Постанова № 89636801, 03.06.2020, Рубіжанський міський суд Луганської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2020 року 3/425/591/20

504/860/20

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області у складі головуючого – судді Коваленка Дениса Сергійовича, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, щодо ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ),

в с т а н о в и в :

До Рубіжанського міського суду Луганської області, 28 квітня 2020 року надійшов протокол серії БД № 192109 від 10 березня 2020 року про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі за текстом - КУпАП), з матеріалами.

Вказаний протокол з матеріалами надійшов на адресу суду, за підсудністю, на підставі постанови судді Комінтернівського районного суду Одеської області Жовтан П.В. від 13 квітня 2020 року, яка набрала законної сили.

Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 29 квітня 2020 року, у справі про адміністративне правопорушення на підставі вказаного протоколу з матеріалами, було призначено відкрите судове засідання на 13 травня 2020 року, 14 годину 15 хвилин. Але у зв`язку із тим, що ОСОБА_2 не отримав повістку до суду, розгляд його справи переносився на 03 червня 2020 року, але до суду він так і не з`явився та повістку не отримав.

І тому, на підставі статті 6 «право на справедливий суд» Конвенції з прав людини та основоположних свобод, з урахуванням рішення Європейського суду з прав людини «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року (де було розглянуто питання тривалості розгляду справи, але його висновок суд вважає цілком застосовним і до цієї справи), суд проводив розгляд справи ОСОБА_3 за його відсутності, оскільки він як сторона у справі протягом більш ніж двох місяців, не вжив жодних заходів аби дізнатись про стан ініційованого проти нього судового провадження (ні в одному суді, ні в іншому), про що свідчить як письмова інформація, яка надійшла з Комінтернівського районного суду Одеської області (на час коли справа перебувала в зазначеному суді - а.с.46), так і матеріали судової справи (а.с.1-46). ОСОБА_2 не звертався до суду та не отримував судових повісток у відділенні поштового зв`язку (а.с.1-46). А про те, що справа відносно нього може розглядатись у Рубіжанському міському суді Луганської області йому було відомо, що свідчить і його підпис у протоколі (а.с.1) і відомості аудіовідеозапису події, яка відбулась, де йому було повідомлено, що справа буде розглядатися в Рубіжанському міському суді Луганської області (а.с.12 - 2 диски). Також суд врахував, що ОСОБА_2 підтверджував поліцейським, що його місце проживання та реєстрації є місто Рубіжне Луганської області (а.с.12 - 2 диски).

Суд врахував, що ОСОБА_2 подавав кдлопотання про розгляд його справи Комінтернівським районним судом Одеської області і його клопотання спочатку було задоволено, але після задоволенння клопотання жодного разу він не звертався до цього суду (а.с.1-46). І, як вказано у постанові цього суду від 13 квітня 2020 року за повідомленою ним адресою ( АДРЕСА_2 ), йому була направлена повістка, але його сестра, яка дійсно мешкає за цією адресою і отримала повістку повідомила, що він з нею не мешкав і ніколи не мешкав, а також повідомила що особисто йому телефонувала і повідомляла про отримання повістки на його ім`я і що йому потрібно з`явитись до Комінтернівського районного суду Одеської області, але останній наказ щоб вона нічого не підписувала та сказала працівникам поліції, що його немає. Крім того, вона повідомила, що її брат проживає у Луганській області (а.с.17).

Тому суд врахував всі ці обставини, оскільки вони встановлені постановою суду, яка набрала законної сили (а.с.17), і як наслідок суд розглянув справу без участі ОСОБА_3 , бо останній, на думку суду, вчинив умисні дії щодо ухилення від явки до суду та неможливості розгляду справи судом за його участю.

Аргументи ОСОБА_4 в особі поліцейського, який склав протокол полягали у тому, що 10 березня 2020 року о 18 годині 02 хвилин в місті Рубіжне, вулиця Володимирська, 51, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21070 державний номерний знак НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку в найближчому закладі охорони здоров`я лікарем за адресою: м. Рубіжне, вул. Студентська, 19, що підтверджується висновком № 49 від 10 березня 2020 року Рубіжанської центральної міської лікарні. А за це передбачена адміністративна відповідальність частиною 1 статті 130 КУпАП.

Аргументи ОСОБА_1 (на підставі матеріалів справи). Пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння не відмовлявся, забажав пройти огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я, незгоди з його результатами не висловлював, вказував, що вживав пиво.

Оцінка суду.

Пунктом 22 частини 1 статті 92 Конституції України гарантується, що виключно законами України визначаються діяння, які є адміністративними правопорушеннями та відповідальність за них.

Зокрема, з огляду на положення частини 1 статті 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, є адміністративним правопорушенням.

