Рішення № 89639805, 03.06.2020, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Дата документу 03.06.2020

Справа № 501/4511/19

2/501/615/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2020 року Іллічівський міський суд Одеської області в складі:

головуючої судді - Петрюченко М.І.,

за участю секретаря судового засідання - Тейбаш Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чорноморську Одеської області цивільну справу за

позовом ОСОБА_1

до

відповідача: ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3

предмет та підстави позову: про відшкодування матеріальної і моральної шкоди завданої внаслідок залиття квартири

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

третьої особи - ОСОБА_3 ,

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне та

ВСТАНОВИВ:

І. Виклад позиції позивача та відповідача.

ОСОБА_1 20.12.2019 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 ) про відшкодування матеріальної і моральної шкоди завданої внаслідок залиття квартири, згідно якого просить суд стягнути з відповідача на свою користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири у розмірі 7 448,70 грн., моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн., судові витрати.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_2 є власницею квартири АДРЕСА_2 .

Згідно акту залиття квартири від 18.05.2018 року на момент обстеження квартири АДРЕСА_1 виявлено, що на кухні промокла стеля, підтоплення кв.27 відбулось через недбальство мешканців кв. АДРЕСА_2 . Комісією встановлено, що власнику кв. АДРЕСА_2 необхідно провести ремонті роботи в кв. 31 .

Позивач вказує, що згідно актів про залиття квартири від 18.05.2018 року, 27.07.2018 року, 06.10.2017 року, 25.09.2017 року, 08.07.2015 року систематично відбувається залиття квартири позивача, відповідальність за що не несе власник квартири, що вчиняє дане залиття.

Також, позивачка вказує, що відповідно до локального кошторису на будівельні роботи №2-1-1 їй завдано матеріальної шкоди у розмірі 7 448,70 грн., яку повинна відшкодувати відповідачка.

Крім того, позивачка стверджує в позові, що у урахуванням характеру правопорушення, глибини душевних страждань, степеню вини відповідача, тяжкості змін у життєвих стосунках, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, діями відповідача їй завдано моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн., яку вона просить стягнути з відповідача.

Відповідач відзив на позов не надала.

В судовому засіданні позивач та третя особа просили суд задовольнити позов в повному обсязі з підстав, викладених у позові.

Відповідачка частково заперечила проти задоволення позову у обсязі, наведеному позивачем, посилаючись на те, що вона раніше відшкодувала заподіяну позивачу шкоду у розмірі 2500 грн., згодна сплатити позивачу шкоду з врахуванням вже сплаченої суми.

ІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 20.12.2019 року, справа розподілена для розгляду судді Петрюченко М.І. (а.с.51).

Ухвалою судді від 02.01.2020 року прийнято до свого провадження вказану цивільну справу та відкрито провадження у справі (а.с.58-59).

В судовому засіданні 25.02.2020 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті. (а.с.69-70).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями правовстановлюючих документів (а.с.10-11).

Відповідач ОСОБА_2 є власницею квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно акту залиття квартири від 18.05.2018 року на момент обстеження квартири АДРЕСА_1 виявлено, що на кухні промокла стеля, підтоплення кв.27 відбулось через недбальство мешканців кв. АДРЕСА_2 . Комісією встановлено, що власнику кв. АДРЕСА_2 необхідно провести ремонті роботи в кв. 31 (а.с.12-13).

Відповідно до актів про залиття квартири від 18.05.2018 року, 27.07.2018 року, 06.10.2017 року, 25.09.2017 року, 08.07.2015 року, систематично відбувається залиття квартири позивача (а.с.12-20).

Згідно кошторисного розрахунку №2-1-1 на загальні будівельні роботи, складеного ФОП ОСОБА_4 станом на 09.12.2019 року, сума коштів необхідна для відновлення квартири після залиття становить 7448,7 грн., яка складається з вартості будівельних матеріалів, виробів і конструкцій - 2094,79 грн., заробітної плати - 2429,51 грн., загальновиробничих витрат - 1226,67 грн., кошторисний прибуток - 382,84 грн., кошти на покриття адміністративних витрат будівельних організацій - 69,25 грн., податок на додану вартість - 1241,45 грн. та інше (а.с.33-39).

ІV. Оцінка Суду.

Відповідно до п.2.3.6 Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунальних господарств від 17.05.2005 року №76, у разі аварії і залиття квартир складається відповідний акт. Додатком 4 до Правил встановлено форму вказаного акту.

В додатку №4 до цих правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Потерпіла та винна особи повинні бути ознайомлені з актом. В акті повинно бути відображено: дата складання акту (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім`я, по-батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.

Згідно акту залиття квартири від 18.05.2018 року на момент обстеження квартири АДРЕСА_1 виявлено, що на кухні промокла стеля, підтоплення кв.27 відбулось через недбальство мешканців кв. АДРЕСА_2 . Комісією встановлено, що власнику кв. АДРЕСА_2 необхідно провести ремонті роботи в кв. 31 (а.с.12-13).

Відповідно до актів про залиття квартири від 18.05.2018 року, 27.07.2018 року, 06.10.2017 року, 25.09.2017 року, 08.07.2015 року вбачаєттся, що систематично відбувається залиття квартири позивача мешканцями квартири АДРЕСА_2 (а.с.12-20).

