).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпробуд" (позивач) звернулося до суду з позовом до Концерну "Дніпро Імпекс" (відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 278000 грн. 00 коп.

          22 березня 2010 року позивач у відповідності до ст..22 ГПК України надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути основну заборгованість в сумі 278000,00 грн., 1759,40 грн. річних, 10381,08 інфляційних збитків.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

          Відповідач в судове засідання прибув, відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав, проти позову заперечує, посилаючись на той факт, що він є новим директором підприємства і про заборгованість не знав.

          В судовому засіданні 30.03.2010 р. оголошувалась перерва до 13.04.2010 р. до 10-00 для виготовлення повного тексту рішення.

          Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представників сторін, суд

                                        в с т а н о в и в:

          Звертаючись з позовом, позивач підставою позовних вимог зазначив невиконання відповідачем обов'язків за договором купівлі-продажу нафтопродуктів №19/12/НП від 19.12.2009 року (далі –Договір),          за умовами якого відповідач зобов»язувався передати, а позивач прийняти та оплатити на умовах Договору мазут топочний М-100 ГОСТ 1058599.

Договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печаткою. Протягом дії Договору в нього не вносилися зміни та доповнення.

Із огляду на зазначений Договір суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки, правовідносини, які витікають із нього, регулюються ст. 264-271 ГК України.

Вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.

В силу п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За змістом ст.712 ЦК України та ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п.1.3 Договору - Додаток №2 –Ціна товару та умови його оплати є невід'ємною частиною Договору. Пунктами 5, 6 Додатку №2 (а.с.15) передбачено перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача на умовах 100% передплати на підставі рахунку-фактури. Матеріалами справи підтверджується виставлення відповідачем рахунку-фактури №32 від 19 грудня 2009 року на загальну суму 556000,00 грн. з зазначенням попередньої оплати у розмірі 50 % на суму 278000,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, позивач виконав умови договору в повному обсязі, перерахувавши відповідачу платіжним дорученням №355 від 22 грудня 2009 року 278000,00 грн.

Судом встановлено, що відповідач свої обов'язки, передбачені п.3.1. Договору, щодо постачання товару протягом 10 банківських днів з моменту отримання передплати не виконав. Станом на день розгляду справи суму передплати позивачу не повернув.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав його у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Пунктом 6.6. Договору встановлено, що в разі непостачання товару протягом 10 банківських днів відповідач повертає суму передплати на розрахунковий рахунок позивача протягом одного банківського дня. Відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження виконання належним чином своїх зобов'язань. Таким чином, на день розгляду справи заборгованість відповідача складає суму 278000,00 грн. Позовні вимоги щодо її стягнення є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача індекс інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних з простроченої суми.

          Суд перевірив розрахунки в частині стягнення 3 % річних в сумі 1759,40 грн. за період з 07.01.2010 р. по 25.03.2010 р. і зазначає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 10381,08 грн., - суд не погоджується з розрахунком позивача. Індекс інфляції за січень 2010 р. –101,8 –відповідно інфляційні втрати з суми боргу складають 5004,00 грн. Враховуючи той факт, що п.3.1. Договору передбачений строк поставки товару –10 банківських днів з моменту отримання переплати, інфляційні потрібно рахувати з 07.01.2010 р., тобто за 25 днів січня 2010 року сума інфляційних втрат дорівнює 4035,48 грн. Індекс інфляції за лютий 2010 року –101,9 –інфляційні втрати складають 5282,00 грн. Таким чином, загальна сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача, –9317,48 грн. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення 1063,60 грн. інфляційних суд відмовляє за необґрунтованістю.

          Оскільки позивач на підставі ч.4 ст.22 ГПК України до прийняття рішення зі справи збільшив на 12140,48 грн. позовні вимоги в частині стягнення річних та інфляційних збитків, суд, відповідно до п.4.2. Роз'яснення ВАСУ від 04.03.98. №02-5/78 та п.38 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита (затвердженої Наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 р. №15 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.05.93. №50), - дійшов висновку щодо стягнення з позивача в доход державного бюджету 121,40 грн. державного мита.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

          В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

          Відповідно до положень ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

                    Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України відносяться на відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

          З урахуванням вищезазначених норм права, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, ч.6 ст.83, ст.ст. 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Концерну «Дніпро Імпекс»(74900, Херсонська область, м.Нова Каховка, пр.Дніпровський, 46, р/р 26003202327450 в АТ «ОТП Банк»м.Київ, МФО 300528, код ЄДРПОУ 21298989) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпробуд”(м.Каховка, вул..К.Лібкнехта, буд.1, р/р 260072625 в «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805, код ЄДРПОУ 24111848) 278000,00 грн. основного боргу, 9317,48 грн. інфляційних втрат, 1759,40 грн. річних, в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита в сумі 2890,77 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

3. В задоволенні позовних вимог про стягнення 1063,60 грн. інфляційних втрат відмовити.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпробуд”(м.Каховка, вул..К.Лібкнехта, буд.1, р/р 260072625 в «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805, код ЄДРПОУ 24111848) в доход державного бюджету України, код отримувача - 24104230 Управління Державного казначейства у м. Херсоні, банк ГУДКУ в Херсонській області, МФО - 852010, р\рахунок № 31119095700002, держмито в доход держбюджету, код призначення платежу - 22090200, символ звітності 095 – 121,40 грн. державного мита.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.В.Людоговська