Рішення № 89664476, 02.06.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/6167/20

Провадження № 2-а/127/138/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2020 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого-судді Клапоущака С.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Кучеренко Т.О.,

позивача ОСОБА_1 та його представника - адвоката Андрікевича Ю.В.,

представника відповідача за довіреністю – Гончаренка І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до начальника Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області Соколовського Олексія Дмитровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №0004788 від 03 березня 2020 року та закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з адміністративним позовом до начальника Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області Соколовського О.Д. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №0004788 від 03 березня 2020 року та закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення.

Ухвалою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 16 березня 2020 року вказаний адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження, підготовче засідання призначено на 30 березня 2020 року.

Згідно з ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15 квітня 2020 року підготовче провадження було закрито та призначено адміністративну справу до судового розгляду на 05 травня 2020 року.

В обгрунтуваннясвоїх позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначив, що оскаржуваною постановою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 133-2 КУпАП та накладено штраф у розмірі 1700 гривень. Відповідач, розглянувши протокол про адміністративне правопорушення від 14 лютого 2020 року №0005250 у постанові №0004788 встановив, що 14 лютого 2020 року о 13.50 год. в м. Вінниці по вул. Юності, 81-а він здійснював провадження господарської діяльності на таксі транспортним засобом марки «Opel Vectra», номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований в іншій країні (Польща), чим порушив вимоги ч. 1 ст. 133-2 КУпАП.

Однак, він перебував один у салоні автомобіля, який стояв, і не здійснював внутрішні автомобільні перевезення пасажирів на території України.

Оскаржувану постанову вважає незаконною, необгрунтованою та такою, що винесена з порушеннями норм матеріального та процесуального права України у зв`язку із наступними обставинами.

Так, справу про адміністративне правопорушення відносно нього розглядала одна посадова особа - заступник начальника управління – начальник відділу Федорчук А.В., а постанову виносила та підписувала інша посадова особа - начальник Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області Соколовський О.Д. При винесені оскаржуваної постанови відповідач порушив порядок розгляду провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачений ст. 279 КУпАП, порушив вимоги ст. 278 КУпАП та всупереч ст. 245 КУпАП всебічно, повно і об`єктивно не з`ясував обставини даної справи, не з`ясував, чи було вчинено ним адміністративне правопорушення, чи винен він у його вчиненні (ст. 280 КУпАП).

Крім того, його персональні дані, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення №0005250 від 14 лютого 2020 року та в оскаржуваній постанові були незаконно отримані та поширені представниками Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області, із цього випливає, що протокол був складений, а постанова винесена на основі неправомірно здобутих персональних даних. Тому даний протокол та постанова є неналежними та недопустимими доказами. Протокол про адміністративне правопорушення, всупереч положенням КУпАП, було складено у його відсутність, та в ньому були зроблені виправлення. На його твердження, що він не здійснював господарську діяльність з внутрішніх автомобільних перевезень пасажирів в Україні, а лише розмістив рекламу відповідної компанії на даху автомобіля (ліхтар із номером телефону ПП «Форсаж – Він»), згідно із ст. 18 Закону України «Про рекламу», що в салоні автомобіля відсутні пасажири та на автомобілі відсутні ознаки таксі, які чітко визначені в ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», представники Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області ніяк не зреагували. До протоколу про адміністративне правопорушення додані фото, які є неналежними доказами, так як на них імовірно може бути зображений лише автомобіль із рекламним ліхтарем, що не може бути підставою для звинувачення його у здійсненні внутрішніх автомобільних перевезень пасажирів в Україні. Інспектор, який складав протокол, не вказав, яким саме технічним засобом були зроблені відповідні фото, тому зазначене фото є неналежним та недопустимим доказом.

