Рішення № 89661507, 13.05.2020, Калинопільський районний суд Черкаської області (до 25.04.2025 - Катеринопільський районний суд Черкаської області)

Справа № 698/225/20

Провадження № 2/698/191/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2020 р. смт. Катеринопіль

Катеринопільський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Баранова О.І.,

секретаря Триліс Я.О.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення по сплаті авліментів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 04.09.2012 року сторони зареєстрували шлюб у відділі реєстрації актів цивільного стану Катеринопільського районного управління юстиції Черкаської області.

Від даного шлюбу сторони мають дитину: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якого з відповідача за судовим наказом Катеринопільського районного суду Черкаської області від 15.10.2019 року стягнуті аліменти у розмірі ј всіх доходів відповідача ОСОБА_2 , але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19.07.2019 року і до досягнення дитиною повноліття.

Судовий наказ про стягнення аліментів було звернуто до примусового виконання до Катеринопільського відділу ДВС у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) та відкрито виконавче провадження № 61188957.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем ОСОБА_2 свого обов`язку винкила заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 7887,08 гривень.

Чинним законодавство передбачено стягнення пені за прострочення сплати аліментів в зв`язку з чим позивач ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача на її користь пеню за прострочення сплати аліментів, яка станом на 31.03.2020 року становить 7887,08 гривень, а також понесені витрати на правову допомогу в розмірі 1700 грн.

Ухвалою суду від 23.04.2020 року відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

12.05.2020 року відповідач ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву, у якому вказав, що не погоджується з позовними вимогами в повному обсязі. Відповідач зазначив, що проживав з часу реєстрації шлюбу і до лютого 2020 року спільно з позивачем, сторони вели господарство, відповідач за рахунок власних коштів здійснював поточні та капітальні ремонти будинку, що належить позивачу, забезпечував сім`ю матеріально, позивач вільно користувалась особистою банківською картою відповідача. Також відповідач послався на скрутне матеріальне становище, оскільки має на утриманні брата, який є інвалідом та потребує сторонньої допомоги. Єдиним джерелом доходу відповідача на даний час є пенсія по інвалідності. Відповідач просить відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог з підстав, якими обґрунтовано відзив.

Судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Фіксація технічними засобами відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалася.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч.3 ст.195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

У відповідності до ст.196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Згідно п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосуванням судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

За правовою природою аліментні зобов`язання - це періодичні платежі, які боржник зобов`язаний сплачувати щомісяця і несвоєчасна сплата яких передбачає настання негативних наслідків матеріального характеру у вигляді стягнення неустойки (пені).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки.

Оскільки неустойка у виді пені обчислюється у відсотках від суми невиконаних або неналежно виконаних зобов`язань, які виникають у боржника щомісяця, то й пеня має триваючий характер і обчислюється за прострочення кожного зобов`язання окремо.

Отже, з урахуванням правої природи пені як дієвого стимулу належного виконання обов`язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.

При цьому сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.

Правило про стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення.

Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість зі сплати аліментів за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен з прострочених платежів (за кожен місяць).

Саме такою правовою позицією керувався Верховний Суд України у своїй постанові від 16 березня 2016 року по справі № 6-300цс16.

В постанові від 25.04.2018 року по справі № 572/1762/15-ц Верховний Суд зазначає, що неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Згідно ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 20 СК України до правовідносин щодо відповідальності платника аліментів за прострочення їх сплати у вигляді неустойки, врегульованих ст. 196 СК України, позовна давність не застосовується.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач має право на стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати останнім аліментів на утримання дитини, та з відповідача на її користь слід стягнути неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів, передбачену ст.196 СК України.

Частиною 4 статті 263 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, виходячи із правової позиції Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №333/6020/16-ц та наданого позивачем розрахунку заборгованості по аліментах, розмір неустойки (пені) по аліментах необхідно розраховувати наступним чином:

липень 2019 року: нарахована сума аліментів 444,08 гри. сплачена сума аліментів 0 грн. - заборгованість складає 444,08 грн. х пеня (1%) х 274дні = 1216,78 грн. - сума неустойки (пені);

серпень 2019 року: нарахована сума аліментів 1059,00 грн. сплачена сума аліментів 0 грн. - заборгованість складає 1059,00 грн. х пеня (1%) х 243 дні – 2573,37 грн. - сума неустойки (пені);

