Рішення № 8963994, 03.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 54/603.03.10 За позовом           Державного підприємства "Дашавський завод композиційних

матеріалів"

до           Відкритого акціонерного товариства "Київський завод гумових та

латексних виробів"

про           стягнення 89 859,92 грн.

Суддя Демченко Т.С.

Представники:

від позивача Зубик І.В., довіреність № 110 від 01.03.2010 р.

від відповідача не з’явився

У судовому засіданні 03.03.2010 р. за згодою представника позивача відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Дашавський завод композиційних матеріалів" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів" про стягнення 53 196,00 грн. основного боргу, 3 357,91 процентів річних, 19714,44 грн. інфляційних втрат та 13591,57 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань по оплаті товару, поставленого за договором № 02/07/9 від 18.01.2007 р.

Ухвалою суду від 02.02.2010 р. порушено провадження у справі № 54/6, розгляд справи призначено на 03.03.2010 р.

Представник відповідача у судове засідання 03.03.2010 р. не з’явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав. 02.03.2010 р. через відділ діловодства суду відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю явки представника в дане судове засідання, у задоволенні якого судом відмовлено.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

18.01.2007 р. між Державним підприємством "Дашавський завод композиційних матеріалів" та Відкритим акціонерним товариством "Київський завод гумових та латексних виробів" був укладений договір № 02/07/9, відповідно до умов якого позивач, як продавець, зобов’язався передати у власність відповідача пом’якшувач АСПГ (надалі –товар), а відповідач, як покупець, зобов’язався прийняти і оплатити товар на умовах, викладених в даному договорі.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Так, за замовленням відповідача, викладеним у листі № 1376 від 27.11.2007 р., та на підставі накладної № 240 від 03.12.2007 р. позивач поставив відповідачу товар, визначений договором, на загальну суму 53196,00 грн.

Товари за вказаною накладною відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16 травня 1996 р., одержаний уповноваженою особою відповідача, повноваження якої на отримання товару підтверджуються наявною в матеріалах справи довіреністю серії НБЄ № 113445 від 27.11.2007 р.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що покупець оплачу товар у порядку 100% попередньої оплати на підставі рахунку продавця на протязі трьох банківських днів з дня його виставлення. Згідно з п. 4.3. договору поставка товару виконується протягом 7 днів після поступлення коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Відповідно до ст. 538 ЦК України виконання свого обов’язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов’язку, є зустрічним виконанням зобов’язання.

Виходячи зі змісту п.п. 3.4., 4.3. договору, виконання позивачем свого обов’язку поставити товар є зустрічним виконанням, яке обумовлене виконанням відповідачем обов’язку по сплаті попередньої оплати.

Згідно з ч. 4 ст. 538 ЦК України, якщо зустрічне виконання обов’язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов’язку, друга сторона повинна виконати свій обов’язок.

Листом-замовленням від 27.11.2007 р. відповідач гарантував здійснити оплату товару до 10.12.2007 р., однак зобов’язання по оплаті товару відповідач не виконав. Наявність у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі 53196,00 грн. підтверджується також підписаним сторонами актом звіряння розрахунків станом на 23.09.2008 р.

Довідками філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Стрий Львівської області" та ЗРФ АКБ "Трансбанк" підтверджується, що на поточні рахунки позивача, відкриті у зазначених банківських установах, грошові кошти від відповідача не надходили.

За таких умов, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю у сумі 53196,00 грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з приписами ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Позивач просить стягнути з відповідача за порушення строків оплати пеню у розмірі 13591,57 грн., обґрунтовуючи свої вимоги посиланням на п. 8.1. договору, яким передбачено, що при порушенні термінів оплати (термінів поставки) винна сторона виплачує другій стороні штрафні санкції в розмірі 0,5 % від недопоставленої кількості товару (суми необхідної оплати) за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в даний період.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладені обставини, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню в розмірі 5 396,96 грн. відповідно до наведеного нижче розрахунку суду:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення

53 196,0004.12.2007 - 31.12.2007288 %652,93

53 196,0001.01.2008 - 29.04.200812010 %3 488,26

53 196,0030.04.2008 - 04.06.20083612 %1 255,77

5 396,96

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, а тому позовні вимоги про стягнення трьох процентів річних підлягають задоволенню у сумі 3 357,91 грн. за розрахунком позивача.

Згідно з нижченаведеним розрахунком суду розмір інфляційних втрат становить 19 895,30 грн.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення

суми боргу

01.01.2008 - 31.12.200953196,001,37419 895,30

Оскільки в силу ст. 83 ГПК України суд позбавлений права виходити за межі заявлених позовних вимог без відповідного клопотання позивача, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у сумі 19 714,44 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не надав доказів повної оплати товару та не навів підстав для звільнення від обов’язку його оплатити.

З урахуванням викладених вище фактичних обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 81 665,31 грн.

Позивачем при поданні позову було сплачено 372,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 1258 від 21.12.2005 р. "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів" (зі змінами і доповненнями) на день подання позову (28.01.2010 р.) розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу становив 236,00 грн.

Таким чином, надмірно сплачена сума витрат на ІТЗ судового процесу у розмірі 136,00 грн. підлягає поверненню позивачу.

З огляду на часткове задоволення позову, витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів" (03022, м. Київ, вул. Амурська, 6, ідентифікаційний код 00149593) на користь Державного підприємства "Дашавський завод композиційних матеріалів" (82443, Львівська обл., Стрийський район, смт. Дашава, ідентифікаційний код 00152402) 53 196 (п’ятдесят три тисячі сто дев’яносто шість) гривень 00 коп. основного боргу, 5 396 (п’ять тисяч триста дев’яносто шість) гривень 96 коп. пені, 19 714 (дев’ятнадцять тисяч сімсот чотирнадцять) гривень 44 коп. інфляційних втрат, 3 357 (три тисячі триста п’ятдесят сім) гривень 91 коп. процентів річних, 816 (вісімсот шістнадцять) гривень 65 коп. державного мита та 214 (двісті чотирнадцять) гривень 47 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині у позові відмовити.

4.          Повернути Державному підприємству "Дашавський завод композиційних матеріалів" (82443, Львівська обл., Стрийський район, смт. Дашава, ідентифікаційний код 00152402) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 136 (сто тридцять шість) гривень 00 коп., надмірно сплачені платіжним дорученням № 76 від 20.10.2009 р.

5.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                       Т.С. Демченко

Датою підписання повного тексту рішення є 13.03.2010 р.