Рішення № 8963264, 01.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/7901.03.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Орлан-Транс-Груп»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Віват Авто»

простягнення 6449,83 грн. Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:Онищенко О.А. –представник за довіреністю від 21.01.2010 року;

від відповідача:не з’явились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Орлан-Транс-Груп»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віват Авто»про стягнення 6449,83 грн.

          Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору № 107-1-Е від 17.09.2008 року позивачем надано на користь відповідача транспортно-експедиційні послуги на суму 5000,00 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що, в порушення умов договору, зобов’язання з оплати послуг відповідач не виконав. Посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов’язань, позивач просить стягнути з останнього основну заборгованість у розмірі 5000,00 грн., пеню у розмірі 949,63 грн., збитки від інфляції у розмірі 365,00 грн. та 3 % річних у розмірі 135,20 грн.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 01.03.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 01.03.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 08.02.2010 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Представник відповідача у судове засідання 01.03.2010 року не з’явився, витребувані ухвалою суду від 08.02.2010 року докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

          Кореспонденція про час та місце проведення судового засідання надсилалася відповідачу за адресою його знаходження, вказаною в позовній заяві та витязі з ЄДРПОУ, а саме: 02225, м. Київ, вул. Милославська, 58.

          Згідно з статтею 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

          Відповідно до частини 4 статті 89 ЦК України дані про місцезнаходження юридичної особи вносяться до єдиного державного реєстру.

          Таким чином, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації.

          З огляду на вказане, суд вважає, що відповідач про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

          Враховуючи зазначене, на підставі статті 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

          Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення його представника, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

          17.09.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Віват Авто»(надалі – відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Орлан-Транс-Груп»(надалі –позивач) укладено договір № 107-1-Е на транспортно-експедиційні послуги (надалі –договір).

          Згідно з пунктом 1.1 договору відповідач зобов’язався замовляти, а позивач надавати послуги з перевезення та доставки зазначеного відповідачем вантажу (легкових автомобілів та інших транспортних засобів) автомобільним транспортом в міжнародному і внутрішньому сполученні до пункту призначення та видачі його вантажоодержувачу, уповноваженому відповідачем на отримання.

          Пунктом 1.5 договору сторони передбачили, що конкретні умови кожного замовлення зазначаються в заявці відповідача і узгоджуються з позивачем. При цьому, пунктом 1.6 договору сторони обумовили, що узгодженою (підтвердженою) вважається заявка, підписана керівниками або уповноваженими довіреністю представниками сторін, скріплена печатками або штампами сторін.

          Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1 договору відповідач зобов’язався надавати позивачу заявки не пізніше ніж за 5 (п’ять) днів, а при внутрішньому перевезенні –за 1 (один) день до дати завантаження, а позивач відповідно до підпункту 2.2.1 пункту 2.2 договору зобов’язався у разі досягнення згоди сторін щодо умов конкретного перевезення вантажу не пізніше 24 годин з моменту отримання заявки на правити підтверджену заявку із зазначенням державного реєстраційного номера автомобіля (тягача, напівпричепа) та прізвища водія (-їв).

          З наявної в матеріалах справи заявки № ОС-833-8 (надалі –заявка) судом вбачається, що згідно з підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 договору відповідач доручив, а позивач відповідно до підпункту 2.2.1 пункту 2.2 договору прийняв до виконання замовлення на здійснення перевезення маршрутом м. Харків, Україна –м. Київ, Україна.

          Зобов’язання зі здійснення перевезення згідно з заявкою позивач належним чином виконав, що підтверджується наданими суду товарно-транспортною накладною серії 01 ААТ від 18.09.2008 року, актом приймання-передачі автомобіля на експозицію від 19.09.2008 року та актом наданих послуг № ОС-833-8 від 01.02.2009 року, який підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками.

          Згідно з пунктом 3.1 договору вартість послуг узгоджується сторонами у заявках шляхом прийняття заявки до виконання.

          Заявкою сторони погодили, що ставка за перевезення складає 5000,00 грн.

