Рішення № 8965335, 12.04.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.10                                                                                 Справа № 17/47пд

За позовом Закритого акціонерного товариства «Лисичанськспецбуд», м. Лисичанськ Луганської області

до Лисичанського професійного будівельного ліцею, м. Лисичанськ Луганської області

про визнання недійсною частини договору

          Суддя Фонова О.С.

                                         Представники:

від позивача: Лісечко О.С., довіреність № б/н від 09.02.10;

від відповідача: Солодчук А.П., паспорт серії ЕМ 121614 вид. 1 МВМ Лисичанського МВУМВС України в Луганській обл. від 24.03.99.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу: визнати недійсною з моменту укладення частину договору – п. 1.6 договору №б/н від 17.01.2007 про надання робочих місць, або навчально-виробничих ділянок для проходження учнями, слухачами професійно-технічних закладів виробничого навчання та виробничої практики, в частині зобов‘язання ЗАТ «Лисичанськспецбуд»здійснювати перерахування на рахунок Лисичанського професійного ліцею 50% коштів, зароблених учнями під час виробничої практики.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, згідно якого зазначає, що об’єктивних підстав для заперечення проти доводів позивача, викладених в його позовній заяві, немає, тому відповідач проти задоволення позову не заперечує.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

Між Закритим акціонерним товариством «Лисичанськспецбуд» (позивач у справі), як Підприємством, та Лисичанським професійним будівельним ліцеєм (відповідач у справі), як Навчальним закладом, був укладений договір про надання робочих місць, або навчально-виробничих ділянок для проходження учнями, слухачами професійно-технічних закладів виробничого навчання та виробничої практики № б/н від 17.01.2007 (далі –Договір).

Пунктом 1 Договору встановлено, що Підприємство зобов’язується надати учням, слухачам обладнанні робочі місця або навчально-виробничі ділянки для проходження виробничого навчання та проходження виробничої практики згідно з планом - графіком.

Пунктом 1.6 Договору встановлено, що Підприємство зобов’язано забезпечити облік виконаних кожним учнем, слухачем робіт та оплату їх праці відповідно законодавства. 50% коштів зароблених учнем під час виробничої практики перераховувати на рахунок ліцею.

У зв’язку з тим, що друге речення пункту 1.6 Договору щодо перерахування 50 % коштів зароблених учнем під час виробничої практики на рахунок ліцею суперечить вимогам діючого законодавства, зокрема, статті 29 Закону України «Про професійно-технічну освіту», та пункту 18 Порядку надання робочих місць для проходження учнями, слухачами про фесійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики, затвердже ного Постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.1999 № 992 (далі - Порядок), позивач звернувся до суду з вимогою про визнання його недійсним.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про наступне.

Згідно частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:

–          зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства;

–          особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

–          волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

–          правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

–          правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

–          правочин, що вчинюється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 217 ЦК України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчи нений і без включення до нього недійсної частини.

Як встановлено судом під час розгляду справи, сторони уклали Договір та в другому реченні пункту 1.6 цього Договору передбачили, що позивач зобов’язаний 50 % коштів зароблених учнем під час виробничої практики перераховувати на рахунок ліцею, однак дана частина Договору суперечить нормам діючого законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про професійно-технічну освіту», підприємства, установи, організації незалежно від форм власності зобов'язані надавати учням, слухачам професійно-технічних навчальних закладів оплачувані робочі місця або навчально-виробничі ділянки для проходження виробничого навчання чи виробничої практики. Порядок надання робочих місць визначається Кабінетом Міністрів України.

Керівники підприємств, установ, організацій несуть відповідальність за забезпечення належних умов праці та оплату праці учнів, слухачів на виробництві, дотримання правил і норм охорони праці, техніки безпеки та виробничої санітарії.

Учні, слухачі професійно-технічних навчальних закладів під час виробничого навчання і виробничої практики на виробництві виконують роботи відповідно до навчальних планів і програм.

Підприємства, установи, організації - замовники підготовки кваліфікованих робітників зобов’язані відповідно до укладених угод перераховувати кошти на зміцнення навчально-виробничої бази, безоплатно передавати для навчальних цілей професійно-технічним навчальним закладам приміщення, споруди, обладнання, техніку, інструменти, матеріали, енергоносії, науково-технічну інформацію, нові технології виробництва тощо, подавати консультаційну технічну і технологічну допомогу та можливість стажування на виробництві викладачам, майстрам виробничого навчання, інструкторам виробничого навчання, проводити роботу з професійної орієнтації молоді.

Згідно частини 9 статті 50 Закону України «Про професійно-технічну освіту»п’ятдесят відсотків заробітної плати за виробниче навчання і виробничу практику учнів, слухачів професійно-технічних навчальних закладів направляється на рахунок навчального закладу для здійснення його статутної діяльності, зміцнення навчально-матеріальної бази, на соціальний захист учнів, слухачів, проведення культурно-масової і фізкультурно-спортивної роботи.

Згідно пункту 2 Порядку підприємства, установи, організації незалежно від форми власності та підпорядкування (далі - підприємства) зобов’язані надавати учням, слухачам професійно-технічних навчальних закладів робочі місця або навчально-виробничі ділянки для проходження виробничого навчання чи виробничої практики.

Переліки підприємств, зобов’язаних надавати учням, слухачам робочі місця або навчально-виробничі ділянки для проходження виробничого навчання та виробничої практики, формуються професійно-технічними навчальними закладами з урахуванням пропозицій підприємств - замовників підготовки кваліфікованих робітників, роботодавців, місцевих органів виконавчої влади і затверджуються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями.

У переліках зазначаються назви підприємств та кількість робочих місць або навчально-виробничі ділянки, що мають виділятися кожним підприємством протягом певного періоду, назви і місцезнаходження професійно-технічних навчальних закладів та квоти робочих місць для учнів, слухачів цих навчальних закладів.

Пунктом 18 Порядку також встановлено, що п’ятдесят відсотків заробітної плати, нарахованої за час виробничого навчання і виробничої практики учням професійно-технічних навчальних закладів, які отримують стипендію і харчування, може бути направлено на рахунок навчального закладу для здійснення його статутної діяльності, зміцнення навчально-матеріальної бази, на соціальний захист учнів, проведення культурно-масової і фізкультурно-спортивної роботи.

Питання щодо направлення п’ятдесяти відсотків заробітної плати учнів на рахунок професійно-технічного навчального закладу для використання у зазначених цілях вирішуються ним разом з підприємством, де учні проходять виробниче навчання та виробничу практику, в кожному конкретному випадку з урахуванням наявності підстав та доцільності і обумовлюються в договорі про надання робочих місць як додаткові зобов’язання підприємства.

Отже, виходячи з аналізу вищевказаних норм, підприємство, що надає робочі місця або навчально-виробничі ділянки для проходження виробничого навчання чи виробничої практики, повинно перераховувати 50 % коштів зароблених учнем під час виробничої практики на рахунок ліцею тільки за наявності певних підстав, а саме:

- знаходження підприємства у затвердженому органом виконавчої влади переліку підприємств-замовників підготовки кваліфікованих робітників, роботодавців;

- отримання стипендії і харчування учнями професійно-технічних навчальних закладів, з заробітної плати яких утримуватимуться 50 % коштів на зміцнення навчально-виробничої бази професійно-технічного навчального закладу.

Доказів на підтвердження даних фактів відповідачем не надано.

Крім того, позивачем листом № 492 від 23.04.2007 повідомлено відповідача про те, що позивач не є замовником по підготовці кваліфікованих кадрів відповідачем. Однак, на прохання учбового закладу позивач знайшов можливість прийняти на виробничу практику учнів ліцею без надання самостійних робочих місць.

Відповідачем до матеріалів справи надано лист № 282 від 25.02.10, з якого вбачається, що затрати на виплату харчування за січень-березень 2007 року здійснювались тільки Селіхову А.В., однак відомості проходження виробничої практики саме цим учнем в Договорі відсутні.

З огляду на викладене, друге речення п. 1.6 договору № б/н від 17.01.2007 про надання робочих місць, або навчально-виробничих ділянок для проходження учнями, слухачами професійно-технічних закладів виробничого навчання та виробничої практики, в частині зобов‘язання позивача здійснювати перерахування на рахунок Лисичанського професійного ліцею 50% коштів, зароблених учнями під час виробничої практики, не відповідає положенням частини 4 статті 29 Закону України «Про професійно-технічну освіту», пункту 18 Порядку надання робочих місць для проходження учнями, слухачами про фесійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики, затвердже ного Постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.1999 № 992, а тому підлягає визнанню судом недійсним, як такий, що вчинений з порушенням вимог закону.

Відповідно до частини 3 статті 207 Господарського кодексу України виконання господарського зобов’язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов’язання може бути припинене лише на майбутнє, таке зобов’язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

З огляду на вищевикладене, позов підлягає задоволенню в повному обсязі з віднесенням судових витрат на відповідача згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 78, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати п. 1.6 договору № б/н від 17.01.2007 про надання робочих місць, або навчально-виробничих ділянок для проходження учнями, слухачами професійно-технічних закладів виробничого навчання та виробничої практики, в частині зобов‘язання позивача здійснювати перерахування на рахунок Лисичанського професійного ліцею 50% коштів, зароблених учнями під час виробничої практики, недійсним (друге речення п. 1.6 договору № б/н від 17.01.2007).

3.          Стягнути з Лисичанського професійного будівельного ліцею, м. Лисичанськ Луганської області, кв. Дружби народів, буд. 33, ідентифікаційний код 02540769, на користь Закритого акціонерного товариства «Лисичанськспецбуд», м.Лисичанськ Луганської області, вул. О. Дундича, буд. 20а, ідентифікаційний код 03385911, державне мито в сумі 85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн., видати наказ.

У судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 15.04.2010.

Суддя                                                                                 О.С. Фонова