Рішення № 89651790, 05.06.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.06.2020Справа № 910/3793/20

Господарський суд міста Києва у складі: головуючий - суддя Князьков В.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод", м. Авдіївка, Донецька обл.

до відповідача: Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ

про стягнення 65 608,20 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (відповідач) про стягнення суми збитків у вигляді нестачі у розмірі 65 608,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем обов`язку забезпечити збереження вантажу в процесі перевезення, внаслідок чого позивачу заподіяно збитки у розмірі вартості нестачі (втраченого) вантажу на суму 65 608,20 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2020 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

15.05.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній проти заявлених позовних вимог заперечив, стверджуючи про те, що вартість втраченого вантажу не підтверджена належними та допустимими доказами у справі, оскільки рахунок №483 від 26.10.2019 видано не відправником, а іншою юридичною особою - ДП "Держвуглепостач". Крім того, за твердженнями відповідача, наявні в матеріалах справи комерційні акти не підтверджують факт втрати вантажу, а встановлюють недовантаження (неправильне визначення маси) відправником.

02.06.2020 через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній проти тверджень відповідача у відзиві на позов заперечив, та на підтвердження завданих збитків надав суду документи про оплату рахунку №483 від 26.10.2019.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач можливістю подання заперечень на відповідь на відзив відповідно до ст.167 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

10.10.2019 між Державним підприємством "ДЕРЖВУГЛЕПОСТАЧ" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" (покупець) укладено договір поставки №19/159 (договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти і оплатити вугільну продукцію на умовах, передбачених цим договором (п.1.1). Кількість, номенклатура ресурсів вказується в специфікаціях до цього договору, що є його невід`ємною частиною (п.2.1).

Відповідно до п.10.6 вказаного договору останній діє до 31.10.2020. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов`язань (в тому числі гарантійних) за цим договором.

У специфікаціях від 10.10.2019 та 24.10.2019 до договору №19/159 (із змінами), контрагенти, зокрема, погодили, що постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити вугілля кам`яне Ж (0-200), виробник ДП "Торецьквугілля" ВП 05.1.-3383013:2018, ціна за тонну без ПДВ - 2 050,00 грн, строк поставки: жовтень 2019 - 3 листопада 2019, умови постачання FCA станція Кривий Торець Донецької залізниці у відповідності до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс в редакції 2000 року, вантажоодержувач - Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод". При визначенні маси нетто ресурсів вага вагона приймається за даними зазначеними в залізничній накладній. При цьому, норма природних втрат і похибка ваг становить 1% від маси нетто ресурсу, зазначеної в залізничній накладній. Датою поставки вважається дата, зазначена в графі №56 залізничної накладної, яка свідчить про приймання вантажу до перевезення.

26.10.2019 Державним підприємством "ДЕРЖВУГЛЕПОСТАЧ" на адресу Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" виставлено рахунок №483 на оплату вугілля кам`яного Ж (0-200), кількістю 1 030,7 т, вартістю (з урахуванням знижки) 1 914 319,11 грн з ПДВ.

Також, 26.10.2019 між Державним підприємством "ДЕРЖВУГЛЕПОСТАЧ" та Приватним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" було підписано акт приймання - передачі до договору, відповідно до якого постачальник передав, а покупець прийняв вугілля кам`яне Ж (0-200), кількістю 1030,70 т.

26.10.2019 відповідно до залізничних накладних №52245453, №52245446 (досильні накладні №45331105, №45331089, №45356037, №45356094) на адресу Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" зі станції відправлення Кривой Торец до станції Авдіївка Донецької залізниці відправником - ДП "Торецьквугілля" було відправлено вагони з вантажем - кам`яне вугілля марки Ж насипом жирний, загальною вагою 1 030,7 т, в т.ч. вагони №56364276, №61078101, №63162879, № 53546180 , маса вантажу 69 000 кг, 68 000 кг, 68 000 кг, 69 000 кг відповідно.

