Рішення № 89651712, 26.05.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.05.2020Справа № 910/1543/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕКОМ СКАЙ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАКШЕРІ ТРАНС"

про стягнення 36387,10 грн

Представники сторін:

від позивача: Кладовщикова О.В.

від відповідачів: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕКОМ СКАЙ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАКШЕРІ ТРАНС" про стягнення 36387,10 грн суми орендної плати за час, протягом якого орендоване майно не використовувалося і не могло бути використане через обставини, за які позивач не відповідав.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач на підставі частини 6 статті 762 ЦК України підлягає звільненню від сплати орендної плати за договором оренди транспортних засобів № 30/10 від 30.10.2018 за користування транспортири засобами за час, протягом якого орендоване майно не використовувалося і не могло бути використане через обставини, за які позивач не відповідав, у зв`язку із чим відповідач зобов`язаний повернути позивачу сплачену останнім орендну плату у сумі 36387,10 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання у справі призначено на 03.03.2020.

Протокольною ухвалою від 03.03.2020 судове засідання по суті відкладено на 19.03.2020.

У судовому засіданні 19.03.2020 представник позивача надав суду додаткові пояснення щодо підписання між сторонами додаткової угоди.

Протокольною ухвалою від 19.03.2020 судове засідання по суті відкладено на 09.04.2020.

З метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, враховуючи постанову Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 №211 та на виконання розпорядження Голови Вищої ради правосуддя від 13.03.2020 №11/0/2-20 "Про додаткові заходи із попередження респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19", судові засідання, які призначені на 09.04.2020, знято з розгляду.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 14.04.2020 призначив судове засідання по суті у справі №910/1543/20 на 26.05.2020.

16.04.2020 через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення щодо проведення між сторонами розрахунків за договором оренди.

У судове засідання 26.05.2020 з`явився представник позивача, надав пояснення по суті позову, просив суд позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 26.05.2020 не з`явився. Письмового відзиву на позов відповідач не подав, про причини неявки у судове засідання не повідомив.

Про час та місце судового засідання відповідач повідомлений ухвалою суду від 14.04.2020, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвала суду від 14.04.2020 повернута на адресу суду поштовим відділенням за зворотною адресою.

Отже, за змістом пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала вручена відповідачу та відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Також, згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Також, згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 26.05.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕКОМ СКАЙ" (орендар, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАКШЕРІ ТРАНС" (орендодавець, відповідач) укладено договір оренди транспортних засобів №30/10 (надалі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування транспортні засоби, зазначені у п. 1.2 договору, а саме: автомобіль BMW ALPINA В6, державний номер НОМЕР_1 та автомобіль BMW Х6, державний номер НОМЕР_2 .

У відповідності до п.1.3. договору, цільове призначення предмета оренди - використання у господарській діяльності орендаря.

Транспортні засоби належать орендодавцю на праві "Договору управління майном", який укладено з Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (п.1.4. договору).

Згідно із пп.2.1.1. п.2.1. договору, орендодавець зобов`язаний після набрання чинності даного договору та додаткових угод передати орендарю Предмет оренди в належному технічному стані за Актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін. Орендарю разом із предметом оренди передається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, страховий поліс та комплект ключів.

Відповідно до пп.2.3.1., 2.3.2. п.2.3. договору орендар зобов`язаний використовувати предмет оренди на умовах цього договору та у відповідності до цільового призначення, визначеного у п.1.3. цього договору; своєчасно і в повному розмірі вносити орендну плату.

Згідно із п.3.1. договору, розмір орендної плати за цим договором визначається сторонами в двосторонньому порядку щомісячно не пізніше ніш за 5 робочих днів до дати, якою має бути проведена оплата, шляхом укладення додаткової угоди до договору, яка є підставою для проведення розрахунків між сторонами, додаткова угода про узгодження розміру орендної плати є невід`ємною частиною договору, якщо вона підписана обома сторонами та скріплена печаткою.

У відповідності до п.3.2. договору, орендну плату орендар незалежно від наслідків своєї господарської діяльності сплачує в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця наперед не пізніше 29 числа кожного місяця.

