Рішення № 8965336, 12.04.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.10                                                                                 Справа № 17/15.

За позовом Державного підприємства „Луганськвугілля” в особі Відокремленого підрозділу „Шахта імені ХІХ з‘їзду КПРС”, с. Біле Лутугинського району Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Коралл”, м. Луганськ

про стягнення 90372 грн. 00 коп.

          Суддя Фонова О.С.

                                         Представники:

від позивача: Селіхов В.В., довіреність № 03/5-1053 від 25.12.09;

від відповідача: Семчишина О.В., довіреність № б/н від 01.03.10.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за відвантажене вугілля у сумі 53412,67 грн., 3% річних у сумі 5166,10 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 31793,23 грн.

Відповідач проти задоволення позову заперечив та зазначив, що згоден з позовними вимогами, однак просить застосувати позовну давність до вимог позивача, оскільки всі поставки відбувались у 2005 році.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

Між Державним підприємством „Луганськвугілля” в особі Відокремленого підрозділу „Шахта імені ХІХ з‘їзду КПРС” (позивач у справі), як Постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Коралл” (відповідач у справі), як Споживачем, був укладений договір № 5/10/68 від 26.10.2005 (далі –Договір), згідно пункту 1.1 якого Постачальник зобов’язується відвантажити вугілля згідно специфікації: марки вугілля ГР 0-200, кількістю 1471 тон, на загальну суму 275371,20 грн., а Споживач зобов’язаний прийняти та оплатити товар на умовах 100% передплати.

Пунктом 4 Договору також передбачено, що Постачальник поставляє вугілля на умовах 100% передплати.

Приймання продукції за кількістю та якістю здійснюється у порядку та на умовах певних інструкцій.

Розділом 6 Договору встановлено, що оплату за передане за Договором вугілля здійснює Споживач шляхом перерахування сум грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника ВП «Шахта імені XIX з’їзду КПРС»2600630184939 в Лутугинському ТВ БВ ЛЦВ ПІБ, МФО 304308, ОКПО 26447678 Операції з постачання вугілля відображуються в бухгалтерському обліку ВП «Шахта імені XIX з’їзду КПРС».

Розділом 7 Договору сторони встановили, що дата поставки та перехід права власності на вугілля, що постачається, визначається датою штемпеля перевізника на накладній про приймання вантажу до перевізника.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що на виконання умов Договору позивач, отримавши передплату у сумі 50000 грн. від відповідача, поставив йому вугілля за період з 30.11.2005 по 26.12.2005 згідно залізничних накладних кількістю 1852 тон на загальну суму 53412,67 грн. 67 коп., однак відповідач не здійснив оплату товару, у зв’язку з чим за ним утворився борг у вказаній сумі, який позивач просить стягнути на свою користь. Оскільки, як вважає позивач, Договір не містить положень про строк оплати поставленого товару, то до спірних правовідносин має застосовуватись частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України, де вказано, якщо строк виконання боржником зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем була пред’явлена відповідачу вимога у вигляді претензії № 09/45 від 15.01.2007, яку позивач відправив 07.03.2007, на підтвердження чого надав реєстр поштових відправлень (а.с.54). В претензії позивач вимагав сплатити йому борг в сумі 53412,67 грн. за вугільну продукцію, але відповідач не виконав в повному обсязі свої зобов’язання по оплаті товару, відповіді на претензію не надав.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, позивачем заявлено вимоги про стягнення 3% річних у сумі 5166,10 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 31793,23 грн.

Відповідач проти задоволення позову заперечує з підстав, викладених вище.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір за яким виникли правовідносини сторін, за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З матеріалів справи вбачається, що позивач поставив вугілля відповідачу, що підтверджується квитанціями про приймання вантажу: №50822904 з датою приймання вантажу до перевезення 28.11.2005, №52370601 з датою приймання вантажу до перевезення 29.11.2005, №52370609 з датою приймання вантажу до перевезення 30.11.2005, №52370608 з датою приймання вантажу до перевезення 30.11.2005, №50822935 з датою приймання вантажу до перевезення 06.12.2005, №52370656 з датою приймання вантажу до перевезення 06.12.2005, № 523707749 з датою приймання вантажу до перевезення 15.12.2005, №523707748 з датою приймання вантажу до перевезення 15.12.2005, №50822988 з датою приймання вантажу до перевезення 24.12.2005 №50822995 з датою приймання вантажу до перевезення 26.12.2005, № 50822996 з датою приймання вантажу до перевезення 26.12.2005, № 50822997 з датою приймання вантажу до перевезення 26.12.2005, (а.с.13,16,18,20-21,24,26,29,32-35) та не заперечується відповідачем, кількістю 778 т. на суму 153412,67 грн., а не 1852 т. на суму 53412,67 грн., як помилково вказав позивач у позовній заяві.