вересень 2019 року: нарахована сума аліментів 1059,00 грн. сплачена сума аліментів 0 грн. - заборгованість складає 1059,00 грн. х пеня (1%) х 212 днів – 2245,8 грн. - сума неустойки (пені);

жовтень 2019 року: нарахована сума аліментів 1059,00 грн. сплачена сума аліментів 0 грн. - заборгованість складає 1059,00 грн. х пеня (1%) х 182 дні – 1927,38грн. - сума неустойки (пені);

листопад 2019 року: нарахована сума аліментів 1059,00 грн. сплачена сума аліментів 0 грн. - заборгованість складає 1059,00 грн. х пеня (1%) х 151 день – 1599,9 грн. - сума неустойки (пені);

грудень 2019 року: нарахована сума аліментів 1109,00 грн. сплачена сума аліментів 0 грн. - заборгованість складає 1109,00 грн. х пеня (1%) х 121 день – 1281,39 грн. - сума неустойки (пені);

січень 2020 року: нарахована сума аліментів 1 109,00 грн. сплачена сума аліментів 0 грн. - заборгованість складає 1109,00 грн. х пеня (1%) х 90 днів - 998,10 грн. - сума неустойки (пені);

лютий 2020 року: нарахована сума аліментів 1109,00грн. сплачена сума аліментів 410,00 грн. - заборгованість складає 699,00грн. х пеня (1 %) х 61 день – 426,39 грн. - сума неустойки (пені);

березень 2020 року: нарахована сума аліментів 1109,00 грн. сплачена сума аліментів 810,00 грн. - заборгованість складає 299,00грн. х пеня (1%) х 30 днів = 89,70 грн. - сума неустойки (пені).

Загальна сума пені за порушення ОСОБА_2 аліментних зобов`язань з липня 2019 по березень 2019 року становить 12357,28 грн.

Відповідно до частини 1 статті 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100% заборгованості.

Таким чином суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача ОСОБА_2 , на користь позивача ОСОБА_1 неустойки за прострочення сплати аліментів за судовим наказом Катеринопільського районного суду Черкаської області виданим у цивільній справі №698/574/19 від 15 жовтня 2019 року в сумі 7887,08 гривень.

Щодо вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1700 грн., суд зазначає наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015р., п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом встановлено, що 09.04.2020 року між ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_4 . укладено договір про надання консультаційних і юридичних (правових) послуг.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано:

-Розрахунок витрат на правову допомогу адвоката Полежаки В.Ф.., з якого вбачається, що позивачем сплачено 1700 грн., а саме за:

450 грн. – вивчення документів по аналогічних справах, кількість витраченого часу – 1,5 години;

1200 грн. – підготовка позовної заяви та інші заяви до позову, кількість витраченого часу - 3 години;

50 грн. – друкування та копіювання документів (40 арк.).

-Квитанцію до прибуткового касового ордеру № 62 від 16.04.2020 року, згідно якого ОСОБА_1 сплатила 1700 грн., підстава: підготовка позовної заяви про стягнення пені за прострочення по аліментам.

Як роз`яснила Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) із запровадженням з 15.12.2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Принцип змагальності, що діє у цивільному процесі, знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх не співмірності.

Суд зазначає, що з наданих позивачем документів у сукупності можливо зробити висновок про обсяг професійних правничих послуг, які адвокат погодився надати позивачу та обсяг фактично наданих послуг та їх вартість, яку позивач сплатив.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення вимог в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, а саме на суму 1700 грн., оскільки обсяг виконаних робіт передбачено розрахунком суми гонорару за надану правову допомогу адвокатом Полежакою В.Ф.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн., з огляду на звільнення позивача від сплати судового збору при поданні позовної заяви.

На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст.196 СК України, ст. ст. 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 неустойку за прострочення сплати аліментів за судовим наказом Катеринопільського районного суду Черкаської області виданим у цивільній справі №698/574/19 від 15 жовтня 2019 року в сумі 7887 (Сім тисяч вісімсот вісімдесят сім) гривень 08 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1700 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 на користь Державної судової адміністрації України (Отримувач - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача - 37993783, Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), р/р UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в розмірі 840,80 гривень від сплати якого позивача було звільнено на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене у судову палату у цивільних справах Черкаського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, в редакції від 3 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Катеринопільський районний суд Черкаської області).

Головуючий О.І. Баранов