Ухвала суду № 89660345, 05.06.2020, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/716/15-ц

№ 6/688/9/20

Ухвала

Іменем України

05 червня 2020 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого – судді Березюка О.Г.,

з участю секретаря Антонюк І.І.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника

боржника ОСОБА_2

розглянув заяву ОСОБА_1 про заміну стягувача (кредитора) правонаступникому цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Заявник звернувся до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області з заявою про заміну стягувача (кредитора) правонаступником у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування заяви посилається на те, що рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 06 липня 2018 року по справі №688/716/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позов задоволено частково та стягнутосолідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором від 28 серпня 2008 року в сумі 69278,61 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ 1831033 грн. 66 коп., та судовий збір по 481,55 грн. з кожного.

Банк до органів виконавчої служби для виконання рішення суду не звертався, однак 01 серпня 2018 року уклав Договір відступлення права вимоги між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Публічним акціонерним товариством «Оксі Банк», на підставі якого Публічному акціонерному товариству «Оксі Банк» перейшли всі права вимоги за кредитним договором №014/1322/82/1612 від 28 серпня 2008 року, укладеного між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 . Також, Банком відступлені права за договорами забезпечення: договір поруки № 014/1322/82/1612/1 від 28 серпня 2008 року, укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 та договір майнової поруки б/н від 02 вересня 2008 року, укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4

01 серпня 2018 року ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» придбало у ПАТ «Оксі Банк» всі права вимоги за кредитним договором №014/1322/82/1612 від 28 серпня 2008 року та договорами забезпечення: договором поруки № 014/1322/82/1612/1 від 28 серпня 2008 року та договором майнової поруки б/н від 02 вересня 2008 року, яке в свою чергу відступило та передало права вимоги за вищевказаними договорами ОСОБА_1 .

Таким чином, відбулась заміна кредитора у зобов`язанні та ОСОБА_1 є новим кредитором у фінансових правовідносинах з боржником, у зв`язку з чим заявник звернувся до суду із заявою, в якій просив замінити стягувача на правонаступника.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 заяву підтримав та просив її задовольнити з підстав, що викладені у ній.

Представник боржника ОСОБА_2 – адвокат Підопригора Р.Б. заперечив щодо задоволення заяви, вважає її необґрунтованою та просив відмовити у її задоволенні з підстав, що викладені у відзиві на заяву.

Представник АТ «Райффайзен Банк Аваль» та боржник ОСОБА_3 , будучи у встановленому законом порядку повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, що відповідно до ч.3 ст.442 ЦПК України не є перешкодою для вирішення питання про заміну кредитора.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зістаттею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Згідно зі ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ч.3 ст.1079 ЦК України фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Предметом договору під час цесії може бути відступлене право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. Предметом договору факторингу згідно зі ст.1078 ЦК України може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги).

Відмінність зазначених договорів за суб`єктним складом полягає в тому, що відповідно до ст. 2, 512-518 ЦК України за договором відступлення права вимоги учасниками цесії можуть бути будь-які фізичні або юридичні особа.

Отже, метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права, тоді як метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Якщо право вимоги відступається "за номінальною вартістю" без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (ч.3 ст.656 ЦК України).

Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається.

Отже, характерними ознаками договору факторингу є те, що: йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; відступлення права вимоги за таким договором може відбуватися виключно за плату, а його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись: у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; вимоги до форми такого договору визначені у ст.6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Правочин, який не відповідає зазначеним ознакам, не є договором факторингу, а є правочином з відступлення права вимоги (цесії).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, у постанові Верховного суду України від 13 квітня 2016 року у справі №910/8670/15-г (3-226гс16), у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10 травня 2018 у справі №910/6659/17 та у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №591/4552/17.

Судом встановлено, що 01 серпня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» уклало договір про відступлення прав вимоги №01-08/18 з ОСОБА_1 , на підставі якого до ОСОБА_5 перейшли всі права вимоги за кредитним договором №014/1322/82/1612 від 28 серпня 2008 року, укладеного між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 . Також, Банком відступлені права за договорами забезпечення: договір поруки № 014/1322/82/1612/1 від 28 серпня 2008 року, укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 та договір майнової поруки б/н від 02 вересня 2008 року, укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 .

Згідно п.п. 1.1, 2.1 Договору відступлення прав вимоги ТОВ «Фінансова Компанія «Транс Груп» за плату відступає ОСОБА_1 всі права вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №014/1322/82/1612 від 28 серпня 2008 року, укладеного між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 та договорами забезпечення: договір поруки № 014/1322/82/1612/1 від 28 серпня 2008 року, укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 та договір майнової поруки б/н від 02 вересня 2008 року, укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 . Новий кредитор – ОСОБА_5 заміняє кредитора та приймає на себе всі його права та обов`язки за Кредитним договором та сплачує вартість прав вимоги, що відступаються (відчужуються) в порядку та умовах передбачених Договором.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 014/1322/82/1612 від 28 серпня 2008 року, станом на 01 серпня 2018 року – на дату укладення договору, загальна сума заборгованості Боржника перед Кредитором без урахування штрафних санкцій становить 2 334 842 (два мільйони триста тридцять чотири тисячі вісімсот сорок дві)грн. 37коп. (додаток до договору відступлення прав вимоги № 01-08/18 від 01 серпня 2018 року).

Відповідно до п.3.2 договору про відступлення права вимоги № 01-08/18 від 01 серпня 2018 року, сторони домовились, що за відступлення прав вимоги новий кредитор ОСОБА_5 сплачує ТОВ «Фінансова Компанія «Укрфінанс Груп» загальну вартість права, яка згідно п.3.1 Договору становить 2 300 (дві тисячі триста)грн., в день підписання договору шляхом переказу коштів на рахунок Кредитора.

Розмір грошової вимоги, яка була відступлена за кредитним договором (2 334 842грн. 37коп.) значно перевищував ціну її відступлення (2 300 грн.), отже новий кредитор фактично набув право одержати прибуток у формі різниці між реальною вартістю права вимоги, що відступається, і ціною такої вимоги, встановленої спірним договором.

Зазначений вище договір відступлення права вимоги містить безумовні ознаки договору факторингу і відповідає визначенню, що міститься у ст.1077 ЦК України.

Крім того, відступлення права вимоги за кредитним договором можливе лише на користь юридичної особи чи фізичної особи-підприємця, яка є банком або іншою фінансовою установою, що наділена повноваженнями вчиняти факторингові (фінансові операції). В даній справі право вимоги за кредитним договором перейшло до фізичної особи, яка не має статусу фізичної особи-підприємця та не має повноважень на здійснення фінансових операцій, як кредитора, в межах правовідносин, що виникають на підставі кредитного договору.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що в задоволенні заяви про заміну стягувача (кредитора) правонаступникомнеобхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 354, 442 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 512, 514, 656, 1077-1079 Цивільного кодексу України, суд

постановив:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну стягувача (кредитора) правонаступником у цивільній справі № 688/716/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Хмельницького апеляційного суду Хмельницької області.

Суддя: