Рішення № 8964308, 19.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 21/1419.03.10 За позовом Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" ДоКомунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва

простягнення 10514961,34 грн..

суддя Шевченко Е. О.

Представники: Від позивачаРомась Д.М., Лазаренко Ю.Г., Базильчук О.М.- представники Від відповідачаКлимчик Н.Ю. - представник Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях 28.01.2010, 04.02.2010, 04.03.2010 оголошувалась перерва до 19.03.2010.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києвапро стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.07.2009 по 01.12.2009 у розмірі 10393604,44 грн. та інфляційних витрат у розмірі 121356,90 грн.

Позивач заявою від 04.03.2009 збільшив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача заборгованість з урахуванням штрафних санкцій на загальну суму 11063,573,72 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договором на послуги водопостачання та водовідведення № 00004А/2-03 від 01.02.2002 не оплатив надані йому позивачем послуги за період з 01.07.2009 по 01.12.2009, заборгувавши позивачу 10393604,44 грн., які підлягають стягненню в судовому порядку з урахуванням інфляційних витрат у розмірі 237021,47 грн., 3% річних у розмірі 53586,71 грн., пені у розмірі 379361,10 грн.

Відповідач проти задоволення позову заперечує з огляду на те, що позивач безпідставно враховує в суму основного боргу нарахування на обсяг холодної води для приготування гарячої води по бойлерних, що знаходяться на балансі АЕК "Київенерго".

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та подані заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.02.2002 між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - постачальник, позивач) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва (далі –абонент, відповідач) був укладений Договір № 00004А/2-03 на послуги водопостачання та водовідведення (далі - Договір).

За умовами даного Договору позивач зобов’язався надавати відповідачу послуги з постачання питної води та водовідведення, а відповідач –зобов’язався розраховуватись за вищезазначені послуги згідно умов Договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65.

Кількість води, що подається позивачем та використовується відповідачем, згідно п.п. 3.1, 3.2 Договору передбачено визначати за показниками водолічильників, зареєстрованих позивачем. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником позивача спільно з представником відповідача. Для абонентів із стабільним об’ємом водоспоживання (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал. Якщо водолічильники тимчасово знято представником позивача або їх зіпсовано не з вини відповідача, кількість використаної води визначається за середньодобовою витратою за останні два розрахункові місяці за показниками водолічильників. У разі роботи водолічильників менше 2-х місяців кількість води визначається за середньодобовою витратою роботи водолічильника, але не менше 10-ти днів. Такий порядок зберігається до установки нового водолічильника і перерахунок за попередній час не проводиться.

Згідно п. 3.3. Договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об’ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України.

У відповідності до п. 3.4. Договору відповідач розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п’ятиденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи.

Відповідно до розділу 7 договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

За таких обставин, судом встановлено, що відповідач в порушення п 3.5 договору, у встановлені договором строки, не направив свого представника до позивача з необхідними документами для проведення звіряння і тому облікові дані ВАТ "АК "Київводоканал" вважаються прийняті відповідачем та погоджені ним.

На виконання положень п. 3.4 Договору, позивач своєчасно направляв відповідачу дебітово –інформаційні повідомлення про оплату наданих послуг, факт направлення зазначених повідомлень підтверджується довідками Центрального відділення ВАТ КБ «Хрещатик», належним чином завіренні копії долучені до матеріалів справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за період з 01.07.2009 року по 01.12.2009 року надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 23715407,86 грн., що підтверджується актами зняття показників з водолічильників та платіжними вимогами –дорученнями.

Однак, відповідач всупереч умовам договору за наданні послуги розрахувався частково на суму 13321803,42 грн., в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 10393604,44 грн., що підтверджується доданими до позовної розрахунком позивача.

Крім того, суд враховує те, що відповідачем в обґрунтування поданих заперечень щодо необхідності стягнення частини суми основного боргу з АК "Київенерго", не надано доказів того, що споживачі гарячого та холодного водовідведення здійснюють розрахунку з кимось іншим, окрім відповідача у справі через КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр", а отже доказів того, що саме АК "Київенерго" має сплачувати за послуги водовідведення гарячої води суду не надано.

Отже, станом на день розгляду справи в суді сума боргу відповідача перед позивачем складає 10393604,44 грн.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановленого договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума інфляційних витрат складає 237021,47грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми інфляційних витрат відповідачем суду не надано.

Розрахунок позивача інфляційних витрат, суд визнає неправильним. За розрахунком суду, інфляційні витрати складають 193743,67 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат підлягають задоволенню частково, а саме на суму 193743,67 грн.

Згідно розрахунку позивача сума 3% річних складає 53586,71 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми інфляційних витрат відповідачем суду не надано.

Розрахунок позивача 3% річних, суд визнає правильним, а тому позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 53586,71 грн. підлягають задоволенню повністю.

Також, позивач просить стягнути пеню у розмірі 379361,10 грн.

У відповідності до ч. 1, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 4.2. Договору встановлено, що у разі порушення строків виконання зобов’язання по оплаті за надані послуги, відповідач сплачує позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексу визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно розрахунку суми пені, зробленого позивачем, її сума складає 379361,10 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку розміру пені відповідачем суду не надано.

Розрахунок позивача пені, суд визнає неправильним, оскільки визначаючи суму пені за заборгованість, яка виникла у липні, позивач не врахував те, що з 12.08.2009, облікова ставка НБУ становила 10,25%, а позивач за весь період до 30.11.2009 розраховував пеню за обліковою ставкою у розмірі 11%. За розрахунком суду, розмір пені за липень 2009 становить 180874,56 грн. Розрахунок пені, наданий позивачем за серпень –жовтень 2009, суд визнає правильним. За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково, а саме на суму 366852,02 грн.

Таким чином, виходячи з наведеного вище, заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва (02217, м. Київ, вул. Закревського,15, код ЄДРПОУ 31776030 з будь –якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1а, код ЄДРПОУ 03327664) 10393604 (десять мільйонів триста дев’яносто три тисячі шістсот чотири) грн. 44 коп. основного боргу, 193743 (сто дев’яносто три тисячі сімсот сорок три) грн. 67 коп. суму інфляційних витрат, 53586 (п’ятдесят три тисячі п’ятсот вісімдесят шість) грн. 71 коп. –3% річних та 366852 (триста шістдесят шість тисяч вісімсот п’ятдесят дві) грн. 02 коп. пені, 25500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Е.О. Шевченко