Розмір, форма, порядок, періодичність та спосіб внесення орендної плати за договором можуть бути змінені за взаємною згодою сторін, яка оформлюється додатковою угодою до договору. У разі порушення умов встановлених додатковими угодами, дія основного договору припиняється (п.3.3. договору).

У пункті 5.13 сторонами погоджено, що договір укладається строком на 1 (один) календарний рік.

Згідно із п.5.11. договору, якщо орендар продовжує користуватися предметом оренди, сплачує всі платежі за договором та/або додатковими угодами після закінчення строку договору, то, за відсутності заперечень орендодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно із актами приймання-передачі транспортного засобу від 30.10.2018 відповідач передав, а позивач прийняв у користування автомобіль BMW ALPINA В6, державний номер НОМЕР_1 та автомобіль BMW Х6, державний номер НОМЕР_2 .

На виконання умов договору між сторонами укладені додаткові угоди №1 від 30.10.2018; №2 від 23.11.2018, №3 від 19.12.2018, №4 від 23.01.2019, №5 від 25.02.2019, №6 від 25.03.2019 згідно із якими сторони встановили розмір орендної плати за період 30.10.2018 по 30.11.2018 у сумі 56400,00 грн, за період 30.11.2018 по 30.12.2018 у сумі 56400,00 грн, за період 30.12.2018 по 30.01.2019 у сумі 56400,00 грн, з 30.01.2019 по 28.02.2019 у сумі 56400,00 грн та за період з 28.02.2019 по 30.03.2019 у сумі 56400,00 грн.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору здійснив сплату орендних платежів у сумі 310200,00 грн, у підтвердження чого надав платіжні доручення №10 від 30.10.2018 на суму 56 400,00 грн, №19 від 29.11.2018 на суму 56 400,00 грн, №31 від 21.12.2018 на суму 56400,00 грн, №59 від 23.01.2019 на суму 56 400,00 грн, №91 від 27.02.2019 на суму 56 400,00 грн, №146 від 06.05.2019 на суму 28 200,00 грн.

Позивач зазначає, що починаючи з 01.02.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕКОМ СКАЙ" позбавлене можливості користуватися автомобілем BMW Х6, державний номер НОМЕР_2 , оскільки вказаний автомобіль був вилучений слідчим Комунарського відділення поліції Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області під час проведення огляду місця події за адресою: м. Запоріжжя, вул. Космічна, 40.

Позивач вказує, що у подальшому, йому стало відомо про викрадення 23.05.2019 автомобіля BMW ALPINA В6, державний номер НОМЕР_1 .

Наведені вище обставини, на думку позивача, є такими, що не залежать від позивача та є такими, що спричинили неможливість використання орендованих транспортних засобів, у зв`язку із чим, позивач посилаючись на ч.6 ст.762 ЦК України стверджує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕКОМ СКАЙ" має бути звільнене від плати за користування транспортними засобами за період, протягом якого орендоване майно не використовувалося.

Враховуючи відсутність у фактичному користуванні позивача з 01.02.2019 автомобіля BMW Х6, державний номер НОМЕР_2 , а з 23.05.2019 - автомобіля BMW ALPINA В6, державний номер НОМЕР_1 , за розрахунком позивача, сума наданих відповідачем послуг з оренди транспортних засобів становить 273 812,90 грн (листопад 2018 року - 56 400,00 грн, грудень 2018 року - 56 400,00 грн, січень 2019 року - 56 400,00 грн, лютий 2019 року - 28200,00 грн, березень 2019 року -28 200,00 грн, квітень 2019 року - 28 200,00 грн, травень 2019 року - 20 012,90 грн (28 200,00 грн / 31 день х 22 днів користування автомобілем BMW ALPINA В 6. = 20 012,90 грн)).

Отже, за розрахунком позивача різниця між фактично наданими відповідачем послугами з оренди транспортних засобів та сплаченими позивачем коштами за договором оренди транспортних засобів №30/10 від 30.10.2019 становить 36387,10 грн (310200,00 грн - 273812,90 грн).