При цьому суд враховує, що наведені положення кореспондують із підпунктом «а» пункту 2.9. Правил дорожнього руху, за яким водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

А наданими суду доказами, зокрема: протоколом №233 про адміністративне правопорушення серії БД № 192109 від 10 березня 2020 року (а.с.1); висновком щодо результатів медичного огляду № 49 від 10 березня 2020 року, згідно з яким після проведення медичного огляду, у встановленому законом порядку, у ОСОБА_1 було виявлено алкогольне сп`яніння (а.с.2); рапортом поліцейського, відповідно до якого під час розгляду іншої справи у ОСОБА_1 10 березня 2020 року були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння (а.с.3); а також аудіовідеозаписом події, яка відбулась 10 березня 2020 року (а.с.12- 2 диски) підтверджується і порушення ОСОБА_5 підпункту "а" пункту 2.9. Правил дорожнього руху, і порушення ним частини 1 статті 130 КУпАП.

Згідно інформації, яка міститься на диску, 10 березня 2020 року працівники поліції під час виконання своїх службових обов`язків, зупинили транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 , за порушення ним пункту 31.3. а Правил дорожнього руху. Під час розгляду цієї справи, поліцейськими у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння (запах з порожнини роту), хоча на запитання поліцейського (у перший раз) чи давно він вживав спиртні напої, ОСОБА_2 зазначив, що він не п`є. Після чого ОСОБА_6 було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння і за бажанням ОСОБА_3 такий огляд здійснювався у найближчому медичному закладі - комунальному некомерційному підприємстві «Рубіжанська центральна міська лікарня» Рубіжанської міської ради Луганської області. І, під час проведення медичного огляду був застосований технічний засіб, який вказав на наявність алкоголю у ОСОБА_3 (0,33 проміле). Після чого ОСОБА_2 повідомив, що він випив стакан пива. Потім після отримання поліцейським та ОСОБА_5 висновку щодо результатів медичного огляду № 49 від 10 березня 2020 року поліцейський склав протокол за адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП, за керування ОСОБА_5 10 березня 2020 року, о 18 годині 02 хвилини в місті Рубіжне, вул. Володимирська, 51, транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Потім поліцейський ознайомив ОСОБА_3 з протоколом та повідомив, що справа відносно нього буде розглядатися у Рубіжанському міському суді Луганської області (а.с.12 - 2 диски).

А за таких обставин суд погоджується із тим, що 10 березня 2020 року ОСОБА_1 дійсно вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП, і саме він винний у його вчиненні.

При цьому до такого висновку суд дійшов з огляду на наявність доказів того, що саме він керував транспортним засобом, з ознаками алкогольного сп`яніння; його медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння був проведений лікарем, у найближчому закладі відносно місця події (Рубіжанська центральна міська лікарня) і цей заклад входить до переліку закладів охорони здоров`я, які мають право проводити огляд на стан сп`яніння у Луганській області; лікарем були здійснені всі необхідні дії в тому числі і застосування технічного засобу; результати медичного огляду, на підставі акту медичного огляду, оформлені, як це і належить, у вигляді висновку про його перебування у алкогольному сп`янінні; будь-яких доказів порушення проведеної лікарем процедури медичного огляду ОСОБА_5 на стан сп`яніння, ні поліцейським, ні суду надано не було.

Обставин, які б виключали адміністративну відповідальність, а також обставин, які пом`якшують або обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , судом не встановлено. А тому, він підлягає адміністративній відповідальності, на загальних підставах.

На виконання положень статті 33 КУпАП суд констатує, що за своїм характером, вчинене ОСОБА_5 адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП, з огляду на його об`єкт, суд вважає тяжким (але таким, що на щастя (оскільки у суду не має доказів зворотного) не мало наслідком порушення прав чи свобод інших людей); суду не надано доказів того, що ОСОБА_2 має у суспільстві погане соціальне обличчя; суд має докази його віку, статі, місця проживання і дані щодо відсутності у нього доходу (а.с.1,12 - 2 диски, 32-33,40).

Адміністративне стягнення, передбачене санкцією частини 1 статті 130 КУпАП являє собою штраф у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (що, на підставі пункту 5 підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України складає 10200 гривень), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Разом з цим суд враховує наступне.

Частина 1 статті 61 Конституції України гарантує кожному, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. А частина 1 статті 8 Конституції України передбачає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

При цьому суд враховує, що надаючи тлумачення верховенству права Конституційний Суд України у своєму рішенні від 02 листопада 2004 року у справі №15-рп/2004 зазначив, що "Верховенство права – це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність ... . Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим ... . Справедливість – одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню (абзаци другий, третій підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини).

Тож застосовуючи вказані норми Конституції України, як норми прямої дії і вищої юридичної сили суд вважає, що у цій справі необхідно застосувати принцип пропорційності юридичної відповідальності (тобто співмірності між вчиненим діянням людини та негативними наслідками, яких вона зазнає у зв`язку з вчиненим нею діянням, як покарання), як один з елементів верховенства права.

Така необхідність є для суду очевидною, у зв`язку із наступним.

Якщо у цій справі, призначити покарання виходячи з буквального тлумачення частини 1 статті 130 КУпАП, то це буде означати покласти на ОСОБА_3 (хоча він безперечно і винуватий у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення) надмірний тягар, який буде явно не співмірний за своїми наслідками із вчиненим ним діянням. Позаяк тоді, ОСОБА_2 , повинен буде одномоментно сплатити штраф у розмірі 10200 гривень та буде позбавлений права керування транспортними засобами на 1 рік. Але судом встановлено, що ОСОБА_2 не мав доходів (за інформацією ГУ ДПС у Луганській області) у період з 1 кварталу 2019 року по 1 квартал 2020 року. Хоча й інформації про те, що він працює водієм і саме цим заробляє собі на життя у суду також не має. Як немає й інформації про те, що ОСОБА_2 є непрацездатним чи обмежено працездатним.

Отже у такому випадку, якщо призначити йому штраф до сплати одномоментно ОСОБА_2 може втратити засоби до існування в принципі. Через, що виникає питання і щодо реальної можливості виконання покарання у виді штрафу, і щодо можливості продовження ним свого звичного укладу життя. Тобто суд, за таких обставин, переконаний у тому, що повне і буквальне виконання положень частини 1 статті 130 КУпАП (у цій справі - вчастині призначення штрафу) буде порушенням принципу верховенства права, тобто порушенням статті 8 Конституції України, у таких його аспектах як індивідуалізація та співмірність юридичної відповідальності людини.

А також, на думку суду, у такому випадку може постати питання і про не передбачений відступ держави Україна від виконання нею положень статті 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, в аспекті зобов`язання щодо недопущення застосування нелюдского, чи такого, що принижує гідність покарання.

І саме тому, на підставі статті 8 і 61 Конституції України, з урахуванням статті 23 КУпАП (якою визначена мета адміністративного стягнення) і статті 25 КУпАП, а також застосовуючи статтю 61 Конституції України, як норму прямої дії, яка гарантує будь-якій людині юридичну відповідальність індивідуального характеру (і на цій підставі не застосовуючи положення частини 2 статті 33 КУпАП, в частині, що забороняє враховувати майновий стан людини при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху), суд вважає за можливе застосувати аналогію закону (зокрема кримінального, у частині застосування за частиною 4 статті 53 Кримінального кодексу України розстрочки при призначенні такого покарання, як штраф), і тому призначаючи покарання у виді штрафу у розмірі 10200 гривень та позбавлення права керування на строк 1 рік, суд вважає за доцільне розстрочити виплату штрафу на 1 рік, на 12 рівних частин, з виплатою по 850 гривень кожною частиною.

До висновку про необхідність застосування розстрочки, суд дійшов через те, що сума штрафу, яку необхідно буде сплатити ОСОБА_6 складає 10200 гривень, а дохід у період з 01 квартал 2019 року по 01 квартал 2020 року включно у нього відсутній (а мінімальний прожитковий мінімум працездатної особи у 2020 році в Україні до 01 липня 2020 року складає 2102 гривень на місяць), що вказує на реальну неможливість сплатити такий штраф одразу (навіть, якщо ОСОБА_2 має якісь заощадження і хтось допомагає йому матеріально). А на підставі частини 2 статті 308 КУпАП з порушника, при стягненні штрафу примусово, розмір буде вже подвійним.

При цьому, що важливо для суду, надання ОСОБА_6 розстрочки, з одного боку, буде сприяти реальному виконанню призначеного судом покарання, але з іншого - кожен місяць сплати штрафу, буде для нього, на думку суду, відчутним для того аби мета адміністративного стягнення була досягнута.

Разом з цим, відповідно до положень статті 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. А тому, в силу положень частини 5 статті 4 Закону України «Про судовий збір» та положень статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з ОСОБА_3 слід стягнути 420 гривень 40 копійок у якості судового збору.

Отже, керуючись статтями 1, 2, 7, 8, 9, 10, 17-24, 26, 27, 33-38, 40-1, 124, 221, 245-253, 254-255, 268, 271, 276, 279, 280, 283-285, 287, 294, 298-300, 304, 305, 306 КУпАП, суд,

в и р і ш и в:

Визнати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) винуватим у вчиненні ним 10 березня 2020 року адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один (один) рік. Розстрочити сплату штрафу строком на 1 (один) рік. Штраф підлягає сплаті шляхом уплати 12 (дванадцяти) платежів в розмірі по 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень кожен, кожного календарного місяця до його закінчення, по одному платежу щомісячно, починаючи з липня 2020 року і по червень 2021 року включно.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 (сорок) копійок, на користь Держави Україна (стягувач: Державна судова адміністрація України, місце знаходження: 01601, місто Київ, вулиця Липська, будинок 18/5; ідентифікаційний код: 26255795; реквізити для зарахування коштів: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Постанову може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом 10 (десяти) днів, з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. А у разі подання апеляційної скарги у вказаний строк, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після залишення апеляційної скарги без задоволення.

Копію постанови направити ОСОБА_1 та Управлінню патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції.

Постанова може бути пред`явлена до примусового виконання протягом трьох місяців, з наступного дня після набрання нею законної сили.

Для недопущення звернення цієї постанови до примусового виконання, в частині сплати судового збору, ОСОБА_1 слід надати до апарату Рубіжанського міського суду Луганської області документи, що підтвердять сплату ним судового збору у розмірі, за реквізитами та у строки, що передбачені цією постановою.

Суддя Д.С.Коваленко