Ухвала суду № 89641446, 04.06.2020, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 486/1877/19

Провадження № 1-кп/486/56/2020

04 червня 2020 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді – Савіна О.І.

при секретарі – Архіповій К.В.

за участю: прокурора – Кучерявого В.В.

обвинуваченого – ОСОБА_1

захисника – Вишневського А.А.

потерпілих – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську Миколаївської області клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Южноукраїнська Миколаївської області, гр-на України, що має неповну середню освіту, працюючого слюсарем в ПрАТ «Юженергобуд», не одруженого, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 , раніше судимого: 02.07.2018 року Малиновським районним судом м. Одеси за ч.1 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком на 1 рік,

який обвинувачується за ч.3 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Южноукраїнського міського суду Миколаївської області перебуває кримінальне провадження № 1201915012000591 за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.

Ухвалою суду від 12.02.2020 року, відносно обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на шістдесят днів – до 10 квітня 2020 року.

07.04.2020 року, за клопотанням прокурора, обвинуваченому ОСОБА_1 було продовжено забіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів – до 06 червня 2020 року.

В судовому засіданні прокурор звернувся з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 терміном на 60 днів, з тих підстав, що 06.06.2020 року закінчується строк даного запобіжного заходу, однак кримінальне провадження ще не розглянуте, ризики, які стали підставою для обрання та продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не усунуто, а відтак останній може переховуватись від суду, перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інші кримінальні правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник проти клопотання прокурора заперечували, просили про застосування домашнього арешту.

Потерпілий ОСОБА_2 не заперечував проти застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, вказавши, що на час розгляду справи йому повністю відшкодовано матеріальну шкоду.

Потерпіла ОСОБА_3 підтримала клопотання прокурора та вважала за необхідне продовжити відносно ОСОБА_1 застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

З`ясувавши правові позиції сторін, суд приходить до наступного.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

З огляду на те, що встановлені судом обставини при обранні обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінилися, а саме: обвинувачений ОСОБА_1 , який неодноразово, без поважних причин, не з`являвся в судові засідання, на час розгляду даного кримінального провадження обвинувачується у вчиненні декількох кримінальних правопорушень проти власності, в тому числі тяжкого злочину передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, що свідчить про небажання останнього стати на шлях виправлення. ОСОБА_1 має незняту та непогашену судимість, а також враховуючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, з урахуванням того, що судове провадження не завершене до спливу строку тримання під вартою, суд приходить до висновку про необхідність продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

З приводу незадовільного стану здоров`я обвинуваченого, суд вважає за доцільне акцентувати увагу обвинуваченого та його захисника на тому, що відповідно до ст. 11 Закону України «Про попереднє ув`язнення», медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в СІЗО організовуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров`я. Для цього в СІЗО створюється медична частина, яка є її структурним підрозділом.

Положеннями наказу Міністерства юстиції України № 460/5 від 18.03.2013 року «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України», наказу Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров`я України № 239/5/104 від 10.02.2012 року «Про затвердження Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту» визначено, що медична частина забезпечує надання первинної лікувально-профілактичної допомоги ув`язненим і засудженим.

У випадках, коли лікарі медичної частини СІЗО не можуть самостійно встановити діагноз, начальник медичної частини СІЗО подає запит до керівництва СІЗО щодо направлення хворого на лікування до обраного закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку або залучення відповідного лікаря-фахівця закладу охорони здоров`я.Керівництво СІЗО забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку. Особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. Керівництво СІЗО забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.

У разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров`я з орієнтовного переліку.

Окрім того, матеріали провадження не міститься жодних медичних документів з приводу того, що обвинувачений ОСОБА_1 не може отримувати належне лікування в умовах утримання в СІЗО, вільно обирати лікаря чи бути направленим на лікування до обраного закладу охорони здоров`я в передбаченому законом порядку.

Враховуючи тяжкість злочину, з метою запобігання перешкоджанню кримінальному провадженню, беручи до уваги доведеність обґрунтованості підозри, ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, а також тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винним у вчиненні кримінального правопорушення, суд приходить до висновку про необхідність продовження ОСОБА_1 строку тримання під вартою для забезпечення виконання ним своїх процесуальних обов`язків, оскільки, на думку суду, інший, більш м`який запобіжний захід, не зможе запобігти вказаним ризикам.

Керуючись ст.ст. 194, 197, 199, 331, 392 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора задовольнити.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Южноукраїнська Миколаївської області, обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів - до 03 серпня 2020 року.

Ухвала про продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення, а обвинуваченим з моменту отримання ухвали суду.

Суддя Южноукраїнського міського суду О. І. Савін