Позивач направив відповідачу лист вих.№31/01/2020-1 від 31.01.2020 про повернення сплаченої за договором орендної плати за користування транспортним засобом у сумі 36387,10 грн.

Оскільки відповідач вимоги позивача не задовольнив, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач, посилаючись на приписи ч.6 ст.762, ст. 1212 ЦК України зазначає, що сплачена позивачем сума коштів як орендна плата у розмірі 36387,10 грн підлягає поверненню позивачу за період, протягом якого орендоване майно не використовувалося і не могло бути використане через обставини, за які позивач не відповідає.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕКОМ СКАЙ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАКШЕРІ ТРАНС" укладено договір оренди транспортних засобів №30/10 від 30.10.2018, за умовами якого відповідач передав, згідно із актами приймання-передачі, а позивач прийняв у строкове платне користування автомобіль BMW ALPINA В6, державний номер НОМЕР_1 та автомобіль BMW Х6, державний номер НОМЕР_2 .

Частина перша статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

У пункті п.3.1. договору сторони погодили, що розмір орендної плати за цим договором визначається сторонами в двосторонньому порядку щомісячно не пізніше ніш за 5 робочих днів до дати, якою має бути проведена оплата, шляхом укладення додаткової угоди до договору, яка є підставою для проведення розрахунків між сторонами, додаткова угода про узгодження розміру орендної плати є невід`ємною частиною договору, якщо вона підписана обома сторонами та скріплена печаткою.

На виконання умов договору між сторонами укладені додаткові угоди №1 від 30.10.2018; №2 від 23.11.2018, №3 від 19.12.2018, №4 від 23.01.2019, №5 від 25.02.2019, №6 від 25.03.2019 згідно із якими сторони встановили розмір орендної плати за період 30.10.2018 по 30.11.2018 у сумі 56400,00 грн, за період 30.11.2018 по 30.12.2018 у сумі 56400,00 грн, за період 30.12.2018 по 30.01.2019 у сумі 56400,00 грн, з 30.01.2019 по 28.02.2019 у сумі 56400,00 грн та за період з 28.02.2019 по 30.03.2019 у сумі 56400,00 грн.

За поясненнями позивача додаткова угода про встановлення орендної плати за травень 2019 року між сторонами не укладалася та не підписувалася.

Сторонами підписані без заперечень та зауважень акти надання послуг №32 від 30.10.2018 на суму 56400,00 грн, №34 від 30.11.2018 на суму 56400,00 грн, №40 від 26.12.2018 на суму 56400,00 грн, №1 від 23.01.2019 на суму 56400,00 грн, №12 від 28.02.2019 на суму 28200,00 грн. Акти надання послуг за користування об`єктом оренди за березень 2019 року (додаткова угода №5 від 25.02.2019), за квітень 2019 року (додаткова угода №6 від 25.03.2019) та за травень 2019 у матеріалах справи відсутні. Разом з тим, судом враховано, що умовами договору сторонами не було передбачено необхідності оформлення актів надання послуг.

У відповідності до п.3.2. договору, орендну плату відповідач сплачує в безготівковому порядку на поточний рахунок позивача наперед не пізніше 29 числа кожного місяця.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно із матеріалами справи, позивач на виконання умов договору здійснив сплату орендних платежів у загальній сумі 310200,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №10 від 30.10.2018 на суму 56 400,00 грн, №19 від 29.11.2018 на суму 56 400,00 грн, №31 від 21.12.2018 на суму 56400,00 грн, №59 від 23.01.2019 на суму 56 400,00 грн, №91 від 27.02.2019 на суму 56 400,00 грн, №146 від 06.05.2019 на суму 28 200,00 грн.

Позовні вимоги у справі мотивовані тим, що у фактичному користуванні позивача з 01.02.2019 відсутній автомобіль BMW Х6, державний номер НОМЕР_2 , а з 23.05.2019 - автомобіль BMW ALPINA В6, державний номер НОМЕР_1 , що згідно із ч.6 ст.762, ст. 1212 ЦК України є підставою для повернення відповідачем 36387,10 грн - коштів сплачених позивачем як орендна плата за період, протягом якого орендоване майно не використовувалося і не могло бути використане через обставини, за які позивач не відповідає.