Також встановлено, що відповідачем 10.11.2005 було перераховано 50000 грн. в якості передплати за Договором, а 26.12.2005 перераховано ще 50000 грн. з призначенням платежу „оплата за вугілля згідно договору ь 5/10/68” (а.с.69-71).

З пункту 1.1 та розділу 4 Договору вбачається, що Споживач зобов’язаний прийняти та оплатити товар на умовах 100% передплати, а Постачальник поставляє вугілля на умовах 100% передплати.

Правила щодо попередньої оплати товару встановлені у ст. 693 ЦК України, згідно ч. 1 якої якщо договором встановлений обов’язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов’язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що у разі невиконання покупцем обов’язку щодо попередньої оплати товару, мають застосовуватися положення ст. 538 ЦК України.

Як вже було зазначено, відповідач заборгував позивачу 53412,67 грн., оскільки в повному обсязі не виконав своє зобов’язання щодо попередньої оплати вартості продукції за відповідним договором. За таких обставин, відповідно до приписів вищенаведеної правової норми, мають застосовуватися положення ст. 538 ЦК України.

Статтею 538 ЦК України встановлено:

1. Виконання свого обов’язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов’язку, є зустрічним виконанням зобов’язання.

2. При зустрічному виконанні зобов’язання сторони повинні виконувати свої обов’язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов’язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов’язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

3. У разі невиконання однією із сторін у зобов’язанні свого обов’язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов’язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов’язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

4. Якщо зустрічне виконання обов’язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов’язку, друга сторона повинна виконати свій обов’язок.

Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що виконання свого обов’язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов’язку, є зустрічним виконанням зобов’язання, а при зустрічному виконанні зобов’язання сторони повинні виконувати свої обов’язки одночасно.

Отже, при нездійсненні відповідачем попередньої оплати за товар, який позивач передав відповідачу без попередньої оплати, відповідач був зобов’язаний здійснити оплату одночасно з поставкою товару, дата якої визначається відповідно до 7 розділу Договору датою штемпеля перевізника на накладній про приймання вантажу до перевізника, а саме: 28.11.2005, 29.11.2005, 30.11.2005, 06.12.2005, 15.12.2005, 24.12.2005 та 26.12.2005.

Керуючись ст. 267 Цивільного Кодексу України, відповідач просить суд застосувати до заявлених позовних вимог строк позовної давності і відмовити у задоволенні позову в зв’язку з пропуском встановленого законом строку для захисту порушених прав.

Статтями 256-257 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 5 статті 261 ЦК України, за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Оскільки строк виконання обов’язку щодо оплати товару у разі поставки без передбаченої договором передплати, настає в день поставки згідно зі статтею 538 ЦК України, то право вимагати оплати поставленого товару виникає у постачальника з наступного дня після поставки. Отже і позовна давність починає перебіг з наступного дня після дати поставки, яка визначається сторонами датою штемпеля перевізника на накладній про приймання вантажу до перевізника.

Поставки відбувались 28.11.2005, 29.11.2005, 30.11.2005, 06.12.2005, 15.12.2005, 24.12.2005 та 26.12.2005, тому перебіг позовної давності почався з наступної дати після кожної з поставок.

Статтею 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку.

Позовна давність переривається у разі пред’явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідачем заявлено про застосування позовної давності до спірних правовідносин. Проте, ним були вчинені дії, що свідчать про визнання боргу, а саме, його часткова оплата 26.12.2005 на суму 50000,00 грн.

Однак, навіть з урахуванням переривання позовної давності, на дату подання позову –29.01.2010, позовна давність тривалістю в три роки за вказаними вимогами вже сплинула.

Згідно частин 3-4 статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як встановлено у статті 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

З огляду на зазначене, до задоволення також не підлягають і вимоги про стягнення 3% річних у сумі 5166,10 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 31793,23 грн.

У зв’язку з викладеним, у задоволенні позову слід відмовити, з віднесенням судових витрат на позивача, згідно зі ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

                                        в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 15.04.2010.

Суддя                                                                       О.С. Фонова