27.10.2019 на станції Павлоград 1 придніпровської залізниці були складені комерційні акти №454502/37/290 про нестачу вантажу в вагоні №56364276 у кількості 8 450 кг., №454502/38/292 про нестачу вантажу в вагоні №63162879 у кількості 5 250 кг, №454502/40/291 про нестачу вантажу в вагоні №61078101 у кількості 8 000 кг, №454502/39/293 про нестачу вантажу в вагоні №53546180 у кількості 7 700 кг, про що в накладних №52245453, №52245446 (досильні накладні №45331105, №45331089, №45356037, №45356094) було зроблено відповідні відмітки.

Спір у справі виник у зв`язку з наявністю, на думку позивача, вини відповідача у частковій втраті вантажу під час його перевезення, внаслідок чого позивачу заподіяно збитки на суму 65 608,20 грн.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами Договір є договором перевезення, який підпадає під правове регулювання глави 64 розділу ІІІ книги 5 Цивільного кодексу України, глави 32 Господарського кодексу України, положень Закону України "Про залізничний транспорт".

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Матеріалами справи (накладні №52245453, №52245446 (досильні накладні №45331105, №45331089, №45356037, №45356094)) підтверджується прийняття вантажу до перевезення відповідачем від ДП "Торецьквугілля" (вантажовідправник, експедитор) та здійснення його перевезення зі станції відправлення до станції призначення - Авдіївка Донецької залізниці.

За приписами ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до ст.2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (далі - Статут залізниць України), визначено обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту залізниць України).

Відповідно до ст.6 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також ч.2 ст.307 Господарського кодексу України.

Як було встановлено судом, 26.10.2019 відповідно до залізничних накладних №52245453, №52245446 на адресу Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" зі станції відправлення Кривой Торец до станції Авдіївка Донецької залізниці було відправлено вагони з вантажем - кам`яне вугілля марки Ж насипом, в т.ч. вагони №56364276, №61078101, №63162879, № 53546180 , маса вантажу 69 000 кг, 68 000 кг, 68 000 кг, 69 000 кг відповідно.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Частиною 1 статті 110 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 р. (надалі - Статут залізниць України), передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Згідно із ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 105 Статуту залізниць України визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Відповідно до ст.113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

У статті 52 Статуту залізниць України передбачено, що на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.

Відповідно до ст.110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Як зазначалося вище, за результатами зважування вантажу за накладними №52245453, №52245446 на станції Павлоград 1 Придніпровської залізниці виявлено недостачу вугілля у вагонах №56364276, №61078101, №63162879, №53546180, на підтвердження чого перевізником складено відповідні комерційні акти.

Зокрема, відповідно до комерційного акту №454502/37/290 від 27.10.2019, складеному на станції Павлоград 1 Придніпровської залізниці за накладною №52245453 від 26.10.2019, встановлено недостачу вантажу у вагоні №56364276, а саме: на станції Павлоград 1 Придніпровської залізниці було проведено зважування вагону №56364276, за документами значиться: вантаж - вугілля кам`яне марки Ж-жирний насипом, нетто - 69 000 кг, тара - 22 400 кг. При переважуванні виявилось, що вага нетто вантажу становить 60 550 кг, що менше заявленої ваги на 8 450 кг. Переважування вантажу здійснювалось без відчеплення при повній зупинці на справних 150-тонних вагонних вагах №10 ст.Павлоград 1. Навантаження в вагоні нижче бортів 0,4-0,6 м, маркована рідкою тирсою, маркування не порушене, без заглиблень та виїмок. Вагон прибув у технічному відношенні справний, люка, двері щільно зачинені, течі та слідів течі вантажу немає. При повторному переважуванні вагону №56364276 недостача вантажу підтвердилась. Начальник вантажного району по штату відсутній.

Відповідно до комерційного акту №454502/38/292 від 27.10.2019, складеному на станції Павлоград 1 Придніпровської залізниці за накладною №52245446 від 26.10.2019, встановлено недостачу вантажу у вагоні №63162879, а саме: на станції Павлоград 1 Придніпровської залізниці було проведено зважування вагону №63162879, за документами значиться: вантаж - вугілля кам`яне марки Ж-жирний насипом, нетто - 68 000 кг, тара - 23 600 кг. При переважуванні виявилось, що вага нетто вантажу становить 62 750 кг, що менше заявленої ваги на 5 250 кг. Переважування вантажу здійснювалось без відчеплення при повній зупинці на справних 150-тонних вагонних вагах №10 ст.Павлоград 1. Навантаження в вагоні нижче бортів 0,4-0,6 м, маркована рідкою тирсою, маркування не порушене, без заглиблень та виїмок. Вагон прибув у технічному відношенні справний, люка, двері щільно зачинені, течі та слідів течі вантажу немає. При повторному переважуванні вагону №63162879 недостача вантажу підтвердилась. Начальник вантажного району по штату відсутній.

Згідно комерційного акту №454502/40/291 від 27.10.2019, складеному на станції Павлоград 1 Придніпровської залізниці за накладною №52245446 від 26.10.2019, встановлено недостачу вантажу у вагоні №61078101, а саме: на станції Павлоград 1 Придніпровської залізниці було проведено зважування вагону №61078101, за документами значиться: вантаж - вугілля кам`яне марки Ж-жирний насипом, нетто - 68 000 кг, тара - 23 700 кг. При переважуванні виявилось, що вага нетто вантажу становить 60 000 кг, що менше заявленої ваги на 8 000 кг. Переважування вантажу здійснювалось без відчеплення при повній зупинці на справних 150-тонних вагонних вагах №10 ст.Павлоград 1. Навантаження в вагоні нижче бортів 0,4-0,6 м, маркована рідкою тирсою, маркування не порушене, без заглиблень та виїмок. Вагон прибув у технічному відношенні справний, люка, двері щільно зачинені, течі та слідів течі вантажу немає. При повторному переважуванні вагону №61078101 недостача вантажу підтвердилась. Начальник вантажного району по штату відсутній.

Відповідно до комерційного акту №454502/39/293 від 27.10.2019, складеному на станції Павлоград 1 Придніпровської залізниці за накладною №52245446 від 26.10.2019, встановлено недостачу вантажу у вагоні №53546180, а саме: на станції Павлоград 1 Придніпровської залізниці було проведено зважування вагону №53546180, за документами значиться: вантаж - вугілля кам`яне марки Ж-жирний насипом, нетто - 69 000 кг, тара - 22 500 кг. При переважуванні виявилось, що вага нетто вантажу становить 61 300 кг, що менше заявленої ваги на 7 700 кг. Переважування вантажу здійснювалось без відчеплення при повній зупинці на справних 150-тонних вагонних вагах №10 ст.Павлоград 1. Навантаження в вагоні нижче бортів 0,4-0,6 м, маркована рідкою тирсою, маркування не порушене, без заглиблень та виїмок. Вагон прибув у технічному відношенні справний, люка, двері щільно зачинені, течі та слідів течі вантажу немає. При повторному переважуванні вагону №53546180 недостача вантажу підтвердилась. Начальник вантажного району по штату відсутній.Згідно з ч. 2 ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Наразі суд зазначає, що оскільки відповідно до змісту комерційних актів нестача вантажу була зафіксована під час слідування вагону зі станції відправлення - Кривой Торец Донецької залізниці до станції призначення - Авдіївка Донецької залізниці, то саме відповідач в порядку ст.110 Статуту залізниць України несе відповідальність за збереження вантажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Частинами 1, 3 статті 314 Господарського кодексу України передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. (ст. ст. 113, 114 Статуту залізниць України).

За приписами ст.22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначено вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Для застосування таких правових наслідків порушення зобов`язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вище перелічених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статями 7, 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судовими доказами, за визначенням глави 5 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

За висновками суду, всупереч викладеним вище нормам закону, враховуючи обставини, встановлені у комерційних актах №454502/37/290, №454502/38/292, №454502/40/291, №454502/39/293 від 27.10.2019, відповідачем не було спростовано надані позивачем докази та не доведено суду, що нестача вантажу сталася не з вини перевізника.