Оцінюючи всі представлені до матеріалів справи докази у сукупності, суд зазначає наступне.

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Наведене узгоджується із висновками Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17.

Згідно із 6 статті 762 Цивільного кодексу України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

У частині шостій статті 762 ЦК України відсутній вичерпний перелік обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження.

У пункті 6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 8 травня 2018 року вказано у справі № 910/7495/16 вказано, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Отже, для застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Позивач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем, і він не відповідає за ці обставини.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Позивачем визначено, що з 01.02.2019 у користуванні позивача був відсутній автомобіль BMW Х6, державний номер НОМЕР_2 та з 23.05.2019 - автомобіль BMW ALPINA В6, державний номер НОМЕР_1 .

Згідно із наявною у матеріалах справи ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12.02.2019 по справі №333/720/19 автомобіль BMW Х6, державний номер НОМЕР_2 був вилучений 01.02.2019 слідчим Комунарського відділення поліції Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області під час проведення огляду місця події за адресою: м. Запоріжжя, вул. Космічна, 40.

Також, позивачем надані у матеріали справи адресовані відповідачу листи вих. №01/02-2019 від 01.02.2019, від 04.02.2019 щодо передачі іншого транспортного засобу та порушення умов договору оренди транспортних засобів №30/10 від 30.10.2018.

У підтвердження того, що позивач з 23.05.2019 позбавлений можливості користуватися автомобілем BMW ALPINA В6, державний номер НОМЕР_1 , позивачем надано копії заяви Шевченківському управлінню поліції ГУ НП у м. Києві про викрадення транспортного засобу від 27.05.2019; повідомлення про настання події з наземним транспортним засобом; листів ПрАТ "СК "ВУСО" №1040963 від 29.05.2019, № 4532 від 06.06.2019; листів позивача: за вих. №27/05/2 від 27.05.2019 адресованого Генеральній прокуратурі України, за вих. №27/5 від 27.05.2019 адресованого Національному агентству з питань виявлення, розшуку та управління активами від корупційних та інших злочинів, за вих. №27/05/1 від 27.05.2019 адресованого відповідачу.

Дослідивши надані позивачем докази, суд зазначає, що наявні у матеріалах справи докази не підтверджують дійсну неможливість позивача користуватися у визначені ним періоди автомобілем BMW Х6, державний номер НОМЕР_2 та автомобілем BMW ALPINA В6, державний номер НОМЕР_1 .

Так, за змістом ухвали слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12.02.2019 по справі №333/720/19 автомобіль BMW Х6, державний номер НОМЕР_2 був вилучений 01.02.2019 слідчим Комунарського відділення поліції Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області під час проведення огляду місця події за адресою: м. Запоріжжя, вул. Космічна, 40.

Водночас у матеріалах справи відсутні докази, що автомобіль BMW Х6, державний номер НОМЕР_2 не був повернутий у користування позивачу після розгляду судом скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕКОМ СКАЙ" на бездіяльність слідчого.

Надані позивачем у матеріали справи листи вих. №01/02-2019 від 01.02.2019, від 04.02.2019, за вих. №27/05/1 від 27.05.2019 адресовані Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛАКШЕРІ ТРАНС", лист за вих. №27/05/2 від 27.05.2019 адресований Генеральній прокуратурі України та лист за вих. №27/5 від 27.05.2019 адресований Національному агентству з питань виявлення, розшуку та управління активами від корупційних та інших злочинів не є належними доказами, які підтверджують відсутність у користуванні позивача майна. Більш того, матеріали справи не містять доказів направлення вказаних листів одержувачам.

