Рішення № 8964314, 19.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 21/1519.03.10 За позовом Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" До

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет споруТовариства з обмеженою відповідальністю "Україна житло - сервіс"

Закрите акціонерне товариство "Енергогенеруюча компанія "ДАРтеплоцентраль"

простягнення 3339642,84 грн..

суддя Шевченко Е. О.

Представники: Від позивачаРомась Д.М., Лазаренко Ю.Г., Федоренко Ю.В.- представники Від відповідача

Від третьої особиГречченко Г.В., Діхтяр В.В. - представники

Гогітідзе В.Ф. - представник

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях 12.02.2010, 04.03.2010 оголошувалась перерва до 19.03.2010.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна житло-сервіс" про стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.07.2009 по 30.11.2009 у розмірі 3339642,84 грн.

Позивач заявою від 04.03.2009 уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача заборгованість з урахуванням штрафних санкцій у розмірі 3494610,13 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договором на послуги водопостачання та водовідведення №04777/5-04 від 27.08.2004 не оплатив надані йому позивачем послуги за період з 01.07.2009 по 01.11.2009, заборгувавши позивачу 3298126,24 грн., які підлягають стягненню в судовому порядку з урахуванням інфляційних витрат у розмірі 41516,60 грн., 3% річних у розмірі 18622,85 грн. та пені у розмірі 132699,57 грн.

Відповідач проти задоволення позову заперечує з огляду на те, що договір ні відносини між позивачем та відповідачем фактично припинені, оскільки договір № 04777/5-04 не приведений у відповідність до норм Закону України "Про житлово –комунальні послуги". Крім того, відповідач вказує на те, що тарифи, які позивач застосував при нарахування наданих послуг, затверджені розпорядженнями, які не пройшли державну реєстрацію.

Третя особа надала письмові пояснення, в яких зазначила про обов’язковість умов договору та наявність розпоряджень про затвердження тарифів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та подані заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

27.08.2004 між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Україна житло-сервіс" (далі –абонент, відповідач) був укладений Договір № 04777/5-04 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (далі - Договір).

За умовами даного Договору позивач зобов’язався надавати відповідачу послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а відповідач зобов’язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому позивачем послуг на умовах цього Договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Відповідно до підпункту 2.1.1. Договору облік поставленої води здійснюється за показаннями водолічильника, зареєстрованого у позивача. У випадку наявності у відповідача декількох об’єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за відповідачем. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями водолічильника. В разі технічної неможливості встановлення водолічильника, кількість поставленої води може визначатися за узгодженим з позивачем розрахунком.

Відповідно до підпункту 2.1.4. Договору кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями водолічильників та/або іншими способами визначення об’ємів стоків у відповідності із розділом 21 Правил користування.

Згідно з підпунктом 2.1.2. Договору зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником позивача у присутності представника відповідача у строки згідно з графіком обслуговування позивача. Для абонента із стабільним об’ємом водоспоживання (до 20 м. куб. із незначним коливанням), зняття показань з лічильника може здійснюватись позивачем поквартально, при цьому останній направляє відповідачеві щомісячно платіжні документи, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання водолічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків позивачем від відповідача в письмовому вигляді. В разі, якщо відповідач не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті позивачем, є підставою для виставлення платіжних документів на оплату наданих послуг.

Згідно з підпунктом 2.1.3. Договору якщо водолічильник не працює не з вини відповідача, кількість поставленої води визначається, виходячи із середньодобової витрати відповідача, яка визначається за показанням працюючого водолічильника в останні два розрахункові місяці. У випадку, коли водолічильник працював менше двох місяців, кількість води визначається за її середньодобовою витратою не менше 10-ти днів. Облік води за таким порядком здійснюється до встановлення працюючого (повіреного) водолічильника, перерахунки за відповідний період не проводяться.