Статтею 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

На підтвердження вартості втраченого вантажу позивачем надано суду копію рахунка №483 від 26.10.2019, який складено ДП "Держвуглепостач", а також акт приймання-передачі від 26.10.2019.

Заперечення відповідача про те, що позивачем не було доведено наявність понесених збитків оскільки не надано документів на підтвердження оплати спірного вантажу, є безпідставними, оскільки положення пункту 115 Статуту залізниць України не визначають вичерпного переліку документів, які можуть підтверджувати вартість вантажу. Відтак, вказані обставини можуть бути встановлені судом за допомогою наданих позивачем доказів. За висновками суду, рахунок, який складений саме постачальником товару ДП "Держвуглепостач", є належним та допустимим доказом, що підтверджує вартість відправленого вантажу, оскільки ДП "Торецьквугілля" є лише виробником і експедитором та здійснює організацію перевезень залізничним транспортом на території України і не має права виставляти рахунки від імені ДП "Держвуглепостач".

Крім того, в матеріалах справи наявна банківська виписка АТ «Перший Український Міжнародний Банк» по рахунку № НОМЕР_2 , а також акт приймання-передачі від 26.10.2019, що підтверджують здійснення позивачем оплати рахунку №483 від 26.10.2019.

Позивачем вірно розраховано, що згідно з рахунком №483 від 26.10.2019 вартість 1 тонни вантажу становить 2 460,00 грн (2 050 грн + ПДВ).

Враховуючи вартість 1 тонни вантажу, позивач просить стягнути з відповідача збитки у розмір 65 608,20 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно з п. "г" ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли недостача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси.

Пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 р. та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за №862/5083, визначено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

З урахуванням пункту 27 Правил видачі вантажів, враховуючи, що втраченим вантажем було вугілля кам`яне Ж (0-200), норма природних втрат застосовується у розмірі 1% від маси вантажу.

Природна втрата вантажу у вагоні №56364276 становить 690 кг (69 000 кг х 1%). Отже, сума збитків, заподіяних позивачу внаслідок недостачі вантажу з вини перевізника, з урахуванням норми природних втрат, становить 19 089,60 грн ((69 000 кг - 60 550 кг - 690 кг) х 2 460,00 грн/т).

Природна втрата вантажу у вагоні №63162879 становить 680 кг (68 000 кг х 1%). Отже, сума збитків, заподіяних позивачу внаслідок недостачі вантажу з вини перевізника, з урахуванням норми природних втрат, становить 11 242,20 грн ((68 000 кг - 62 750 кг - 680 кг) х 2 460,00 грн/т).

Природна втрата вантажу у вагоні №61078101 становить 680 кг (68 000 кг х 1%). Отже, сума збитків, заподіяних позивачу внаслідок недостачі вантажу з вини перевізника, з урахуванням норми природних втрат, становить 18 007,20 грн. ((68 000 кг - 60 000 кг - 680 кг) х 2 460,00 грн/т).

Природна втрата вантажу у вагоні №53546180 становить 690 кг (69 000 кг х 1%). Отже, сума збитків, заподіяних позивачу внаслідок недостачі вантажу з вини перевізника, з урахуванням норми природних втрат, становить 17 244,60 грн. ((69 000 кг - 61 300 кг - 690 кг) х 2 460,00 грн/т).

Таким чином, загальна сума збитків, заподіяних позивачу внаслідок недостачі вантажу з вини перевізника становить 65 583,60 грн.

Приймаючи до уваги встановлений судом факт незбереження частини вантажу, та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту наявності в діях перевізника вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу, внаслідок чого наявна недостача вугільної продукції, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення суму збитків у вигляді нестачі підлягають частковому задоволенню в розмірі 65 583,60 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" (86065, Донецька обл., м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, буд. 1; ідентифікаційний код 00191075) суму збитків у вигляді нестачі у розмірі 65 583 (шістдесят п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят три) грн 60 коп та судовий збір у розмірі 2 101 (дві тисячі одна) грн 16 коп.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

4. Залишити за позивачем судовий збір, сплачений при подачі позовної заяви, в сумі 0,84 грн.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 05.06.2020

Суддя В.В. Князьков