Повідомлення про настання події з наземним транспортним засобом, листи ПрАТ "СК "ВУСО" №1040963 від 29.05.2019, № 4532 від 06.06.2019 також не приймаються судом як належні докази у підтвердження доводів позивача про викрадення 23.05.2019 автомобілем BMW ALPINA В6, державний номер НОМЕР_1 , оскільки вказані документи складені у відповідності до договору добровільного страхування та не підтверджують обставин про вчинення кримінального правопорушення. Крім того, викладена у листі ПрАТ "СК "ВУСО" № 4532 від 06.06.2019 інформація щодо вилучення автомобіля BMW ALPINA В6, державний номер НОМЕР_1 не підтверджена жодними належними доказами.

У відповідності до ч.1 ст.214 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Позивачем не надано суду витягу із Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення за фактом викрадення автомобіля BMW ALPINA В6, державний номер НОМЕР_1 .

Відомостей щодо результатів розгляду Шевченківським управлінням поліції ГУ НП у м. Києві заяви позивача про викрадення транспортного засобу від 27.05.2019 матеріали справи не містять.

Щодо наданої позивачем фотокопії витягу з реєстрації журналу реєстрації єдиного обліку суд зауважує, що вказана роздруківка є паперовою копією електронного доказу.

У відповідності до ч.1-3 ст.96 Господарського процесуального кодексу України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Виходячи з викладеного, надана позивачем фотокопія з витягу з реєстрації журналу реєстрації єдиного обліку не засвідчена у встановленому порядку.

Фотокопія телеграми до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області також не приймається судом як доказ по справі, оскільки не можливо встановити чи відповідна фотокопія здійснена з тексту телеграми, чи здійснено направлення такого повідомлення одержувачу.

З огляду на вище наведене, представлені до матеріалів справи докази у сукупності не підтверджують обґрунтованості тверджень позивача щодо відсутності можливості користуватися автомобілем BMW Х6, державний номер НОМЕР_2 та автомобілем BMW ALPINA В6, державний номер НОМЕР_1 . Доказів щодо результатів розслідування та місцеперебування транспортних засобів позивачем суду не надано.

Згідно із ч. 1 ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до ч.7 ст.180 Цивільного кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

За змістом пункту 5.13 договору сторонами погоджено, що договір укладається строком на 1 (один) календарний рік, тобто до 30.10.2019.

Згідно із п.5.10 договору, орендодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення предмета оренди, якщо орендар не вносить орендної плати за договором та/або додатковими угодами. Повернення транспортного засобу не звільняє орендаря від обов`язку здійснення оплати всіх платежів за договором та додатковими угодами.

У пункті 5.11. договору встановлено, якщо орендар продовжує користуватися предметом оренди, сплачує всі платежі за договором та/або додатковими угодами після закінчення строку договору, то, за відсутності заперечень орендодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Матеріали справи не містять доказів припинення дії договору оренди транспортних засобів №30/10 від 30.10.2018 внаслідок чого, позивач не був позбавлений права на користування орендованим майном до 30.10.2019.

Також судом враховано, що сторонами у договорі не врегульовано порядку повернення здійснених авансових оплат у разі не підписання додаткових угод у період дії договору.

З урахуванням наведеного, з огляду на відсутність достатніх та вірогідних доказів щодо припинення позивачем користування автомобілем BMW Х6, державний номер НОМЕР_2 та автомобілем BMW ALPINA В6, державний номер НОМЕР_1 до закінчення строку дії договору, враховуючи те, що суду не надано доказів дострокового припинення дії чи розірвання договору оренди транспортних засобів №30/10 від 30.10.2018, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача про наявність підстав для стягнення з відповідача на його користь орендних платежів у сумі 36387,10 грн згідно із приписів частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України.

Крім того, згідно із частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Оскільки між сторонами у справі існували договірні відносини, а кошти, які позивач просить стягнути, набуті відповідачем за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення. У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення сплачених позивачем грошових коштів відповідачу за договором транспортних засобів №30/10 від 30.10.2018 у сумі 36387,10 грн.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕКОМ СКАЙ" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАКШЕРІ ТРАНС" 36387,10 грн суми орендної плати за час, протягом якого орендоване майно не використовувалося і не могло бути використане через обставини, за які позивач не відповідав.

Судові витрати за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

\У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 03.06.2020.

Суддя С. О. Турчин