Згідно кошторисного розрахунку №2-1-1 на загальні будівельні роботи, складеного ФОП ОСОБА_4 станом на 09.12.2019 року, сума коштів необхідна для відновлення квартири після залиття становить 7448,7 грн., та складається з вартості будівельних матеріалів, виробів і конструкцій - 2094,79 грн., заробітної плати - 2429,51 грн., загальновиробничих витрат - 1226,67 грн., кошторисний прибуток - 382,84 грн., кошти на покриття адміністративних витрат будівельних організацій - 69,25 грн., податок на додану вартість - 1241,45 грн. Вказані документи складені за допомогою програмного комплексу АВК-5 відповідно до вимог ДБН Д.1.1-1-2000 Правила визначення вартості будівельних робіт, а тому приймаються судом до уваги як доказ.

Відповідно до ст.151 ЖК України громадяни, які мають в приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, проводити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт.

Відповідно до ч.3 ст.386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.177 ЖК України громадяни зобов`язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання, до об`єктів благоустрою, додержувати правил утримання жилого будинку і придомової території, правил пожежної безпеки, додержувати чистоти і порядку в під`їздах, кабінах ліфтів, на сходових клітках та в інших місцях загального користування.

Статтею 179 ЖК України передбачено, що користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України «Про механізм впровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» №572 від 08 жовтня 1992 року, власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний використовувати приміщення житлових будинків за призначенням, забезпечувати збереження жилих і підсобних приміщень квартир та технічного обладнання будинків, дотримувати правил пожежної безпеки, проводити за власні кошти ремонт квартири.

Згідно з п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода заподіяна особі майну громадянина або заподіяну майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Згідно акту залиття квартири від 18.05.2018 року на момент обстеження квартири АДРЕСА_1 виявлено, що на кухні промокла стеля, підтоплення кв.27 відбулось через недбальство мешканців кв. АДРЕСА_2 . Комісією встановлено, що власнику кв. АДРЕСА_2 необхідно провести ремонті роботи в кв. 31 (а.с.12-13).

В своєму позові ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача завдану їй матеріальну шкоду в результаті залиття квартири на загальну суму 7 448,70 грн., що включає в себе ремонтні роботи, заробітну плату, загальновиробничі витрати, кошторисний прибуток, кошти на покриття адміністративних витрат будівельних організацій, податок на додану вартість та інше.

Відповідно до згідно кошторисного розрахунку №2-1-1 на загальні будівельні роботи, складеного ФОП ОСОБА_4 станом на 09.12.2019 року, вартість ремонтних робіт в квартирі АДРЕСА_1 по ліквідації затоплення з вище розташованої квартири складає 2094,79 грн.

Статтею 22 ЦК України визначено, що реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Збиток у вигляді ПДВ виникає виключно при проведенні ремонтних робіт платником зазначеного податку. Проведення ремонтних робіт особою, що не є платником ПДВ, збиток у вигляді ПДВ не виникає і тому не може автоматично включатися до складу витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом.

Позивачем не було надано документів, які б підтверджували надання йому послуг з проведення ремонтних робіт в квартирі і відповідної сплати ПДВ та інше.

Тому до стягнення підлягає сума матеріального збитку, визначена без урахування заробітної плати, загальновиробничих витрат, кошторисного прибутку, коштів на покриття адміністративних витрат будівельних організацій, ПДВ.

Згідно ст.ст.1166, 1167 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, дослідивши всі надані докази в сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що внаслідок дій відповідачів, позивачу завдано матеріальної шкоди внаслідок залиття квартири на суму 2094,79 грн., а тому позовні вимоги про відшкодування збитків, завданих залиттям підлягають частковому задоволенню.

В частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із пошкодженням її майна.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

У відповідності з роз`ясненнями, викладеними у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його житті, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір моральної шкоди, заподіяної діями відповідача, суд виходить з того, що залиття квартири позивача завдало їй негативних емоцій та переживань щодо пошкодження майна та неможливості нормального користування ним і в свою чергу призвело до душевних страждань позивача, порушення її звичного способу життя. Враховуючи конкретні обставини справи, розмір, тривалість та характер заподіяних моральних страждань й виходячи із засад розумності й справедливості, суд доходить до висновку про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 500 грн.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява №26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.

VІ. Розподіл судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, у відповідності до вимог ч.3 ст.133 ЦПК, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача (ч.1, 2 ст.141 ЦПК).

В даному випадку судові витрати у вигляді сплаченого під час звернення до суду судового збору у розмірі 768,40 грн., які сплачено позивачем при подачі позову (а.с.1) та витрат пов`язаних із складанням кошторисного розрахунку у розмірі 500,00 грн. (а.с.46) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

З цих підстав, керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 141, 158, 258-259, 263 Цивільного-процесуального кодексу, Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 ) про відшкодування матеріальної і моральної шкоди завданої внаслідок залиття квартири - задовольнити частково.

2. Стягнути із ОСОБА_2 (РНОКПП невідомий) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири у розмірі 2094,79 грн., моральної шкоди у розмірі 500,00 грн., судові витрати у розмірі 1268,40 грн.

3. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

7. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

8. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

9. Повний текст рішення виготовлено 03 червня 2020 року.

Суддя Іллічівського міського суду

Одеської області М.І.Петрюченко