Рішення № 8963723, 15.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 27/9215.03.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Л.Л.К.» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Караван будівельний»

простягнення 9278,45 грн. Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:Вакуленко Є.В. –представник за довіреністю від 01.02.2010 року;

від відповідача:не з’явились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Л.Л.К.»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван будівельний»про стягнення 9278,45 грн.

          Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору № 374/02-09РУ від 10.02.2009 року позивач передав у власність відповідача, а відповідач прийняв товар. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що, в порушення умов договору, зобов’язання з оплати товару відповідач виконав частково. Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань, позивач просить стягнути з останнього заборгованість у розмірі 9278,45 грн.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 15.03.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 15.03.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 17.02.2010 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Представник відповідача у судове засідання 15.03.2010 року не з’явився, витребувані ухвалою суду від 17.02.2010 року докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0942199.

          За таких обставин, на підставі статті 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

          Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення його представника, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

          10.02.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Караван будівельний»(надалі –відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Л.Л.К.»(надалі – позивач) укладено договір № 374/02-09РУ (надалі –договір).

          Згідно з пунктом 1.1 договору позивач зобов’язався доставляти і передавати на умовах та у встановлені договором строки у власність відповідача непродовольчу продукцію, а відповідач зобов’язався приймати її у власність та оплачувати на умовах договору.

          На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача, а відповідач прийняв товар на загальну суму 23601,11 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № РН-002298 від 12.03.2009 року на суму 681,54 грн., № РН-002249 від 12.03.2009 року на суму 16477,91 грн., № РН-003822 від 14.04.2009 року на суму 1131,06 грн., № РН-004824 від 13.05.2009 року на суму 3955,50 грн. та № РН-008273 від 08.08.2009 року на суму 1355,10 грн.

          З наданих позивачем довіреностей на одержання цінностей серії ЯПО № 456919 від 07.03.2009 року, серії ЯПО № 457074 від 09.04.2009 року, серії ЯПО № 457175 від 08.05.2009 року та серії ЯПО № 457508 від 03.08.2009 року судом вбачається, що товар був прийнятий особою, належним чином на це уповноваженою.

          Пунктом 14.1 договору сторони погодили можливість повернення поставленого позивачем товару.

          Згідно з пунктом 14.1 договору відповідач повернув у власність позивача, а позивач прийняв товар на загальну суму 14046,66 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними на повернення постачальнику № 12498 від 14.10.2009 року на суму 1355,10 грн., № 12690 від 14.10.2009 року на суму 124,28 грн., № 12501 від 14.10.2009 року на суму 8861,78 грн., № 12499 від 14.10.2009 року на суму 2970,41 грн., № 12502 від 14.10.2009 року на суму 127,82 грн. та № 12500 від 14.10.2009 року на суму 607,27 грн.

          Відповідно до пункту 7.1 договору строк оплати товару визначається в пункті 3 Угоди про Умови і відраховується або з дня виконання позивачем зобов’язання з поставки товару (в пункті 3 Угоди про Умови –з дня поставки) або з дня продажу відповідачем товару споживачу (в пункті 3 Угоди про Умови –з дня продажу).

          Пунктом 3 Угоди про Умови (Додатка № 1/2009/Черкаси до договору) сторони обумовили, що строк платежу складає 7 днів з дня продажу.

          Згідно з преамбулою договору термін «день»в договорі вживається в значенні календарного дня, термін «споживач»–в значенні фізичної або юридичної особи, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товар через торгівельну мережу відповідача.

          Таким чином, оплатити поставлений товар відповідач зобов’язався протягом 7 календарних днів з дня продажу товару фізичній або юридичній особі, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товар через торгівельну мережу відповідача.

          Згідно з статтею 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          Отже, положення статті 530 ЦК України передбачають як безпосереднє встановлення у зобов’язанні строку (терміну) його виконання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати. В іншому ж випадку кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. При цьому, в розумінні даної норми обов’язковою умовою є те, що подія, з настанням якої зобов’язання підлягає виконанню, має неминуче настати.

          Пунктом 3 Угоди про Умови сторони обумовили настання строку виконання зобов’язання зі здійснення розрахунку продажем поставленого товару фізичній або юридичній особи, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товар через торгівельну мережу відповідача. Проте, продаж товару вказаній особі не може визнаватися подією, що неминуче має настати, оскільки вона залежить від суб’єктивної поведінки особи, жодним чином не визначеній в договорі.

          Частиною 1 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно ж до частини 2 цієї ж статті ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

          Частина 1 статті 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

          З наведених норм судом вбачається, що договір поставки є оплатним, і обов’язку постачальника передати у власність покупця певний товар кореспондує обов’язок покупця цей товар прийняти та оплатити.

          Відповідно до частини 1 статті 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов’язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

          Проте, як вже зазначалось, договір поставки є оплатним. Тобто обов’язок відповідача як покупця за договором оплатити поставлений товар виникає згідно з положеннями закону та пункту 1.1 договору.

          При цьому пунктом 3 Угоди про Умови сторонами узгоджено не умови виникнення у відповідача вказаного обов’язку, а порядок і строки здійснення розрахунків, тобто строки виконання зобов’язання.

          За таких обставин, суд вважає, що строк (термін) виконання відповідачем обов’язку розрахуватися за поставлений товар сторони не визначили, а тому, за правилом наведеної вище статті 530 ЦК України, оплатити поставлений товар відповідач зобов’язаний був у семиденний строк від дня пред’явлення позивачем вимоги.

          Вимогу розрахуватися за поставлений товар позивач надіслав на адресу відповідача 24.12.2009 року, що підтверджується наданим суду повідомленням про вручення поштового відправлення № 235/989.

          Обов’язок оплатити поставлений товар відповідач виконав частково, перерахувавши на поточний рахунок позивача 276,00 грн.

          Враховуючи зазначене, станом на день вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 9278,45 грн.

          Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          Доказів належного виконання зобов’язання з оплати поставленого товару відповідач не надав.

          Отже, факт порушення відповідачем договірного зобов’язання підтверджується матеріалами справи.

          Згідно з статтями 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 9278,45 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

          Відповідно до статті 49 ГПК України при задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

          На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 692, 712 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван будівельний» (04074, м. Київ, вул. Лугова, 12; ідентифікаційний код 34344491) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.Л.К.» (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 79; ідентифікаційний код 31482321) заборгованість у розмірі 9278 (дев’ять тисяч двісті сімдесят вісім) грн. 45 коп., 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

СуддяДідиченко М.А.