          Відповідно до пункту 4.2 договору розрахунки за договором здійснюються в гривнях у безготівковій формі на умовах 100 % оплати протягом 3 (трьох) банківських днів з дня отримання відповідачем оригіналів заявки, рахунку-фактури, товарно-транспортної накладної з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, підписаного позивачем акта приймання-передачі наданих послуг та податкової накладної.

          Згідно з наданими суду актом приймання-передачі вказані документи були отримані відповідачем 01.02.2009 року.

          Враховуючи зазначене, оплатити надані послуги відповідач зобов’язаний був у термін до 04.02.2009 року.

          Обов’язок розрахуватися за надані послуги відповідач не виконав.

          Таким чином, станом на день вирішення спору у відповідача існує основна заборгованість перед позивачем у розмірі 5000,00 грн.

          Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

          Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

          Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Частиною 1 статті 929 ЦК України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу.

          Згідно з статтею 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

          Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          Належних доказів виконання зобов’язання за договором щодо оплати наданих послуг відповідач не подав.

          Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань підтверджується матеріалами справи.

          Згідно статтей 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 5000,00 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

          Крім того, у зв’язку з простроченням відповідачем оплати наданих послуг позивач просить стягнути з останнього пеню у розмірі 949,63 грн. за період з 07.02.2009 року по 28.12.2009 року, збитки від інфляції у розмірі 365,00 грн. за період з березня 2009 року по грудень 2009 року та 3 % річних у розмірі 135,20 грн. за період з 07.02.2009 року по 13.01.2010 року.

          Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

          Пунктом 5.6 договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату наданих послуг відповідач сплачує позивачу пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          Як зазначалося вище, оплатити надані послуги відповідач зобов’язаний був у термін до 04.02.2009 року. Таким чином, прострочення виконання зобов’язання має місце з 05.02.2009 року.

          Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

          Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

          Тому, нарахування пені можливе по 04.08.2009 року.

          Враховуючи зазначене, розмір пені складає:

          5000,00 грн. * 24 % * 128 (з 07.02.2009 року по 14.06.2009 року) / 365 = 420,82 грн.

          5000,00 грн. * 22 % * 51 (з 15.06.2009 року по 04.08.2009 року) / 365 = 153,70 грн.

          Отже, за перерахунком суду загальний розмір пені за прострочення оплати наданих послуг складає 574,52 грн.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 574,52 грн.

          Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

          З огляду на вказане, за перерахунком суду розмір збитків від інфляції за прострочення оплати наданих послуг складає:

          5000,00 грн. * (101,4 % * 100,9 % * 100,5 % * 101,1 % * 99,9 % * 99,8 % * 100,8 % * 100,9 % * 101,1 % * 100,9 %) –5000,00 грн. = 375,00 грн.

          Пунктом 2 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

          Позивач клопотання про вихід суду при прийнятті рішення за межі позовних вимог не заявляв.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача збитків від інфляції підлягає задоволенню у розмірі 365,00 грн.

          Розмір 3 % річних за прострочення оплати наданих послуг за перерахунком суду складає:

          5000,00 грн. * 3 % * 341 (з 07.02.2009 року по 13.01.2010 року) / 365 = 140,14 грн.

          Вище вказувалося, що позивач клопотання про вихід суду при прийнятті рішення за межі позовних вимог не заявляв.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає задоволенню у розмірі 135,20 грн.

          Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 929, 931 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віват Авто» (02225, м. Київ, вул. Милославська, 58; ідентифікаційний код 33595973) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан-Транс-Груп»(03134, м. Київ, вул. Жмеринська, 30; ідентифікаційний код 30221264) основну заборгованість у розмірі 5000 (п’ять тисяч) грн. 00 коп., пеню у розмір 574 (п’ятсот сімдесят чотири) 52 коп., збитки від інфляції у розмірі 365 (триста шістдесят п’ять) грн. 00 коп., 3 % річних у розмірі 135 (сто тридцять п’ять) грн. 20 коп., 96 (дев’яносто шість) грн. 06 коп. державного мита та 222 (двісті двадцять дві) грн. 26 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання –09.03.2010 року.