Крім того, протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, в ньому не відображена суть адміністративного правопорушення, не зазначено об`єктивної сторони правопорушення, яка б відповідала диспозиції ст. 133-2 КУпАП, зокрема, не зазначено, внутрішні автомобільні перевезення яких саме пасажирів він здійснював, відсутні адреси цих осіб та їх пояснення, відсутні жодні посилання на чисельність конкретних внутрішніх автомобільних перевезень, що унеможливлює визначити, чи є такі дії систематичними, що є обов`язковою ознакою господарської діяльності. Враховуючи викладене, позивач просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення №0004788 від 03 березня 2020 року щодо визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 133-2 КУпАП, та накладення на нього штрафу в розмірі 1700 гривень та провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 133-2 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В судовому засіданні представник позивача – адвокат Андрікевич Ю.В. та позивач Шкандюк М.С., пославшись на вищезазначені обставини, підтримали позов та просили позов задоволити.

Представник відповідача Гончаренко І.В. надав суду відзив на позов та заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що ним 14 лютого 2020 року був складений протокол №0005250, яким було встановлено, що ОСОБА_1 о 13.50 год. в м. Вінниці по вул. Юності, 81-а здійснював провадження господарської діяльності на таксі транспортним засобом марки «Opel Vectra», номерний знак НОМЕР_1 , чим порушив вимоги ч. 1 ст. 133-2 КУпАП. Відносно даного правопорушення справа була розглянута в Управлінні Укртрансбезпеки у Вінницькій області та винесена постанова, якою визнано позивача винним у вчиненні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1700 гривень. Під час складення протоколу та винесення оскаржуваної постанови відносно ОСОБА_1 були дотримані вимоги чинного законодавства. Доводи ОСОБА_1 , що протокол складався у його відсутність, є безпідставними, оскільки протокол складався у його присутності, однак від ознайомлення з протоколом та від підпису у ньому позивач відмовився. Крім того, вважає, що довідка, яка видана ПП «Форсаж – він» від 02 березня 2020 року, відносно того, що ОСОБА_1 не здійснює господарську діяльність з надання послуг таксі, яка долучена останнім до матеріалів справи, виготовлена тільки для того, щоб уникнути відповідальності, дана довідка була відсутня у ОСОБА_1 14 лютого 2020 року під час складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що 14 лютого 2020 року йому зателефонував ОСОБА_1 і він на прохання останнього приїхав на АЗС. Побачив двох працівників поліції та представника з Управління "Укртрансбезпеки", був ще один чоловік. Вони відлносно ОСОБА_1 склали протокол про адміністративне правопорушення. Протокол складався у відсутність ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_3 суду пояснив, що 14 лютого 2020 року він разом ще з одним поліцейським та представником Управління "Уктранспбезпеки" здійснювали рейдове відпрацювання по просп. Юності в м. Вінниці і побачили автомобіль "Опель", у якого був іноземний номерний знак та на даху автомобіля "шашечки" таксі. Даний транспортний засіб вони зупинили, водій відмовився давати будь-які документи та пояснення. Встановили особу водія - ОСОБА_1 за допомогою соціальних мереж. Відносно ОСОБА_1 був складений протокол за здійснення господарської діяльності, він був присутній під час складання протоколу і підписав протокол як свідок. В автомобілі ОСОБА_1 пасажирів не було, чи перевозив останній пасажирів він не бачив.

Заслухавши пояснення сторін, свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, оглянувши відеозапис розгляду справи про адмінправопорушення відносно ОСОБА_1 03 березня 2020 року в приміщенні Управління "Укртрансбезпеки" у Вінницькій області, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

В судовому засіданні встановлено, що 03 березня 2020 року відносно позивача ОСОБА_1 начальником Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області Соколовським О.Д. була винесена постанова №0004788, згідно з якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 133-2 КУпАП та накладено штраф у розмірі 1700 гривень за те, що він 14 лютого 2020 року о 13.50 год. в м. Вінниці по вул. Юності, 81-а здійснював провадження господарської діяльності на таксі транспортним засобом марки «Opel Vectra», номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований в іншій країні (Польща), чим порушив вимоги ч. 1 ст. 133-2 КУпАП.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Як передбачено ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

За змістом ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Диспозиція ст. 133-2 КУпАП передбачає відповідальність за дії, які полягають у провадженні господарської діяльності на території України транспортним засобом зареєстрованим в інших державах.

Згідно зі ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п. 14.1.36 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність – це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно положень ст. 1 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», ліцензія – право суб`єкта господарювання на провадження виду господарської діяльності або частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Згідно з п. 24 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», ліцензування підлягають такі види господарської діяльності, як перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів річковим, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», таксі - легковий автомобіль, обладнаний розпізнавальним ліхтарем оранжевого кольору, який встановлюється на даху автомобіля, діючим таксометром, сигнальним ліхтарем із зеленим та червоним світлом, розташованим у верхньому правому кутку лобового скла, і який має нанесені композиції з квадратів, розташованих у шаховому порядку на дверцятах автомобіля з лівого та правого боків, призначений для надання послуг з перевезення пасажирів та їхнього багажу в індивідуальному порядку.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності" передбачено, що під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб`єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов"язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.

Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, ОСОБА_1 перебував у салоні автомобіля один і не здійснював надання послуг із внутрішніх автомобільних перевезень пасажирів на території Україні. Його пояснення нічим не спростовуються, а підтверджуються поясненнями свідка ОСОБА_3 , який в судовому засіданні пояснив, що вавтомобілі ОСОБА_1 пасажирів не було, чи перевозив останній пасажирів він не бачив. В протоколі про адміністративне правопорушення №0005250 від 14.02.2020 та в оскаржуваній постанові про накладення адміністративного стягнення №0004788 від 03.03.2020 відсутня вказівка на конкретних осіб (пасажирів), яким ОСОБА_1 надава послуги з внутрішніх автомобільних перевезень, відсутні жодні посилання на чисельність конкретних внутрішніх автомобільних перевезень, що унеможливлює визначити, чи є такі дії систематичними, що є обов"язковою ознакою господарської діяльності. Крім того, на автомобілі ОСОБА_1 відсутні ознаки таксі, які чітко визначені в ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт". Долучені відповідачем до відзиву на позов фотознімки, на яких зображений автомобіль позивача із рекламним ліхтарем, не можуть бути підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за здійснення внутрішніх автомобільних перевезень пасажирів в Україні.

Суд звертає увагу на те, що статтею 77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач у справі зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення позивачем правопорушення відповідними доказами.

Однак, відповідачем не виконано обов`язку щодо збирання належних та допустимих доказів, що встановлюють вчинення позивачем адміністративного правопорушення, винність позивача в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, оскільки матеріалів, які стали підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, суду надано не було.

Оскаржувана постанова №0004788 від 03 березня 2020 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить жодних посилань на будь-які докази вчинення позивачем правопорушення.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Такої ж думки дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 26.04.2018 р. по справі №338/1/17.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення є необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам КУпАП. При розгляді справи не були з`ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, адміністративний позов ОСОБА_1 до начальника Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області Соколовського О.Д. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №0004788 від 03 березня 2020 року та закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ч. 1 ст. 133-2, ст. 7, ст. 247, ст. 293 КУпАП, ст.ст. 72, 77, 118-119, 122, 243-244, 246, 286 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до начальника Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області Соколовського Олексія Дмитровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №0004788 від 03 березня 2020 року та закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення - задоволити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №0004788 від 03 березня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 133-2 КУпАП - скасувати.

Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 133-2 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з п. 3 розділу VІ «Прикінцеві положення» КАС України, доповненого згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID – 19)» №540-ІХ від 30.03.2020, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID – 19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред"явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов"язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID – 19).

(Розділ із змінами, внесеними згідно із Законом №540-ІХ від 30.03.2020, опубліковано в ГУ №62 від 02.04.2020, набрання чинності від 02.04.2020).

Суддя: