Рішення № 8963479, 18.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/42418.03.10 За позовом          Закритого акціонерного товариства «Фундація індустріального розвитку»;

До                    Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк»;

Про                    визнання недійсною додаткової угоди №1 до договору про надання

відновлювальної кредитної лінії №24-10/280 від 14.11.2007 р.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники

Від позивача:          Довбня К.О., представник, довіреність б/н від 04.11.2009 р.;

Від відповідача:           Сердюк Б.Л., представник, довіреність №02-04/518 від 09.11.2009 р.;

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2009 р. порушено провадження у справі №30/424, справа призначена слуханням на 03.12.2009 р.

В порядку статті 77 ГПК України у справі з 03.12.2009 р. до 11.12.2009 р. була оголошена перерва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2009 р. справа №30/424 призначена слуханням на 24.12.2009 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2009 р. строк вирішення спору у даній справі був продовжений.

У судових засіданнях, на підставі статті 77 ГПК України, були оголошені перерви з 24.12.2009 р. до 14.01.2010 р., з 14.01.2010 р. до 21.01.2010 р.

Ухвалою Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 22.01.2010 р. справа №30/424 передана для подальшого розгляду судді Мандриченку О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2010 р. слухання справи призначене на 11.02.2010 р.

На підставі статті 77 ГПК України у справі з 11.02.2010 р. до 04.03.2010 р. та з 04.03.2010р. до 18.03.2010 р. були оголошені перерви.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 15.05.2008 року до договору про надання відновлювальної кредитної лінії №24-10/280 від 14.11.2007 року, укладеного між сторонами, з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

02.12.2009 року відповідач подав до господарського суду клопотання про припинення провадження у справі №30/424 на підставі п.5 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Дане клопотання вмотивовано тією обставино, що на думку відповідача, вищевказаний спір було передано на вирішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації банків України згідно з умовами зазначеного вище договору про надання відновлювальної кредитної лінії №24-10/280 від 14.11.2007 року.

09.12.2009 року позивачем до господарського суду подані письмові заперечення проти вищевказаного клопотання банку про припинення провадження у справі №30/424. Дані заперечення аргументовані тим, що зі змісту наведених відповідачем положень кредитного договору вбачається, що сторонами договору було передбачено можливість розгляду у відповідному третейському суді лише спорів, пов’язаних з укладенням та виконанням положень цього договору. Таким чином, позивач робить висновок, що в даному випадку спір переданий на вирішення Господарського суду міста Києва не підпадає під дію третейського застереження, передбаченого кредитним договором, оскільки предметом даного спору не є правовідносини щодо укладення та/або виконання договору.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

14.11.2007 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк», як кредитором, та ЗАТ «Фундація індустріального розвитку», як позичальником, було укладено договір надання відновлювальної кредитної лінії №24-10/280.

Згідно з п. 1.1 зазначеного вище кредитного договору кредитор зобов’язується надати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості платності та цільового призначення.

Пунктом 1.1.1. кредитного договору встановлено, що надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, «траншами», зі сплатою 15% річних та комісій в розмірі та в порядку визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в додатку 1 до цього договору в межах максимального ліміту заборгованості до 5000000,00 гривень.

Виходячи з вищезазначених положень кредитного договору, валютою зобов’язання за зазначеним договором про надання відновлювальної кредитної лінії №24-10/280 від 14.11.2007 року була національна валюта України –гривня.

Матеріалами справи підтверджується, що в період з листопада 2007 року по лютий 2008 року відповідачем було надано позивачеві два транші кредиту, кожний у розмірі 5000000,00 гривень. Дані транші були повністю погашені позивачем (в тому числі з погашенням відсотків за користування кредитом) у період з лютого (погашення першого траншу) по травень 2008 року (погашення другого траншу).

Водночас, як було підтверджено сторонами у судових засіданнях, кредитором було відмолено позичальнику у наданні третього траншу кредиту. Дана відмова була пояснена відсутністю у банку необхідних грошових ресурсів у національній валюті.

В той же час, відповідачем було запропоновано позивачу укласти додаткову угоду, згідно з якої виникне можливість надавати транші в іноземній валюті.

15 травня 2008 року між сторонами була укладена додаткова угода №1 до договору про надання відновлювальної кредитної лінії №24-10/280 від 14.11.2007 року.

Відповідно до пунктів 1, 2.1, 2.6. зазначеної вище додаткової угоди №1 подальше кредитування позивача та погашення ним отриманих ним траншів кредиту може здійснюватися в іноземній валюті –доларах США. З метою зарахування грошових коштів в іноземній валюті, 15.05.2008 року позивачем було відкрито позичковий рахунок в доларах США в АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк».

З матеріалів справи вбачається, що 21.05.2008 року згідно з вищевказаною додатковою угодою №1 до кредитного договору, позивачем було отримано 990099,00 доларів США в якості третього траншу кредиту. В той же день дані кошти в іноземній валюті були продані позивачем банку, який в свою чергу за доручення ЗАТ «Фундація індустріального розвитку»продав валюту на міжбанківському валютному ринку та зарахував на гривневий рахунок позивача 4467957,88 гривень.

Судом встановлено, що зазначений вище третій транш кредиту було повністю погашено позивачем (в тому числі зобов’язання щодо сплати відсотків) 21.08.2008 року шляхом перерахування банку 4497957,88 гривень.

22.08.2008 року банком було надано позивачу, а позивачем отримано, 1000000,00 доларів США в якості четвертого траншу кредиту за зазначеним вище кредитним договором. В той же день дані кошти в іноземній валюті знову ж таки були продані позивачем банку, який в свою чергу за доручення ЗАТ «Фундація індустріального розвитку»продав валюту на міжбанківському валютному ринку та зарахував на гривневий рахунок позивача 4726435,60 гривень.

03.10.2008 року в рахунок погашення вищевказаного четвертого траншу кредиту позивачем було перераховано банку 530000,00 гривень, а 21.10.2008 року 787020,00 гривень .

Станом на день слухання справи у судовому засіданні сума заборгованості позивача перед відповідачем за вищевказаним договором про надання відновлювальної кредитної лінії №24-10/280 від 14.11.2007 року становить 3384415,60 гривень.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджені в засіданні суду докази, господарський суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наведеного нижче.

Частиною 1 статті 230 Цивільного кодексу України передбачено, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно з частиною 1 статті 229 Цивільного кодексу України відповідне істотне значення мають обставини, як введення в оману щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Як вже було встановлено судом вище, підставою, яка призвела до укладення оспорюваної додаткової угоди №1 до кредитного договору стала та обставина, що у відповідача була, начебто, відсутня можливість виконувати свої зобов’язання щодо подальшого надання траншів кредиту, у зв’язку із відсутністю коштів у національній валюті.

При цьому, у матеріалах справи містяться докази, що в разі неможливості подальшого отримання кредитних коштів позивач був би поставлений у тяжкі умови, так як би зміг виконувати власні зобов’язання перед контрагентами за правочинами, які стосуються його основної діяльності (операції на ринку цінних паперів).

Окрім того, за своєю правовою природою банківські договори кредиту, зокрема і додаткова угода №1, є договорами приєднання, що фактично унеможливлює внесення змін до відповідних правочинів.

Водночас, з наявних у справі доказів вбачається, що надана банком інформація щодо неможливості подальшого надання кредиту у національній валюті є неправдивою. Так, як вже було відзначено вище, після підписання додаткової угоди №1 до кредитного договору банком наступний третій транш кредиту дійсно видався в іноземній валюті, але при цьому дана ж валюта одразу продавалася позивачем банку, який в свою чергу продав її міжбанківському валютному ринку та зараховував на рахунок позивача еквівалент у національній валюті. Ідентична ситуація відбувалася і при наданні останнього (четвертого) траншу кредиту.

Суд приходить до висновку, що у відповідача були всі можливості забезпечити виконання власних зобов’язань за вищевказаними кредитним договором саме у національній валюті, зокрема, шляхом прямої продажі банком належної йому іноземної валюти. При цьому з викладеного вбачається, що у позивача жодної необхідності отримувати кредит в іноземній валюті не було, оскільки ним і в подальшому вчинялися всі дії для фактичного отримання грошових коштів у гривні.

В той же час господарським судом встановлено, що наслідком укладення додаткової угоди №1 до кредитного договору, серед іншого, стало покладення на позивача додаткових витрат, пов’язаних з різницею між офіційним курсом долара США до гривні та ринковим курсом, за яким продавалася валюта.

З вищевикладеного вбачається, що відповідач навмисно та цілеспрямовано ввів позивача в оману, щодо неможливості виконання банком зобов’язань за кредитним договором у національній валюті та необхідності укладення додаткової угоди №1, якою було надано можливість кредитування в іноземній валюті з метою отримання додаткового доходу.

Вищенаведені обставини не спростовуються твердженнями відповідача, наведеними у відзиві на позов, стосовно того, що сторонам було відомо про всі умови додаткової угоди №1 та те, що дана угода вчинялася сторонам добровільно, оскільки факт обізнаності з умовами додаткової угоди не спростовує факту введення в оману позивача щодо неможливості виконання відповідачем зобов’язань за основними договором у національній валюті. Вчинення додаткової угоди №1 саме по собі стало наслідком введенням позивача в оману щодо відповідних істотних обставин.

Таким чином, господарський суд дійшов до висновку, що додаткова угода №1 від 15.05.2008 року до договору про надання відновлювальної кредитної лінії №24-10/280 від 14.11.2007 року підлягає визнанню недійсною на підставі ст. 230 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав застосування приписів ст. 233 Цивільного кодексу України, як правової підстави для визнання недійсною оспорюваної додаткової угоди №1 до кредитного Договору з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 233 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Правочин під впливом тяжкої обставини може вчинятися лише добровільно, з усвідомлення стороною правочину своїх дій, тобто без наявності насильства, обману чи помилки.

Оспюрювана додаткова угода №1 була укладена під впливом обману, то відповідно не можливо в даному випадку вести мову про повне усвідомлення позивачем своїх дій по вчиненню даного правочину.

Відтак, приписи ст. 233 Цивільного кодексу України в даному випадку не можуть використанні судом, як правова підстава для визнання недійсним оспорюваного правочину.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати недійсною додаткову угоду №1 від 15.05.2008 року до договору про надання відновлювальної кредитної лінії №24-10/280 від 14.11.2007 року, укладену між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»(03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, код ЄДРПОУ 23510614) та Закритим акціонерним товариством «Фундація індустріального розвитку»(01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 32, оф.49, код ЄДРПОУ 23510614).

3.          Стягнути з Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк»(03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, код ЄДРПОУ 23510614) на користь Закритого акціонерного товариства «Фундація індустріального розвитку»(01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 32, оф.49, код ЄДРПОУ 23510614) 85 (вісімдесят п’ять) грн. витрат по сплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяО.В. Мандриченко