У відповідності до п.2.2. Договору позивач щомісячно направляє до банківської установи відповідача платіжні документи (в електронному вигляді дебетові повідомлення, вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється відповідачем щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення позивачем платіжного документи до банківської установи відповідача. У разі неотримання від позивача поточного місячного платіжного документи, відповідач здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Крім того, згідно пп. 2.2.5. Договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, відповідач зобов’язаний у 10-ти денний термін з дня направлення позивачем платіжного документу до банківської установи відповідача, письмово повідомити про це позивача та у цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова відповідача оплатити платіжний документи позивача вважатиметься безпідставною.

Відповідно до розділу 7 Договору цей Договір діє протягом всього часу надання послуг до моменту його розірвання. Договір набуває чинності з моменту його підписання.

Доказів розірвання Договору, визнання недійсним в установленому порядку суду не надано.

Судом встановлено, що відповідач в порушення п 2.2.5 договору, у встановлені договором строки, не направив свого представника до позивача з необхідними документами для проведення звіряння і тому облікові дані ВАТ "АК "Київводоканал" вважаються прийняті відповідачем та погоджені ним.

На виконання положень п. 2.2 Договору, позивач своєчасно направляв відповідачу дебітово –інформаційні повідомлення про оплату наданих послуг, факт направлення зазначених повідомлень підтверджується довідками Центрального відділення ВАТ КБ «Хрещатик», належним чином завіренні копії долучені до матеріалів справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за період з 01.07.2009 року по 01.12.2009 року надав відповідачу послуги з постачання питної води та приймання стічних вод на загальну суму 8987225,49 грн. що підтверджується актами зняття показників з водолічильників та платіжними вимогами –дорученнями.

Однак, відповідач всупереч умовам договору за наданні послуги розрахувався частково на суму 5689099,25 грн., в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 3298126,24 грн., що підтверджується доданими до позовної розрахунком позивача.

Отже, станом на день розгляду справи в суді сума боргу відповідача перед позивачем складає 3298126,24 грн.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановленого договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума інфляційних витрат складає 41516,60 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми інфляційних витрат відповідачем суду не надано.

Розрахунок позивача інфляційних витрат, суд визнає неправильним. За розрахунком суду, інфляційні витрати складають 46256,82 грн.

Оскільки, суд обмежений розміром позовних вимог, позивачем не було подано до суду заяви про вихід суду за межі позовних вимог, то задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат, за розрахунком позивача, а саме на суму 46256,82 грн.

Згідно розрахунку позивача сума 3% річних складає 18622,85 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми інфляційних витрат відповідачем суду не надано.

Розрахунок позивача 3% річних, суд визнає правильним, а тому позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 18622,85 грн. підлягають задоволенню повністю.

Також, позивач просить стягнути пеню у розмірі 132699,57 грн.

У відповідності до ч. 1, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 4.2. Договору встановлено, що у разі порушення строків виконання зобов’язання по оплаті за надані послуги, відповідач сплачує позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексу визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно розрахунку суми пені, зробленого позивачем, її сума складає 132699,57 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку розміру пені відповідачем суду не надано.

Розрахунок позивача пені, суд визнає неправильним, оскільки визначаючи суму пені за заборгованість, яка виникла у липні, позивач не врахував те, що з 12.08.2009, облікова ставка НБУ становила 10,25%, а позивач за весь період до 30.11.2009 розраховував пеню за обліковою ставкою у розмірі 11%. За розрахунком суду, розмір пені за липень 2009 становить 74685,52 грн. Розрахунок пені, наданий позивачем за серпень –жовтень 2009, суд визнає правильним. За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково, а саме на суму 127537,72 грн.

Таким чином, виходячи з наведеного вище, заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна житло -сервіс" (02002, м. Київ, проспект Юрія Гагаріна, 14-А, код 32772152 з будь –якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1а, код ЄДРПОУ 03327664) 3298126 (три мільйони двісті дев’яносто вісім тисяч сто двадцять шість) грн. 24 коп. основного боргу, 45161 (сорок п’ять тисяч сто шістдесят одна) грн. 47 коп. суму інфляційних витрат, 127537 (сто двадцять сім тисяч п’ятсот тридцять сім) грн. 72 коп. –пені, 18622 (вісімнадцять тисяч шістсот двадцять дві) грн. 85 коп. –3% річних, 25500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Е.О. Шевченко